79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.06.12 Справа№ 14/126
За скаргою Скаржника ( позивача): Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс», м.Миколаїв Миколаївської області
Боржник : Закрите акціонерне товариство «Завод комунального транспорту», м.Львів
Суб»єкт оскарження : підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області
Скарга : на постанови від 20.05.2010 року головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про закінчення виконавчого провадження №15908049 та повернення виконавчого документа до господарського суду Львівської області.
у справі №14/126
За позовом : Прокурора м.Миколаєва, м.Миколаїв, в інтересах держави в особі Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс», м.Миколаїв
до відповідача : закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту», м.Львів
про зобов»язання передати власнику належне йому майно.
Суддя Кітаєва С.Б.
Секретар Дубенюк Н.А.
Представники:
від прокуратури: не з"явився;
від позивача ( скаржника): не з"явився;
від відповідача: Пашковський Р.О. -представник ( довіреність №03/12 від 03.01.2012 року);
від ВДВС: не з»явився
Суть спору: Скаржник ( позивач у справі ): Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс», м.Миколаїв Миколаївського району подав на розгляд до господарського суду Львівської області скаргу від 18.04.2012 року № 483 на постанови головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 20.05.2010 року .
У прохальній частині скарги скаржник просить :
1.Скаргу стягувача задовольнити. Постанови головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 20.05.2010 року про закінчення виконавчого провадження №15908049 та повернення виконавчого документа до господарського суду Львівської області визнати протиправними та скасувати.
2.Зобов»язати Суб»єкта оскарження відкрити виконавче провадження та вжити заходи щодо примусового виконання судового рішення та наказу господарського суду Львівської області по справі №.14/126.
Скарга подана в порядку ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України.
Разом зі скаргою, скаржник подав на розгляд суду і Заяву від 18.04.2012 року №482 про відновлення процесуального строку для оскарження постанов державного виконавця.
У Заяві Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс»посилалось , зокрема на те, що 20.05.2010 року суб»єктом оскарження прийнято два процесуальні документи -постанову про повернення виконавчого документа до господарського суду Львівської області і постанову про закінчення виконавчого провадження. Однак, стягувачу суб»єкт оскарження скерував лише постанову від 20.05.2010 року про повернення виконавчого документа. Постанова про закінчення виконавчого провадження не скеровувалась суб»єктом оскарження стягувачу у строки та у порядку, що визначені Законом України «Про виконавче провадження» і лише на вимогу стягувача ( лист за №320 від 12.03.2012 року) була видана . Повідомляє, що рішення суду не виконано, майно власнику не повернуто.
Ухвалою від 04.05.2012 року суд прийняв заяву до розгляду, судове засідання призначив на 16.05.2012 року, а вирішення питання про прийняття до розгляду скарги №483 від 18.04.2012 року вбачав за доцільне відкласти до набрання законної сили ухвалою суду, прийнятою за результатами розгляду заяви про відновлення процесуального строку..
Ухвала від 04.05.2012 року отримана боржником 10.05.12 р , ВДВС -10.05.12 р , Прокуратурою м.Миколаєва -11.05.12 р , заявником -11.05.12 р, Прокуратурою Львівської області -11.05.12 р, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень. Однак, в судове засідання 16.05.12 р суб»єкт оскарження та боржник явку повноважних представників не забезпечили, вимоги ухвали від 04.05.2012 року в частині витребуваних документів суду не надали. Із заявами, клопотаннями до суду не звертались. Відповідно, заява розглядалась за наявними в справі матеріалами.
Ухвалою від 16.05.2012 року Заяву КП ММР «Миколаївелектротранс»від 18.04.2012 р №482 про відновлення процесуального строку для оскарження постанов державного виконавця суд задоволив. Відновив пропущений процесуальний строк подання скарги на постанови головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 20.05.2010 року про закінчення виконавчого провадження №15908049 та повернення виконавчого документа до господарського суду Львівської області. Ухвала не оскаржувалась, набрала законної сили.
Ухвалою від 25.05.2012 року у справі №14/126 суд прийняв до розгляду скаргу Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс»на постанови від 20.05.2010 року про закінчення виконавчого провадження №15908049 та повернення виконавчого документа до господарського суду Львівської області ; розгляд скарги призначив в судовому засіданні на 12.06.2012 року.
