79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
31.10.12 Справа № 5010/727/2012-18/37
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Малех І.Б., Костів Т.С., розглянувши апеляційну скаргу Завійської сільської ради
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області
від 31.07.12 у справі № 5010/727/2012-18/37
за позовом Завійської сільської ради
до відповідача Закритого акціонерного товариства «Калушліспромгосп»(с. Завій)
про зобов'язання виконати п. 3.1.7 Договору серія АЕР №121897 від 14.03.2002 року.
за участю представників:
від Позивача: Тимчина А.М.; Савчук О.П.
від Відповідача: Кучеренко М.С., Чепіль М.П.;
З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представники Позивача та Відповідача ознайомлені.
Рішенням від 31.07.2012 року у справі № 5010/727/2012-18/37 Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Гриняк Б.П.) відмовлено у задоволенні позову Завійської сільської ради до Закритого акціонерного товариства «Калушліспромгосп»про зобов'язання виконати п. 3.1.7 Договору серія АЕР №121897, від 14.03.2002 року.
Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, Завійською сільською радою подано апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області скасувати, з огляду на наступне:
- відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу;
- суд не взяв до уваги доводи Позивача про те, що Відповідач ігнорував виконання п. 3.1.7 Договору.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників Сторін у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області - відсутні, з огляду на наступне:
14.03.2002р. між Сторонами у справі укладено договір АЕР № 121897 купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 22049 кв. м., яка знаходиться на території Завійської сільської ради з цільовим призначенням - виробниче використання та обслуговування будівель і споруд по переробці деревини.
Відповідно до п.1.1 Договору Продавець (Позивач) відповідно до рішення Завійської сільської ради від 26.12.2001р. передає у власність із земель Завійської сільської ради земельну ділянку несільськогосподарського призначення, а Покупець (Відповідач) приймає у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Завійської сільської ради, Калуського району, загальною площею 22049 кв. м., згідно проекту відведення земельної ділянки, а також плану земельної ділянки і оплачує її вартість на умовах, зазначених у Договорі.
Згідно умов Договору Позивач передав, а Відповідач сплатив ціну продажу земельної ділянки на сумі 70571,00 грн.
У зв'язку з цим, Відповідач у справі оформив Державний акт на право власності Закритого акціонерного товариства «Калушліспромгосп»серія IФ № 020106 від 05.12.2002р.
Окрім того, відповідно до п. 3.1.7 Договору Покупець зобов'язався зробити об'їзну дорогу з гравійним покриттям за рахунок земель Завійської сільської ради. Тобто, відповідно до вказаної умови договору Відповідач у справі прийняв на себе зобов'язання здійснити будівельні роботи дороги на землях, що належать на праві власності Позивачу у справі.
Разом з цим, відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок»№ 677 від 26.05.2004р. проект відведення земельної ділянки розробляється у разі зміни цільового призначення земельної ділянки відповідно до закону. Відповідно до п. 3 постанови, проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі рішення сільської ради.
Проект відведення земельної ділянки погоджується з Комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Після чого сільська рада затверджує проект відведення земельної ділянки.
Ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»містить перелік питань, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської рад. Так, згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»на пленарних засіданнях сільської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Таким чином, беручи до уваги системний аналіз наведених вище норм матеріального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що необхідною передумовою зобов'язання Відповідача у справі виконати умови договору, є наявність прийнятого Позивачем рішення про виділення ним під будівництво дороги, з відповідною зміною цільового призначення, земельної ділянки, на якій цю дорогу слід побудувати.
Разом з цим, в матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про вчинення Позивачем у справі наведених вище передбачених чинним законодавством дій, спрямованих на забезпечення Відповідача у справі можливістю виконати п. 3.1.7 Договору, спонукання до виконання якого Закритим акціонерним товариством «Калушліспромгосп»є предметом спору у даній справі.
З огляду на наведене, посилання Скаржника на норму ст. 526 ЦК України, як на одну з підстав для задоволення апеляційної скарги, є необґрунтованим та таким, що не може слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки виконання Відповідачем взятого на себе зобов'язання повинне супроводжуватись, у даному випадку, дотриманням приписів наведених вище норм земельного законодавства та законодавства в галузі місцевого самоврядування.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Тобто, як вбачається з наведеної норми чинного законодавства, наяваність права на звернення до суду з вимогою про спонукання виконати умову договору, строк виконання якої не встановлений, законодавець пов'язав з попереднім пред'явленням вимоги до зобов'язаної сторони та невиконанням нею зазначеної вимоги у семиденний строк у випадку, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Разом з цим, ні в Договорі, укладеним між Сторонами у даній справі, ні чинне законодавство не передбачають обов'язку негайного виконання п. 3.1.7 Договору Відповідачем у справі.
При цьому, в матеріалах справи наявний лист Завійської сільської ради №157 від 24.05.2012 року (а.с. 13), відповідно до змісту якого Позивач вимагає виконати п. 3.1.7 Договору. Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення вказаного листа Відповідачу у справі.
З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що станом на дату звернення Позивача з позовом про спонукання Відповідача до виконання п. 3.1.7 Договору, право Завійської сільської ради порушене не було.
Окрім того, у договорі від 14.03.2002 року не вказані характеристики дорожного покриття, зобов'язаня щодо будівництва якого прийняв на себе Відповідач у справі, що є додатковою підставою вважати вимоги Скаржника у справі необгрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, Господарський суд Івано-Франківської області належним чином дослідив усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи по суті при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому воно є таким, що підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Рішення від 31.07.2012 року у справі № 5010/727/2012-18/37 Господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови виготовлено 02.11.2012 року
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Костів Т.С.
суддя Малех І.Б.