79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.11.11 Справа№ 5015/1681/11
Господарський суд Львівської області в складі колегії суддів: головуючого судді Кітаєва С.Б., судді Чорній Л.З., судді Цікало А.І., розглянувши скаргу б/н від 03 жовтня 2011 року «на рішення та дії державного виконавця та на постанову про відкриття провадження та на постанову про арешт майна боржника, та на постанову про арешт коштів боржника та визнання незаконними даних постанов»
Боржник ( відповідач у справі) : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Золочів Львівської області
Заінтересована особа : Відділ Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м.Львів
Стягувач (позивач у справі) : Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ
визнав представлені матеріали достатніми для прийняття скарги до розгляду. Ухвалою від 10.10.2011 року скарга прийнята до розгляду, розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 02.11.2011 року. Вимоги до осіб, задіяних до розгляду скарги, висвітлені в ухвалі.
З підстав, зазначених в ухвалах суду від 02.11.2011 року та від 18.11.2011 року розгляд скарги відкладався.
Скаржник в жодне із судових засідань явку повноважного представника не забезпечив, не з»явився і особисто ; документів, які витребовувались , не подав.
Наявні у справі повідомлення про вручення рекомендованої поштової кореспонденції свідчать, що : ухвалу про порушення провадження у справі від 10.10.2011 року позивач отримав 24.10.11 р ; ухвалу від 02.11.2011 року про відкладення розгляду справи на 18.11.2011 року- позивач отримав 08.11.2011 року та 15.11.11 р ( за поштовою адресою ); ухвалу від 18.11.2011 року- позивач отримав 25.11.11 року .
Господарський суд Львівської області в складі колегії суддів : головуючий суддя Кітаєва С.Б., суддя Чорній Л.З, суддя Цікало А.І, при секретарі судового засідання Кошовий О.С., за участю уповноважених представників: позивача у справі - Голець В.М. ( довіреність від 05.11.2009 року) та від ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області Тетюк Р.М. ( довіреність від 30.08.2011 р №09-01-45/В7), розглянув у відкритому судовому засіданні 30.11.2011 року скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, подану в порядку ст.121-2 ГПК України, «на рішення та дії державного виконавця та на постанову про відкриття провадження та на постанову про арешт майна боржника, та на постанову про арешт коштів боржника та визнання незаконними даних постанов»під час виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Львівської області від 22 червня 2011 року у справі №5015/1681/11, на підставі виданого 18.07.2011 року судом наказу у справі ( бланк наказу №0025745).
Права та обов"язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України роз"яснено. Заяви про відвід складу суду не поступали.
З підстав, наведених у Поясненні Вих.№С-11-120-1/3011 від 28.10.2011 р , позивач у справі скаргу не визнає та просить відмовити у її задоволенні.
ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області надало письмове Пояснення від 25.11.2011 року по справі №5015/1681/11 на скаргу ФОП ОСОБА_1 «на рішення та дії державного виконавця та на постанову про відкриття провадження та на постанову про арешт майна боржника, та на постанову про арешт коштів боржника та визнання незаконними даних постанов». З підстав , наведених у поясненні вважає доводи скаржника безпідставними , просить в задоволенні скарги відмовити.
Колегії суддів надано ВДВС для огляду в судове засідання матеріали виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Львівської області від 22.06.2011 року на підставі наказу господарського суду Львівської області від 18.07.2011 року у справі №5015/1681/11, засвідчені копії з матеріалів виконавчого провадження долучено ( в додаток до пояснення) до матеріалів судової справи.
Судом встановлено :
Скарга, яка розглядається, подана відповідачем у справі, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 «на рішення та дії державного виконавця та на постанову про відкриття провадження та на постанову про арешт майна боржника, та на постанову про арешт коштів боржника та визнання незаконними даних постанов», в порядку ст.121-2 ГПК України.