Ухвала від 25.05.2012 року отримана: Прокуратурою Львівської області -31.05.2012 р ; КП Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» - 05.06.2012 року ; ЗАТ «Завод комунального транспорту»- 30.05.2012 року ; суб»єктом оскарження -30.05.2012 року, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.
В судове засідання 12.06.2012 року жоден із учасників судового процесу не забезпечив явку повноважного представника, вимоги ухвали суду від 25.05.2012 року не виконали, у тому числі, проігноровано вимоги суду і суб»єктом оскарження : пояснення по суті скарги, матеріали виконавчого провадження суду не надано.
Із врахуванням наведеного , ухвалою від 12.06.2012 року суд відклав розгляд скарги на 27.06.2012 року.
В судове засідання 27.06.2012 року прокуратура, скаржник, суб»єкт оскарження повторно явку повноважних представників не забезпечили, із клопотаннями , заявами до суду не звертались, вимоги суду за ухвалами від 25.05.2012 року та від 12.06.2012 року не виконали, у тому числі й повторно ВДВС не надало суду матеріали виконавчого провадження.
В судове засідання 27.06.2012 року прибув лише представник боржника ( ЗАТ «Завод комунального транспорту»). Боржник не подав письмового пояснення по суті скарги; його представник в судовому засіданні підтвердив, що станом на даний час рішення суду не виконано ( майно не повернуто КП Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс»); довів до відома суду усне прохання керівництва боржника про відкладення розгляду скарги для надання можливості боржнику виконати рішення суду.
Зважаючи на обставини даної конкретної справи ( дату набрання рішенням у справі законної сили), вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо строків виконання рішення суду немайнового характеру, те, що виконавче провадження з примусового виконання рішення суду закінчено, однак рішення суду не виконано ( майно не повернуто боржником власнику), зважаючи на обставини, які викликали подання скаржником на розгляд до суд даної скарги та строки для її розгляду, - суд не вбачає підстав та можливості для задоволення усного клопотання боржника про відкладення розгляду .
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається за наявними у справі документами.
Розглянувши скаргу, оцінивши наявні у справі матеріали в їх сукупності, згідно ст.43 ГПК, заслухавши в судовому засіданні представника боржника, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення частково , виходячи із наступного.
13.10.2009 року господарський суд Львівської області прийняв рішення у справі №14/126 , яким Уточнені Прокурором позовні вимоги задоволив. Зобов»язав закрите акціонерне товариство «Завод комунального транспорту»( м.Львів, вул..Стрийська,45, код ЄДРПОУ 32483661) передати власнику -комунальному підприємству Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» витребовуване майно, а саме тролейбуси марки
Е183D-01 p з номерами кузовів Y8FT183D180100120 та Y8FT183D180100128. Стягнуто з відповідача в доход державного бюджету України 85,00 грн. державного мита та 312,50 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 02.11.2009 року суд виправив допущену при виготовленні рішення описку у найменуванні позивача.
02.11.2009 року комунальному підприємству Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» був виданий наказ на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, а саме : зобов»язати закрите акціонерне товариство «Завод комунального транспорту»( м.Львів, вул..Стрийська,45, код ЄДРПОУ 32483661) передати власнику -комунальному підприємству Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» витребовуване майно, а саме тролейбуси марки Е183D-01 p з номерами кузовів Y8FT183D180100120 та Y8FT183D180100128.
18.11.2009 р у канцелярії суду зареєстровано за вх..№23819 надходження від Головного управління юстиції у Львівській області листа від 17.11.2009 року №09-01-15/1869/В4/11807, в додаток до якого скеровано копію Постанови підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 17.11.2009 року ( ВП №15908049) про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу №14/126 від 02.11.2009 року, виданого господарським судом Львівської області, що поданий до ВДВС 16.11.2009 року стягувачем, Комунальним підприємством Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» а саме : зобов»язати закрите акціонерне товариство «Завод комунального транспорту»( м.Львів, вул..Стрийська,45, код ЄДРПОУ 32483661) передати власнику -комунальному підприємству Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» витребовуване майно, а саме тролейбуси марки Е183D-01 p з номерами кузовів Y8FT183D180100120 та Y8FT183D180100128.
У п.2 постанови про відкриття виконавчого провадження встановлено для боржника строк для добровільного виконання рішення -у строк до 24.11.2009 року.
У п.3 постанови попереджено боржника , що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк , рішення буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов»язаних з провадженням виконавчих дій.
