36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
02.10.2012 р. Справа №18/782/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", адреса: вул.Театральна, 1, с.Бабайківка, Царичанський район, Дніпропетровська область, 51010
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", адреса: вул. Будька,47, м.Гадяч, Полтавська область, 37300
про стягнення 67 013,35 грн.
Суддя Солодюк О.В.
Представники:
від позивача: Верхогляд О.О., дов. в протоколі, Дорошенко С.О., дов. в протоколі
від відповідача: Савченко А.Г., дов. в протоколі
СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 67 013,23 грн., в т.ч. 65 488,35 грн. - суми основного боргу по договору поставки № Л-3 від 01.01.12р., 1 194,48 грн. - пені, 252,72 грн. - 3 % річних, 77,68 грн.- інфляційних витрат.
Позивач заявою про зменшення розміру позовних вимог (вх. №8134д від 18.06.12р.) просить суд стягнути з відповідача на користь позивача по договору №Л-3 від 01.01.12р. 65 488,35 грн. - основного боргу, 77,68 грн. - інфляційні витрати, 252,72 грн. - 3% річних.
Від позивача надійшли заяви про зміну підстави позову з додатковими документами для залучення до матеріалів справи (вх. №11219д від 23.08.12р., вх. №11265д від 27.08.12р.), в яких позивач посилається зокрема на те, що все молоко, яке Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" поставило ТОВ "Гадячсир" протягом січня 2012р. в кількості 19885 кг., було поставлено на виконання умов виключно договору поставки молока №16/1 від 16.01.12р.
Відповідно до цього договору №16/1 від 16.01.12р., як вказує позивач у заяві, із зазначенням його реквізитів бухгалтерією ТОВ "Україна" були виписані видаткові і податкові накладні та подано претензію ТОВ "Гадячсир".
Як вважає позивач, зазначене дає позивачу право змінити підставу позову - належною підставою позову в даному випадку є правовідносини, які складаються між позивачем та відповідачем на підставі договору поставки молока коров"ячого №16/1 від 16.01.12р.
Відповідач проти вищезазначених заяв заперечує, посилаючись на ст. 22 ГПК України та на те, що судом розпочато розгляд справи по суті, проведено засідання та заслухані заяви і заперечення сторін.
Заяви про зміну підстави позову задоволенню не підлягють, оскільки згідно ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Враховуючи ст. 22 ГПК України та те, що судом розпочато розгляд справи по суті, заслухано доводи сторін та заява про зміну підстав позову (вх.№11265д від 27.08.12р.), яка за текстом аналогічна заяві про зміну підстав позову (вх.№11219д від 23.08.12р.), у прийнятті вищезазначених заяв слід відмовити.
В порядку ст. 22 ГПК України позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог (вх. №11266д від 27.08.12р.), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 65 488,35 грн. - боргу, 327, 43 грн. - суму інфляції, 807,07 грн. - 3% річних та судовий збір в сумі 1609,50 грн. Заява про уточнення позовних вимог судом не приймається, оскільки вона випливає із заяви про зміну підстав позову. Крім того, уточнення позовних вимог, згідно ст.22 ГПК України не передбачено, оскільки позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
До початку судового засідання від позивача надійшла заява (вх. №13039д від 02.10.12р.), в якій позивач просить вважати правильним в тексті позовної заяви договір №16/1 від 16.01.12р., а не договір № Л-3 від 01.01.12р. та належним додатком до позовної заяви договір №16/1 від 16.01.12р. Також позивач просить вирішити про стягнення судового збору з урахуванням даної заяви.
Від відповідача надійшло уточнення до відзиву (вх. №11180 д від 23.08.12р.) для залучення до матеріалів справи.
Відповідач у відзиві та в уточненні до відзиву позов не визнає, посилаючись зокрема на те, що у зв"язку з відсутністю в договорі №Л-3 від 01.01.12р. конкретного строку оплати, строк виконання відповідачем своїх зобов"язань за цим договором настає лише з моменту отримання відповідної вимоги позивача.
Виходячи з викладеного, як вказує відповідач, в частині заявлених позивачем до стягнення 65 488,35 грн. основного боргу слід відмовити.
Стосовно нарахування сум пені, індексу інфляції та 3% річних відповідач зазначає, що згідно ст. 625 ЦК України відповідальність покупця настає виключно за умови прострочення виконання грошового зобов"язання. Однак, виходячи з наведеного вище, строк виконання зобов"язання (строк платежу) в договорі не встановлений, а будь-яких вимог щодо виконання зобов"язань за договором відповідач від позивача не отримував.
