79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.10.12 Справа№ 5015/2135/12
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом:Приватного підприємства «Лада-Плюс», м. Львів
до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Марфін банк», м. Іллічівськ, Одеська область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Земкомерц", м. Львів
про:визнання договору поруки недійсним
Головуючий суддя Артимович В.М.,
судді Кітаєва С.Б., Чорній Л.З.
При секретарі Савчин І.О.
Представники сторін:
від позивача: Немоловська -Хмара З.П. -представник;
від відповідача: Пушкарська О.В. -представник;
від третьої особи: не з'явився.
Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України за клопотанням відповідача здійснювалась технічна фіксація судового процесу.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Лада-Плюс», м. Львів, надалі -позивач, до Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», м. Іллічівськ, Одеська область, надалі -відповідач, про визнання недійсним договору поруки № 06257-СО, укладеного 24.05.2011 р. між позивачем та відповідачем.
Ухвалою суду від 29.05.2012 р. позовну заяву прийнято до провадження, призначено її розгляд на 12.06.2012 р., залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Земкомерц", м. Львів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між сторонами спору договір поруки № 06257-СО від імені позивача підписано колишнім директором Музикою Р.В. без будь-яких на це повноважень. Відповідно до статуту підприємства позивача до виключної компетенції власника підприємства належить надання директору попередньої письмової згоди на укладення від імені підприємства договорів, відповідно до яких позивач виступає поручителем за фінансовими або іншими зобов'язаннями третіх осіб. Як стверджує позивач, Козій В.В., як єдиний власник ПП „Лада-Плюс", не надавав згоду на укладення договору поруки, його підпис на рішенні № 19 від 24.05.2011 р. про згоду на укладення договору поруки позивачем заперечується. Відтак, даний договір укладений з порушенням вимог ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, за приписами якої особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. З цих підстав, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, позивач просить визнати договір поруки недійсним.
12.06.2012 р. через канцелярію на розгляд суду надійшов письмовий відзив на позов відповідача у даній справі -ПАТ „Марфін Банк". Останній вважає позовні вимоги безпідставними з огляду на те, що порушення посадовою особою підприємства обов'язків, встановлених ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, не є підставою для визнання недійсним правочинів, вчинених цією посадовою особою від імені юридичної особи з третіми особами. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Таким чином, обов'язок по доказуванню обізнаності відповідача про наявність обмеження щодо представництва ПП „Лада-Плюс" директором підприємства покладено на позивача.
Третя особа 19.06.2012 р. через канцелярію суду надала свої письмові пояснення на позовну заяву. Третя особа заперечує проти заявлених позовних вимог, вважає, що перевищення керівником позивача повноважень при укладенні спірного договору належно не доведено позивачем, а, відтак, не має юридичної сили у відносинах між позивачем та відповідачем. За таких обставин позовна вимога про визнання недійсним договору з підстав, наведених у ст. 241 Цивільного кодексу України не підлягає задоволенню.
Ухвалою суду від 18.07.2012 р. справу призначено до колегіального розгляду та відкладено розгляд справи на 21.08.2012 р. Автоматизованою системою документообігу суду визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Артимович В.М., судді Кітаєва С.Б. та Чорній Л.З.
20.06.2012 р. позивачем були представлені додаткові пояснення у справі, у яких останній заперечував проти доводів, наведених у відзиві відповідача.
Ухвалою суду від 12.09.2012 р. у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення судової почеркознавчої експертизи поставлено наступні питання: чи виконано підпис від імені Козія Віталія Володимировича на рішенні власника Приватного підприємства „Лада-Плюс" № 19 від 24.05.2011 р. саме цією особою - Козієм Віталієм Володимировичем; чи могла настати зміна ознак підпису, виконаного на рішенні власника ПП «Лада-Плюс»№ 19 від 24.05.2011 р., внаслідок її навмисної зміни Козієм Віталієм Володимировичем ?, провадження у справі № 5015/2135/12 зупинено на час проведення судової експертизи.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 р. апеляційну скаргу ТзОВ «Земкомерц»задоволено, ухвалу господарського суду Львівської області від 12.09.2012 р. у справі № 5015/2135/12 скасовано та передано вказану справу до господарського суду Львівської області для розгляду. Ухвалою від 23.10.2012 р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.10.2012 р.