Окрім того, у супровідному листі від 17.11.2009 року №09-01-15/1869/В4/11807, Головне управління юстиції вказало боржнику на необхідність у строк до 24.11.2009 року письмово повідомити державного виконавця про заходи вжиті для виконання виконавчого документа; попередило ще раз, що у разі невиконання боржником рішення у встановлений строк, рішення буде виконано примусово, в порядку передбаченому чинним законодавством України. Одночасно роз»яснено сторонам виконавчого провадження права та обов»язки, передбачені ст.11-1 Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова про відкриття виконавчого провадження скерована стягувачу і боржнику.
28.05.2010 року до господарського суду Львівської області поступив лист Головного управління юстиції у Львівській області від 11.05.2010 р №09-01-45/681/В4/5438 у якому вказується, що підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області скеровує до Господарського суду Львівської області наказ по справі №14/126, виданий 02.11.2009 року господарським судом Львівської області та копію постанови головного державного виконавця від 20.05.2010 року про закінчення виконавчого провадження, для відома та виконання. В додатках до листа зазначено: наказ ( лише 1-ому адресату ) , тобто, господарському суду -1 арк; копія постанови про закінчення в/п-1 арк.
Разом із зазначеним листом , який поступив до суду 28.05.10 р і зареєстрований у канцелярії суду за вх.№10251, до суду поступила Постанова від 20.05.2010 р ( ВП №15908049) про повернення виконавчого документа ( наказу господарського суду №14/126 від 02.11.2009 р ) , замість постанови про закінчення виконавчого провадження, як зазначено у супровідному листі.
Мотиви прийняття постанови від 20.05.2010 року про повернення виконавчого документа, як вбачається з мотивувальної її частини , наступні : «Виконавче провадження відкрито постановою головного державного виконавця від 17.11.2009 р. Постанова із супровідним листом , у якому доведені до відома сторін їх права та обов»язки, належним чином була скерована для відома та виконання сторонам та в суд. У постанові про відкриття виконавчого провадження боржнику було надано строк для добровільного виконання до 24.11.2009 р.
У зв»язку з невиконанням рішення суду у встановлений строк, відповідно до статей 76,87 Закону України «Про виконавче провадження», постановою державного виконавця від 16.02.2010 року на боржника -ЗАТ «Завод комунального транспорту» накладено штраф у розмірі 510,00 грн і повторно зобов»язано боржника у строк до 23.02.2010 року виконати рішення суду.
Відповідно до статей 76,87 Закону України «Про виконавче провадження», за повторне невиконання рішення суду постановою державного виконавця від 27.04.2010 року на боржника -ЗАТ «Завод комунального транспорту»накладено штраф у розмірі 1020,00 грн і надано строк боржнику для виконання до 05.05.2010 р. Боржника попереджено , що у разі подальшого невиконання рішення суду, державним виконавцем буде скеровано до відповідних правоохоронних органів подання щодо вирішення питання про порушення кримінальної справи.
Боржником рішення у встановлений строк не виконано.
Відповідно до ч.3 статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», у разі подальшого невиконання рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
19.05.2010 року підрозділом скеровано до прокуратури Львівської області подання про притягнення винних посадових осіб ЗАТ «Завод комунального транспорту»до кримінальної відповідальності.
Згідно ч.3 статті 76 Закону України «Про виконавче провадження», якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця , затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ».
Ураховуючи наведене, керуючись ч.3 статті 76 Закону України «Про виконавче провадження»ВДВС постановлено повернути наказ в орган, що його видав. Копію постанови направити сторонам виконавчого провадження та органу чи посадовій особі, яка видала документ.
03.06.2010 року до суду поступила ( без супровідного листа) постанова підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 20.05.2010 р (ВП №15908049) про закінчення виконавчого провадження. ( постанова зареєстрована у канцелярії суду 03.06.2010 р за вх.№10713). Як вбачається із матеріалів справи ( зокрема відбитку поштового штемпеля на конверті,постанова про закінчення виконавчого провадження відіслана до господарського суду 02.06.2010 року.
Зміст мотивувальної частини постанови ідентичний і дослівний до змісту мотивувальної частини постанови від 20.05.2010 року про повернення виконавчого документа, окрім передостаннього ( перед словами Ураховуючи наведене , керуючись п.11 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження») речення наступного змісту: «Відповідно до п.11 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження, повернення виконавчого документа згідно ч.3 ст.76 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для закінчення виконавчого провадження». У резолютивній частині постанови від 20.05.2010 року про закінчення виконавчого провадження постановлено : виконавче провадження з примусового виконання наказу суду №14/126 від 02.11.2009 року закінчити. Як і у постанові про повернення виконавчого документа , у постанові про закінчення виконавчого провадження ще раз постановлено виконавчий документ повернути до господарського суду Львівської області (п.2).
