ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-54/11147-2012 02.11.12
Господарський суд м. Києва у складі судді Шкурдової Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеко-Інжиніринг», м. Київ
про стягнення 337102,61 грн.
при секретарі судового засідання Білецькій О.В.
представники:
від позивача -Брус О.М. (за дов. від 10.05.2012 р.);
від відповідача -Кожевнікова Д.Ю. (дов. від 14.05.2012 р.);
товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(далі - Позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеко-Інжиніринг»(далі - Відповідач) про стягнення 337102,61 грн., з яких 272851,48 грн. заборгованості, 42124,50 грн. інфляційних втрат та 22126,63 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язання зі сплати лізингових платежів за Договором № 673-LD від 16.07.2008 р. у період з 01 серпня 2009 року по 22 лютого 2010 року у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 272851,48 грн. з огляду на наявність якої позивачем нараховано відповідачу 42124,50 грн. інфляційних втрат та 22126,63 грн. 3% річних. Всього ціна позову становить 337102,61 грн..
Відповідач заперечуючи проти позову посилається на оплату у липні-грудні 2009 р. грошових коштів в іншому розмірі, ніж вказано в позовній заяві та повернення предмету лізингу позивачеві. Також, відповідач зазначає, що враховуючи укладення між ТОВ «Інтеко-Інжиніринг»та ТОВ «Інтеко-Холдінг»Договору № 04-04/11 від 04.04.2011 р. про переведення боргу за договорами фінансового лізингу, укладеними між позивачем та відповідачем, він не є належним відповідачем за даним позовом.
Представник позивача в судових засіданнях підтримав позов.
В судових засіданнях представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві.
Крім того, відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у даній справі зважаючи на порушення господарським судом міста Києва справи № 5011-30/13168-2012 за позовом ТОВ «Унікредит Лізинг»до 1. ТОВ «Інтеко-Інжиніринг», 2. ТОВ «Еконі-Інвест»про визнання недійсним Договору № 04-04/11 від 04.04.2011 року про переведення боргу. Оскільки відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу, при прийнятті рішення наділений правом оцінювати докази, в тому числі і договори на предмет відповідності діючому законодавству, подане клопотання про зупинення провадження у справі розцінюється як зловживання відповідачем процесуальним правами з метою затягування судового процесу, а тому задоволенню не підлягає.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
16 липня 2008 року між позивачем (Лізингодавець) та відповідачем (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 673-LD, відповідно до умов якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу вартістю 150000,00 Євро, що на день укладення договору за курсом НБУ становило 1160898,00 грн., у власність від продавця-товариства з обмеженою відповідальністю «МСБУД», згідно зі специфікацією та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених договором. Пунктами 7.1., 7.7. Договору сторони передбачили, що складові лізингових платежів, їх суми та дати визначають в Графіку лізингових платежів. Лізингоодержувач сплачує на корить Лізингодавця лізингові платежі у гривні на дати, узгоджені сторонами в Графіку сплати лізингових платежів, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.
Сторонами за Договором № 673-LD укладено додатки до нього, в яких узгоджені предмет лізингу, дати сплати відповідачем лізингових платежів, їх розмір та складові.
11 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до Договору, в якій сторони, з огляду на зміну курсу валют, збільшили ціну предмета лізингу та встановили, що ціна предмета лізингу становить 153287,07 Євро, що за курсом НБУ складає 1145435,49 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
25 липня 2008 року між продавцем, позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі, згідно з яким продавець передав, позивач набув у власність, а відповідач фактично прийняв у користування предмет лізингу, узгоджений сторонами в специфікації, що є невід'ємною частиною Договору № 673-LD.
Зважаючи на порушення відповідачем умов Договору № 673-LD щодо термінів сплати та розміру лізингових платежів, позивачем направлено відповідачу, в порядку п. 12.2 Договору № 673-LD, повідомлення № 273 від 18.02.2010 року про відмову від Договору № 673-LD та з вимогою про оплату заборгованості в розмірі 247971,74 грн.
15 березня 2010 року між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі, за яким відповідач передав, а позивач прийняв предмет лізингу. Крім того, при підписанні даного акта сторони визначили та погодили датою припинення договору 22 лютого 2010 року.
