ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-49/13894-2012 01.11.12
За позовомДержавного підприємства «Інформаційні судові системи»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Арт-мастер»
провизнання недійсним договору та стягнення 3 959 246,82 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Лесик М.А.
від відповідача:Грачова А.В.
Державне підприємство «Інформаційні судові системи»(надалі -«Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-мастер» про визнання недійсним договору та стягнення
1 785 746,82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений 15.09.2009 р. між сторонами договір про надання послуг №А/ЦСК-1/15.09.09 суперечить положенням чинного законодавства України, а тому позивач вказує на наявність підстав для визнання його недійсним з моменту укладення. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача в порядку реституції грошових коштів у розмірі 1 785 746,82 грн., одержаних від позивача на виконання такого договору.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.10.2012 р.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.10.2012 р. справу №5011-49/13894-2012 передано на розгляд судді Ващенко Т.М. у зв'язку із перебуванням судді Митрохіної А.В. у відпустці.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2012 р. справу №5011-49/13894-2012 прийнято до провадження суддею Ващенко Т.М., розгляд справи призначено на 25.10.2012 р.
19.10.2012 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача в порядку реституції грошові кошти у розмірі 3 959 246,82 грн.
В судовому засіданні 25.10.2012 р. оголошувалась перерва до 01.11.2012 р.
31.10.2012 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про часткову зміну позовних вимог, в якій позивач просив визнати недійсним договір про надання послуг №А/ЦСК-1/15.09.09 від 15.09.2009 р. повністю з моменту його укладення, а також стягнути з відповідача кошти у сумі 3 959 246,82 грн., яка прийнята судом до розгляду.
Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 01.11.2012 р. у зв'язку із перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу №5011-49/13894-2012 передано для розгляду судді Босому В.П.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.11.2012 р. (суддя Босий В.П.) справу №5011-49/13894-2012 прийнято до свого провадження.
В судове засідання 01.11.2012 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача в судове засідання з'явилася, надала клопотання про призначення судової експертизи, а також відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечувала, а в задоволенні позовних вимог просила відмовити повністю.
Судом в задоволенні клопотання відповідача про проведення судової експертизи відмовлено з огляду на недоведеність відповідачем існування необхідності проведення такої експертизи.
Крім того, в задоволенні клопотання відповідача про витребування у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України роз'яснень щодо процедури проведення державних закупівель необхідно відмовити, оскільки по-перше, клопотання не відповідає приписам статті 38 Господарського процесуального кодексу України, а, по-друге, відповідач не позбавлений був можливості самостійно звернутися до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за наданням вказаного роз'яснення.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судовому засіданні 25.10.2012 р. складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, а в судовому засіданні 01.11.2012 р. здійснювалася фіксація за допомогою технічних засобів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
15.09.2009 р. між Підприємством (замовник) та Товариством (виконавець) було укладено договір про надання послуг №А/ЦСК-1/15.09.09 (надалі - «Договір»).
Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати, а замовник зобов'язується прийняти послуги з забезпечення захисту інформації в комп'ютерах і технічних засобах інших від копіювання та несанкціонованого доступу (послуги електронного цифрового підпису для місцевих загальних судів (районні, районні в містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів), місцевих адміністративних, апеляційних загальних судів (апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд АРК, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських сил України), та апеляційних адміністративних судів та надання невиключного права на використання комп'ютерної програми «Автоматизована система передачі судових рішень в електронному вигляді до Державного реєстру судових рішень»«Паром»(за Державним класифікатором продукції та послуг ДК016-97), відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про доступ до судових рішень», Порядком ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 №740, Порядком застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. №1452.
Згідно з п. 3.1.1 Договору надання послуг ЕЦП з обслуговування здійснюється виконавцем на підставі отриманого від замовника письмового звернення з доданим до нього реєстром з дотримання умов додатку №1 до цього договору.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що вартість послуг ЕЦП з обслуговування протягом 12 місяців без обмеження сфери використання для підписувала становить 420,00 грн., а відповідно до п. 4.2 Договору загальна кількість особистих ключів, щодо яких виконавець надає послуги ЕЦП становить 10 219 одиниць.