Копію постанови направити сторонам та органу чи посадовій особі , що видав виконавчий документ ( п.3). Зазначено , що постанова може бути оскаржена до суду в 10-денний строк з моменту її одержання ( п.4).
Як вже зазначено вище , постанова від 20.05.2012 року про закінчення виконавчого провадження поступила до господарського суду Львівської області без супровідного листа, матеріали виконавчого провадження суду на його вимогу не надані ВДВС, як і не надано доказів надіслання постанови про закінчення виконавчого провадження стягувачу. Окрім того, на вимогу суду ВДВС не надало суду на його вимогу обгрунтування ( з посиланням на норми Закону України «Про виконавче провадження») підставності прийняття в один день (20.05.2010 року) двох постанов різних за змістом та правовими наслідками.
Розгляд господарськими судами скарг у порядку статті 121-2 ГПК є однією з форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов , а виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід»ємною частиною судового процесу. Отже, зазначені скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом , який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим господарським судом , що видав виконавчий документ , незалежно від того, якою саме особою подано скаргу. Розгляд таких скарг здійснюється господарським судом за правилами ГПК. Сторони , інші особи, які задіяні до участі у судовому процесі, наділені не лише процесуальними правами, а й обов»язками і зобов»язані добросовісно користуватися належними процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони , вживати заходів до всебічного , повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.
Добросовісність користування процесуальними правами слід розглядати таким чином, що особи, які беруть участь у справі, не повинні зловживати наданими їм правами. Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке здійснюється управленою особою при реалізації нею належного їй права, пов»язане з використанням заборонених конкретних форм у межах дозволеного йому законом загального типу поведінки.
У даному судовому процесі поведінка суб»єкта оскарження не заслуговує на визнання такою, що є добросовісною та такою, що скерована на вжиття заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи, а саме пов»язаних із примусовим виконанням рішення суду.
Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом ( частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з»ясування місцевим господарським судом обставин справи. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Як вбачається із матеріалів справи, 06.09.11 р до господарського суду Львівської області поступила Заява КП ММР «Миколаївелектротранс»від 25.08.2011 р №1623, у якій позивач у справі просив повернути йому наказ суду від 02.11.2009 року №14/126, який знаходився на виконанні в підрозділі примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Львівській області та був повернутий до суду згідно постанови про повернення від 20.05.2010 року; пояснював , що має наміри знову звернутися до виконавчої служби для виконання рішення суду з метою повернення майна. ( заява зареєстрована в суді 06.09.11 р за вх..№20161/11) . До зазначеної заяви позивач долучив копію постанови від 20.05.2010 року ( ВП №15908049) про повернення виконавчого документа .
Заявник стверджує , що отримав 31.05.2010 року від ВДВС копію листа від 11.05.2010 р №09-01-45/681/В4/5438 (лист зареєстрований за вх..№.№837) і в додаток до зазначеного листа -копію постанови від 20.05.2010 р ( ВП №15908049) про повернення виконавчого документа ( наказу господарського суду №14/126 від 02.11.2009 р ) . Постанова ж від 20.05.2010 р (ВП №15908049) про закінчення виконавчого провадження, як стверджує заявник, на адресу КП ММР «Миколаївелектротранс» ВДВС не скеровувалась. Доказів зворотнього ВДВС суду не надало. Таким чином, суб»єктом оскарження 20.05.2010 року прийнято два документи: постанову про повернення виконавчого документа до господарського суду Львівської області і постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому, постанова про повернення виконавчого документа не позбавляла стягувача права на повторне звернення з виконавчим документом до ВДВС, тоді як постанова про закінчення виконавчого провадження позбавляла можливості стягувача на повторне звернення з наказом до ВДВС для виконання рішення у примусовому порядку.
Оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження не була скерована стягувачу у встановлені Законом України «Про виконавче провадження»строки і про її існування фактично стягувач дізнався під час розгляду господарським судом Львівської області скарги від 22.12.2011 р №2271 на постанову ВДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа від 31.12.2011 р ), то стягувач не по своїй вині був позбавлений права на оскарження постанов від 20.05.2010 року у строки, встановлені ст.121-2 ГПК України.
