79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.03.12 Справа№ 14/71
За скаргою стягувача : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів
Боржник у справі (за скаргою заінтересована особа 2): Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Новояворівськ
Орган Державної виконавчої служби, дії якого оскаржуються ( за скаргою заінтересована особа 1): Відділ державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції, м.Яворів Львівської області
Про : 1.Скасувати Постанову відділу державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.11.2011 року;
2. Повернути Наказ Господарського суду Львівської області від 26 листопада 2010 року у справі №14/71 на виконання відділу державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції;
3. Зобов»язати державного виконавця державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції Соловій Р.Б. до виконання виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №0026104 від 26.11.2010 року;
4.Стягнути з відділу державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції на користь скаржника судові витрати.
Суддя Кітаєва С.Б.
Секретар Дубенюк Н.А.
Представники сторін:
від скаржника - не з»явився
від боржника : не з»явився
від ВДВС : Соловій Р.Б. - представник ( довіреність від 02.03.2012 р №09-67/2486).
Права та обов»язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України , суд роз»яснив представнику ВДВС Яворівського РУЮ. Заяви про відвід судді до суду не надходили.
Суть справи: Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Львів, подано на розгляд Господарського суду Львівської області (в порядку ст.121-2 ГПК України) скаргу щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 26.11.2010- року у справі №14/71 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Львівська область, Яворівський район, м.Новояворівськ, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів, 12900 грн. основного боргу, 129 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 142,26 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 64,60 грн. витрат по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційній інстанції.
Боржник у справі №14/71 ( за скаргою -заінтересована особа 2) : Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м.Новояворівськ;
Орган Державної виконавчої служби ( за скаргою -заінтересована особа 1): Відділ державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції, м.Яворів Львівської області.
В прохальній частині скарги скаржник просить :
1.Скасувати Постанову відділу державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.11.2011 року;
2. Повернути Наказ Господарського суду Львівської області від 26 листопада 2010 року у справі №14/71 на виконання відділу державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції;
3. Зобов»язати державного виконавця державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції Соловій Р.Б. до виконання виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №0026104 від 26.11.2010 року;
4.Стягнути з відділу державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції на користь скаржника судові витрати.
Ухвалою від 02.02.2012 року скарга прийнята судом до розгляду, розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 13.02.2012 року; вимоги до учасників судового процесу по підготовці скарги до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.
З підстав, зазначених в ухвалі від 13.02.2012 року розгляд скарги підкладався на 23.03.2012 року.
23.03.2012 року від скаржника в канцелярію суду поступило клопотання від 22.03.2012 р ( вх..№6311/12), у якому повідомляється, що у зв»язку із неможливістю забезпечити явку в судове засідання представника, просить розглядати справу без присутності представника на підставі вже поданих документів.
На виконання вимог ухвал від 02.02.2012 року, від 13.03.2012 року від скаржника витребовувані документи не поступили.
Боржник повторно явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, пояснення на скаргу не подав.
Від заінтересованої особи 1, Відділу державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції, в судовому засіданні взяв участь державний виконавець Соловій Р.Б. ( довіреність від 02.03.2012 р №09-67/2486), який подав до справи за №09-67/3212 від 21.03.2012 року «Заперечення на скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у справі №14/71». У Запереченнях ВДВС Яворівського РУЮ Львівської області наводить перелік заходів , вжитих державним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення у справі №14/71 ; вважає, що державним виконавцем вжито передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи щодо виконання судового рішення. Стверджує, що повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»не позбавляє його права повторно пред»явити наказ до виконання, про що останньому було роз»яснено . Просить у задоволенні скарги відмовити.
До заперечення долучено копії матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення на підставі виданого 26.11.10 р наказу у справі №14/71.
Відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається за наявними матеріалами.
