04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
31.10.2012 № 5011-20/3528-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Пантелієнка В.О.
Гарник Л.Л.
при секретарі судового засідання - Волошиній З.В.,
за участю представників (згідно з протоколом судового засідання від 31.10.2012 по справі
№ 5011-20/3528-2012):
від позивача: не з'явились
від відповідача 1 : Гніда Ю.Ю. (довіреність від 01.09.2011 № 16-8/6283-с)
від відповідача 2: Хоп'як В.З. (довіреність від 28.03.2012 № 03.12-24)
від відповідача 3: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія»
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012
у справі № 5011-20/3528-2012 (суддя: Прокопенко Л.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІФ»
до 1. Державної служби інтелектуальної власності України
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія»
3. Державної митної служби України
про визнання недійсним Патенту України № 20509 від 25.06.2010 на промисловий зразок «Ізолятор лінійний підвісний типу ПС 70» та зобов'язання вчинити дії
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.08.2012 у справі № 5011-20/3528-2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІФ» (далі за текстом - ТОВ «ЗІФ») до 1) Державної служби інтелектуальної власності України, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (далі за текстом - ТОВ «Львівська ізоляторна компанія»), 3) Державної митної служби України задоволено повністю; визнано повністю недійсним Патент України: від 25.06.2010 № 20509 на промисловий зразок, зареєстрований на ім'я ТОВ «Львівська ізоляторна компанія»; зобов'язано Державну службу інтелектуальної власності України внести зміни до Державного реєстру патентів України на промислові зразки про визнання недійсним повністю Патенту України: від 25.06.2010 № 20509 на промисловий зразок, зареєстрований на ім'я ТОВ «Львівська ізоляторна компанія»; зобов'язано службу інтелектуальної власності України здійснити повідомлення у своєму офіційному бюлетені шляхом відповідної публікації про визнання недійсним повністю Патенту України: від 25.06.2010 № 20509 на промисловий зразок, зареєстрований на ім'я ТОВ «Львівська ізоляторна компанія»; зобов'язано Державну митну службу України виключити об'єкт права інтелектуальної власності «Ізолятор лінійний підвісний типу ПС 70», зареєстрований на ім'я ТОВ «Львівська ізоляторна компанія»; стягнуто з ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» на користь ТОВ «ЗІФ» суму, яка підлягає сплаті за проведення судової експертизи у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень; стягнуто з ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» на користь ТОВ «ЗІФ» витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 073 (тисяча сімдесят три) гривні та інше.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 06.09.2012 № 03.12.653, в якій просить призначити повторну судову експертизу у справі; в позові ТОВ «ЗІФ» до ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» про визнання повністю недійсним патент України від 25.06.2010 № 20509 на промисловий зразок, зареєстрований на ім'я ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» відмовити повністю.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 № 5011-20/3528-2012 сформовано колегію суддів для розгляду даної апеляційної скарги по справі № 5011-20/3528-2012 у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., суддів: Пантелієнка В.О., Гарник Л.Л.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 у справі № 5011-20/3528-2012 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2012 до провадження та призначено її розгляд на 31.10.2012.
29.10.2012 через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Державної митної служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому повідомлено, що на сьогоднішній день Держмитслужбою України виключено з митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності промисловий зразок "Ізолятор лінійний підвісний типу ПС 70", що охороняється патентом на промисловий зразок №20509 від 25.06.2010. В відзиві на апеляційну скаргу Державна митна служба України просила суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника Держмитслужби України.
31.10.2012 через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» надійшло клопотання від 30.10.2012 № 03.12-751 про призначення повторної судової експертизи в сфері інтелектуальної власності, проведення якої доручити судовому експерту Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставити наступне запитання: Якими є суттєві ознаки промислового зразка за патентом № 20509 "Ізолятор лінійний підвісний типу ПС70"від 25.06.2010 та чи стала сукупність суттєвих ознак промислового зразка за вказаним патентом загальнодоступною у світі до дати подання заявки № s 201000147 від 03.02.2010 згідно наданих матеріалів справи.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
Згідно норм Цивільного кодексу України повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обгрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.