На звернення стягувача 03.10.2011 року Комунальному підприємству Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс», в додаток до листа №5015/14/126/2/11, господарський суд направив оригінал наказу у №14/126 від 02.11.2009 року ( копія з оригіналу наказу з відміткою ВДВС наступного змісту :«Повернуто в суд, ч.3 ст.76 Закону України «Про виконавче провадження».20.05.2010 р підпис Стельмащук П.Я.», залишена у матеріалах судової справи).
01.12.2011 року КП ММР «Миколаївелектротранс» скерував Начальнику підрозділу примусового виконання судових рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ( м.Львів, вул..Шашкевича,1) Заяву від 30.11.2011 року №2154 про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом наказу суду від 02.11.2009 року по справі №14/126. Документи отримані суб»єктом оскарження 05.12.2011 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Листом від 05.12.2011 року №09-01-45/934/В4/17822 , підписаним начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, скаржнику скеровано наказ №14/126, виданий 02.11.2009 року господарським судом Львівської області та копію постанови головного державного виконавця від 13.12.2011 року ( про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) , ВП №30331316.
З мотивувальної частини постанови вбачається покликання суб»єкта оскарження на наступні обставини: »Згідно відмітки на виконавчому документі та даних єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, поданий виконавчий документ вже перебував на виконанні у підрозділі примусового виконання рішень. Постановою державного виконавця від 20.05.2010 року виконавче провадження було закінчено на підставі ч.3 статті 76, п.11 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції, чинній до 08.03.2011 р). Згідно ст.38 Закону України «Про виконавче провадження»( в редакції чинній до 08.03.2011 року) та статті 50 чинного Закону України «Про виконавче провадження», завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом». Враховуючи викладене, керуючись п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження«, державний виконавець постановив відмовити в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу №14/126, виданого 02.11.2009 року Господарським судом Львівської області про зобов»язання ЗАТ «Завод комунального транспорту»передати власнику - Комунальному підприємству Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» витребуване майно, а саме тролейбуси марки Е183D-01 p з номерами кузовів Y8FT183D180100120 та Y8FT183D180100128.
Станом на даний час рішення суду не виконано, що підтвердив в засіданні 27.06.2012 року представник боржника. ВДВС доказів зворотнього суду не подав, крім того, ВДВС (за наявності постанов , які розглядаються ) не приймає до виконання від стягувача наказ суду, що підтверджується постановою від 13.12.2011 року .
При вирішенні скарги суд виходив із наступного .
Відповідно до ч.1 ст.4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов"язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Частина 3 названої статті містить вимогу щодо форми судових рішень. Усі судові рішення ( рішення, постанови, ухвали) господарський суд виносить в письмовій формі.
Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність , встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
Частина 1 ст.82 ГПК України встановлює, що вирішення спору по суті у суді першої інстанції повинно закінчуватись винесенням судового акта, який називається рішенням . Постановленням судового рішення закінчується діяльність суду по розгляду справи і вирішенню спору. Результат вирішення справи по суті знаходить офіційне закріплення в судовому рішенні, яке містить державно-владний та індивідуально конкретний припис і грунтується на нормі права, що застосована судом.
Судове рішення містить остаточний висновок відносно прав і обов"язків сторін , приписує їм певну поведінку на майбутнє. Окрім того, судове рішення являє собою імперативне веління, яке адресується не тільки учасникам процесу, а й органам державної влади, до сфери компетенції яких входить виконання судових рішень.
Стаття 115 ГПК України встановлює обов"язковість рішень, ухвал, постанов господарського суду, що набрали законної сили -обов"язковість судових рішень. Судові рішення є обов"язковими на всій території України. Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення, ухвалені іменем України, є обов"язковими до виконання на всій території України.
Рішення, ухвали, постанови господарського суду (судові рішення), що набрали законної сили, виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" , який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку.
Статтею 2 Закону визначено органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень. Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Відповідно до ст.4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів ( посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу . Керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому підпорядкований, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції, чинній до 08.03.2011 року ) сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення .
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження ( в редакції до 08.03.2011 року), виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років.
Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються: п 2) для виконання рішень господарських судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили .
Відповідно до ст.24 Закону України «Про виконавче провадження «( в редакції до 08.03.2011 року) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом .
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про виконавче провадження «( в редакції, чинній до 08.03.2011 року) Державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку , а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону .
Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Стаття 27 Закону України «Про виконавче провадження» в зазначеній вище редакції, регулює порядок направлення документів виконавчого провадження : копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.
Відповідно до ст.37 Закону України про виконавче провадження «( в редакції, чинній до 08.03.2011 року) виконавче провадження підлягає закінченню у випадках:
1) визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду
2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження;
3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;
4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;
6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення;
7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом;
8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом;
9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;
10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;
11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону;
12) якщо рішення фактично виконане, відповідно до пункту 8 частини першої цієї статті, під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований.
Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.
Відповідно до ст.38 Закону України «Про виконавче провадження»( в редакції, чинній до 08.03.2011 року) , якою передбачались наслідки завершення виконавчого провадження , у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що 20.05.2010 року суб»єктом оскарження винесено Постанову про повернення виконавчого документа органу, що його видав , згідно ч.3 ст.76 Закону України «Про виконавче провадження»..
20.05.2010 року Суб»єктом оскарження винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідно до п.11 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначені постанови скеровані підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області до господарського суду Львівської області, їх надходження зареєстровано у встановленому порядку в канцелярії суду ; постанови знаходяться в матеріалах справи №14/126.
Однак, у даному випадку, постанова про закінчення виконавчого провадження стягувачу не була відіслана, а до суду -без супровідного листа.
Порядок та умови здійснення виконавчого провадження в чинній на час прийняття оскаржуваних постанов редакції Закону України «Про виконавче провадження» регулювала глава 4 .
Так, відповідно до ст.30 Закону («Добровільне виконання рішень») , якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Глава 8 Закону регламентує виконання рішень у немайнових спорах. Зокрема. Ст.76 Закону -визначає загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов»язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх виконання.
Так, відповідно до ч.1 названої статті , для відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов»язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до ст.24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. Відповідно до ч.2 цієї ж статті , у разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень , наданих йому законом, а на боржника державний виконавець накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Стаття 87 Закону передбачає відповідальність за невиконання рішення, що зобов»язує боржника виконати певні дії… Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов»язує боржника, зокрема, виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб -від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника -юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону…
Таким чином, лише у випадку застосування штрафних санкцій та інших заходів, передбачених статтею 87 Закону і за умови, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, виконавчий документ постановою державного виконавця , затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядковується, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ ( ч.3 ст.76 Закону). А відповідно до ст.37 Закону виконавче провадження підлягає закінченню, а виконавчий документ поверненню до суду, який його видав, у випадку передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону ( п.11 ст.37 Закону).
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, а копія постанови у 3-х денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ. Статтею 76 Закону передбачено, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований , або до суду у 10-денний строк.
Не надіславши скаржнику постанову про закінчення виконавчого провадження ВДВС позбавило стягувача можливості на оскарження постанови у зазначеному в Законі порядку та строки.
Дослідивши матеріали справи, зміст та мотиви прийняття постанов 20.05.2010 року , суд дійшов висновку, шо суб»єктом оскарження ( ВДВС) безпідставно повернуто виконавчий документ до суду та закінчено виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Львівської області №14/126 від 02.11.2009 року, посилаючись на ч.3 ст.76 та п.11 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».. Судом також встановлено, що підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області не було вжито всіх , передбачених ст.87 Закону заход, які б зобов»язували боржника виконати рішення суду на підставі виконавчого документа. ВДВС не доведено наявність і інших передбачених ч.3 ст.76 Закону умов, які в сукупності із заходами, передбаченими ст.87, давали б підстави застосувати ч.3 ст.76 Закону і, відповідно, закінчити виконавче провадження згідно п.11 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
В ході дослідження документів, зокрема оскаржуваних постанов, суд також прийшов до висновку про те, що під час провадження виконавчих дій державний виконавець лише намагався спонукати боржника до добровільного виконання рішення суду згідно виданого наказу і до закінчення виконавчого провадження в травні 2010 року з обставин, наведених в оскаржуваних постановах, не вбачаються реальні заходи ( передбачені Законом) , які б вживались до примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого документа.
Відповідно до ст.7 Закону державний виконавець зобов»язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із Законом. Дії державного виконавця, зокрема, щодо зволікання з вчиненням виконавчих дій, можуть оскаржуватися у встановленому цим Законом порядку. Окрім того, Закон України «Про виконавче провадження»чітко встановлює строки проведення виконавчих дій по виконанню рішення немайнового характеру і випадки, коли строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника ( ст.25).
