"31" жовтня 2012 р.Справа № 5016/4089/2011(13/290)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Картере В.І.,
суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.
секретар судового засідання -Райлян І.Г.
від прокуратури -Коломійчук І.О.
від Миколаївської міської ради -не з'явився, належним чином повідомлений,
від Малого приватного підприємства „Алсу" -Лєпєхова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2012р.
у справі № 5016/4089/2011 (13/290)
за позовом прокурора Ленінського району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради
до Малого приватного підприємства „Алсу"
та
за зустрічним позовом Малого приватного підприємства „Алсу"
до Миколаївської міської ради
про внесення змін до договору оренди землі
08.11.2011р. прокурор Ленінського району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Малого приватного підприємства (далі - МПП) „Алсу", в якій просив внести зміни до договору оренди землі від 01.11.2001р. №2292, а саме: частину 1 пункту 3.2 розділу 3 викласти в такій редакції: „Річна орендна плата за земельну ділянку (4 828 кв.м.) встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки".
В обґрунтування позову позивач послався на Закон України №309-VI від 03.06.2006р., яким були внесені зміни до Закону України „Про оренду землі", положеннями ч. ч. 4, 5 ст. 21 якого визначено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою, крім земель сільськогосподарського призначення, для всіх інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України „Про плату за землю".
В свою чергу Мале приватне підприємство „Алсу" звернулось до Господарського суду Миколаївської області із зустрічним позовом, в якому, з урахуванням уточнень від 15.02.2012р., просило: зменшити розмір орендної плати за договором оренди землі № 821 від 01.11.2001 року, укладеним між Миколаївською міською радою та МПП "Алсу" і встановити його у сумі 1 (одна) грн. щомісячно за земельну ділянку із виключенням 750 кв. метрів, тобто площею 4282-750 = 3532 кв. метрів, шляхом внесення змін у договір оренди землі, виклавши пункт 3.2 договору в редакції: "Розмір орендної плати за земельну ділянку для обслуговування 3532 кв. метрів встановлюється у розмірі 1 грн. щомісячно".
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги МПП "Алсу" послалось на приписи ч.2 ст. 762 ЦК України та зазначило, що у зв'язку із постійними аваріями на колекторі і витоком нечистот на поверхню орендованої на підставі договору оренди землі №821 земельної ділянки, воно з січня 2008р. по теперішній час позбавлено можливості у повному обсязі використовувати 750 кв.м. площі цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2012р. (суддя Коваль Ю.М.) у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог прокурор м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення у вказаній частині скасувати, первісні позовні вимоги -задовольнити, а в іншій частині -залишити без змін.
Зокрема апелянт стверджує, що викладена у позовній заяві редакція ч.1 п. 3.2 розділу 3 договору відповідає вимогам Податкового кодексу України, а саме: п.288.5 ст. 288, відповідно до якого розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом та п.274.1 ст. 274, яким встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від її нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу, а враховуючи те, що ставка земельного податку це 1% нормативної грошової оцінки землі, то трикратний розмір земельного податку дорівнює 3% нормативної грошової оцінки землі.
Крім того, апелянт стверджує, що умовами договору оренди землі № 821 від 01.11.2001р. передбачено, що орендна плата справляється (тобто сплачується) у грошовій формі та при визначенні її розміру враховується коефіцієнт індексації, однак, у зв'язку із прийняттям Податкового кодексу України, розмір орендної плати, яка віднесена до загальнодержавних податків та зборів, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що в свою чергу вимагає зміни відсоткової ставки обчислення орендної плати у грошовій формі (тобто визначення відсотку для розрахунку розміру орендної плати).
Також, апелянт зазначає, що мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності залежить від розміру земельного податку, на який в свою чергу може впливати індексація грошової оцінки землі (якщо грошова оцінка встановлена), а оскільки розрахунок коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки базується на врахуванні середньорічного індексу споживчих цін, для додаткового застосування індексу інфляції до розміру орендної плати не має підстав.
МПП „Алсу" надало відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора -без задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2001 року між Миколаївською міською радою (Орендодавець) та Малим приватним підприємством „Алсу" (Орендар) укладено договір оренди землі № 821, відповідно до умов якого Орендодавець, на підставі рішення Миколаївської міської ради від 28.09.2001 р. № 34/13 передав, а Орендар прийняв на умовах оренди земельну ділянку площею 4 282 кв. м. із земель міста, не наданих у власність або користування, зарахувавши її до земель транспорту для обслуговування автостоянки за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1а. Строк дії договору - 15 років (п.2.1 договору).
Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування автостоянки по вул. Новозаводській, 1а (п.4.1 договору).
Пунктом 3.1 договору оренди землі від 01.11.2001р. встановлено, що за оренду земельної ділянки Орендар сплачує орендну плату у грошовій формі, у розмірі 1,1% від грошової оцінки земельної ділянки, а грошова оцінка земельної ділянки, згідно з довідкою Миколаївського міського управління земельних ресурсів від 19.10.2001р. №2031 та з урахуванням коефіцієнту 1,182 щорічної на час укладання цього договору складає 586 634,00 грн.
