01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"24" вересня 2012 р. Справа № 3/048-09
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна", м. Київ
до 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Боярка
2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,
м. Боярка
про стягнення 159837,25 грн.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи:
В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспокем Україна" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 159837,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежними виконанням відповідачами умов договору поставки № 132-02/0408 від 28.05.2008 р. та договору поруки № 151-02/0908 від 17.09.2008 р. у частині здійснення оплати за поставлений позивачем товар.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.01.2009 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.03.2009 р.
У судовому засіданні 11.03.2009 р. представником позивача подано уточнену позовну заяву, відповідно до якої ціну позову збільшено до 166447,62 грн. та у якій зазначено про зміну найменування позивача з ТОВ "Аспокем Україна" на
ТОВ "Телко Україна". У якості доказу зазначеного останнім надано довідку з ЄДРПОУ № 176235. У той же час, відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2009 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача 2, розгляд справи відкладено на 09.04.2009 р.
У судовому засіданні 09.04.2009 р. відповідач 2 подала заяву про зупинення провадження у даній справі до розгляду пов'язаної з нею справи у господарському суді Київської області про визнання договору поруки недійсним, яку залишено судом без задоволення оскільки вона не підтверджена належними доказами.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2009 р.
ТОВ "Аспокем Україна" замінено його процесуальним правонаступником
ТОВ "Телко Україна" та розгляд справи відкладено на 22.04.2009 р.
21.04.2009 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача 2 подала заяву про зупинення провадження у справі, у зв'язку зі смертю відповідача 1, до оформлення спадщини його правонаступником. У якості доказів зазначеного до заяви долучила свідоцтво про смерть ОСОБА_1 від 10.04.2009 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2009 р. розгляд справи відкладено на 03.06.2009 р.
Ухвалою суду від 03.06.2009 р. провадження у справі № 3/048-09 було зупинено до прийняття (неприйняття) спадкоємцями спадщини померлого
ФОП ОСОБА_1
Станом на 12.01.2012 р. на адресу господарського суду від учасників судового провадження документів (заяв, клопотань, повідомлень) не надійшло.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.01.2012 р. учасників судового процесу було зобов'язано повідомити суд про прийняття (неприйняття) спадщини спадкоємцями померлого ФОП ОСОБА_1
Станом на 14.06.2012 р. на адресу господарського суду від учасників судового провадження документів (заяв, клопотань, повідомлень) не надійшло.
Враховуючи ту обставину, що з моменту винесення господарським судом Київської області ухвали про зупинення провадження у справі № 3/048-09 пройшов тривалий час, суд вирішив повторно зобов'язати учасників судового процесу повідомити суд про прийняття (неприйняття) спадщини спадкоємцями померлого ФОП ОСОБА_1
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2012 р. у порядку
ст. 65 ГПК України, розгляд справи призначено на 04.07.2012 р.
Оскільки обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі було усунуто, ухвалою господарського суду Київської області від 04.07.2012 р. провадження у справі № 3/048-09 поновлено та призначено її до розгляду на
31.07.2012 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 31.07.2012 р., у зв'язку з невиконанням вимог ухвали господарського суду спадкоємицею померлого
ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_3 та неявкою відповідача 2, розгляд справи відкладено на 29.08.2012 р. та продовжено строк вирішення спору.
29.08.2012 р. судом було зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з якого вбачається, що станом на дату судового засідання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 припинено.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2012 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача 2, розгляд справи відкладено на 24.09.2012 р.
29.08.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання у якому клопоче, у зв'язку з припиненням відповідача 1, заявлені позовні вимоги стягнути з відповідача 2.
У судове засідання представники сторін не з'явились, хоча про час місце та дату судового засідання були повідомлені належним чином ухвалами господарського суду від 31.07.2012 p. та 29.08.2012 p. Враховуючи обмежений процесуальний строк вирішення спору та те, що нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд
встановив:
28 травня 2008 року між ТОВ "Аспокем Україна" (продавець, позивач у справі) та ФОП ОСОБА_1 (покупець, відповідач 1 у справі) було укладено договір
поставки №132-02/0408 (надалі договір 1), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити відповідно до видаткових накладних продавця хімічну продукцію (надалі товар), якість, кількість, строки поставки й ціна якого визначена даним договором.
Відповідно до п. 5.1. договору 1 ціна товару визначена у видаткових накладних. Загальна орієнтовна сума договору складає 500000,00 грн.
Згідно з п. 6.1 договору 1 розрахунки за товар, що поставляється по даному договору, покупець проводить шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Умови сплати -на протязі 10 днів з дати відвантаження.
Даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами й діє до 31.12.2009 р. Договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками печаток осіб.
На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачеві товар, що підтверджується наступними видатковими накладними:
№ РН-0003481 від 03.06.2008 р. на суму 64321,92 грн. та № РН-0003563 від 13.06.2008 р., загалом на суму 130561,92,00 грн. Факт отримання відповідачем товару по видаткових накладних підтверджується підписами уповноважених довіреностями представників останнього.
За видатковою накладною № РН-0003481 від 03.06.2008 р. товар було отримано
ФОП ОСОБА_1 через його представника ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності № 483719 від 03.06.2008 р. ( копія у матеріалах справи).
За видатковою накладною № РН-0003563 від 13.06.2008 р. товар було отримано
ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності № 483721 від 13.06.2008 р. ( копія у матеріалах справи).
Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей»(зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96 р. N 293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.
З метою забезпечення виконання відповідачем 1 зобов'язання щодо оплати поставленого за договором поставки від 28.05.2008 р. №132-02/0408 товару,
17 вересня 2008 року між ТОВ "Аспокем Україна" (кредитор, позивач у справі),
ФОП ОСОБА_1 (боржник, відповідач 1 у справі) та ФОП ОСОБА_2 (поручитель, відповідач 2 у справі) було укладено договір поруки № 151-02/0908 (надалі договір 2), відповідно до п. 1.1. якого, поручитель усім свої майном та грошовими коштами зобов'язується відповідати перед кредиторами солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу № 132-02/0408 від 28.05.2008 р. (надалі основний договір) як існуючими на момент укладення цього договору, так і тими, що можуть виникнути на його підставі у майбутньому.
Відповідно до п. 2.4.1. договору 2, у випадку невиконання боржником грошових зобов'язань за основним договором, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання за основним договором шляхом перерахування суми заборгованості боржника, вказаної кредитором, в рахунок погашення такої заборгованості за реквізитами, вказаними в основному договорі.
Згідно з п. 3.1. договору 2 поручитель відповідає за зобов'язаннями згідно з основним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків тощо.
Відповідно до п. 6.1. договору поставки відповідач 1 мав розрахуватись з позивачем за товар поставлений відповідно за видатковою накладною № РН-0003481 від 03.06.2008 р. до 13.06.2008 р. включно, а за видатковою накладною
№ РН-0003563 від 13.06.2008 р. до 23.06.2008 р. включно.
Проте, як зазначає позивач, відповідач 1 заборгованість у розмірі
130561,92 грн. за договором поставки № 132-02/0408 від 28.05.2008 р. не сплатив.
Відзив відповідача 1 на позовну заяву судом до уваги не береться, оскільки викладені у ньому обставини не підтвердженні належними та допустимими доказами.
Судом встановлено, що підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з смертю останнього, припинено, що підтверджується спеціальним витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.08.2012 р. № 14566383 та копією свідоцтва про смерть від 10.04.2009 р.
У зв'язку з наведеним, представником позивача 29.08.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області подано уточнення до позовної заяви, відповідно до яких, ТОВ "Телко Україна" просить стягнути заборгованість за договором поставки № 132-02/0408 від 28.05.2008 р. з майнового поручителя, тобто відповідача 2 -ФОП ОСОБА_2
Відповідно до части першої та другої ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Приписами ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до частини першої ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до частини першої ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Частиною другою ст. 543 ЦК України встановлено, що солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Отже, поручитель за договором поруки несе відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов'язання як солідарний боржник, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, при цьому у разі пред'явлення таких вимог до поручителя останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед кредитором.
У зв'язку з цим припинення боржника не позбавляє кредитора права вимоги до майнового поручителя боржника як солідарного боржника, а останнього не звільняє від виконання взятих на себе зобов'язань перед кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.10.2011 р. у справі № 10/1946.
Як зазначає позивач, ФОП ОСОБА_2 свої зобов'язання відповідно до умов договору позики № 151-02/0908 від 17.09.2008 р. щодо сплати заборгованості у розмірі 130561,92 грн. за договором поставки № 132-02/0408 від 28.05.2008 р. не виконала.
Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем дотримано вимог даних норм процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як
ФОП ОСОБА_2 не спростовано існування заборгованості перед позивачем у розмірі 130561,92 грн.
Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 130561,92 грн. заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.
Окрім стягнення основного боргу, з урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача станом на 11.03.2009 р. -22829,51 грн. пені та 13056,19 грн. штрафу.
Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 10.3 договору поставки встановлено, що за несвоєчасну поставку товару, продавець сплачує продавцеві неустойку у вигляді штрафу в розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, який у розумінні частини третьої ст. 549 ЦК України є пенею. При простроченні платежу за товар понад 21 день покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від несплаченої суми товару.
Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки договором поставки від 28.05.2012 р. № 132-02/0408 не встановлено строк протягом якого нараховується пеня, суд вирішив, що пеню необхідно нараховувати у відповідності з положеннями частини шостої ст. 232 ГК України протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зробивши розрахунок пені, з урахуванням зазначеного вище, суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені суд задовольняє частково, а саме у розмірі 15667,43 грн.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач порушив грошові зобов'язання більше як на 21 день, а тому нарахування штрафу є правомірним. Зробивши розрахунок штрафу, суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем вірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу суд задовольняє повністю, а саме у розмірі 13056,19 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку, що з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню 130561,92 грн. основного боргу, 15667,43 грн. пені, 13056,19 грн. штрафу, загалом 159285,54 грн.
Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" (04128, м. Київ, вул. Стеценка, будинок 19,
будівля 68; код ЄДРПО України 32856918) -130561 (сто тридцять тисяч п'ятсот шістдесят одну гривню) 92 коп. основного боргу, 13056 (тринадцять тисяч п'ятдесят шість гривень) 19 коп. штрафу, 15667 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят сім гривень) 43 коп. пені, 1592 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дві гривні) 86 коп. державного мита та 112 (сто дванадцять гривень) 92 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили
Повне рішення складено 06.11.2012 р.
Суддя А.В. Лопатін