донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.11.2012 р. справа №5009/2842/12
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Шевкової Т.А.
суддів:Бойченка К.І., Чернота Л.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал» м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від12.09.2012р.
у справі№ 5009/2842/12 (суддя Попова І.А.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила»м. Вишгород Київської області
до Комунального підприємства «Водоканал» м. Запоріжжя
про стягнення 21 856грн. 29коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила» м. Вишгород Київської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Водоканал» м. Запоріжжя 21 856грн. 29коп., з яких: 20 888грн.86коп. - борг, якій виник у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору № 1424/11 від 23.10.2011р., в частині оплати поставленої продукції, 161грн.38коп. -пеня, 806грн.91коп. -3% річних.
Господарський суд Запорізької області рішенням від 12.09.2012р. у справі № 5009/2842/12 позовні вимоги задовольнив частково, визнавши обґрунтованими та доведеними матеріалами справи позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу - 20 888грн.86коп. Позовні вимоги в частині стягнення пені визнав підлягаючими задоволенню частково у сумі 160грн.94коп., зробивши власний розрахунок пені, в частині стягнення 3% річних позовні вимоги задовольнив частково у сумі 804грн.70коп., визнавши що позивачем при розрахунку були допущені арифметичні помилки.
У задоволенні позовних вимог у сумі 02грн.65коп. відмовив.
Комунальне підприємство «Водоканал»м.Запоріжжя, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 12.09.2012р. у справі № 5009/2842/12 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Заявник скарги не погоджується із твердженням господарського суду стосовно того, що відповідач не висловив заперечень проти суми основного боргу, заявленої до стягнення, оскільки у відзиві на позов відповідач висловлював своє непогодження із актом звірки розрахунків від 01.06.2012 року з причини підписання даного акту з боку позивача невідомою особою і не вважає даний акт належним доказом у справі, підтверджуючим наявність заборгованості.
Заявник скарги вважає, що господарським судом при винесенні рішення був порушений принцип змагальності сторін, закріплений у статті 43 ГПК України, рішення винесено без участі представника відповідача.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, приймаючи до уваги, що неявка представників сторін без поважних причин не являється підставою для відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Відповідно до статей 4-4,81-1Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи між КП «Водоканал»(замовник) та ТОВ «Промислові мастила»(постачальник) 11.08.2011 року укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 1424/11 від 23.08.2011року, за умовами якого постачальник зобов'язувався у 2011-2012 р.р. поставити замовникові товари, зазначені в специфікаціях, а замовник -прийняти і оплатити такі товари.
Договір діє в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2011 р., якою, зокрема, внесено зміни до п 10.1 договору та узгоджено, що договір набирає чинності з 11.08.2011 р. і діє до 30.04.2012 р.
Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за товар проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення постачальником рахунків на оплату товару, які виставляються постачальником на його поточний рахунок за реквізитами, вказаними в цьому рахунку у термін протягом 20 календарних днів з дати приходу товару на склад замовника.
Сторонами у специфікації № 14 від 26.03.2012 року обумовлено найменування, кількість одиниці виміру, вартість за одиницю виміру продукції, строк виконання поставок та фактичну вартість закупівель в розмірі 40888 грн.
На виконання умов вищевказаного договору позивач пред'явив відповідачеві рахунок № 3450000667 від 26.03.2012 року на суму 40888 грн.
За видатковою накладною № 3450000591 від 29.03.2012 року позивач поставив відповідачеві продукцію на суму 40888грн.00коп., яку отримано відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на зазначеній накладній відповідно довіреності № Дов-000335 від 27.03.2012 р.
Відповідачем отримана продукція оплачена частково в сумі 20000 грн., доказів оплати продукції у повному обсязі не надано.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи свідчать, що на момент вирішення спору по суті, відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем, суму боргу 20 888грн.00коп. не оплатив.
Враховуючи те, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, а відповідачем не надано доказів оплати вартості отриманого сторонами товару у повному обсязі, колегія суддів визнає правильним висновок господарського суду про наявність заборгованості у сумі 20 888грн.00коп. по оплаті поставленого товару.
Позивачем нарахована та пред'явлена до стягнення пеня у сумі 161грн.38коп., 3% річних у сумі 806грн.91коп. за несвоєчасне.
Згідно з п. 7.2.4 договору № 1424/11 від 11.08.2011 р. за порушення оплати за фактично поставлені товари замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який стягується пеня.
Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт прострочення виконання грошового зобов'язання підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.
В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що матеріалами справи доведений факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем, наявна заборгованість по оплаті отриманого товару у сумі 20 888грн.86коп., колегія суддів вважає доведеними позовні вимоги про стягнення пені та річних і погоджується із наведеним господарським судом розрахунком пені у сумі 160грн.94коп., річних у сумі 804грн.70коп.
Доводи заявника скарги про те, що господарським судом при винесенні рішення був порушений принцип змагальності сторін, закріплений у статті 43 ГПК України, не знайшли підтвердження в ході слухання справи виходячи з того, що судом першої інстанції справа розглядалася на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами, відповідач не скористався наданим йому правом захищати свої інтереси в судовому засіданні і доводити свої заперечення відповідно вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.
Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання судом вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Крім того, розгляд позовної заяви без участі представника відповідача не призвів до прийняття невірного рішення.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Запорізької області від 12.09.2012р. у справі № 5009/2842/12 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал»м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 12.09.2012р. у справі № 5009/2842/12 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 12.09.2012р. у справі № 5009/2842/12 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді К.І. Бойченко
Л.Ф. Чернота
Надруковано 5 прим:
1 -позивачу
2 -відповідачу
3 -до справи
4 -гос. суду 5 -ДАГС