30.10.2012 р. через канцелярію на розгляд суду надійшли письмові пояснення позивача у даній справі, в яких останній зазначає, що у разі встановлення ділових відносин з клієнтами відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму" відповідач зобов'язаний був здійснити ідентифікацію клієнта та вивчити його фінансову діяльність. Таким чином, укладаючи спірний договір поруки, ПАТ „Марфін Банк", який є банком та, відповідно, суб'єктом первинного фінансового моніторингу, за всіма обставинами знав та не міг не знати про обмеження повноважень директора позивача, оскільки банк зобов'язаний був провести ідентифікацію позивача, в тому числі з'ясувати відомості про органи управління, їх склад, повноваження (в т.ч. обмеження). Відтак, у даній справі обмеження повноважень керівника ПП „Лада-Плюс" щодо укладення від імені ПП „Лада-Плюс" правочинів, відповідно до яких підприємство виступає поручителем за фінансовими або іншими зобов'язаннями має юридичну силу.
Також 30.10.2012 р. через канцелярію на розгляд суду надійшли письмові пояснення відповідача у даній справі, в яких останній зазначає, що порушення посадовою особою підприємства обов'язків, встановлених ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, не є підставою для визнання недійсним правочину, вчиненого цією посадовою особою від імені юридичної особи з третіми особами. Окрім цього, та обставина, що підпис власника на рішенні № 19 від 24.05.2012 р. був ще й додатково засвідчений нотаріально 13.07.2011 р. не змінює фактичної дати надання згоди на укладення договору поруки та не суперечить вимогам ст. 78 Закону України „Про нотаріат". Таким чином, на думку відповідача, рішення власника ПП „Лада-Плюс" № 19 від 24.05.2011 р. стосується саме договору поруки № 06257-СО від 24.05.2011 р.
30.10.2012 р. через канцелярію на розгляд суду надійшло письмове клопотання третьої особи про відкладення судового розгляду справи.
В засідання суду 30.10.2012 р. з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та у додаткових пояснення. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов та письмових запереченнях, наданих суду. Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила. Суд, розглянувши клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи, дійшов висновку щодо відмови в його задоволенні, оскільки таке клопотання є безпідставним.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Між позивачем та відповідачем 24.05.2011 р. було укладено договір поруки № 06257-СО, відповідно до якого ПАТ „Марфін Банк", як кредитор, в особі керуючого центрального відділення банку Ляшенка С.О., що діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Олеського міського нотаріального округу Носенком О.В. реєстровий № 1741, з однієї сторони, і ПП „Лада -Плюс", як поручитель, в особі директора Музики Р.В. , що діє на підставі статуту, з другої сторони уклали договір поруки, у відповідності до якого поручився перед відповідачем, як кредитором, за виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Землекомерц" зобов'язань за кредитним договором № 28800/ОF від 24.05.2011 р. зі всіма додатковими угодами до нього.
Договір поруки № 06257-СО підписаний директором ПП „Лада-Плюс" Музикою Р.В. та представником ПАТ „Марфін Банк" Ляшенком С.О.
Згідно ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 145 Цивільного кодексу України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим кодексом, іншим законом і статутом товариства.
Згідно із п.п. 11 п. 6.4.2 cтатуту позивача (в редакції від 02.09.2010 р., що діяла на момент укладення спірного договору поруки) до виключної компетенції власника підприємства належить, зокрема, надання директору попередньої письмової згоди на укладення від імені підприємства договорів, згідно з якими підприємство виступає гарантом або поручителем за фінансовими або іншими зобов"язаннями третіх осіб. На момент укладення спірного договору поруки від 24.05.2011 р. власником позивача був Козій В.В.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач покликається на те, що жодного документу щодо надання згоди на укладення спірного договору поруки від 24.05.2011р. власник ПП „Лада-Плюс" Козій В.В. не підписував.
На вимогу суду представником відповідача надано оригінал рішення власника ПП „Лада-Плюс" № 19 від 24.05.2011 р., яким прийнято рішення про те, що Приватне підприємство „Лада-Плюс" виступає фінансовим поручителем перед ПАТ „Марфін Банк" по зобов'язаннях Товариства з обмеженою відповідальністю „Землекомерц" за кредитним договором, який буде укладено між банком та товариством та про надання повноваження на укладення та підписання від імені підприємства з банком договору поруки на умовах, зазначених у рішенні, а також про згоду підписувати усі інші документи, необхідні для оформлення договору поруки.
