01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.04.2012 № 13/155-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Федорчука Р.В.
суддів: Ткаченка Б.О.
Лобаня О.І.
секретар судового засідання : Криворотько В.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Фастівського міжрайонного прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 12.12.2011 року,
у справі № 13/155-11 (суддя -Наріжний С.Ю.),
за позовом Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі:
1. Головного управління Держкомзему в Київській області,
2. Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області,
3. Управління водного господарства в місті Києві та Київській області,
до 1. Фастівської районної державної адміністрації Київської області,
2. товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофон»
про визнання недійсним договору,
26.09.2011 року Фастівський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі: 1) Головного управління Держкомзему в Київській області; 2) Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області; 3) Управління водного господарства у м. Києві та Київській області звернувся до місцевого господарського суду із позовом до 1) Фастівської районної державної адміністрації Київської області; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофон» про визнання недійсним договору оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду від 08.12.2006 року № 04:07:032:00181, укладеного між Фастівською районною державною адміністрацією та ТОВ «Агрофон» та зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофон» звільнити зазначену земельну ділянку водного фонду площею 73,3733 га кадастровий номер 322498280:02:001:0001 (експертна грошова оцінка якої становить 735 150.00 грн.) та водний об'єкт загальнодержавного значення - русловий став на р. Унава біля с Півні в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київської області площею 49,0600 га - у придатному для подальшого використання за цільовим призначенням стані, в якому вони знаходились до укладення оскаржуваного договору оренди від 08.12.2006 року.
Рішенням господарського суду Київської області від 12.12.2011 року по справі № 13/155-11 в задоволені позовних вимог відмовлено повністю. Зазначене рішення вмотивоване відсутністю порушень норм законодавства при укладенні спірного договору внаслідок чого місцевий господарський суд не знайшов підстав для визнання його недійсним.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 12.12.2011 року у справі № 13/155-11 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що рішення місцевого господарського суду прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи та неправильного вирішення спору, а саме судом першої інстанції залишено поза увагою порушення відповідачем ст. 14 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 5 ЗК України, ст.ст. 2, 6 ВК України при оформленні договору оренди земельної ділянки водного фонду, що в свою чергу призвело до недійсності такого договору, а також порушення конституційного права громадян України на безперешкодне користування об'єктами водного фонду.
На підставі апеляційної скарги Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держкомзему в Київській області, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Управління водного господарства в місті Києві та Київській області на рішення господарського суду Київської області від 12.12.2011 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 19.01.2012 року порушено апеляційне провадження та прийнято справу до розгляду.
В судовому засіданні, 18.04.2012 року прокурор надав пояснення суду в яких підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У цьому ж судовому засіданні представник відповідача-2 також надав пояснення суду, заперечував проти доводів апеляційної скарги просив в задоволені апеляційної скарги відмовити а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Представник відповідача-1 13.02.2012 року надіслав до суду клопотання про розгляд даної справи без його участі.
Представники позивачів 1,2,3 в судове засідання 18.04.2012 року повторно не з'явилися, про поважність причин своєї неявки суд не повідомили. Відповідно до абзацу 3 пункту 3.6 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що представники позивачів 1,2,3 про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2011 року за відсутності представників відповідача -1 та позивачів 1,2,3.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дослідивши наявні у справі матеріали, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції від 12.12.2012 року таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування і недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.
Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду, встановлено наступне.
Розпорядженням Фастівської районної державної адміністрації від 24.11.2006 року № 828 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Агрофон» під існуючим ставом для риборозведення в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київської області» затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ «Агрофон» в користування на умовах оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 73,3733 га, у т.ч. під водним дзеркалом площею 49,0600 га, та передано її в оренду вищевказаному товариству.
На виконання вказаного розпорядження між Фастівською районною державною адміністрацією та ТОВ «Агрофон» 08.12.2006 року укладено договір оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду (а.с. 20-23) далі -договір), за умовами якого ТОВ «Агрофон» надано земельну ділянку водного фонду площею 73,3733 га, та водного об'єкту площею 49,0600 га (русловий став на р. Унава біля с. Півні в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київської області). (Вказаний договір посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Перепелицею Ж.К. і зареєстровано в реєстрі за № 4416, а також 04.10.2007 р. зареєстровано Фастівським районним відділом № 32 Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітету України по земельних ресурсах» в Книзі записів реєстрації державних атів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 04:07:032:00181.)
Підставою для звернення з позовом до суду прокурора до суду стали результати перевірки проведеної Фастівською міжрайонною прокуратурою Київської області, якою встановлено, що сторонами оскаржуваного договору від 08.12.2006 року в порушення ст.ст. 15, 17 Закону України «Про оренду землі» та п. 1.4 договору оренди не було підписано відповідного акту прийому-передачі зазначеної земельної ділянки та водного об'єкту, також було порушено конституційне право громадян на користування об'єктом водного фонду.
Проте місцевий господарський суд приймаючи оскаржуване рішення, не взяв до уваги зазначені обставини та не надав їм належної оцінки з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Судова колегія апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду враховуючи наступне.
Положеннями ст. 124 Земельного кодексу України (в редакціях від 31.03.2006 р. та 20.06.2007 р., чинних на момент укладення оспорюваного договору оренди та його державної реєстрації) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оренду землі» передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Одночасно, такий акт приймання-передачі об'єкта оренди визнається однією з невід'ємних частин договору оренди.
