01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"31" жовтня 2012 р. Справа № 3/051-12
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери", м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства "СБК-Прогрес", м. Ірпінь
про стягнення 396221,76 грн.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи:
Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" (надалі позивач) заявлено позов до Відкритого акціонерного товариства "СБК-Прогрес" (надалі відповідач) про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 396221,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим, йому нараховано суму 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.05.2012 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 05.06.2012 р.
У судовому засіданні присутнім представником відповідача подано заперечення на позовну заяву, у зв'язку з необхідністю ретельного дослідження поданих документів, суд оголосив перерву у судовому засіданні 14.06.2012 р. та зобов'язав позивача подати заперечення на заперечення на позовну заяву.
13.06.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано пояснення по справі.
14.06.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання про зупинення провадження у справі
№ 3/051-12 до вирішення пов'язаної з нею справи № 25/032-11, що розглядається в порядку касації Вищим господарським судом України.
14.06.2012 р. у судовому засіданні суд оголосив перерву до 10.07.2012 р.
10.07.2012 р. у судовому засіданні суд оголосив перерву до 11.07.2012 р. та зобов'язав відповідача подати заперечення на клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
11.07.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано письмові пояснення, з яких вбачається, що останній просить відмовити позивачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
11.07.2012 р. у судовому засіданні представниками сторін подано клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2012 р., задоволено клопотання про продовження строку вирішення спору, продовжено строк розгляду справи № 3/051-12 та у зв'язку з усним клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 30.07.2012 р.
Як зазначено вище, 14.06.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання про зупинення провадження у справі № 3/051-12, яке мотивоване тим, що Вищим господарським судом України розглядається касаційна скарга ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 р. у справі № 25/032-11, яке є підставою заявлених грошових вимог у даній справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2012 р. провадження у справі було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 р. у справі № 25/032-11.
01.10.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про поновлення провадження у справі до якого у якості додатків долучив постанову Вищого господарського суду України від 27.09.2012 р. прийняту за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 р. у справі № 25/032-11.
Ухвалою господарського суду Київської області від 04.10.2012 р. провадження у справі № 3/051-12 поновлено та її розгляд призначено на 24.10.2012 р.
24.10.2012 р. у судовому засіданні, заяву відповідача про оголошення перерви задоволено та судом оголошено перерву до 31.10.2012 р.
Присутнім у судовому засіданні представником позивача подано клопотання в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду спору, яке судом задоволено.
31.10.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав письмові пояснення у яких клопоче відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
31.10.2012 р. у судовому засіданні суд оголосив перерву до 31.10.2012 р. о
17:40 год.
У судове засідання, після перерви, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив хоча про місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом останнього у повідомленні про перерву.
Враховуючи, що неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, суд
встановив:
Між Фізичною особою-підприємцем Поливаною Оленою Трохимівною та Відкритим акціонерним товариством "СБК-Прогрес" (далі -відповідач) складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №1 від 31 серпня 2008 року на суму 483 000,00 грн., №2 від 30 вересня 2008 року на суму 392 469,00 грн., №2/10 від 31 жовтня 2008 на суму 406 161,00 грн., №4 від 29 листопада 2008 року на суму 51 712,50 грн. (далі -Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), на загальну суму 1 333 342,50 грн.
Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані уповноваженими представниками та скріплені відбитками печаток обох сторін, їх оригінали оглянуті судом у судовому засіданні, а копії залучені до матеріалів справи.
Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені про те, що виконавцем -третьою особою, надані послуги по погрузці та переміщенню глини, у зазначених в актах обсягах, по рахункам, відповідно: № СФ-0018 від 31.08.2008, № СФ-0019 від 30.09.2008, № СФ-0021 від 31.10.2008, № СФ-0023 від 29.11.2008, вказана вартість робіт, а також те, що сторони претензій одна до одної не мають.
Між Фізичною особою-підприємцем Поливаною Оленою Трохимівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" (далі -позивач) укладено договір про відступлення права вимоги від 21.04.2011 № 2-П (далі - договір про відступлення права вимоги).