Стягувач у скарзі зазначив, що державним виконавцем ВДВС Яворівського РУЮ Соловій Р.Б. на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2010 року у справі №14/71 було прийнято 10.12.2010 року постанову про відкриття виконавчого провадження. 30.11.2011 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу , яка отримана ним 19.01.2012 р. Скаржник вважає безпідставним посилання державного виконавця у постанові від 30.11.2011 року на те, що за адресою , яка вказана у виконавчому документі, відсутнє майно боржника ОСОБА_2, на яке може бути звернено стягнення . Стверджує, що державний виконавець порушив вимоги ч.2 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» ( далі -Закон), оскільки не виконав рішення суду протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження; виконавчі дії державний виконавець почав вчиняти лише з червня 2011 року, тоді як боржник ОСОБА_2 здійснювала та здійснює підприємницьку діяльність увесь цей період часу ( адреса діяльності : АДРЕСА_1), про що виконавцю було відомо .
Скаржник вважає, що посилання державного виконавця на ст.47 Закону є необґрунтованим, оскільки державним виконавцем не досліджено всі обставини та не вжито належних заходів для примусового виконання рішення., а сам факт здійснення ФОП ОСОБА_2 підприємницької діяльності та отримання прибутку, спростовує факт відсутності майна (коштів).
На думку скаржника державний виконавець мав достатньо часу ( з 15.12.2010 р по 30.11.11 р ) на звернення стягнення з виділеної частки боржника, а відтак , посилання на ч.7 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження»вважає недоцільним. Посилається на лист Головного управління юстиції у Львівській області, у якому повідомляється, що державного виконавця Соловій Р.Б. за порушення вимог ст.ст.5,6,30 Закону України «Про виконавче провадження»притягнуто до відповідальності та стверджує, що Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області визнає, допущені порушення державним виконавцем , проте жодних дій щодо продовження виконання виконавчого провадження не вжито.
Судом встановлено :
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2010 року у справі №14/71 частково скасовано рішення місцевого господарського суду від 29.06.2010 року у зазначеній справі і позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 ( м.Новояворівськ, Яворівського району Львівської області) на користь ФОП ОСОБА_1 ( м.Львів) 12 900 грн. заборгованості, 129 грн. витрат по сплаті державного мита та 142,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті рішення господарського суду Львівської області залишено без змін. Присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 64,50 грн витрат по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку. Згідно п.7 Постанови -місцевий господарський суд зобов»язано видати відповідні накази.
На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду господарський суд Львівської області 26.11.2010 року видав стягувачу ( ФОП ОСОБА_1) відповідний наказ.
Стягувач звернувся до ВДВС Яворівського районного Управління юстиції із Заявою від 02.12.2010 року ( вх..№12500/0915 від 07.12.10 р ) про прийняття наказу до виконання. В додаток до заяви стягував подав ВДВС оригінал наказу.
10.12.2010 року державним виконавцем ВДВС Яворівського районного управління юстиції Соловій Р.Б. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу у справі №14/71, виданого господарським судом Львівської області 26.11.2010 року . У п.2 постанови боржнику встановлено строк для добровільного виконання : до 17.12.2010 року. Попереджено боржника, що у випадку невиконання рішення в наданий для добровільного виконання строк таке буде виконано у примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов»язаних з провадженням виконавчих дій ( п.3 постанови). Постановлено ( п.4 постанови) накласти арешт на все майно , що належить боржнику - ОСОБА_2; заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.
Арешт накласти з моменту надходження постанови ( п.5 постанови).
В додаток до листа від 10.12.2010 року №09-70/18630 ВДВС надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2010 року для виконання та до відома : Управлінню земельних ресурсів у Яворівському районі Львівської області, Новояворівському відділенню ВРЕР ДАІ при УМВСУ у Львівській області , Головному державному інспектору «Держтехнагляду»по Яворівському району, ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, виданого 15.12.2010 року Львівської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, м.Львів до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис, параметрами якого є : публічне обтяження ; арешт рухомого майна на підставі наказу 14/71 виданого 26.11.2010 року Господарським судом Львівської області , згідно постанова ВДВС Яворівського РУЮ Львівської області .