Скарга ґрунтується на наступному :
-«скаржник добровільно не виконав рішення господарського суду Львівської області від 22.06.2011 року у справі №5015/1681/11, оскільки Заінтересованою особою 29.08.2011 року при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження №28396414 не вказано «в який спосіб»можливо добровільно виконати зазначене судове рішення «;
-«Заінтересована особа не мала законних прав для накладення арешту на майно Скаржника, оскільки нею 29.08.2011 року при винесенні в рамках виконавчого провадження №28396414 постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження порушено вимоги підпункту 1.7.2 Інструкції про проведення виконавчих дій ( затвердженої наказом Мін»юсту України від 15.12.1999року №74/5, зареєстрованої в Мін»юсті України 15.12.1999 за №865/4158 щодо складання постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з використанням бланків суворого обліку»;
-«Заінтересована особа не мала права накладати арешт на кошти Скаржника, що знаходяться на його банківських рахунках, оскільки відповідно до ст.59 Закону України «Про банки і банківську діяльність «арешт на кошти та інші цінності фізичних осіб здійснюється виключно за рішенням суду про стягнення коштів «;
-«скаржник не отримав постанови про відкриття виконавчого провадження та інших оскаржуваних документів. Про виконавче провадження дізнався від свого батька. Стверджує, що 23.09.2011 року у поштовому відділенні представники скаржника отримали рекомендований лист від його батька в м.Золочів Львівської області, в якому знаходився конверт з ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області, супровідний лист та постанова про відкриття виконавчого провадження, супровідний лист з постановою про арешт майна боржника та заборону на його відчуження, супровідний лист з постановою про арешт коштів боржника»;
-«державним виконавцем заінтересованої особи вчинено незаконні та протиправні дії та прийнято протиправні рішення при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження так як виконавче провадження повинно було бути відкрито ВДВС району м.Золочів, а не ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області, м.Львів»;
-«дії та рішення заінтересованої особи при складанні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, є протиправними, так як в установленому законом порядку боржнику не було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження; заінтересована особа невірно витлумачила норму матеріального права, не взяли до уваги, що арешт на кошти накладається на підставі рішення суду, хоч з відповідним клопотанням державні виконавці до суду не звертались, будь-яких рішень судів з цього приводу не було».
Розглянувши матеріали скарги , заслухавши пояснення представників Банку (позивача у справі) та ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області (заінтересованої особи), оглянувши матеріали виконавчого провадження надані ВДВС суду для огляду, оцінивши подані до справи при розгляді скарги докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи скаржника слід визнати неправомірними і скаргу відхилити. При цьому суд виходив із наступного.
Рішенням від 22 червня 2011 року господарський суд Львівської області в складі колегії суддів : головуючий суддя Кітаєва С.Б., суддя Чорній Л.З, суддя Цікало А.І., розглянувши позовні вимоги , уточнені Заявою від 12.05.2011 року №С-11-120-1/09/3011, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Золочів Львівської області, задоволив уточнені вимоги повністю:
стягнув з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (місце проживання за даними Єдиного Державного Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців : 80700, АДРЕСА_1, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця: 20017353216 ; дані про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця : 31.10.2003, 2 399 017 0000 001638, 20858831 Золочівська районна державна адміністрація Львівської області 80700, Львівська область, Золочівський район, місто Золочів, вул.Чорновола,3; відомості про поштову адресу ФОП: АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (01030, м.Київ, вул..Пирогова, буд.7-7Б; код ЄДРПОУ 23494105) 5028177,85 грн. заборгованості, 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду Львівської області від 22 червня 2011 року сторонами не оскаржувалось і набрало законної сили.
Відповідно до статті 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.
18 липня 2011 року господарський суд Львівської області видав позивачу у справі наказ на примусове виконання рішення від 22 червня 2011 року ( наказ виготовлено на бланку №0025745).
Відповідно до ч.1 ст.4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов"язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Частина 3 названої статті містить вимогу щодо форми судових рішень. Усі судові рішення ( рішення, постанови, ухвали) господарський суд виносить в письмовій формі.
Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність , встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
Частина 1 ст.82 ГПК України встановлює, що вирішення спору по суті у суді першої інстанції повинно закінчуватись винесенням судового акта, який називається рішенням . Постановленням судового рішення закінчується діяльність суду по розгляду справи і вирішенню спору.
Результат вирішення справи по суті знаходить офіційне закріплення в судовому рішенні, яке містить державно-владний та індивідуально конкретний припис і грунтується на нормі права, що застосована судом.