Відповідно до пункту 1.1. договору про відступлення права вимоги Фізична особа-підприємець Поливана Олена Трохимівна передає, а позивач приймає право вимоги за грошовими зобов'язаннями, що підтверджуються актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1 від 31 серпня 2008 року на суму 483 000,00 грн., №2 від 30 вересня 2008 року на суму 392 469,00 грн., №2 /10 від 31 жовтня 2008 на суму 406 161,00 грн., №4 від 29 листопада 2008 року на суму 51 712,50 грн.
Згідно з пунктом 1.2. договору про відступлення права вимоги позивач одержує право вимагати від боржника - Відкритого акціонерного товариства "СБК-Прогрес" належного виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 333 342,50 грн. основного боргу, а також сплати інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми основного боргу з моменту виникнення заборгованості за розрахунками по вказаним актам.
Визнання договору про відступлення права вимоги недійсним було предметом розгляду господарським судом у справі № 55/252 за позовом Відкритого акціонерного товариства "СБК-Прогрес".
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2011 р. у справі № 55/252, залишеному в силі постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2011 р., у задоволенні позову відмовлено повністю.
24.03.2011 р. між Фізичною особою-підприємцем Поливаною Оленою Трохимівною та ВАТ "СБК-Прогрес" було укладено угоду про врегулювання відносин, відповідно до абз. 2 п. 4 якої, сторони визнали, що дані, викладені в актах здачі-приймання робіт (надання послуг), які були предметом розгляду у судовій справі
№ 9/119-10, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №1 від 31 серпня 2008 року на суму 483 000,00 грн., №2 від 30 вересня 2008 року на суму 392 469,00 грн., №2/10 від 31 жовтня 2008 на суму 406 161,00 грн., №4 від
29 листопада 2008 року на суму 51 712,50 грн., є такими що не відповідають дійсності та сторони визнали їх такими, що підлягають виконанню.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" 10.05.2011 р. звернулось до господарського суду Київської області з позовом, на підставі вказаних вище актів, до Відкритого акціонерного товариства "СБК-Прогрес" про стягнення 1 333 342,50 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 23.12.2011 р. у справі
№ 25/032-11 позов ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" задоволено, стягнуто з ВАТ "СБК-Прогрес" на користь позивача
1 333 342,50 грн. основної заборгованості, 13 334,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 р. рішення господарського суду Київської області від 23.12.2011 р. у справі
№ 25/032-11 в частині задоволених позовних вимог ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" скасовано, у задоволені позову у цій частині відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2012 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 р. в частині скасування рішення господарського суду Київської області від 23.12.2011 р. у справі
№ 25/032-11, яким стягнуто з ВАТ "СБК-Прогрес" на користь ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" 1 333 342,50 грн. основної заборгованості та прийняття нового рішення у цій частині, скасовано.
Таким чином, станом на дату судового засідання, рішення господарського суду Київської області від 23.12.2011 р. у справі № 25/032-11, яким стягнуто з ВАТ "СБК-Прогрес" на користь ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" 1 333 342,50 грн. основної заборгованості, за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №1 від 31 серпня 2008 року на суму 483 000,00 грн., №2 від 30 вересня 2008 року на суму 392 469,00 грн., №2/10 від 31 жовтня 2008 на суму 406 161,00 грн., №4 від 29 листопада 2008 року на суму 51 712,50 грн., набрало законної сили відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 27.09.2012 р.
У даному судовому провадженні позивач заявляє до стягнення з ВАТ "СБК-Прогрес", у зв'язку з несвоєчасним погашенням основної заборгованості у розмірі 1 333 342,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 276001,79 грн. та 3 % річних у розмірі 120219,97 грн. за період з 15.05.2009 р. по 15.05.2012 р.
До письмових пояснень відповідача від 31.10.2012 р. у яких останній посилається на вказану вище угоду про врегулювання відносин від 24.03.2011 р., відповідно до п. 4 якої, як зазначає відповідач, заборгованість за вказаними актами здачі-приймання робіт (надання послуг) у розмірі 1 333 342,50 грн. у останнього перед позивачем відсутня, суд ставиться критично, оскільки вказану угоду було укладено до винесення рішення у справі № 25/032-11. Відповідно, правову оцінку вказаному договору було надано судом першої інстанції при вирішенні спору у справі
№ 25/032-11. Крім того, рішення господарського суду Київської області від
23.12.2011 р. у справі № 25/032-11, залишено у силі постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2012 р., а відповідно до частини другої ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
У п. 2.6. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, вказано, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
З усього наведено вище вбачається, що відповідно до рішення господарського суду Київської області від 23.12.2011 р. у справі № 25/032-11, яке залишено у силі постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2012 р., у ВАТ "СБК-Прогрес" наявна заборгованість перед ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №1 від 31 серпня 2008 року на суму 483 000,00 грн., №2 від 30 вересня 2008 року на суму 392 469,00 грн., №2/10 від 31 жовтня 2008 на суму 406 161,00 грн., №4 від
29 листопада 2008 року на суму 51 712,50 грн., на загальну суму у розмірі
1 333 342,50 грн.
Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.
Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.
Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, та у зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.
Позивачем невірно встановлено період протягом якого необхідно нараховувати
3 % річних та інфляційні втрати, а саме з 15.05.2009 р. по 15.05.2012 р.
Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.
Основна заборгованість у відповідача перед позивачем виникла на основі актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) у яких не зазначено термін у який мають бути сплачені кошти за надані послуги. Крім того, у договорі про відступлення права вимоги № 2-П від 21.04.2011 р., також не вказано термін у який відповідачем мала бути сплачена заборгованість.
Як вбачається з рішення господарського суду Київської області від 23.12.2011 р. у справі № 25/032-11, позивач у порядку ст. 530 ЦК України звернувся до відповідача 22.04.2012 р. з листом-вимогою від 21.04.2011 р. №1-П.
Представник відповідача отримав вказаний лист-вимогу (як зазначено у рішенні суду від 23.12.2011 р. у справі № 25/032-11) і, у відповідності з приписами ст. 530 ЦК України, мав сплатити наявну заборгованість до 29.04.2011 р. включно.
Присутній у судовому засіданні до оголошення перерви представник позивача заявив, що строк виконання зобов'язання щодо сплати коштів за надані за актами здачі-прийняття робіт послуги у відповідача настав з моменту закінчення терміну протягом якого рахунки-фактур № 0018 від 31.08.2008 р., №0019 від 30.09.2008 р.,
№ 0021 від 31.10.2008 р. та № 0023 від 29.11.2008 р. дійсні до сплати.
Рахунок-фактура -це вид комерційного рахунку. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використана як супровідний документ.
Таким чином, до вказаної вище заяви представника позивача, що строк виконання зобов'язання щодо сплати коштів за надані за актами здачі-прийняття робіт послуги у відповідача настав з моменту закінчення терміну протягом якого зазначені рахунки-фактур були дійсні до оплати, суд ставиться критично, оскільки рахунок-фактура -це лише супровідний документ у якому вказується сума належного за товар платежу і він не відповідає за реквізитам письмовій вимозі у розумінні ст. 530 ЦК України, а дати до яких зазначені рахунки дійсні до сплати є датами до яких вказані документи є чинними та не породжують обов'язок сплати заборгованості, а лише надають боржнику таке право.
З огляду на вказане вище, 3 % річних та інфляційні втрати слід нараховувати з 30.04.2012 р. по 15.05.2012 р. (кінцева дата періоду вказаного у розрахунку позивача).
Заперечення відповідача від 05.06.2012 р. на позовну заяву у яких останній посилається на приписи ст. 232 ГК України у якій зазначено про строки протягом яких нараховуються штрафні санкції, судом до уваги не беруться, оскільки 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зробивши розрахунок 3% річних, за період з 30.04.2011 р. по 15.05.2012 р., суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних за несвоєчасну сплату заборгованості суд задовольняє частково, а саме у розмірі 41863,36 грн.
Зробивши розрахунок інфляційних втрат, за період з 30.04.2011 р. по
15.05.2012 р., що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат за несвоєчасну сплату заборгованості суд задовольняє частково, а саме у розмірі 8000,06 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 41863,30 грн. 3 % річних та 8000,06 грн. інфляційних втрат, загалом 49863,36 грн.
Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "СБК-Прогрес" (08203, Київська область, м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1; код ЄДРПО України 04054607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 7-Б, оф. 14; код ЄДРПО України 36351411) -8000 (вісім тисяч гривень) 06 коп. інфляційних втрат, 41863 (сорок одну тисячу вісімсот шістдесят три гривні) 30 коп.
3 % річних та 997 (дев'ятсот дев'яносто сім гривень) 27 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 06.11.2012 р.
Суддя А.В. Лопатін