ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-3/14244-2012 01.11.12
За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний
банк «КИЇВ»
До Фізичної особи-підприємця Бандури Сергія Івановича
Про стягнення 77 338,61 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Пухта А.О. -по дов. № 25/79 від 13.07.2012
Від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ»про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бандури Сергія Івановича 77 338,61 грн. заборгованості, яка складається з: 60 342,72 грн. боргу по орендній платі, 12 424,28 грн. борг по комунальним платежам, 3 811,96 грн. пені, 0,32 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 759,33 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нежитлових приміщень від 01.08.2010.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/14244-2012 та призначено її до розгляду на 23.10.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/14244-2012 від 23.10.2012, в зв'язку з нез'явленням представників позивача і відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 15.02.2012, розгляд справи був відкладений на 01.11.2012.
Позивачем 01.11.2012 до відділу діловодства суду було подано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 13 417,22 грн. боргу по орендній платі та 1 472,23 грн. боргу по комунальним платежам, оскільки відповідачем в цій частині здійснено погашення боргу.
Позивач в судовому засіданні 01.11.2012 позовні вимоги підтримав повністю та просив стягнути з відповідача 46 925,50 грн. боргу по орендній платі, 10 952,05 грн. боргу по комунальним платежам, 3 811,96 грн. пені, 0,32 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 759,33 грн..
Відповідач в судове засідання 01.11.2012 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.02.2012 та ухвали від 23.10.2012 не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Ухвали суду надсилались відповідачу у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві : м. Київ, пр-т Відрадний, 18, кв. 21, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 15.10.2012 є місцем проживання відповідача.
Відповідач за вищевказаною адресою 19.10.2012 отримав ухвалу від 15.10.2012 та 26.10.2012 отримав ухвалу від 23.10.2012, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Оскільки, наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 01.11.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
01.08.2010 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ»(орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Бандурою Сергієм Івановичем (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № б/н (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором оренди, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 6 (літера А), загальною площею 63,5 кв. м. назване в подальшому -приміщення.
Згідно п. 1.5. договору метою оренди є розміщення магазину канцелярських товарів.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди та комунальних послуг, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 60 342,72 грн. та відповідно 12 424,28 грн. За неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань нарахована пеня в розмірі 3 811,96 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 0,32 грн. та 3% річних в сумі 759,33 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з наданих позивачем копії платіжного доручення № 52 від 28.09.2012 на суму 7 300,00 грн. (в призначенні платежу зазначено за оренду приміщення та комунальні, експлуатаційні витрати) та меморіального ордеру № 271010084 від 10.10.2012 на суму 4 000,00 (в призначенні платежу зазначено за оренду приміщення) відповідач сплатив позивачу суму боргу за оренду приміщення в розмірі 10 350,00 грн. та 950,00 грн. по комунальним платежам (7 300 -6 350 (розмір орендної плати) = 950).
Тобто, матеріали справи свідчать, про те що відповідач станом на день звернення позивача з позовом до суду сплатив борг в розмірі 11 300,00 грн. (12.10.2012 -штамп вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва).
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Позивачем не доведено порушення його права щодо несплати відповідачем боргу за оренду приміщення в розмірі 11 300,00 грн. станом на день подання позовної заяви до суду, в зв'язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.
Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.
Припинення провадження у справі -це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Як свідчать надані позивачем копії меморіальних ордерів № 401920049 від 19.10.2012 на суму 3 000,00 грн. та № 272910105 від 29.10.2012 на суму 2 000,00 грн. відповідач перерахував позивачу за оренду приміщення 5 000 грн. (в призначенні платежу зазначено за оренду приміщення).
Надані позивачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення боргу по орендній платі в розмірі 5 000 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Відповідно до п. 2.1. договору передача приміщення орендарю в оренду здійснюється представниками сторін на підставі двостороннього акту приймання-передачі. Приміщення вважається переданим орендарю в день підписання сторонами акту приймання-передачі. З дня підписання акту приймання-передачі починається обчислення строку оренди.
Згідно п. 5.1.1. договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю приміщення згідно акту приймання-передачі у день підписання сторонами цього договору.
На підставі акту приймання-передачі від 01.08.2010 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 6 (літера А), загальною площею 63,5 кв. м.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно п. 3.1. договору строк оренди складає 2 роки 11 місяців. Обчислення строку оренди починається з моменту передачі приміщення орендарю за актом приймання-передачі.
Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно п. 4.1. договору орендна плата за цим договором оренди встановлюється у розмірі 100 грн., в т.ч. ПДВ -16,67 грн. на місяць за один квадратний метр користування приміщенням.
Відповідно до п. 4.1.1. договору загальний розмір щомісячної орендної плати за приміщення, загальна площа якого вказана у п. 1.1. цього договору, становить 6 350,00 грн., в т. ч. ПДВ -1 058,33 грн.
Згідно п. 4.3. договору з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення, орендар сплачує орендну плату за поточний місяць у національній валюті, шляхом безготівкового перерахування у розмірі, що вказаний у п. 4.1.1. цього договору не пізніше 10 (десятого) числа кожного поточного місяця на поточний рахунок орендодавця.
Пунктом 4.4. договору визначено, що в зазначений в п. 4.1.1. цього договору розмір орендної плати не входить вартість наступних комунальних та експлуатаційних послуг: електроенергія, теплопостачання, водовідведення, водопостачання.
Орендар компенсує орендодавцю витрати за теплопостачання, водовідведення, водопостачання на підставі виставлених орендодавцем рахунків, виходячи з обсягів спожитих орендарем послуг. Орендар компенсує орендодавцю витрати за електроенергію відповідно до показань лічильника. Компенсація комунальних послуг здійснюється за минулий місяць, на підставі рахунків орендодавця, які він виставляє не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Орендар здійснює оплату зазначених рахунків орендодавця протягом п'яти календарних днів з моменту отримання орендарем такого рахунку. На вимогу орендаря орендодавець надає розрахунок таких компенсацій та копії підтверджуючих документів, що є у наявності орендодавця.
В матеріалах справи наявні наступні рахунки про відшкодування комунальних послуг разом з доказами відправлення їх відповідачу:
№ 12 від 30.12.2011 на суму 1 410,55 грн.,
№ 1 від 25.01.2012 на суму 1 472,23 грн.,
№ 2 від 21.02.2012 на суму 1 917,60 грн.,
№ 03 від 22.03.2012 на суму 1 653,55 грн.,
№ 04 від 23.04.2012 на суму 1 309,32 грн.,
№ 05 від 25.05.2012 на суму 1 212,43 грн.,
№ 06 від 25.06.2012 на суму 1 265,38 грн.,
№ 07 від 26.07.2012 на суму 1 382,62 грн.
Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.1.2. договору орендар зобов'язався своєчасно та у повному обсязі здійснювати сплату орендної плати та інших платежів, передбачених цим договором.
Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати та комунальних послуг в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка неоспорена відповідачем і станом на день вирішення спору складає 44 992,72 грн. боргу по орендній платі та 11 424,28 грн. боргу по комунальним платежам.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 44 992,72 грн. та комунальним платежам в сумі 11 474,28 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 8.2.1. договору передбачено, що у випадку прострочення орендарем сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення зобов'язання від суми боргу за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.
Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.
Враховуючи, що в силу умов п. 4.3. договору, відповідач зобов'язаний був вносити орендні платежі щомісяця до 10 числа поточного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.2.1. договору, розмір якої, за розрахунками суду становить 3 249,32 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3 249,32 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В частині ж розміру пені в сумі 562,64 грн. позов задоволенню не підлягає, оскільки пеня нарахована з порушенням норм чинного законодавства, а саме з порушенням встановленого шестимісячного строку нарахування.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь нараховані на суму 3 192,72 грн. у період з 06.12.2011 по 03.10.2012 збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 0,32 грн. та 3% річних в розмірі 759,33 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.
Суд не погоджується з розрахунками позивача щодо розміру збитків від зміни індексу інфляції 0,32 грн., оскільки сукупний індекс інфляції у період за який позивач нараховує інфляційні збитки становив 0,999, а отже інфляційне збільшення не відбулось, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 759,33 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі судового збору суд приймає до уваги те, що борг в розмірі 5 000,00 грн. було сплачено відповідачем після порушення провадження у справі.
Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5 000,00 грн. суми основного боргу по орендній платі припинити.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бандури Сергія Івановича (м. Київ, пр-т Відрадний, 18, кв. 21, код 2164114998) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ»(м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 14371869) 44 992 (сорок чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 72 коп. боргу по орендній платі, 11 424 (одинадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 28 коп. боргу по комунальним платежам, 3 249 (три тисячі двісті сорок дев'ять) грн. 32 коп. пені, 759 (сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 33 коп. -3 % річних, 1 258 (одну тисячу двісті п'ятдесят вісім) грн. 56 коп.
4. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 05.11.2012.
СуддяВ.В.Сівакова