Умови передачі земельної ділянки за оскаржуваним договором оренди від 08.12.2006 р. сторонами погоджено в п. 1.4 договору, де вказано, що земельна ділянка передається в оренду за актом приймання-передачі, який оформляється в строк не пізніше семи днів з дня набуття чинності цим договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» порушення вимог ст. 17 цього Закону є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Проте місцевим господарським судом не було враховано зазначені норми закону та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано невірну правову оцінку фактичним обставинам щодо відсутності акту прийому-передачі до спірного договору оренди земельної ділянки та водного об'єкту (а.с. 75) (вказаний акт складено лише 05.09.2011 року з порушенням встановленого семиденного строку), допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.
Крім того, при укладанні спірного договору не було дотримано вимог ч. 7 ст. 51 Водного кодексу України, згідно яких право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. В той же час оскаржуваний договір в частині оренди водного об'єкту в управлінні водного господарства у м.Києві та Київській області було погоджено лише у листопаді 2011 року.
Отже місцевим господарським судом не було враховано, що користування орендованим водним об'єктом у період з 08.12.2006 року по листопад 2011 року здійснювалося із порушенням норм чинного законодавства.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Враховуючи наведені обставини, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним з моменту його укладення в порядку ст. 215 ЦК України.
Також в ході прокурорської перевірки було встановлено факт порушення конституційного права громадян на доступ до об'єктів водного фонду, а саме орендованого відповідачем водного об'єкту площею 49,0600 га (русловий став на р. Унава біля с. Півні в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київської області), через відсутність вільного доступу до нього громадян, чого не було враховано судом першої інстанції при вирішені справи.
Про правомірність вимог прокурора також свідчить і вимога, що ставилася перед ТОВ «Агрофон» Фастівською районною державною адміністрацією в листі від 11.10.2006 № 06-26/1639 (а.с. 39), з огляду на п. 3.6 розділу «Зауваження та пропозиції до об'єкту експертизи» висновку Державного комітету України по земельних ресурсах від 26.06.2006 року № 856-06 до вищевказаного проекту землеустрою, щодо забезпечення вільного доступ громадян до водного об'єкту для загального водокористування згідно кадастрового плану земельної ділянки по лінії А-Б т. 9-Ю, по лінії Д-Е т. 43-47, що не знайшло свого відображення в умовах оскаржуваного договору оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду і сторонами було проігноровано.
Обов'язок відповідача 2 забезпечити вільний доступ громадян до водойми, що надається в оренду було передбачено також погодженням Державного управління екології та природних ресурсів в Київській області від 13.03.2006 року № 06-13/1379 (а.с 37), наданим при розробленні ТОВ «Агрофон» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в оренду.
Відповідно до ст. 47 ВК України Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду. Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду. Якщо водокористувачем або відповідною Радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень.
З врахуванням викладеного, при укладенні спірного договору було порушено право на загальне водокористування на вказаному водному об'єкті, передбачене ст. 47 ВК України, обов'язкова умова щодо вільного доступу громадян до водного об'єкту в договорі відсутня.
Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський оцінуючи довідку від 25.11.2011 року № 02-20/268 виконкому Дмитрівської сільської ради про відсутність скарг та акт комісії в складі депутатів даної сільської ради від 05.12.2011 року дійшов невірного висновку про відсутність порушення конституційних прав громадян на вільний доступ до водних об'єктів, оскільки зазначені докази не спростовують наявного та триваючого порушення зазначеного конституційного права а свідчать лише про відсутність звернень громадян із скаргами до сільської ради та відсутність обмежувальних споруд (огорож, знаків) станом на грудень 2011року, а не на час звернення до суду з позовом.
Про порушення зазначеного права свідчать також неодноразові звернення громадян до правоохоронних органів та висвітлення проблемної ситуації в ЗМІ, чого не було враховано судом першої інстанції. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (заява та пояснення гром. Волкова Д.В. - (а.с. 56-57), доручення Генеральної прокуратури України на проведення перевірки за фактом обмеження загального водокористування спірним водним об'єктом за інформацією викладеною в програмі гроші на телеканалі 1+1 від 02.08.2011року щодо порушення ТОВ «Агрофон» прав громадян на загальне водокористування, (а.с. 59), обставинами встановленими у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи від 11.08.2011 року (а.с 60), а саме фактом перешкоджання у здійсненні водокористування спірним водним об'єктом гром. Волкову Д.В. під час виконання останнім професійних обов'язків журналіста).
Прокурором в розумінні ст. 33 ГПК України належним чином доведені обставини якими він обґрунтовує апеляційну скаргу, а відповідачем не спростовано та не доведено протилежне.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2011 року прийняте за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, за недоведеністю обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
З врахуванням викладеного, положень ст. 104 ГПК України, зазначене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 - 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держкомзему в Київській області, Державного управління охорони навколишнього середовища в Київській області, Управління водного господарства в місті Києві та Київській області на рішення господарського суду Київської області від 12.12.2011 року у справі № 13/155-11 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Київської області від 12.12.2011 року у справі № 13/155-11 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
4. Визнати недійсним договір оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду від 08.12.2006 року укладений між Фастівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофон».
5. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофон» звільнити земельну ділянку водного фонду площею 73,3733 га, кадастровий № 322498280:02:001:0001 (експертна грошова оцінка якої становить 735 150, 00 грн.) та водного об'єкту загального значення площею 49,0600 га, - русловий став на р. Унава біля с. Півні в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київської області у придатному для подальшого використання за цільовим призначенням стані, в якому вони знаходились до укладення оскаржуваного договору оренди від 08.12.2006 року.
6. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні виконавчі документи.
7. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.
8. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.
9. Матеріали справи № 13/155-11 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Федорчук Р.В.
Судді Ткаченко Б.О.
Лобань О.І.