Те, що мали місце , зокрема, винесення постанов про відкладення виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження, арешт майна, вихід на місце та складання актів, залучення до виконавчих дій понятих, органів міліції тощо матеріали справи не містять з ( з оскаржуваних постанов не вбачається).
Стаття 87 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає, що у разі повторного невиконання боржником без поважних причин рішення, державний виконавець накладає на боржника штраф у подвійному розмірі, а при подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону, а в ч.3 ст.76 Закону встановлено, що лише за умови вжиття і інших заходів , передбачених ст.87, державний виконавець постановою повертає виконавчий документ до суду, що видав цей виконавчий документ.
Як вказано у постанові від 20.05.2010 року про закінчення виконавчого провадження, 19.05.2010 року підрозділом скеровано до прокуратури Львівської області подання про притягнення винних посадових осіб ЗАТ «Завод комунального транспорту»до кримінальної відповідальності .
Частина 1 ст.382 КК України ( в редакції чинній на той час) передбачає, що умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню -карається штрафом від п»ятсот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Слід звернути увагу, що 19.05.2010 року скеровано подання до прокуратури , а вже 20.05.2010 року прийнято постанови про повернення виконавчого документа та закінчення виконавчого провадження.
Однак, ст.87 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає порушення державним виконавцем клопотання перед судом ( а не прокуратурою) про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Відповідно до ст.94 КПК України ( в редакції на той час) приводами для порушення кримінальної справи є, зокрема, заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян.
Стаття 97 КПК України встановлює обов»язковість прийняття заяв і повідомлень про злочини і порядок їх розгляду. Відповідно до ч.1 ст.97 КПК України прокурор, слідчий орган дізнання або судді зобов»язані прийняти заяву і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. Відповідно до ч.2 названої статті по заяві або повідомленню про злочин суддя, зокрема, зобов»язаний не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень : порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.
Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.
При відсутності підстав до порушення кримінальної справи суддя ( в даному випадку, поскільки ст.87 Закону передбачено звернення до суду) своєю постановою відмовляє у порушенні кримінальної справи, про що повідомляються заінтересовані особи і підприємства, установи, організації.
Як вбачається, суб»єкт оскарження ( ВДВС) не звертався до суду з вимогою про порушення кримінальної справи та притягнення посадових осіб до відповідальності. ВДВС не отримало від суду постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Закон України «Про виконавче провадження», зокрема ст.87, передбачає звернення до суду ( а не до інших органів) про кримінальну відповідальність боржника. Однак, зазначені обставини державний виконавець не врахував при винесенні оскаржуваних постанов.
Враховуючи наведене вище, матеріали справи, судом встановлено,що постанови від 20.05.2010 року (ВП №15908049) про повернення виконавчого документа і про закінчення виконавчого провадження суперечать законодавству.
Щодо вимоги у скарзі ( п.2 прохальної частини) зобов»язати суб»єкта оскарження відкрити виконавче провадження та вжити заходи щодо примусового виконання судового рішення та наказу господарського суду Львівської області по справі №14/126., то така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В абзаці другому пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" зазначено :"Заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232-2344 ЦПК та статей 86,121-2 ГПК. Виходячи зі змісту ст.ст..248-24 ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов"язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов"язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом № 606-Х1У можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби».
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов»язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
За результатами розгляду скарги КП ММР «Миколаївелектротранс», суд визнає доводи заявника правомірними, а постанови від 20.05.2010 року про повернення виконавчого документа та про закінчення виконавчого провадження, - визнає недійсними.
Однак, суд визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє в частині вимоги «зобов»язати суб»єкта оскарження відкрити виконавче провадження та вжити заходи щодо примусового виконання судового рішення та наказху господарського суду Львівської області по справі №14/126».
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.121-2, 86 ГПК України, суд ,-
1. Скаргу задоволити частково.
2. Визнати доводи скаржника правомірними , а постанови головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 20.05.2010 року про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа до господарського суду Львівської області ( ВР №15908049) - недійсними.
3. Визнати доводи скаржника неправомірними і скаргу відхилити в частині вимоги: «зобов»язати суб»єкта оскарження відкрити виконавче провадження та вжити заходи щодо примусового виконання судового рішення та наказу господарського суду Львівської області по справі №14/126».
Суддя Кітаєва С.Б.