Згідно з п.3.3 договору оренди землі від 01.11.2001р. орендна плата за землю вноситься щомісячно до 15 числа наступного місяця за звітним.
Листами №2105/211/03/10 від 22.07.2011р. та №2606/211/03/10 від 26.09.2011р. Миколаївська міська рада направила МПП „Алсу" договір про зміни до договору оренди землі від 01.11.2001р. щодо збільшення розміру орендної плати до трикратного розміру з пропозицією у 20-деннйи строк після його одержання повідомити про результат його розгляду або посвідчити нотаріально цей договір та надати його до ММР, які відповідач залишив без відповіді.
У зв'язку з недосягненням сторонами згоди щодо внесення змін до вказаного договору оренди позивач звернувся до господарського суду з позовом про внесення змін до п. 3.2 договору шляхом викладення його в наступній редакції: „Річна орендна плата за земельну ділянку (4 828 кв.м.) встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки".
Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог. Зокрема, відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог місцевий господарський суд зазначив, що запропонована у первісному позові редакція змін до укладеного сторонами договору не містить розміру орендної плати в грошовій формі та можливості її визначення з урахуванням індексів індексації, що не відповідає вимогам ч.1 ст. 15, ст. ст. 21, 22 Закону України „Про оренду землі".
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, місцевий господарський суд послався на відсутність доказів звернення МПП "Алсу" до Миколаївської міської ради з вимогою зменшення розміру орендованої земельної ділянки, оскільки узгодження розміру орендованої земельної ділянки, у відповідності до законодавства України про місцеве самоврядування, відноситься до виключної компетенції Миколаївської міської ради як органу місцевого самоврядування.
Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне:
Відповідно до приписів частини 1 ст.2 Закону України „Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно з приписами ст.ст. 5 та 21 Закону України „Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою, а орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до приписів статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а також у разі істотної зміни обставин, яким сторони керувалися при укладенні договору згідно з приписами ст. 652 ЦК України.
Згідно з приписами статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008р. № 309-VІ (309-17) внесено зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Крім того, відповідно до приписів п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2011 р., розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою (п.288.5 ПК України):
- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;
- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом у відповідності до п.288.4-288.5.1 статті 288 Податкового Кодексу України.
З огляду на викладені законодавчі норми, встановивши підстави для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність встановленому законом розміру, позивач вправі був вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача.
Однак, при зверненні до суду із відповідним позовом, позивач не врахував приписи ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України), а ст. 288 Податкового кодексу України передбачено встановлення розміру орендної плати в договорі оренди з урахуванням відповідних меж.
Отже, позивач просить внести зміни до спірного договору, з урахуванням яких розмір орендної плати залишиться поза регулюванням договору, оскільки новою редакцією п. 3.2 договору ця умова не визначена.
Таким чином, враховуючи те, що запропонована позивачем редакція змін до договору оренди землі №821 від 01.11.2001р. не містить розміру орендної плати в грошовій формі та беручи до уваги відсутність можливості її визначення з урахуванням індексів інфляції, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення первісних позовних вимог.
Апеляційній господарський суд звертає увагу сторін на те, що аналогічну правову позицію щодо внесення змін у договори оренди землі викладено у постановах Вищого господарського суду України від 11.07.2012р. по справі №5024/1962/2011, від 28.08.2012р. по справі №23/5005/1357/2012, від 03.07.2012р. по справі №17-15/17-1948-2011.
Враховуючи наведене вище і виходячи з відсутності правових підстав для внесення змін до договору оренди в редакції , що запропонована позивачем апеляційний господарський суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування строків позовної давності до вимог, заявлених позивачем.
Крім того, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічного позову, з огляду на таке:
Так, звертаючись із зустрічним позовом до ММР, МПП „Алсу" просить внести зміни до укладеного сторонами договору в частині зменшення розміру орендованої земельної ділянки та в частині розміру орендної плати за оренду зменшеного розміру земельної ділянки.
Частиною 2 ст. 188 ГК України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Отже, вказана норма містить імперативний обов'язок сторін, відступити від якого вони не вправі.
Згідно з ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Таким чином, умови передачі спору на вирішення суду пов'язані з розглядом конкретних пропозицій сторонами договору.
Статтею 11 ГПК України передбачено, що підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.
В матеріалах справи відсутні докази звернення МПП „Алсу" до Миколаївської міської ради, як сторони за укладеним між ними договором оренди земельної ділянки, з пропозицією зменшення її розміру, та вирішення цього питання у відповідності до вимог чинного законодавства.
З огляду на викладене, у задоволенні зустрічних позовних вимог правомірно відмовлено господарським судом першої інстанції.
Враховуючи викладене, підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішенні відсутні.
Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2012р. по справі № 5016/4089/2011 (13/290) -залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради -без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 05.11.2012р.
Головуючий суддя: В.І. Картере
Судді: Л.В. Лавриненко
В.Т. Пироговський