Судове рішення містить остаточний висновок відносно прав і обов"язків сторін , приписує їм певну поведінку на майбутнє. Окрім того, судове рішення являє собою імперативне веління, яке адресується не тільки учасникам процесу, а й органам державної влади, до сфери компетенції яких входить виконання судових рішень.
Стаття 115 ГПК України встановлює обов"язковість рішень, ухвал, постанов господарського суду, що набрали законної сили -обов"язковість судових рішень. Судові рішення є обов"язковими на всій території України. Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення, ухвалені іменем України, є обов"язковими до виконання на всій території України.
Рішення, ухвали, постанови господарського суду ( судові рішення), що набрали законної сили, виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 р ( з наступними змінами і доповненнями ), надалі -«Закон».
Відповідно до ст.1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб , визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону визначено , що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.98 р ( з наступними змінами і доповненнями) державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів ( посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до п.п.1,2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Відповідно до п.п.1 п.1 статті 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону.
З матеріалів у справі вбачається , що 18.08.2011 року стягувач (Банк) подав до Зацікавленої особи заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Львівської області від 22 червня 2011 року у справі №5015/1681/11 на підставі виданого судом 18 липня 2011 року наказу у зазначеній справі. ( до заяви додавався, зокрема, оригінал наказу від 18.07.2011 року у справі №5015/1681/11, виготовлений судом на бланку №0025745).
Відповідно до п.2 статті 21 Закону «підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень», - на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими сума зобов»язань становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 22 червня 2011 року у справі №5015/1681/11 присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( м.Золочів Львівської області) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»( м.Київ) 5 028 177,85 грн заборгованості, 25 500 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На примусове виконання рішення суду від 22 червня 2011 року господарський суд Львівської області 18 липня 2011 року видав наказ.
Зважаючи на приписи п.2 ст.21 Закону, враховуючи суму заборгованості , яка підлягає стягненню ( більше п»яти мільйонів) позивач у справі (Банк) правомірно звернувся за примусовим виконання рішення суду до Відділу виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.
Доводи скаржника про те, що виконавче провадження повинно було бути відкрито ВДВС району м.Золочів є безпідставними.
Відповідно до п.1 ст.25 Закону державний виконавець зобов»язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження , якщо не закінчився строк пред»явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам , передбаченим цим Законом , і пред»явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Наказ господарського суду Львівської області від 18 липня 2011 року , виданий судом на примусове виконання рішення суду від 22 червня 2011 року у справі №5015/1681/11 , відповідає вимогам ст.18 Закону «вимоги до виконавчого документа»; строк для пред»явлення наказу до виконання , передбачений п.п.2 п.1 ст.22 Закону, стягувачем дотриманий; наказ пред»явлений до виконання до відповідного ( передбаченого ст.21 Закону) органу державної виконавчої служби.
Підстав, передбачених ст.26 Закону, для відмови Заінтересованою особою (ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області) заявнику (позивачу : Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль») у відкритті виконавчого провадження за заявою Банку, на підставі наказу господарського суду Львівської області від 18 липня 2011 року, суд не встановив.
Щодо доводів скаржника про те, що йому «…не вручено постанову про відкриття виконавчого провадження та інші оскаржувані постанови, як того вимагає законодавство про вчинення виконавчих дій.»
Як вбачається зі змісту рішення суду від 22 червня 2011 року,
судом було встановлено, зокрема на підставі Витягу серія АЄ №029935 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданим державним реєстратором Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Плетенець М.В. , який знаходився у справі, що місцем його ( фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.) реєстрації є АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.2 ст.15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Місцем проживання фізичної особи згідно зі ст.29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (готель, гуртожиток, тощо), у відповідному населеному пункті , в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Щодо фізичної особи -підприємця ця норма конкретизується у ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»:»місце проживання фізичної особи -житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель, тощо) у відповідному населеному пункті , в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв»язок з фізичною особою-підприємцем».
Частиною 6 ст.29 ЦК України передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання. Водночас громадянин визнається суб»єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до положень Господарського кодексу України (ст.58, ч.1 ст.128 ГК). Таким чином , місцезнаходження ( місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб»єкта господарювання.