За таких умов, як вказує відповідач у відзиві, пеня, три проценти річних та витрати від інфляції не можуть нараховуватись на суму зобов"язань відповідача за договором, оскільки нарахування шрафних санкцій є наслідком порушення зобов"язань за договором та нерозривно пов"язане з настанням строку оплати основного боргу, а оскільки вказаний строк не настав, то і зобов"язання не порушено. У договорі не передбачено умови про застосування будь-яких штрафних санкцій чи неустойки до покупця, у тому числі і пені, що виключає можливість її стягнення з ТОВ "Гадячсир".
Відповідач також зазначає, що наданий позивачем розрахунок позовних вимог є неточним.
Відповідач в уточненні до відзиву зазначає, що договір №16/1 від 16.01.12р. між сторонами не укладався, текст вказаного договору відповідачем раніше не отримувався від позивача та вперше його було отримано у якості додатку до письмових пояснень позивача по справі. В матеріалах справи відсутній підписаний обома сторонами примірник даного договору.
Належних доказів отримання чи навіть надсилання на адресу відповідача примірників договору № 16/1 від 16.01.2012р., як зазначає відповідач, позивачем до матеріалів справи не надано, як і належних доказів отримання позивачем власного примірника договору № /1-3 від 01.01.2012р. у березні 2012 року. Окрім того, отримання примірника договору №Л-3 від 01.01.2012р. у березні 2012 року жодним чином не свідчить про його недійсність, чи про те, що сторонами не проводилась господарська діяльність по ньому. Водночас, у матеріалах справи міститься договір № Л-3 від 01.01.2012р., підписаний обома сторонами, а також протокол погодження ціни до нього. Строк дії зазначеного договору і до цього часу не сплинув. Договір діє. Його не було визнано недійсним. Жодних спорів між сторонами щодо дійсності вказаного договору не існує.
Відповідачем, як зазначає останній, жодним чином не вчинялись дії на виконання не укладеного сторонами договору №16/1 від 16.01.2012р. Водночас, усі дії та господарські операції, що вчинялись ТОВ «Гадячсир», були спрямовані на виконання укладеного сторонами договору № Л-3 від 01.01.2012р.
Видаткові накладні з посиланням на договір № 16/1 від 16.01.2012р., що були виготовлені Позивачем та долучені ним у якості доказу до матеріалів справи, як зазначає відповідач, не містять підписів про отримання за ними товару відповідачем та відбитків печатки останнього.
Посилання на договір № 16/1 від 16.01.2012р. у Податкових накладних, що знаходяться в матеріалах справи та були виписані працівником бухгалтерії позивача з допущенням технічної помилки - не є належним та достатнім доказом існування договору №16/1 від 16.01.2012р.
Враховуючи наведені вище обставини, як зазначає відповідач, жодних підстав вважати, що правовідносини, які склалися між сторонами та є предметом розгляду даної справи, виникли на підставі договору №16/1 від 16.01.2012р. - немає.
Пунктом 5.5 договору №Л-3 від 01.01.2012 р. сторони встановили: «Покупець проводить оплату за придбане молоко у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника після 15 банківських днів з моменту переходу права власності на молоко».
Виходячи з формулювання вказаного пункту договору, на Покупця покладається обов'язок оплатити отриманий товар у будь-який час після його прийняття, але не раніше 15 банківських днів з моменту його поставки.
Тобто, у договорі встановлено строк оплати товару відповідачем, але обов'язок щодо його оплати до цього часу, як зазначає відповідач, не виник, як і право позивача на звернення до суду.
Крім того, у позовній заві ТОВ «Україна»зазначає про направлення відповідачу претензії від 07.02.2012р., втім слід зауважити, що у даній претензії міститься вимога стосовно договору №16/1 від 16.01.2012р., проте такий договір між ТОВ «Гадячсир»та ТОВ «Україна», як зазначає відповідач, ніколи не укладався та жодної господарської діяльності по ньому відповідачем не проводилось. Крім того, зазначена у претензії сума, яку позивач вимагає сплатити, також не відповідає сумі основного зобов'язання відповідача за договором № Л-3 від 01.01.2012р.
За таких умов, як зазначає відповідач, наявна в матеріалах справи претензія від 07.02.2012р. не може вважатися вимогою про оплату вартості товару за договором № Л-3 від 01.01.2012р.
У договорі не передбачено умови про застосування будь-яких штрафних санкцій чи неустойки до Покупця, у тому числі і пені, що виключає можливість її стягнення з ТОВ «Гадячсир».
Від відповідача надійшло клопотання про розстрочку виконання рішення по даній справі (вх. № 13033д від 02.10.12р.) для залучення до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні проти розстрочки виконання рішення не заперечував (заява вх. № 13034д від 02.10.12р. в мат. справи).
Строк вирішення спору продовжено згідно ч.3 ст. 69 ГПК України.