Київський апеляційний господарський суд дослідивши підстави щодо призначення повторної судової експертизи в сфері інтелектуальної власності зазначені в клопотаннях ТОВ "Львівська ізоляторна компанія" зазначає, що всі наведені обставини належним чином досліджувались в ході первинної судової експертизи старшим судовим експертом Антоновською І.А., їм дана належна оцінка. Скаржник не спростував положень, викладених в висновку експерта, не надав належних доказів того, що первинна судова експертиза є необґрунтованою, висновок експерта суперечить обставинам справи, тощо.
За наведеного, суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" про призначення повторної судової експертизи в сфері інтелектуальної власності як таких, що заявлені безпідставно, не базуються на нормах чинного законодавства та обставинах справи.
До того ж у клопотанні від 30.10.2012 № 03.12-751 апелянт просить призначити у даній справі повторну судову експертизу, проте на вирішення експерта просить поставити запитання, яке суттєво відрізняється від запитання, яке ставилося на вирішення первинної судової експертизи, що є неприпустимим при призначенні повторної судової експертизи, та суперечить суті такої експертизи.
Представник ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» в судовому засіданні апеляційної інстанції 31.10.2012 надав свої пояснення, якими підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.
Представник Державної служби інтелектуальної власності України в судовому засіданні апеляційної інстанції 31.10.2012 при вирішенні питання про задоволення (залишення без задоволення) апеляційної скарги покладається на розсуд суду.
Згідно з частиною першою статті 99 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Державна служба інтелектуальної власності України на підставі заявки від 03.02.2010 № s201000147, зареєструвала на ім'я ТОВ "Львівська ізоляторна компанія" промислові зразки з видачею патенту № 20509 "Ізолятор лінійний підвісний типу ПС 70"
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.
До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).
Частиною 1 ст. 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності -це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються, зокрема промислові зразки.
Об'єктом промислового зразка, відповідно до ч. 2 ст. 461 ЦК України, можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.
Пунктом 2 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" (далі за текстом - Закон N 3688) також встановлено, що об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.
Набуття права інтелектуальної власності на промисловий зразок засвідчується патентом (ч. 1 ст. 462 ЦК України).
В позовній заяві ТОВ "ЗІФ" вимоги про визнання недійсним патенту України N 20509 на промисловий зразок "Ізолятор лінійний підвісний типу ПС 70" обґрунтував невідповідністю цього промислового зразка критерію патентоспроможності "новизна" з посиланням на те, що сукупність суттєвих ознак зареєстрованого промислового зразка стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки, а виданий патент на промисловий зразок фактично забороняє позивачеві вільно здійснювати господарську діяльність, зокрема, виготовлення та реалізацію власної продукції, та придбаної продукції. Позивач стверджує, що зареєстровані промислові зразки, а саме сукупність заявлених суттєвих ознак, не можна вважати результатом творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання, оскільки форма і зовнішній вигляд зареєстрованих промислових зразків є наслідком їх оформлення у відповідності до основних вимог і параметрів, встановлених ДСТУ 2203-93 (ГОСТ 6490-93) "Ізолятори лінійні підвісні тарілчасті". Загальні технічні умови", дата введення в дію 01.01.1994, ГОСТ 27661-88 "Изоляторы линейные подвесные тарельчатые"зі змінами №1, занесеними до стандарту 20.09.1989, зареєстровані 01.03.1990, а також МЕК 60305, 60383-1. Відповідність вказаним вище національним та міжнародним стандартам обумовлена вимогою забезпечення безпеки життя, здоров'я і майна населення, охорони навколишнього природного середовища.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність підстав для визнання недійсним патенту України N 20509 на промисловий зразок "Ізолятор лінійний підвісний типу ПС 70".