Доказів зворотнього ( в т.ч. довідки від державного реєстратора з відомостями про внесення запису до ЄДР про зміну адреси , яка є місцем проживання та місцем реєстрації ФОП ОСОБА_1.) скаржник суду не надав.
29.08.2011 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження , яку було направлено сторонам виконавчого провадження із супровідним листом за вих.№09-01-45/В-5/393/11872 29 серпня 2011 року рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Відповідно до п.1 ст.31 Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження ( далі-документи виконавчого провадження) , що державний виконавець зобов»язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження , якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення «Укрпошти»та роздруківки із сайту «Укрпошти»боржником особисто , за адресою яка вказана у виконавчому документі, отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.09.2011 року.
Таким чином, враховуючи встановлене та приписи п.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» суд дійшов висновку, що боржник ( в даному випадку -скаржник) повідомлений про відкриття виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Посилання скаржника на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження ( як і інші оскаржувані постанови ) отримав не він за адресою : АДРЕСА_1) а його батько, колегією суддів до уваги не приймається. Кореспонденція зацікавленої особи ( постанова про відкриття виконавчого провадження) відіслана ВДВС рекомендованою кореспонденцією з повідомленням за адресою вказаною у виконавчому документі , вручена адресату, що засвідчено підписом на поштовому повідомленні. Від отримання кореспонденції відмови не було з боку отримувача кореспонденції.
За таких обставин, виходячи із приписів п.1 ст.31 Закону Закон України «Про виконавче провадження», на державного виконавця не покладається додаткових вимог стосовно підтвердження повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до абз.2 п.2 ст.25 Закону у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат , пов»язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
У заяві про відкриття виконавчого провадження , Банк просив з метою забезпечення виконання судового рішення, накласти арешт на майно боржника , оголосити заборону на його відчуження та провести його опис та арешт.
Відповідно до ст.57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом :
- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, відповідно до ст.ст.25,57 Закону України «Про виконавче провадження», 29.08.2011 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
29.08.2011 року постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ( №11871) відіслана боржнику.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, на вимогу -запит державного виконавця 06.09.2011 року надійшла відповідь ДПІ у Золочівському районі про відкриті рахунки боржника в установах банків.
Державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, у відповідності до ст.ст.11,52 Закону України «Про виконавче провадження», 12.09.2011 року винесено постанову про арешт коштів боржника.
За вих. №12717 постанова про арешт коштів боржника скерована боржнику на адресу, що вказана у виконавчому документі.
Скаржник долучив до матеріалів скарги поштовий конверт підрозділу ПВР ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області , в якому останнім скерована ФОП ОСОБА_1 кореспонденція та стверджує , що в цьому конверті надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження. Однак, як свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення «Укрпошта»та роздруківка з сайту «Укрпошти» боржником особисто отримано постанову про відкриття виконавчого провадження 01.09.2011 року, а у конверті з поштовим штемпелем та датою відправки кореспонденції -14.09.11 року , зацікавленою особою (ВДВС) відсилалась боржнику постанова про арешт коштів боржника.
Отже, боржник був швидше (01.09.11 р ) повідомлений про відкриття виконавчого провадження в підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби.
Зважаючи на дату надходження скарги на розгляд до господарського суду Львівської області , беручи до уваги що 03.10.11 року скарга скерована ФОП ОСОБА_1 до господарського суду Львівської області ( вбачається з відбитку поштового штемпеля на конверті в якому поступила скарга до суду), враховуючи встановлені вище обставини ( у тому числі : що 01.09.11 р вручено постанову про відкриття виконавчого провадження) боржнику ), виходячи із приписів ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України ,- колегія суддів дійшла висновку про те, що скаржник пропустив строки на звернення зі скаргою до господарського суду, передбачені ст.121-2 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня , коли дія мала бути вчинена.
В даному випадку , про відкриття виконавчого провадження боржнику стало відомо 01.09.2011 року.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов»язаний, зокрема, утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
За рішенням суду присуджено до стягнення 5028177,85 грн. заборгованості та судові витрати на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», який у виконавчому провадженні є стягувачем.