В судовому засіданні 02.10.12р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано та оформлено у відповідності ст. 84 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
Позивач відповідачеві відвантажив товар (молоко) в кількості 19 785 кг на загальну суму 65 488,35 грн. з ПДВ. Факт здійснення поставки товару позивачем відповідачеві підтверджується спеціалізованими товарними накладними: №12 від 17.01.12р., №11 від 19.01.12р., №13 від 21.01.12р., №14 від 23.01.12р., №15 від 25.01.12р., товаро-транспортними накладними ААБ за №0024408 від 17.01.12р., №0024410 від 19.01.12р., №0024411 від 21.01.12р., № 0024412 від 23.01.12р., №0024413 від 25.01.12р.; податковими накладними: №20/2 від 17.01.12р., №26/2 від 19.01.12р., № 32/2 від 21.01.12р., №37/2 від 23.01.12р., №41/2 від 25.01.12р. та розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до цих податкових накладних за № 42/2 від 28.02.12р., № 44/2 від 28.02.12р., №43/2 від 28.02.12р., №45/2 від 28.02.12р., №46/2 від 28.02.12р.; видатковими накладними №22 від 17.01.12р., №23 від 19.01.12р., №24 від 21.01.12р., №27 від 23.01.12р., №28 від 25.01.12р.
Відповідач на підтвердження отримання товару надав довіреність від 17.01.12р. та приймальну квитанцію на закупівлю молочної сировини №351 від 31.01.12р. за період з 01.01.12р. по 31.01.12р.
Відповідач перерахував кошти в сумі 13 644,82 грн. (платіжне доручення №U194426 від 15.02.12р. в мат. справи, а.с. 72) згідно п.1 підрозділу 2 Розділу ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України, які є доплатою (дотація за поточний місяць) за рахунок коштів ПДВ від переробного підприємства.
Позивач до відповідача звертався з претензією №117 від 07.02.12р., яка залишена останнім без відповіді.
Згідно ст. 692 Цивільного кодекс України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
З урахуванням того, що відповідач не заперечує отримання товару (молока) від позивача, а також факт надсилання позивачем претензії на адресу відповідача, суд дійшов висновку, що відповідач свої грошові зобов"язання за отриманий товар не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 65 488,35 грн.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вимога позивача про стягнення з відповідача 65 488,35 грн. обгрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач відповідачеві нарахував 77,68 грн. - інфляційні витрати, 252,72 грн. - 3% річних.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 77,68 грн. - інфляційних витрат, 252,72 грн. - 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки позивачем наданий розрахунок цих сум з врахуванням договору поставки №Л-3 від 01.01.12р. Перерахунку вищезазначених сум з урахуванням ст. 692 ЦК України (строк виконання зобов"язання щодо оплати товару) позивач не надав.
Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру позовних вимог.
Відповідач в судовому засіданні 02.10.12р. та заявою (вх. №13033д від 02.10.12р.) просить суд розстрочити виконання рішення на шість місяців рівними частинами в зв"язку з тяжким фінансовим становищем ТОВ "Гадячсир" та існування загрози неплатоспроможності підприємства.
Представник позивача в судовому засіданні 02.10.12р. та в заяві (вх. №13034д від 02.10.12р.) не заперечує проти надання розстрочки виконання рішення на п"ять місяців рівними частинами.
Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Статтею 121 ГПК України передбачено, зокрема, якщо при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони або за своєю ініціативою господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
За змістом п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 року "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Враховуючи викладене, а також тяжке фінансове становище відповідача, суд вважає за необхідне надати розстрочку виконання рішення на 5,5 місяців: до 31.10.12р. - 12 192,95 грн., до 30.11.12р. - 12 192,95 грн., до 31.12.12р. - 12 192,95 грн., до 31.01.13р. - 12 192,95 грн., до 28.02.13р. - 12 192,95 грн., до 15.03.13р. - 6 096,48 грн.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.44,49,82-85, 121 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", адреса: вул. Будька,47, м.Гадяч, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 33460268, п/р 260003337580200 в АТ "УкрСиббанк" м. Полтава, МФО 351005 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", адреса: вул.Театральна, 1, с.Бабайківка, Царичанський район, Дніпропетровська область, 51010, код ЄДРПОУ 30508364, п/р 26004501110001 в ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299 - 65 488,35 грн. боргу, 1 572,88 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Розстрочити виконання рішення від 02.10.12р. по справі №18/782/12 на 5,5 місяців: до 31.10.12р. - 12 192,95 грн., до 30.11.12р. - 12 192,95 грн., до 31.12.12р. - 12 192,95 грн., до 31.01.13р. -12 192,95 грн., до 28.02.13р. - 12 192,95 грн., до 15.03.13р. - 6 096,48 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Суддя О.В. Солодюк
Примітка:Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України