Згідно Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об»єктів нерухомого майна, виданого 15.12.2010 року Львівською філією державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України, м.Львів до Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна внесено реєстраційний запис, параметрами якого є : арешт нерухомого майна ; об»єкт обтяження -все нерухоме майно на підставі наказу 14/71 ві виданого 26.11.2010 року Господарським судом Львівської області, згідно постанови ВДВС Яворівського РУЮ Львівської області .
На запит ВДВС від 10.12.2010 року №09-70/18630 :
Управління Держкомзему у Яворівському районі листом від 16.12.2010 р №3358 повідомило ВДВС Яворівського РУЮ Львівської області про те, що земельні ділянки у власність чи користування гр..ОСОБА_2 на території Яворівського району не надавались.;
Новояворівське ВРЕР ДАІ при ГУМВСУ у Львівській області листом від 17.12.10 р №572 повідомило, що за гр..ОСОБА_2, жителькою м.Новоявлорівськ, вул..Вербицького 15/70 Яворівського району згідно комп»ютерних даних Новояворівського ВРЕР ДАІ зареєстрованого автотранспорту не значиться;
Львівське ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»направило інформаційну довідку з Реєстру прав власності на об»єкти нерухомого майна, щодо реєстрації об»єкта нерухомості за гр.. ОСОБА_2 За даними в Інформаційній довідці боржник володіє на праві приватної спільної сумісної власності часткою (1/1) в квартирі за адресою : Львівська область , Яворівський район, м.Новояворівськ, вулиця Вербицького (вулиця Лісна) , будинок 15, квартира,70.
03.06.11 р ВДВС Яворівського РУЮ Львівської області звернулось із поданням про обмеження у праві виїзду боржника за межі України до Яворівського районного суду. (копія подання додається). Ухвалою від 05.08.11 р у справі №6-94/2011 року Яворівський районний суд Львівської області тимчасово обмежив громадянці ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до повного погашення боргу у розмірі 13 171,26 грн.
06.06.2011 року державним виконавцем за участю двох понятих складено Акт при примусовому виконанні зазначеного вище наказу господарського суду Львівської області про те, що за адресою, яка вказана у виконавчому документі , а саме м.Новояворівськ, вул..Вербицького 15/70 відсутнє рухоме майно боржника -ОСОБА_2 на яке може бути звернено стягнення.
У боржника відібрано письмову заяву , в якій ОСОБА_2 зобов»язувалась виплатити повністю заборгованість до 10.07.2011 року.( заява зареєстрована у ВДВС 08.06.11 р вх..№1522/09-14).
08.06.11 р боржником внесено на депозитний рахунок ВДВС Яворівського РУЮ платіж в розмірі 500 грн. Оскільки стягувачем не було зазначено номер рахунку на який слід перерахувати кошти, листом від 08.06.11 р №09-67/9154 державний виконавець звернувся до ФОП ОСОБА_1 , у якому просив подати письмову заяву з інформацією про реквізити банківського рахунку для перерахування стягнутих коштів.
15.06.11 р за вх. №1563/09-14 у ВДВС зареєстрована заява стягувача з необхідною інформацією про реквізити банківського рахунку. Відповідно до вимог ст.43 Закону України «Про виконавче провадження»платіжними дорученнями №№593,594 були перераховані кошти в розмірі 409,24 грн
21.06.2011 року державним виконавцем скеровано подання у Яворівський районний суд про виділення частки.
11.07.2011 року на депозитний рахунок ВДДВС надійшли кошти в сумі 1000,00 грн від ОСОБА_2
15.07.2011 року державним виконавцем зроблено розпорядження та коршти в сумі 800,00 грн. перераховано стягувачу ОСОБА_1
21.07.2011 року у ВДВС надійшла квитанція №8/1 від 21.07.2011 року про внесення коштів ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 в сумі 500,00 грн.
