04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
27.09.2012 № 5011-9/2860-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Сотнікова С.В.
Пантелієнка В.О.
при секретарі Анісімовій М.О.
за участю представників:
від позивача
за первісним позовом - Колосовський Ю.О. - дов. № 01/5301 від 05.10.2010 р.;
від відповідача
за первісним позовом - Євстіфєєв Ю.В. -дов. б/н від 12.01.2012 р.
перевіривши матеріали апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства «Стаханівський завод феросплавів»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Супермаркет вантажної автотехніки АВТЕК»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 22.05.2012 р.
у справі № 5011-9/2860-2012 (суддя -Бондаренко Г.П.)
за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Стаханівський завод феросплавів»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Супермаркет вантажної автотехніки АВТЕК»
про розірвання договору
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Супермаркет вантажної автотехніки АВТЕК»
до Публічного акціонерного товариства «Стаханівський завод феросплавів»
про стягнення 979200,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року по справі № 5011-9/2860-2012 у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Господарського суду міста Києва, Публічне акціонерне товариство «Стаханівський завод феросплавів» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року по справі № 5011-9/2860-2012 змінити в частині відмови в задоволенні первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги повністю, розірвати договір поставки № 261 від.06.09.2011 року, у зв'язку з істотною зміною обставин. В іншій частині рішення залишити без змін.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Господарського суду міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю «Супермаркет вантажної автотехніки АВТЕК» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року по справі № 5011-9/2860-2012 скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 року апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Стаханівський завод феросплавів» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Супермаркет вантажної автотехніки АВТЕК» було прийнято до провадження в наступному складі колегії: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Лобань О.І., Федорчук Р.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.07.2012 року.
16.07.2012 року в розгляді справи оголошено перерву на 06.08.2012 року.
06.08.2012 року подовжено розгляд справи та оголошено перерву на 04.09.2012 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року, в зв'язку з відпусткою суддів Лобаня О.І., Федорчука Р.В. змінено склад судової колегії на наступний - головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.
04.09.2012 року в розгляді справи оголошено перерву на 27.09.2012 року.
Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.
Представник Публічного акціонерного товариства «Стаханівський завод феросплавів» в поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року по справі № 5011-9/2860-2012 змінити в частині відмови в задоволенні первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги повністю, розірвати договір поставки № 261 від.06.09.2011 року, у зв'язку з істотною зміною обставин, в іншій частині рішення залишити без змін. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Супермаркет вантажної автотехніки АВТЕК» просив відмовити.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Супермаркет вантажної автотехніки АВТЕК» в поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року по справі № 5011-9/2860-2012 змінити в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги повністю. В задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Стаханівський завод феросплавів» просив відмовити.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
06.09.2009 року між Публічним акціонерним товариством «Стаханівський завод феросплавів» (далі - Позивач за первісним позовом, Відповідач за зустрічним позовом, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Супермаркет вантажної автотехніки АВТЕК» (далі - Відповідач за первісним позовом, Позивач за зустрічним позовом; Постачальник) укладено Договір поставки № 261 (далі - Договір).
Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Постачальник зобов'язується поставити товар Покупцю, повне найменування якого, марка, вид, сорт зазначається у Специфікаціях (Додатках) до Договору, які є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених даним Договором.
Відповідно до п. 2.1 Договору детальна інформація про кількість Товару знаходиться у Специфікаціях (Додатках) до даного Договору.
Згідно п. 3.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю Товар на умовах та у спосіб, вказаний у Специфікаціях (Додатках) до даного Договору. Умови поставки визначаються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2000 в діючій редакції.
Пунктами 3.2, 3.3 Договору встановлено, що Постачальник зобов'язується поставити Товар Покупцю в строки, визначені в Специфікації № 1 до договору. Дострокова поставка Товару Постачальником допускається тільки за згодою Сторін.
Згідно з п. 4.1 Договору, загальна вартість Товару по даному Договору складає суму партій Товару по всім Специфікаціям (Додаткам) до даного Договору.
Договір вступає в силу, відповідно до п. 11.1, з моменту його підписання обома Сторонами та скріплення їх печатками. Строк дії договору закінчується 31 грудня 2011 року, але не раніше повного виконання зобов'язань обома Сторонами.
06.09.2011 року між Сторонами підписано Додаток № 1 (Специфікація № 1) до Договору (далі - Специфікація № 1).
У Специфікації № 1 визначено: найменування товару - Автобус пасажирський МАЗ 103462 (колір синій); кількість - 1 шт., строк поставки - 2011 рік 8-13 робочих тижнів після підписання Договору; ціна з ПДВ - 979 200 грн.