Оглянувши даний документ судом встановлено, що такий не може бути належним доказом надання згоди на укладення зазначеного договору поруки з огляду на наступне. Перш за все договір укладено 24.05.2011 р., в той час, коли підпис Козія В.В. на рішенні власника засвідчений нотаріально 13.07.2011р. Відтак, на момент укладення договору поруки не було згоди власника позивача на укладення спірного договору.
Рішення власника № 19 не може вважатись і наступним схваленням договору поруки, так як в рішенні зазначено, що „підприємству виступити фінансовим поручителем перед ПАТ „Марфін Банк" по зобов'язаннях Товариства за кредитним договором, який буде укладено між банком та товариством". Таким чином, рішення власника ПП „Лада-Плюс" № 19 може стосуватись тільки укладення договору поруки на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, який буде укладено в майбутньому, тобто після 13.07.2011 р. Отже, рішення власника не стосується спірного договору поруки.
Жодних інших документів, крім рішення власника, щодо надання згоди власника ПП „Лада -Плюс" на укладення спірного договору поруки від 24.05.2011 р. суду сторонами не надано.
Отже, в порушення п. 6.5.1 статуту ПП „Лада-Плюс" спірний договір поруки від 24.05.2011р. укладено за відсутності попередньої письмової згоди власника, тобто поза його волею.
При винесенні рішення суд виходив також з наступного.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Норма ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3).
Виходячи зі змісту ч. 1 та ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України за відсутності рішення власника на укладення договору поруки, ПП „Лада-Плюс" не набуло цивільних прав та обов'язків, що виникають з оспорюваного правочину - договору поруки, оскільки директор, при здійсненні дій, направлених на укладення оспорюваного правочину, діяв не у відповідності з повноваженнями, визначеними установчими документами та законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. При цьому, припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевірити такі повноваження.
Твердження відповідача про те, що при укладенні спірного договору поруки відповідач, як кредитор, не знав і не міг знати про наявні обмеження у представництві ПП "Лада-Плюс", судом не беруться до уваги, оскільки відповідач, як банківська установа, згідно ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму»належить до суб'єктів первинного фінансового моніторингу, які в свою чергу зобов'язані згідно норм зазначеного закону проводити ідентифікацію та вивчення фінансової діяльності клієнтів. Як зазначено в п. 3 ч. 11 ст. 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму»з метою ідентифікації резидентів суб'єкти первинного фінансового моніторингу встановлюють для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження; з'ясовують відомості про органи управління та їх склад; дані, що ідентифікують осіб, які мають право розпоряджатися рахунками і майном; відомості про власників істотної участі в юридичній особі; відомості про контролерів юридичної особи; ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер банківського рахунку.
Якщо cтатут позивача відносить до виключної компетенції власника підприємства надання попередньої письмової згоди на укладення договорів поруки, то належним органом, що може надати згоду на укладення договору на певних істотних умовах є саме власник ПП "Лада-Плюс".
Таким чином, відповідач, укладаючи з позивачем оспорюваний договір поруки від 24.05.2011 р., за всіма обставинами справи не міг не знати про обмеження у представництві ПП «Лада-Плюс» директором, однак, уклав цей договір за відсутності рішення власника про згоду виступити фінансовим поручителем перед ПАТ „Марфін Банк" по зобов'язаннях третьої особи за кредитним договором, тобто поза волею власника позивача.
В ч. 1 ст. 4-3 ГПК України закріплений принцип змагальності, який є визначальним принципом господарського процесу.
Відповідно до ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про визнання недійсним договору поруки № 06257-СО від 24.05.2011 р.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 33, 34, 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Лада-Плюс», м. Львів, задоволити повністю.
2. Визнати недійсним договір поруки № 06257-СО від 24.05.2011 р., укладений між Приватним підприємством „Лада-Плюс" та Приватним акціонерним товариством „Марфін банк".
3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк" (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, будинок 28; код ЄДРПОУ 21650966) на користь Приватного підприємства „Лада-Плюс" (79005, м. Львів, вул. Волошина, 6, кв. 11; код ЄДРПОУ 22421736) 1073,00 грн. судового збору.
4. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 177 ГПК України після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 05.11.2012 р.
Головуючий суддя В.М. Артимович
Судді С.Б. Кітаєва
Л.З. Чорній