29.10.2012 року Справа № 30/5005/6222/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Антоніка С.Г. (доповідача),
суддів: Крутовських В.І., Чоха Л.В.
секретар судового засідання : Ненарочкін І.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Лахматова К.Г. представник, довіреність №б/н від 07.08.12;
від відповідача: Поталова Н.О. представник, довіреність № б/н від 20.08.12;
розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МД Істейт" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2012 року у справі №30/5005/6222/2012
за позовом: відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "МД Істейт", м. Дніпропетровськ
про: стягнення 2 198 786,08 грн.
Зміна колегії суддів відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати від 26.10.2012р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2012р. ( суддя Євстигнеєва Н.М..) позов задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "МД Істейт" на користь відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" заборгованість у розмірі 2 148 689,24 грн., пеню в розмірі 40 508,08 грн., 3% річних в розмірі 8 123,81 грн., судовий збір в розмірі 43 946,42 грн.
В решті позовних вимог -відмовлено.
Рішення суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 163 від 01.07.2007р.
Не погодившись з рішенням, ТОВ "МД Істейт" звернулось в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 05.09.2012р. та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначається, що судом не були враховані умови п.3.1 Договору купівлі-продажу, щодо строку виконання зобов'язань, оскільки даним пунктом передбачена оплата згідно виставленого рахунку-фактури. А позивач рахунки-фактури не виставляв відповідачу.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та зазначила, що керівництво відповідача 29.05.12р. зверталося до керівництва позивача листом в якому пропонувало внести зміни до договору в частині зміни строків оплати до 30.05.2013р., на що було отримано погодження керівництва. Відповідачем на адресу позивача були направлені для підписання додаткові угоди про продовження строків погашення заборгованості, які не були повернуті відповідачу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказав, що строк оплати настав, згідно п.3.1 Договору, 31.05.2012р., тому господарський суд правильно прийняв рішення про задоволення позовних вимог. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що додаткові угоди щодо зміни строків розрахунків позивачем не підписувалися. Просить рішення суду залишити в силі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила:
Між ТОВ "ПТП Запоріжсталь-Інвест Торгпром" (правонаступником якого є ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь") та ЗАТ "МД Груп" (правонаступником якого є ТОВ "МД Істейт") укладено договір купівлі-продажу №163 від 01 червня 2007 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити майно, найменування, ціна, кількість якого вказується сторонами у додатковій угоді, у акті приймання-передачі, які є невід'ємними частинами даного договору.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що покупець у строк, що не перевищує 90 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі майна сплачує продавцю 100% вартості майна, згідно виставленого рахунку-фактури.
Додатковою угодою № 1 від 01.06.2007р. сторони погодили перелік, кількість та вартість майна, що продається.
Згідно з актом приймання-передачі від 01.07.2007р. відповідач на виконання умов договору передав, а відповідач прийняв майно на загальну суму 2 521 637,33 грн.
Вказаний товар був отриманий представником відповідача за довіреністю серії ЯНУ №385949 від 01.06.2007 року.
На кожну одиницю переданого товару сторонами підписані видаткові накладні від 01.06.2007 року: №00ОФ/0000893 на суму 62 844,72 грн., №00ОФ/0000894 на суму 392 349,28 грн., №00ОФ/0000895 на суму 13 902,89 грн., №00ОФ/0000896 на суму 10 078,66 грн., №00ОФ/0000897 на суму 20 844 грн., №00ОФ/0000898 на суму 9 868,32 грн., №00ОФ/0000899 на суму 1 602 199,20 грн., №00ОФ/0000900 на суму 26 649,23 грн. №00ОФ/0000901 на суму 2 823,20 грн., №00ОФ/0000902 на суму 16 907,40 грн., №00ОФ/0000903 на суму 1 066,34 грн., №00ОФ/0000904 на суму 137 510,82 грн., №00ОФ/0001049 на суму 214 593,26 грн.
01.07.2007 року сторонами складено Акт повернення майна за яким покупець повернув, а позивач прийняв майно на суму 214 593,26 грн.
В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до договору, що стосувалися зміни строків розрахунків, зміни юридичних адрес та найменування сторін.
