05 листопада 2012 року Справа № 5002-16/2399-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Балюкової К.Г.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга Інфо";
відповідача, не з'явився, Дочірнє підприємство "Санаторій "Ясна поляна" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця";
розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Санаторій "Ясна поляна" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Білоус М.О.) від 11 вересня 2012 року у справі № 5002-16/2399-2012
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інфо" (вул. Калужська, 10,Донецьк,83003)
до дочірнього підприємства "Санаторій "Ясна поляна" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (Севастопольське шосе, 52,Гаспра, м. Ялта,98660)
про стягнення 55095,71 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга Інфо" звернулось з позовом до дочірнього підприємства "Санаторій "Ясна поляна "Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про стягнення суми основної заборгованості за договором фінансової допомоги № 08/11-10 від 08 листопада 2010 року у розмірі 50000,00 грн., суми пені у розмірі 5099,30 грн., інфляційних втрат у розмірі 200,00 грн., 3% річних у розмірі 1002,74 грн., просив також стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 1609,59 грн. Вимоги обґрунтовані положеннями статей 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані невиконанням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору щодо своєчасного повернення отриманої фінансової допомоги.
16 серпня 2012 року позивач уточнив позовні вимоги та зменшив їх розмір в частині стягнення суми пені до 3832,89 грн., інфляційних втрат до 99,80грн. та 3% річних до 1163,02 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 вересня 2012 року у справі 5002-16/2399-2012 позовні вимоги в сумі 55095,71 грн. задоволено.
Стягнуто з дочірнього підприємства "Санаторій "Ясна поляна" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інфо" 55095,71 грн., у тому числі заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги № 08/11-10 від 08.11.2010 у розмірі 50000,00 грн., пеню в сумі 3832,89 грн., інфляційні збитки у розмірі 99,80 грн. та 3% річних у розмірі 1163,02 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення господарського суду мотивоване невиконанням з боку відповідача за договором №08/11-10 від 08 листопада 2010 року договірних зобов'язань з повернення грошових коштів у розмірі 50000,00 грн. та обґрунтоване положеннями статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України щодо відносин позики та статтями 549, 625 Цивільного кодексу України стосовно нарахування пені, інфляційних та сум річних.
Не погодившись з рішенням суду, дочірнє підприємство "Санаторій "Ясна поляна" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, та постановити нове рішення, яким у позові відмовити.
Заявник скарги зазначає, що при укладенні договору про надання поворотної фінансової допомоги Петуховим М.О. (на той час виконуючим обов'язки директора дочірнього підприємства "Санаторій "Ясна поляна" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця") навмисно було поділено предмет договору з метою здійснення правочину без узгодження з керівництвом ПАТ "Укрпрофоздоровниця", оскільки за Статутом підприємства керівник не вправі укладати договори, сума яких понад 50000,00 грн., без узгодження з керівництвом ПАТ „Укрпрофоздоровниця".
За твердженням заявника апеляційної скарги, всі необхідні матеріали та оригінали доказів стосовного даного договору були вилучені прокуратурою Автономної Республіки Крим, у зв'язку з чим повноважений представник був позбавлений можливості захищати інтереси санаторію в суді.
У судове засідання, призначене на 22 жовтня 2012 року, представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідачем до суду надіслана телеграма про відкладення розгляду справи.
Розгляд справи відклався на 05 листопада 2012 року.
Розпорядженням секретаря судової палати від 05 листопада 2012 року у зв'язку з відпусткою суддю Волкова К.В. замінено у складі колегії на суддю Балюкову К.Г.
У судове засідання 05 листопада 2012 року представники сторін повторно не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін, що не з'явились.
Переглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
08 листопада 2010 року між дочірнім підприємством "Санаторій "Ясна Поляна" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (позичальник) в особі в.о. директора Петухова М.О. та товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга Інфо" (позикодавець) в особі директора Калганова А.А. був укладений договір № 08/11-10 про надання фінансової допомоги, відповідно до пункту 1.1 якого позикодавець надав позичальнику поворотну фінансову допомогу в розмірі 50 000,00 грн. Надана фінансова допомога є безвідсотковою (пункт 1.2 договору).
Згідно з пунктом 2.1 договору фінансова допомога надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника.
Пунктом 3.1 договору зазначено, що фінансова допомога надається у строк до 08 листопада 2011 року.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що протягом 24 годин з моменту закінчення строку, зазначеного в пункті 3.1 даного договору, позичальник повертає позикодавцю надану фінансову допомогу.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що за прострочення повернення суми фінансової допомоги позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення від суми прострочених зобов'язань.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 08 листопада 2011 року. Обов'язковою умовою розірвання договору є повне виконання сторонами взятих на себе зобов'язань один перед одним (пункт 6.3 договору).
Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем були перераховані грошові кошти в сумі 335000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №201 від 22 листопада 2010 року та листом узгодження призначення платежу №22-11-10 від 22 листопада 2010 року, в якому, зокрема, зазначено "Надання поворотної фінансової допомоги згідно договору № 08/11-10 від 08 листопада 2010 року -50 000,00 грн."
Невиконання позичальником зобов'язання за договором та неповернення ним у визначений договором строк суми позики стало підставою для звернення позивача до господарського суду.
Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо безпідставності вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України унормовано, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, укладений сторонами договір про надання фінансової допомоги №08/11-10 від 08 листопада 2010 року відповідає ознакам і містить всі істотні умови, які притаманні договору позики, а з врахуванням відсутності доказів з боку відповідача щодо повернення грошових коштів у розмірі 50000,00 грн., можливо дійти висновку про порушення позичальником господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отримання позики в сумі 50000,00 грн. відповідачем не заперечується, до того ж, підтверджується наявними у матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків за період 01.11.2010-25.07.2012, згідно якого заборгованість дочірнього підприємства "Санаторій "Ясна поляна" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга Інфо" складає 50000,00 грн. Даний акт звірки підписаний сторонами без зауважень, іншим матеріалам справи не протирічить, а тому приймається судом як належний і допустимий доказ наявності заборгованості відповідача за договором.
До посилань скаржника про недійсність договору сторін судова колегія ставиться критично, оскільки за приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до теперішнього часу договір є діючим, підстави вважати його недійсним відсутні.
Щодо доводу заявника скарги про перевищення Пєтуховим М.О., як виконуючим обов'язки директора підприємства відповідача, своїх повноважень під час укладання договору про отримання фінансової допомоги та навмисний поділ предмету договору, суд апеляційний інстанції вважає його безпідставним, оскільки згідно Статуту Дочірнього підприємства "Санаторій "Ясна поляна" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" директор підприємства самостійно укладає угоди, контракти, договори на суму, що не перевищує 50000,00 грн.(арк. спр. 44), що також закріплено і у пункті 3.5 Контракту з керівництвом санаторію (арк.спр. 59).
Обставини укладання сторонами у справі інших угод про повернення фінансової допомоги, за переконанням суду, не можуть вважатися поділом предмету договору і свідчити про його недійсність, оскільки досліджений судом договір, на підставі якого заявлено позов, має самостійний предмет, істотні умови, відповідає положенням цивільного законодавства щодо форми та змісту договору і окремого виду зобов'язання і є дійсним, повністю виконаним з боку позикодавця -позивача у справі.
Твердження скаржника про неможливість здійснювати захист своїх інтересів через вилучення матеріалів доказового значення органами прокуратури, за думкою суду, є надуманими, такими що не узгоджуються з вимогами статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України, тому до уваги судом не приймаються.
Таким чином, оскільки відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання договірних зобов'язань з повернення суми фінансової допомоги, судова колегія дійшла висновку про необхідність стягнення з відповідача 50000,00 грн. на користь позивача, отже оскаржене рішення місцевого господарського суду щодо задоволення позову в цій частині є законним та обґрунтованим.
Стосовно вимог позову про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 3832,89 грн., судова колегія зауважує, що господарський суд першої інстанції вірно послався на приписи статей 610, 611, 549 610 Цивільного кодексу України та застосував положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України з врахуванням домовленостей сторін, викладених у пункті 5.2 договору від 08 листопада 2010 року.
Беручи до уваги, що санкція у вигляді пені передбачена умовами укладеного між сторонами договору і що її розмір відповідає розміру встановленому діючим законодавством, судова колегія вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 3832,89 грн. правомірно задоволена судом першої інстанції.
З огляду на положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 99,80грн. та 3% річних в сумі 1163,02 грн. господарським судом також задоволені правомірно. Розрахунок даних нарахувань позивачем складено правильно і судом перевірено.
Приймаючи до уваги положення статті 49 Господарського процесуального кодексу України та повне задоволення вимог заявленого позову, судові витрати судом вірно покладено на відповідача у справі.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 101, 102, пунктом 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Санаторій "Ясна поляна" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 вересня 2012 року у справі № 5002-16/2399-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді К.Г. Балюкова
В.І. Гонтар
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга Інфо" (вул. Калужська, 10,Донецьк,83003 з повідомленням)
2. Дочірнє підприємство "Санаторій "Ясна поляна" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (Севастопольське шосе, 52,Гаспра, м. Ялта,98660)