Відповідно до п. 4.4 Договору щомісячна вартість авторської винагороди за надання права на використання комп'ютерної програми становить 126 000,00 грн.
Згідно з п. 4.5 Договору замовник здійснює оплату за послуги ЕЦП з обслуговування на підставі рахунку-фактури виконавця та підписаного акту-1, зазначеного в п. 3.1.3 цього договору, протягом 7 робочих днів з дати отримання замовником зазначених рахунку-фактури та акту-1.
Пунктом 4.7 Договору передбачено, що замовник здійснює оплату за надання права на використання комп'ютерної програми виконавцю з 01.01.2009 р. по 31.08.2009 р. у сумі
1 0008 000,00 грн. не пізніше 30.09.2009 р.; у період з 01.09.2009 р. по 31.03.2010 р. -щомісячно у сумі передбаченої п. 4.4 цього договору -не пізніше останнього календарного дня кожного поточного місяця.
Відповідно до п. 9.2 Договору цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 р. включно, а в частині виконання сторонами зобов'язань -до повного виконання.
У період з 08.02.2010 р. по 04.01.2011 р. сторонами укладались додаткові угоди №№1-4, якими вносилися зміни до умов Договору в частині визначення вартості послуг.
На виконання умов Договору відповідачем надавались, а позивачем оплачувались послуги на суму 1 785 746,82 грн., а також позивачу надавалось право на використання комп'ютерної програми на суму 2 173 500,00 грн., а всього -3 959 246,82 грн., що підтверджуються платіжними дорученнями та банківськими виписками з рахунку позивача.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача Договір укладений з порушенням норм законодавства у сфері закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти.
Позивач вказує, що всупереч вимогам Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №921 від 17.10.2008 р. (надалі -«Положення») процедура закупівлі в одного учасника була проведена за умови існування конкуренції, а тому укладення Договору не відповідає вимогам вказаного Положення.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з п. 5 Положення (яке було чинним на момент укладення Договору) воно застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. гривень, а робіт - 300 тис. гривень.
Пунктом 8 Положення передбачено, що закупівля товарів, робіт і послуг здійснюється за такими принципами:
максимальна економія та ефективність;
добросовісна конкуренція серед учасників;
відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівлі;
недискримінація учасників;
об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій;
запобігання корупційним діям і зловживанням.
Відповідно до п.п. 16 п. 2 Положення предмет закупівлі - визначені замовником (за обсягом, номенклатурою або місцем поставки товару (виконання робіт, надання послуг) товари, роботи чи послуги, на які в межах єдиної процедури закупівлі дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції, внесені на переговорах при застосуванні процедури закупівлі в одного учасника. Кількість тендерних пропозицій на один предмет закупівлі при проведенні торгів не може бути меншою ніж дві.
Відтак, приписи вказаного Положення, яке було чинним на момент укладення сторонами Договору, передбачали обов'язковість двох і більше тендерних пропозицій при проведенні торгів, окрім випадків застосування процедури закупівлі в одного учасника.
Згідно з п. 82 Положення закупівля в одного учасника - це процедура, відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення з ним переговорів.
Абзац 2 пункту 83 Положення передбачає, що процедура закупівлі в одного учасника застосовується замовником після погодження уповноваженим органом у встановленому ним порядку, зокрема, у разі відсутності конкуренції (у тому числі з технічних причин) на товари, роботи чи послуги, які можуть бути поставлені, виконані чи надані тільки певним учасником, за відсутності при цьому альтернативи.
Із протоколу засідання тендерного комітету Підприємства №25/05/09 від 25.05.2009 р. вбачається, що комітетом було вирішено питання стосовно проведення процедури закупівлі послуг електронного цифрового підпису в одного учасника, а саме у Товариства.
Вказане рішення мотивовано тим, що з технічних причин відсутня конкуренція на вищевказану послугу, яка може бути виконана тільки певним учасником, що підтверджується техніко-економічним обґрунтуванням застосування процедури закупівлі в одного учасника.