Лізингові платежі в розмірі та в строки, встановлені графіком сплати лізингових платежів, у період з 01 серпня 2009 року по 22 лютого 2010 року відповідачем позивачу не сплачені.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 272851,48 грн. заборгованості з лізингових платежів за Договором № 673-LD за період з 01 серпня 2009 року по 22 лютого 2010 року.
Відповідач заперечуючи проти позову посилається на оплату у липні-грудні 2009 р. грошових коштів в іншому розмірі, ніж вказано в позовній заяві та повернення предмету лізингу позивачеві. Також, відповідач зазначає, що враховуючи укладення між ТОВ «Інтеко Інжиніринг»та ТОВ «Інтеко-Холдінг»Договору № 04-04/11 від 04.04.2011 р. про переведення боргу за договорами фінансового лізингу, укладеними між позивачем та відповідачем, він не є належним відповідачем за даним позовом.
Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У Договорі № 673-LD сторони обумовили термін виконання зобов'язання по сплаті лізингових платежів. Таким терміном є Дата платежу, яка визначена відносно кожного з лізингових платежів у Графіку лізингових платежів (Додаток № 2 до Договору № 673-LD).
Відповідно до п. 1.1 Договору № 673-LD Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в Додатку № 2 до цього Договору, на рахунок, зазначений в розділі 16 цього Договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
З урахуванням викладеної норми закону сторони визначили в Договорі № 673-LD грошовий еквівалент лізингових платежів в євро (Додаток № 2 «Графік лізингових платежів»).
Відповідно до умов розділу «Визначення»Договору № 673-LD курс платежу означає офіційний курс гривні до євро, встановлений Національним Банком України, який діє на дату платежу. Дата платежу означає дату, визначену в Додатку 2 до Договору № 673-LD - Графіку лізингових платежів.
Водночас відповідно до п. 7.6 Договору № 673-LD Лізингодавець письмово повідомлятиме Лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим Договором, за 3 (три) робочі дні до кожної чергової дати платежу.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у 2009 році виставлялись відповідачу зведені рахунки-фактури, до яких, з огляду на наявність між сторонами декількох договорів фінансового лізингу, додавались додатки з інформацію про те, яку суму лізингового платежу відповідач зобов'язаний сплатити окремо по кожному із укладених між сторонами договорів фінансового лізингу, із зазначенням відповідного номера рахунку-фактури окремо по кожному з договорів, загального розміру грошового зобов'язання відповідача на корить позивача на відповідну дату, в яку настав термін платежу.
Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 09.07.2007 р. № 31-34000-20/23-4579/4800 рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.
Водночас матеріалами справи підтверджується, що в 2009 році при здійсненні чергового лізингового платежу відповідач у платіжному документі посилався на направлений позивачем зведений рахунок-фактуру, а не Договір № 673-LD, отже сплачені суми зараховувались позивачем в рахунок оплати лізингових платежів пропорційно по кожному з укладених сторонами Договорів згідно з додатком до рахунку-фактури.
Таким чином, відповідачем не доведено, що розмір заборгованості за Договором № 673-LD, заявлений позивачем до стягнення при зверненні до суду з даним позовом, не відповідає фактичному розміру заборгованості, оскільки не надано доказів на підтвердження сплати грошових коштів за зведеними рахунками-фактурами саме в оплату лізингових платежів за Договором № 673-LD.
Крім того, відповідно до п. 7.4 Договору № 673-LD якщо Лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин повідомлення, Лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати Лізингових Платежів.
Отже, за наявності графіку сплати лізингових платежів відповідач мав можливість самостійно встановити розмір платежу, що підлягав сплаті на виконання умов Договору лізингу, та відповідно чітко та однозначно вказати призначення платежів, які він здійснював в 2009 році на користь позивача, враховуючи, що навіть у зведених рахунках - фактурах зазначено номери рахунків-фактур за кожним окремим договором фінансового лізингу, укладеним між відповідачем та позивачем.
Договір № 673-LD є договором фінансового лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які регулюються положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, статті 292 Господарського кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг».
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Частиною 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Таким чином, предмет лізингу протягом строку лізингу був і після дострокового припинення Договору лізингу залишається власністю позивача.