Останньою додатковою угодою від 31.05.2011р. пункт 3.1 Договору викладено в наступній редакції: «покупець у строк, що не перевищую 31.05.2012р. сплачує продавцю 100% вартості товару за даним договором, згідно виставленого рахунку-фактури».
У зв'язку з несплатою у повному обсязі вартості отриманого товару, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, пені та 3% річних.
Колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем, з урахуванням вартості повернутого товару, отримано майно на загальну суму 2 307 044,07грн. На виконання своїх зобов'язань відповідачем здійснена часткова оплата на загальну суму 158 354,82 грн. Сума боргу складає 2 148 689,24 грн.
Оскільки відповідачем не надано доказів погашення заборгованості. господарський суд правильно стягнув суму основного боргу.
Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України,учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 4.2. Договору сторони передбачили, що у разі порушення п.3.1 Договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період нарахування пені від загальної вартості не оплаченого в строк майна за кожен день прострочення.
Згідно ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 41 973,03 грн. за період з 01.06.2012р. по 16.07.2012р. та 3% річних за цей же період у розмірі 8 123,81 грн.
Розрахунок річних позивачем здійснено правильно. Що стосується розрахунку пені, то господарський суд обгрунтовано зазначив, що позивачем при розрахунку не вірно застосована ставка НБУ у розмірі 7,75%, оскільки з 23.03.2012р. установлена ставка у розмірі 7,5% річних. Тому розмір пені за період з 01.06.2012р. по 16.07.2012р., за розрахунком господарського суду, складає 40 508,08 грн.
За таких обставин господарський суд правильно повністю задовольнив позовні вимоги щодо стягнення суми річних та частково щодо стягнення пені.
Заперечення відповідача щодо ненастання строку оплати у зв'язку з не направленням позивачем відповідачу рахунку-фактури не приймається колегією суддів до уваги у зв'язку з наступним.
Згідно ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 3.1. Договору, в редакції додаткової угоди від 31.05.2011р. сторони встановили, що покупець у строк, що не перевищую 31.05.2012р. сплачує продавцю 100% вартості товару за даним договором, згідно виставленого рахунку-фактури.
Таким чином, сторони встановили строк оплати -до 31.05.2012р. А тому відповідач повинен був здійснити оплату не по прийняттю товару, а до вказаного строку.
Не виставлення рахунку-фактури не звільняє відповідача від виконання обов'язку, встановленого договором та законом. Не оплата до встановленого договором строку є порушенням обов'язку відповідачем.
Крім того, з наданої позивачем на вимогу суду довідки ПАТ АКБ «Індустріалбанк»вбачається, що в платіжних дорученнях, якими здійснена часткова оплата відповідачем, зазначався номер договору та номер рахунку, що свідчить про отримання рахунку-фактури відповідачем.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає залишенню в силі. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідачем в судове засідання надано клопотання про розстрочку виконання рішення строком на 6 місяців, рівними частками по 373 544,59 грн.
Клопотання про відстрочку обґрунтовує тяжким фінансовим станом, вказуючи, що збитки за 9 місяців 2012р. складають 392 000 грн. Крім того, позивач має борг перед відповідачем у розмірі 6 051 838,88 грн., у зв'язку з чим відповідач найближчим часом планує звернутися до суду.
Згідно ч.1 ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Враховуючи те, що відповідач на протязі 5 років з моменту отримання майна сплатив лише 158 354,82 грн., що складає 6 % від вартості майна, доказів прийняття заходів щодо погашення заборгованості та доказів реального отримання від будь-кого коштів достатніх для сплати щомісячно боргу зазначеного в клопотанні відповідачем не надано, то колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання.
Тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст101 -105, 121 ГПК України, суд-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МД Істейт" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2012 року у справі №30/5005/6222/2012 залишити без змін.
В задоволенні клопотання ТОВ «МД Істейт»про розстрочку виконання рішення відмовити.
Головуючий: __________________ С.Г. Антонік
Судді: __________________ В.І.Крутовських
__________________ Л.В.Чоха
Повний текст постанови складено 05.11.2012р.
Згідно оригіналу
Пом судді Яцура О.В.