09.09.2009 р. на адресу Підприємства надійшов лист-погодження Міністерства економіки України №930 від 04.09.2009 р. за підписом Міністра, яким вказане Міністерством погодило застосування процедури закупівлі в одного учасника для закупівлі за рахунок державних коштів на загальну очікувану вартість 10 020 033,00 грн. у Товариства послуг з забезпечення захисту інформації в комп'ютерах і технічних засобах інших від копіювання та несанкціонованого доступу.
Посилання відповідача на існування висновку експертного дослідження інформаційних систем №5412, складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз 26.06.2009 р., як на доказ обґрунтованості проведення процедури закупівлі у одного учасника, не приймається судом, оскільки при проведенні такого експертного дослідження не розглядалися пропозиції інших сертифікованих учасників ринку надання послуг електронного цифрового підпису, що є порушенням принципу змагальності між суб'єктами господарювання.
В той же час, із матеріалів справи вбачається, що 28.08.2009 р. Торгово-промисловою палатою України був складений висновок про рівень ринкових цін на послуги електронного цифрового підпису, з якого вбачається існування 9 акредитованих центрів сертифікації ключів, які надають послуги електронного цифрового підпису.
Отже, процедура закупівлі в одного учасника, наслідком проведення якої стало укладення сторонами Договору, була проведена за умови існування альтернативи -інших акредитованих підприємств, що надають послуги, які становили предмет закупівлі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Таким чином, на момент укладення сторонами Договору шляхом проведення процедури закупівлі в одного учасника, на ринку послуг електронного цифрового підпису існувала конкуренція на послуги, які є предметом Договору, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України від 28.08.2009 р.
За таких обставин, укладення сторонами Договору шляхом проведення процедури закупівлі в одного учасника за умови існування конкуренції суперечить положенням пункту 83 Положення, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.1999 р. № 02-5/111, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.
Отже, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.
З огляду на те, що процедура закупівлі послуг за державні кошти, за наслідками якої сторонами було укладено Договір, проведена з порушенням вимог законодавства, а саме Положення, суд дійшов висновку, що Договір не відповідає нормам законодавства, що згідно ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Підприємства про визнання недійсним Договору з моменту його укладення правомірними та обґрунтованими.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 3 959 246,82 грн., одержаних від позивача на виконання такого договору.
Матеріалами справи (платіжні доручення та банківські виписки з рахунку позивача) підтверджується належне виконання Підприємством умов Договору в частині оплати послуг на суму 1 785 746,82 грн., а також оплати наданого права на використання комп'ютерної програми на суму 2 173 500,00 грн., а всього -3 959 246,82 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно з абз. 1 та 2 п. 3.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»№02-5/111 від 12.03.1999 р. за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (частина перша статті 59 Цивільного кодексу). Це стосується і згаданих раніше угод, визнаних недійсними у судовому порядку. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє (частина друга статті 59 Цивільного кодексу).
В той же час, вказане роз'яснення стосувалось практики застосування судами положень ст.ст. 48-59 Цивільного кодексу УРСР, які втратили чинність з 01.01.2004 р. і не застосовуються до спірних правовідносин.
Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 28.02.212 р. у справі №48/366.
Таким чином, з урахуванням факту визнання судом Договору недійсним з моменту його укладення, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 3 959 246,82 грн., одержаних від позивача на виконання такого Договору.
За таких обставин, позовні вимоги Державного підприємства «Інформаційні судові системи»є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення судом в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Державного підприємства «Інформаційні судові системи»задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним з моменту укладення Договір про надання послуг №А/ЦСК-1/15.09.09 від 15.09.2009 р., укладений між Державним підприємством «Інформаційні судові системи» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арт-мастер».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-мастер» (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3-А; ідентифікаційний код 30404750) на користь Державного підприємства «Інформаційні судові системи (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5; ідентифікаційний код 34614292) грошові кошти у розмірі 3 959 246 (три мільйони дев'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч двісті сорок шість) грн. 82 коп., судовий збір у розмірі 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.11.2012 р.
Суддя Босий В.П.