29.08.2011 року на депозитний рахунок ВДВС надійшли кошти в сумі 3000 грн. від ОСОБА_2, з яких 2700 грн. 02.09.2011 року перераховано ОСОБА_1
Станом на 30.11.2011 року з боржника стягнуто 4644,74 грн боргу. Кошти перераховано стягувачеві . Залишок не стягнутої суми по основному боргу становить 8526,52 грн.
17.10.11 р ВДВС Яворівського РУЮ Львівської області звернулось з листом №В-12/09-67/15386 до Державної прикордонної служби України в особі Окремого центру обробки спеціальної інформації (м.Київ) в додаток до якого скерував для виконання ухвалу №6-94/2011 Яворівського районного суду Львівської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника -ОСОБА_2 ( м.Новояворівськ). Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» у зазначеному листі ВДВС просило повідомити про вжиті заходи протягом 3-х днів з моменту надходження ухвали.
Головний центр обробки спеціальної інформації Прикордонної служби України інформував ВДВС Яворівського РУЮ Львівської області ( у відповідь на звернення №В-12/09-67/15386 від 217.10.11 р) про те, що на виконання ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 05.08.2011 року у цивільній справі №6-94/2011 про тимчасове обмеження у праві виїзду з України громадянки України ОСОБА_2, інформацію про неї введено до бази даних Державної прикордонної служби України «Відомості про осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України».
Державний виконавець пояснює, що оскільки іншого майна, окрім частки квартири на яку відповідно до ч.7 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження»не можна звернути стягнення не виявлено, виконавчий документ відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачеві.
30.11.2011 року державним виконавцем ВДВС Яворівського РУЮ Соловій Р.Б. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».
З листа-відповіді Головного управління юстиції у Львівській області від 05.12.2011 р №К-691/4-09 , адресованого ОСОБА_1 на звернення від 11.11.2011 р , вбачається, що оглядом вищевказаного виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем Яворівського районного управління юстиції Соловій Р.Б. порушено вимоги ст.ст.5,6,30 Закону України «Про виконавче провадження», у зв»язку із чим наказом Головного управління юстиції у Львівській області №203-Д від 20.07.2011 року державного виконавця притягнуто до відповідальності. Одночасно , як зазначено у листі, заявнику роз»яснено, що повернення виконавчих документів стягувачу з підстав, передбачених статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження», не позбавляє його права повторно пред»явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.22 цього Закону.
Інших документів , які б підтверджували вжиті державним виконавцем заходи, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», для примусового виконанню наказу суду від 26.11.2010 р у справі №14/71 , ВДВС Яворівського районного управління юстиції у Львівській області суду не надано, що й обумовило розгляд скарги виходячи із наявних у справі документів.
Розглянувши скаргу, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника ВДВС та ознайомившись із поданими до справи копіями матеріалів виконавчого провадження, суд вважає, що скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.
Стаття 115 ГПК України встановлює обов»язковість рішень, ухвал , постанов господарського суду , що набрали законної сили -обов»язковість судових рішень. Судові рішення є обов»язковими на всій території України. Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення, ухвалені іменем України, є обов»язковими до виконання на всій території України.
Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність , встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
Частина 1 ст.82 ГПК України встановлює, що вирішення спору по суті у суді першої інстанції повинно закінчуватись винесенням судового акта, який називається рішенням . Постановленням судового рішення закінчується діяльність суду по розгляду справи і вирішенню спору. Результат вирішення справи по суті знаходить офіційне закріплення в судовому рішенні, яке містить державно-владний та індивідуально конкретний припис і грунтується на нормі права, що застосована судом.
Судове рішення містить остаточний висновок відносно прав і обов"язків сторін , приписує їм певну поведінку на майбутнє. Окрім того, судове рішення являє собою імперативне веління, яке адресується не тільки учасникам процесу, а й органам державної влади, до сфери компетенції яких входить виконання судових рішень.