Права та обо»язки сторін виконавчого провадження, які передбачені ст.12 Закону, зацікавлена особа довела до відома як Банку , так і боржника у листі від 29.08.2011 р №09-01-45/В-5/393/11872, в додаток до якого була надіслана боржнику постанова про відкриття виконавчого провадження.
Слід зазначити, що суд витребовував від боржника докази , в підтвердження (повного чи частково) виконання рішення суду від 22 червня 2011 року вже станом на час розгляду скарги. Боржник жодним чином не відреагував на вимоги ухвал суду , хоч суд, зважаючи на незабезпечення явки в засідання боржником свого повноважного представника, неподанням ним документів, неодноразово відкладав розгляд скарги. Крім того, заборгованість за рішенням суду стягнута з ФОП ОСОБА_1 на користь Банку , у зв»язку із невиконанням зобов»язань за Кредитним договором , укладеним між ФОП ОСОБА_1 та Банком. У постанові про відкриття виконавчого провадження вказано відомості про сторін виконавчого провадження та їх реквізити, а також відомості про зацікавлену особу ( ВДВС), якою відкрито виконавче провадження.
Щодо «способу виконання рішення»,- то слід зазначити, що господарським судом Львівської області нових заходів для реалізації рішення ( окрім як у порядку і в спосіб, що вказані в резолютивній частині рішення) не приймалось.
Законом України «Про виконавче провадження»у новій редакції від 09.03.2011 року , змінено нумерацію статей, підстави для прийняття процесуальних рішень, а також змінено процедуру примусового виконання рішень. У зв»язку з цим, державними виконавцями не можуть використовуватись бланки суворої звітності , зразки яких затверджено наказом Міністерства юстиції України від 04.12.2000 року №62/5 «Про затвердження зразків і технічних описів бланків документів виконавчого провадження та бланків для копій документів виконавчого провадження та внесення доповнень до Інструкції про проведення виконавчих дій», зареєстрованим в Мін»юсті 28.12.2000 за №964/5185.
Як пояснила зацікавлена особа, виготовлення всіх документів виконавчого провадження здійснюється державними виконавцями в загальному порядку.
Про зазначене повідомлено начальників Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі заступником Міністра -директором Департаменту державної виконавчої служби Г.В.Стаднік листом від 31.03.2011 року №25-32/94 «щодо бланків документів виконавчого провадження».
Окрім того, відповідно до п.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження»( в чинній редакції) з метою забезпечення електронного документообігу в органах державної виконавчої служби , ведення обліку виконавчих проваджень, контролю за дотриманням державним виконавцем вимог законодавства під час здійснення виконавчих дій, надання оперативного доступу сторонам виконавчого провадження до його матеріалів Міністерство юстиції України забезпечує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Порядок ведення такого реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації встановлюються Міністерством юстиції України.
Під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.
На підставі наведеного, посилання скаржника на складення документів виконавчого провадження зацікавленою особою (ВДВС) без використання бланків суворої звітності у відповідності до Інструкції про проведення виконавчих дій, не розцінюється як таке, що свідчить про неправомірність дій ВДВС під час вчинення виконавчих дій чи про недійсність оскаржуваних постанов.
Згідно з ч.1 ст.59 Закону України «Про банки і банківську діяльність»арешт на кошти фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються за постановою державного виконавця чи рішення суду про стягнення коштів. Крім цього, у відповідності з п.6 ч.3 ст.11, ч.4 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші відомості цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах; арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
Таким чином, заінтересована особа не припустилася будь-яких порушень при винесенні 12.09.2011 року постанови про арешт коштів боржника.
Відповідно до ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України , за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною або визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов»язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Керуючись ст.ст.32,33,34,36,43,86,121-2 ГПК України, суд,-
Визнати доводи скаржника неправомірними і скаргу без номера , від 03 жовтня 2011 року Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 «на рішення та дії державного виконавця та на постанову про відкриття провадження та на постанову про арешт майна боржника, та на постанову про арешт коштів боржника та визнання незаконними даних постанов», - відхилити.
Головуючий суддя Кітаєва С.Б.
Суддя Чорній Л.З.
Суддя Цікало А.І.