Відповідно до пунктів 1, 5, 6 статті 5 Закону N 3688 України правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності; право власності на промисловий зразок засвідчується патентом; обсяг правової охорони, що надається, визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, представлених на зображенні (зображеннях) виробу, внесеному до реєстру, і засвідчується патентом з наведеною у ньому копією внесеного до реєстру зображення виробу; тлумачення ознак промислового зразка повинно здійснюватися в межах його опису.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 6 цього Закону N 3688 промисловий зразок відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим; промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до уповноваженого відомства або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Крім того, у процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх раніше одержаних уповноваженим відомством заявок, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень.
Відповідно до підпункту "а" пункту 1 статті 25 Закону N 3688 про промислові зразки патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом.
З огляду на наведене суд першої інстанції з урахуванням положень статті 41 ГПК України в даному випадку дійшов вірного висновку щодо необхідності призначення судової експертизи з дослідження об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручив атестованому з відповідної експертної спеціальності судовому експерту Антоновській Інні Анітоліївні.
На вирішення експертизи було поставлене наступне питання: чи спростовують новизну промислового зразка "Ізолятор лінійний підвісний типу ПС 70" за патентом України № 20509 відомості, які містяться у матеріалах справи № 5011-20/3528-2012, що були загальнодоступними у світі до дати подання заявки № s201000147 від 03.02.2010.
У своєму висновку від 10.07.2012 № 64/12 судовий експерт встановив, що "відомості, які містяться у матеріалах справи № 5011-20/3528-2012, що були загальнодоступними у світі до дати подання заявки № s201000147 від 03.02.2010 спростовують новизну промислового зразка "Ізолятор лінійний підвісний типу ПС 70"за патентом України № 20509".
Київський апеляційний господарський суд зазначає, що Висновок судової експертизи від 10.07.2012 № 64/12 є обґрунтованим та повним.
Експертне дослідження проведено кваліфікованим експертом з дотриманням приписів Закону України "Про судову експертизу" та ГПК України, висновки експерта належним чином мотивовані, обґрунтовані та узгоджуються з іншими матеріалами справи (в тому числі з фактичним зображенням зареєстрованого промислового зразка, що відповідає приписам пункту 6 статті 5 Закону N 3688).
Водночас, всупереч доводам, викладеним у апеляційній скарзі ТОВ "Львівська ізоляторна компанія", судом першої інстанції з дотриманням приписів статей 42, 43 ГПК України дано належну оцінку згаданому висновку експерта. Суд обґрунтовано зазначив, що висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими чинним законодавством: жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, не приймаються, як недоведені доводи скаржника про необґрунтованість Висновку судової експертизи від 10.07.2012 № 64/12.
В рішенні від 01.08.2012 господарський суд міста Києва, встановивши на підставі оцінки результатів експертного дослідження та інших поданих сторонами доказів факт відсутності ознаки "новизна" у промислового зразка "Ізолятор лінійний підвісний типу ПС 70" за патентом України N 20509, що свідчить про його невідповідність умовам патентоспроможності, встановленим ст. 6 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності визнання зазначеного патенту недійсним повністю.
З огляду на задоволення позовної вимоги про визнання патенту України N 20509 від 25.06.2010 недійсним суд першої інстанції згідно з приписами статей 17, 25 Закону N 3688 правомірно зобов'язав Держдепартамент внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України на промислові зразки та здійснити необхідну публікацію, та інше.
В силу ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складається з фактів - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу.
Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та з дотриманням приписів норм матеріального і процесуального права прийняв законне й обґрунтоване рішення, визначені законом підстави для скасування або зміни якого відсутні.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 01.08.2012 у справі № 5011-20/3528-2012. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваної постанови у даній справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» від 06.09.2012 № 03.12.653 залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2012 у справі № 5011-20/3528-2012 - без змін.
2. Справу № 5011-20/3528-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Доманська М.Л.
Судді Пантелієнко В.О.
Гарник Л.Л.