Рішення, ухвали, постанови господарського суду (судові рішення), що набрали законної сили, виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 р ( з наступними змінами і доповненнями), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів ( посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку.
Статтею 2 Закону визначено органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень. Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Відповідно до ст.3 Закону України «Про виконавче провадження»( в редакції Закону від 16.04.2009 р №1276-У1, чинній на момент пред»явлення стягувачем виконавчого документа до виконання), примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі документи, зокрема виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, 26.11.2010 року на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2010 року у справі №14/71 , господарським судом видано стягувачу ( позивачу) наказ.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»( в редакції Закону від 16.04.2009 року №1276-У1) , державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про виконавче провадження»( в редакції Закону від 16.04.2009 р №1276-У1), державний виконавець зобов»язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред»явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред»явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-х денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів , а рішень про примусове виселення -п»ятнадцяти днів , та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягнення з нього виконавчого збору і витрат, пов»язаних з провадженням виконавчих дій , передбачених цим Законом.
10.12.2010 року державним виконавцем ВДВС Яворівського районного управління юстиції Соловій Р.Б. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу у справі №14/71, виданого господарським судом Львівської області 26.11.2010 року . У п.2 постанови боржнику встановлено строк для добровільного виконання : до 17.12.2010 року. Попереджено боржника, що у випадку невиконання рішення в наданий для добровільного виконання строк таке буде виконано у примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов»язаних з провадженням виконавчих дій ( п.3 постанови). Постановлено у п.4 постанови накласти арешт на все майно , що належить боржнику -ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2, ІдН НОМЕР_1). У п.5 заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу. Арешт накласти з моменту надходження постанови.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про виконавче провадження»( в редакції Закону від 16.04.2009 р №1276-У1), державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме : закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону.
Державний виконавець зобов»язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру -у двомісячний строк.
Відповідно до ст.11 Закону державний виконавець зобов»язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює заходи , необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право , зокрема : з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію , у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати , передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення, місця зберігання грошей; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.12 Закону боржник, зобов»язаний, зокрема, надавати у строк , установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами , про рахунки у банках чи інших фінансових установах.
Відповідно до ст.20 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
Державний виконавець вправі проводити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та укладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах у депозитаріях на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Слід зазначити , що за виконавчим документом ( наказом суду від 26.11.10 р №14/71) боржником є фізична особа-підприємець ОСОБА_2 Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб»єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Порядок набуття громадянами статусу суб»єкта підприємницької діяльності встановлено Законом України «Про державнку реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Громадяни набувають статусу суб»єкта підприємницької діяльності шляхом державної реєстрації. Відповідно до ст.4 цього Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців -це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
При цьому: прибуток (доход) суб»єкта господарювання -це основний узагальнюючий показник фінансових результатів його господарської діяльності. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року , прибуток -це сума, на яку доходи перевищують пов»язані з ними витрати.
В розумінні ст.139 Господарського кодексу України , майном є сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб»єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб»єктів. При цьому товарами у складі майна суб»єктів господарювання визнаються вироблена продукція ( товарні запаси), виконані роботи та послуги. Особливим видом майна суб»єктів господарювання є цінні папери.
Стаття 32 Закону України «Про виконавче провадження» містить перелік заходів примусового виконання рішень. Такими є , зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату ( заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника .
Відповідно до ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчим документом звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
На кошти та інші цінності боржника , що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість звернення стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням , не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку , на якій розташоване це житло, не здійснюється У такому разі державний виконавець зобов»язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Крім того, відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом :
-винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах ;
- -винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї ;
- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Виходячи із наведених положень Закону України «Про виконавче провадження»та поданих до справи копій із матеріалів виконавчого провадження, враховуючи статус боржника ( фізичної особи-підприємця) , враховуючи вказаний судом у виконавчому документі спосіб виконання судового рішення ( у формі стягнення грошових коштів), суд дійшов висновку, що державним виконавцем при примусовому виконанні наказу господарського суду Львівської області від 26.11.2010 р , виданого на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2010 року у справі №14/71 не було вжито всіх, передбачених Законом та необхідних для виконання судового рішення заходів. Серед іншого, державним виконавцем не вчинено запитів до відповідних органів та не отримано інформацію про доходи боржника від господарської діяльності, про наявність чи відсутність коштів на рахунках в банківських установах тощо. Доказів зворотнього суду не надано.