Пунктом 5 Специфікації № 1 зазначені умови поставки: DDP м. Стаханов (склад Покупця) згідно Інкотермс-2000.
Умови оплати передбачено п. 6 Специфікації № 1:
- Покупець здійснює оплату по даному Договору шляхом відкриття строком на 90 днів безвідкличного, покритого, неподільного, документарного акредитиву, відкритого на загальну суму даного договору, яка складає 979 200 грн. протягом 15 днів з моменту підписання договору обома Сторонами, виконуючим банком ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Київ, банк емітент - ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ, банк беніфіціар - ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Київ. Оплата по акредитиву здійснюється по наданню Постачальником у банк-емітент наступних документів:
- рахунок-фактура, виписаний Постачальником на ім'я Покупця із зазначенням загальної вартості товару - 1 (оригінал);
- акт приймання-передачі по кількості та вартості, підписаний уповноваженими представниками Покупця та Постачальника.
Таким чином, Договір укладено на умовах передплати, шляхом відкриття Покупцем строком на 90 днів безвідкличного, покритого, неподільного, документарного акредитиву, відкритого на загальну суму Договору, яка складає 979 200 грн. протягом 15 днів з моменту підписання Договору Сторонами, тобто до 21.09.2011 року.
Специфікацією № 1 передбачено поставку Товару Продавцем в строк 8-13 тижнів після підписання Договору та на його умовах, тобто в період з 01.11.2011 року по 08.12.2011 року.
З вантажно-митної декларації від 06.10.2011 року вбачається, що продавцем на виконання умов Договору придбано у виробника - Відкритого акціонерного товариства «Мінський автомобільний завод» автобус пасажирський МАЗ-1 шт., модель -103462.
24.10.2011 року листом про готовність товару до поставки № СГА-427 направленим Продавцем на адресу Постачальника, повідомлено про наявність Товару.
25.10.2011 року Покупцем направлено лист № 08/6079, в якому він просить Постачальника провести поставку Товару тільки після відкриття акредитиву.
27.10.2011 року Постачальником направлено на адресу Покупця претензію № СГА-429 з вимогою про відкриття акредитиву, що передбачено умовами Договору, в строк у три дні після отримання претензії.
16.11.2011 року листом № 08/6453, як відповідь на зазначену вище претензію, Покупець повторно просить Постачальника провести поставку Товару тільки після відкриття акредитиву.
26.12.2011 року Покупець звернувся до Продавця з листом № 08/7226, в якому викладено пропозицію про розірвання Договору та додано Додаткову угоду № 2 від 23.12.2011 року до Договору про його розірвання.
Як вбачається з матеріалів справи, Постачальником пропозиція про розірвання Договору залишена без відповіді, Додаткова угода № 2 до Договору не підписана.
Позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогою розірвати Договір поставки № 261 від 06.09.2011 року, у зв'язку з істотною зміною обставин, а саме фінансовою кризою, результатом якої стало зменшення виробництва та нестача грошових коштів у позивача, що за його твердженням є підставою для розірвання договору відповідно до норм ст. 652 ЦК України.
Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, приходить до висновку, що між сторонами укладено договір поставки, відповідно до ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України.
Згідно ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 ЦК України також врегульовані відносини, що виникають із договору поставки, зокрема стаття визначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Щодо вимог первісного позову про розірвання договору колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як встановлено статтею 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Умовами спірного Договору не передбачено можливості його розірвання в односторонньому порядку.
Проте, Позивач за первісним позовом зазначає, що Договір на момент його підписання укладався з урахуванням поточних потреб останнього, однак, після підписання Договору Позивач за первісним позовом з урахування фінансової кризи був вимушений переглянути плани щодо подальшого розвитку підприємства з метою зберігання ринків збуту, виробництва та трудового колективу. На переконання Позивача за первісним позовом, зазначене є істотною зміною обставин, що є підставою для розірвання Договору відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України.
Як встановлено ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору в зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду.
Частиною 1 ст. 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено первісний позов, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Слід зауважити, посилання на фінансову кризу колегією суддів розцінюються критично, оскільки економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін, та не може бути підставою для розірвання Договору на користь однієї з них.
При цьому слід зазначити, що зменшення виробництва та нестача грошових коштів для нормального функціонування підприємства Покупця стосується лише його діяльності, ризик зміни обставин щодо виконання Покупцем своїх обов'язків за Договором та доцільності їх виконання цілком покладається на нього та не може бути ризиком іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Подібної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 18.10.2011 р. по справі № 5004/84/11.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладаючи спірний Договір, сторони приймали на себе певні ризики і на випадок зміни фінансового становища сторін, та на момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що така зміна не настане. Крім того, результати господарської діяльності та погіршення фінансового стану підприємства залежить саме від діяльності самого Позивача за первісним позовом, а отже не може вважатися істотною зміною обставин.
