04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
01.11.2012 № 5011-7/5942-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Остапенка О.М.
за участю секретаря: Петров Д.В.
за участю представників сторін:
від позивача: представник - Касімова Я.А. ( за довіреністю)
від відповідача: представник - Пєшков О.О. ( за довіреністю)
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2012р.
у справі № 5011-7/5942-2012 (суддя: Якименко М.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО» в особі Центральної філії ПАТ УСК «Гарант-Авто»
до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»
про відшкодування шкоди в порядку регресу 19 031,42 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.2012 року у справі № 5011-7/5942-2012 позовні вимоги задоволено в повному обсязі повністю.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО» в особі Центральної філії ПАТ УСК «Гарант-Авто» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2012 року у справі № 5011-7/5942-2012 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 року відкрито апеляційне провадження у справі № 5011-7/5942-2012 та призначено до розгляду на 01.11.2012 р.
01.11.2012р. у судовому засіданні представник відповідача заявив письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів.
Колегія суддів, заслухавши думку представника позивача стосовно клопотання, ухвалила, задовольнити клопотання відповідача та залучити додаткові документи до справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2008 між Салатою Ігорем Миколайовичем (страхувальник) та ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант"(перейменовано в ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", далі- страховик, позивач) був укладений Договір добровільного страхування транспортного засобу, оформлений Полісом № 19G-0201106 (Договір), за умовами якого був застрахований транспортний засіб марки Teana", державний номер АІ 1515 ІВ.
За умовами Договору страхування страховик повинен відшкодовувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме: пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу або додаткового обладнання внаслідок ДТП -дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу.
16.01.2009 в м. Києві на вул. Хрещатик сталося ДТП, в результаті якого зіткнулися застрахований транспортний засіб, яким керувала Салата І.М., та транспортний засіб марки "Пежо", державний номер АА 6927 СЕ, яким керував Бобков М.С., у результаті чого застрахованому транспортному засобу було завдано пошкодження, відповідно до довідки, яка міститься в матеріалах справи, про ДТП № 8323772 від 16.01.2009 та звіт № 3468 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу
Згідно Страхового акту № 65344 від 13.03.2010 вартість матеріального збитку, завданого застрахованому транспортному засобу склала 19 031,42 грн.
Як вбачається з матеріалів справи страховик звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, позивачем було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що складено відповідні страхові акти, видано накази на здійснення виплати страхового відшкодування страхувальникові у розмірі 19 031,42 грн.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Майнова шкода, завдана страхувальникові позивача була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору № 19G-0201106. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.02.2009 винним у ДТП визнано водія транспортного засобу марки "Пежо", державний номер АА 6927 СЕ Бобкова М.С., відповідно до єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність ТОВ "Ілта" (власник транспортного засобу марки "Пежо", державний номер АА 6927 СЕ) на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" відповідно до Полісу № ВВ/5988435, що в свою чергу є підставою для відшкодування завданої майнової шкоди відповідачем.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Листом № 65344 від 12.03.2012 позивач направив на адресу відповідача заяву, про виплату страхового відшкодування, з проханням компенсувати в порядку регресу витрати позивача по відшкодуванню матеріальної шкоди в розмірі 19 031,42 грн., однак відповідачем відповіді на вимогу не було надано та виплату коштів не здійснено, на підтвердження іншого не надано жодних доказів.
В апеляційній скарзі посилається на наявність взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, на підтвердження чого надав заяву від 19.07.2011 № 1393/0/3-11 про зарахування зустрічних вимог, згідно якої зобов'язання на суму позовних вимог у розмірі 19 031,42 грн. були зараховані в односторонньому порідку.
Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що проведення заліків зустрічних однорідних вимог регламентується Положенням про проведення взаємозаліків зі страховими компаніями, затвердженим Наказом Голови Правління № 123 від 17.08.2010р, з чого випливає, що відповідач самостійно взяв на себе обов'язок прийняття рішення щодо визнання подій страховими та розрахунку розміру страхового відшкодування, при цьому, жодних дій, які б вказували на те, що позивач прийняв позитивне рішення щодо заявлених регресних вимог від відповідача та погодження запропонованих сум страхового відшкодування не вчиняло.
За змістом статей 203 ГК України, 601 ЦК України зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду, аналогічну позицію виклав Вищий господарський суд України у справі № 8/600 постанова від 14.03.2006 р.
В матеріалах справи, міститься платіжне дорученням № 4035 від 08.05.2009 яким, підтверджується той факт, що страховик виконав своє грошове зобов'язання 08.05.2009 року на суму 19 031,42 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення відшкодування шкоди в порядку регресу, правомірно були задоволенні судом першої інстанції в розмірі 19 031,42 грн.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Виходячи з вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.2012 року у справі № 5011-7/5942-2012, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2012 року у справі № 5011-7/5942-2012 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2012 року у справі № 5011-7/5942-2012 залишити без змін.
Матеріали справи № 5011-7/5942-2012 повернути господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Руденко М.А.
Судді Пономаренко Є.Ю.
Остапенко О.М.