За таких обставин посилання державного виконавця у Постанові від 30.11.2011 року на ч.7 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставним, оскільки в цьому ж пункті ст.52 Закону вказано на обов»язок державного виконавця вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника ( у разі, якщо звернення стягнення на житло та земельну ділянку боржника не здійснюється), однак доказів в підтвердження виконання зазначеної вимоги державним виконавцем, суду не надано.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», на яку посилається державний виконавець як на підставу прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, вказано, що виконавчий документ , на підставі якого відкрито виконавче провадження , за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.
За результатами розгляду скарги, враховуючи наведене вище, суд не дійшов висновку, що державним виконавцем вжито всіх необхідних ( передбачених Законом) заходів щодо розшуку майна боржника , на яке може бути звернуто стягнення. Доказів зворотнього ВДВС суду не надано.
Крім того, не вбачається винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки у встановлений державним виконавцем строк рішення суду не виконано в добровільному порядку.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов»язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
У даному випадку суд визнає правомірними доводи скаржника , а постанову від 30.11.2011 року недійсною.
Виконавчий документ ( наказ суду від 26.11.2010 р у справі №14/71) Постановою від 30.11.2011 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, повернутий ВДВС саме стягувачеві. Наказ не скеровувався ВДВС до господарського суду Львівської області. Відтак, вимога скаржника «повернути Наказ Господарського суду Львівської області від 26.11.2010 року у справі №14/71 на виконання відділу державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції» , заявлена у п.2 прохальної частини скарги, є необґрунтованою.
При цьому суд вбачає за доцільне звернути увагу скаржника на ст.51 Закону України «Про виконавче провадження», якою регулюється порядок «відновлення виконавчого провадження». Так, у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.
Щодо вимоги скаржника , заявленої у п.3 прохальної частини скарги , а саме : «Зобов»язати державного виконавця державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції Соловій Р.Б. до виконання виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №0026104 від 26.11.2010 року», то така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В абзаці другому пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" передбачено, що заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232-234 ЦПК та статей 86,121-2 ГПК України. Виходячи зі змісту ст.248-24 ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов"язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов"язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження»можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби».
Щодо вимоги ( п.4 прохальної частини скарги ) стягнути з ВДВС Яворівського районного управління юстиції на користь скаржника судові витрати.
По-перше , виконання рішення , ухвали, постанови господарського суду є невід»ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не порушують нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. По -друге, скаржник ( і це вбачається з переліку документів в «додатках»до скарги) не надав доказів сплати в дохід держбюджету судових витрат за подання на розгляд господарського суду даної скарги. По-третє, скаржник не пояснив суду та не обґрунтував заявлену вимогу про стягнення на його користь судових витрат , хоч таке обґрунтування суд зобов»язував стягувача надати. Вимога безпідставна, задоволенню не підлягає.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному , повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 32,33,34,36, 43,75, 86, 121-2 ГПК України, суд,-
1. Скаргу задоволити частково.
2. Визнати доводи скаржника правомірними і Постанову Відділу державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції Львівської області від 30.11.2011 року «Про повернення виконавчого документа стягувачеві», ВП №23268430, визнати недійсною.
3. В решті вимог за скаргою відмовити.
4. Ухвалу надіслати стягувачеві, боржнику та ВДВС Яворівського РУЮ Львівської області.
Суддя Кітаєва С.Б.