Крім того, інших обставин, які б підтверджували одночасну наявність чотирьох умов для розірвання спірного договору, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, Позивачем за первісним позовом не зазначено.
Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Супермаркет вантажної автотехніки АВТЕК», з урахування заяви про зміну предмету зустрічного позову, про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Стаханівський завод феросплавів» 979 200 грн. та зобов'язання Відповідача за зустрічним позовом виконати умови Договору, а саме, прийняти автобус пасажирський МАЗ 103462, які обґрунтовуються нормами ч. 4 ст. 692 ЦК України та нормами пункту 50 «Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення», затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року № 888, колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначалось вище, п. 3.1. Договору та п. 5 Специфікації № 1 передбачено, що умовами поставки є DDP м. Стаханов (склад Покупця). Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2000 в діючій редакції.
Термін «поставка зі сплатою мита», згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), DDP (Delivered Duty Paid), означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які «мита» (під словом «мито» тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.
Відповідно до п. А1 DDP Продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.
Згідно з п. А4 DDP, Продавець зобов'язаний надати не розвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.
Позивачем за зустрічним позовом доказів на підтвердження поставки товару на склад Відповідача за зустрічним позовом колегії суддів не надано.
Колегія зазначає, що Позивачем за зустрічним позовом не виконано обов'язку по поставці товару в передбаченому Договором порядку, а саме не надано доказів здійснення поставки товару до м. Стаханов (склад Покупця) та не здійснено таку поставку в строки, передбачені договором - з 01.11.2011 року по 08.12.2011 року.
Дана обставина встановлена також постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року по справі №27пд/5014/59/2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року.
З ч. 2 ст. 35 ГПК України вбачається, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до п. 6 Специфікації № 1 передбачено попередню оплату Покупцем за Товар, шляхом виставлення безвідкличного акредитиву.
Відповідачем за зустрічним позовом умови п. 6 Специфікації № 1 не виконано, безвідкличний акредитив у строк до 21.09.2011 року не відкрито.
Частиною 1 ст. 693 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Приписами ч. 3 ст. 538 ЦК України встановлено, що в разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Таким чином, за умови невиконання Відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань (проведення попередньої оплати за товар), Позивач за зустрічним позовом, як Постачальник має можливість зупинити виконання обов'язку по поставці товару або відмовитись від виконання свого обов'язку повністю або частково.
Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування своїх вимог посилається на положення ч. 4 ст. 692 ЦК України, згідно з якою, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
Колегія суддів зазначає, що дана норма вимагає здійснення Продавцем поставки товару, а також відмови Покупця як прийняти товар після його поставки, так і здійснити його оплату.
Частина 4 ст. 692 ЦК України повністю узгоджується з нормами ч. 4 ст. 538 ЦК України, відповідно до якої, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань Позивача за зустрічним позовом на положення ч. 4 ст. 692 ЦК України як на підставу стягнення грошових коштів з Покупця за поставлений товар, оскільки Позивачем за зустрічним позовом не доведено факту поставки Товару у відповідності до умов Договору, отже позивачем за первісним позовом не доведено, що Покупець відмовився прийняти товар, а тому в суду відсутні підстави для стягнення вартості непоставленого товару.
Щодо посилання Позивача за зустрічним позовом на положення абзацу 3 п. 50 «Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення», затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року (далі - Положення), колегія зазначає наступне.
У абз. 3 п. 50 Положення йдеться про право постачальника на реалізацію продукції на власний розсуд, якщо протягом строку (періоду) поставки покупцем, який є платником, не буде виставлено акредитив.
Крім того, абз. 4 п. 50 зазначено, що у випадку не виставлення акредитиву чи несплаті платіжним дорученням платником, який не є покупцем, постачальник має право вимагати від покупця оплати вартості підготовленої до поставки продукції, надавши гарантії її наявності.
Враховуючи зазначене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача за зустрічним позовом 979 200 грн.
Крім того, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання Відповідача за зустрічним позовом прийняти пасажирський автобус МАЗ 103462, оскільки відсутні докази на підтвердження поставки Позивачем за зустрічним позовом товару у відповідності до умов, передбачених Договором.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені сторонами в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року по справі 5011-9/2860-2012 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги сторін задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Стаханівський завод феросплавів» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Супермаркет вантажної автотехніки АВТЕК» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року по справі 5011-9/2860-2012 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 5011-9/2860-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Ткаченко Б.О.
Судді Сотніков С.В.
Пантелієнко В.О.