Крім того, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобовязаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором
Водночас відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, речово-правове зобов'язання відповідача повернути предмет лізингу, яким відповідач користувався протягом строку дії Договору лізингу і який є власністю позивача, виникло внаслідок припинення Договору лізингу. Вказаний обов'язок не звільняє відповідача від обов'язку виконання грошових зобов'язань за Договором лізингу, тобто від обов'язку сплатити лізингові платежі, оскільки строк сплати цих платежів настав в період дії Договору лізингу, який повідомленням вих. № 273 від 18.02.2010 р. про відмову від Договору лізингу було припинено на майбутнє з 22.02.2010 р.
Відповідно до п. 7.4 Договору № 673-LD комісія за організацію, комісійні за користування предметом лізингу, аванс ціни предмета лізингу, комісія, відшкодування, передбачені цим розділом, є платаю Лізингодавцю за отримане Лізингоодержувачем у лізинг майно за цим Договором та компенсацією відсотків за кредит.
Таким чином, пунктом 7.4 Договору лізингу сторони встановили, що лізинговий платіж являє собою єдність своїх складових, які в сукупності становлять плату за користування майном, переданим Лізингоодержувачу в користування за Договором лізингу.
У свою чергу, зменшення суми боргу по сплаті лізингових платежів на суму вартості повернутого Предмета лізингу не передбачено ані Договором лізингу, ані чинним законодавством.
Щодо заперечень відповідача проти позову з посиланням на укладення між ТОВ «Інтеко Інжиніринг»та ТОВ «Інтеко-Холдінг»Договору № 04-04/11 від 04.04.2011 р. про переведення боргу суд зазначає наступне.
Згідно ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Тобто, за приписами наведеної норми законодавства для заміни боржника у зобов'язанні за договором № 673-LD з ТОВ «Інтеко Інжиніринг»на ТОВ «Інтеко Холдінг»необхідна згода кредитора-ТОВ «УніКредит Лізинг».
Згода на заміну боржника (переведення боргу) за договором фінансового лізингу позивачем не надавалась, про що свідчить подання позивачем відповідного позову до суду про визнання недійсним Договору № 04-04/11 від 04.11.2011 р..
Таким чином, враховуючи, що обов'язковість згоди кредитора на укладення боржником договору про переведення боргу встановлена нормами чинного законодавства, згода на укладення відповідачем Договору № 04-04/11 від 04.11.2011 р. про переведення боргу позивачем не надавалась, Договір № 04-04/11 від 04.11.2011 р. є неукладеним.
Матеріалами справи та розрахунком позивача підтверджується, що станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем за лізинговими платежами за період з 01 серпня 2009 року по 22 лютого 2010 року за Договором № 673-LD становить 272851,48 грн.
Відповідач даний розрахунок не спростував, контррозрахунку суду не надав.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 272851,48 грн. за лізинговими платежами за період з 01 серпня 2009 року по 22 лютого 2010 року за Договором № 673-LD, на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, наявність та розмір заборгованості відповідачем не спростовано, вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 272851,48 грн. підлягає задоволенню.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 42124,50 грн. інфляційних втрат, нарахованих з серпня 2009 року по червень 2012 року включно, та 22126,63 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01 серпня 2009 року по 27 липня 2012 року, від суми заборгованості за кожний місяць з врахуванням її збільшення на розмір чергового несплаченого за графіком лізингового платежу.
Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки розрахунок інфляційних втрат та 3% річних наданий позивачем є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 42124,50 грн. інфляційних втрат, нарахованих з серпня 2009 року по червень 2012 року включно, та 22126,63 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01 серпня 2009 року по 27 липня 2012 року, від суми заборгованості за кожний місяць з врахуванням її збільшення на розмір чергового несплаченого за графіком лізингового платежу, підлягають задоволенню
Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеко Інженірінг»(03056, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 31-37, код 34856485) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг»(04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 22/1, код 33942232) 272851,48 грн. (двісті сімдесят дві тисячі вісімсот п'ятдесят одна грн. 48коп.) боргу, 42124,50 грн. (сорок дві тисячі сто двадцять чотири грн. 50коп.) інфляційних втрат, 22126,63 грн. (двадцять дві тисячі сто двадцять шість грн. 63коп.) 3% річних, 6742,05 грн. (шість тисяч сімсот сорок дві грн. 05коп.) витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 05.11.2012 р.
Суддя Л.М. Шкурдова