ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-67/14452-2012 02.11.12
За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»
ДоВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»
Простягнення 20 635,77 грн.
Суддя Куркотова Є.Б.
Представники:
Від позивачаМартинюк С.М.
Від відповідача не з'явився
Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»(далі - позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(далі - відповідач) про стягнення 20 635,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмір 639,95 грн. та 3% річних у розмірі 127,37 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.10.2012 р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначений на 02.11.2012 р.
02.11.2012 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву за змістом якого останній визнав позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 19 868,45 грн., в частині стягнення пені та 3% річних заперечував у повному обсязі.
У судове засідання представник позивача з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки у судове засідання не повідомив, хоч а про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103021410601, яке отримане останнім 23.10.2012 р.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
19.04.2011 р. між позивачем та Батаєвим Ю.А. укладено договір добровільного страхування №202.11.2061006, за яким позивачем застраховані майнові інтереси останнього, що не суперечать закону, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер АК 2591 ВХ.
05.06.2011 р. о 15 годині 30 хвилин на а/д Судак-Новий Світ, громадянин Сіджалілов М.С., керуючи транспортним засобом - автомобілем «ВАЗ-21099», державний реєстраційний номер 98995 НА, в умовах гірської дороги, не справився з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер АК 2591 ВХ, в результаті чого спричинив пошкодженя вказаного автомобіля, завдавши матеріальної шкоди, що підтверджується довідкою ДАІ, наявною в матеріалах справи.
Постановою Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2011 р. у справі №3-475/2011 водія Сіджалілова М.С. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідно до звіту №1819/11 з визначення матеріальної шкоди спричиненої власнику транспортного засобу, складеного 14.07.2011 р. ТОВ «СОС Сервіс Україна», вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер АК 2591 ВХ, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення нульового коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 21 724,68 грн.
Страховим актом №2230-1 від 28.07.2011 р. пошкодження транспортного засобу марки «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер АК 2591 ВХ, внаслідок ДТП, що сталося 05.06.2011 р. о 15 годині 30 хвилин на а/д Судак-Новий Світ, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 20 378,45 грн.
Виконуючи зобов'язання за договором позивач на рахунок ПАТ «Таврія-Авто»(СТО) перерахував суму страхового відшкодування у розмірі 20 378,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4432 від 01.09.2011 р.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних
витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права вимоги до відповідальної за збитки особи в межах здійсненої виплати.
Вина Сіджалілова М.С., який керував автомобілем «ВАЗ-21099»встановлена у судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність Сіджалілова М.С. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автомобіля «ВАЗ-21099», державний реєстраційний номер 98995 НА застрахована -ВАТ НАСК "Оранта" згідно із полісом №АА/1856203.
Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АА/1856203) віднесено до 3-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі. Строк дії з 06.01.2011 р. по 11.01.2013 р.
Відповідно до полісу №АА/1856203 страхувальником -особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є Сіджалілов М.С., а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «ВАЗ-21099», державний реєстраційний номер 98995 НА застрахована відповідачем.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції зазначеного Закону від 17.02.2011 р. після набрання чинності змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" №3045, тобто чинній на момент направлення заяви) визначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими -прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплати його.
Позивач 28.03.2012 р. звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування по полісу №АА/1856203, яка згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №01001 90044364 отримана останнім 03.04.2012 р., на суму 20 378,45 грн.
Останній відповіді не направив, відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, не здійснив.
Матеріалами справи (звіт №1819/11 від 14.07.2011 р.) підтверджено, що розмір відновлювального ремонту автомобіля «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер АК 2591 ВХ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу внаслідок спірного ДТП становить 21 724,68 грн., а позивачем набуто право вимоги у розмірі 20 378,45 грн.
Вказаним полісом №АА/1856203, передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза -510,00 грн.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом №АА/1856203 підлягає зменшенню на 510,00 грн.
Враховуючи визначені полісом №АА/1856203 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, а також вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 19 868,45 грн. (20 378,45 грн. виплачене страхове відшкодування позивачем -510,00 грн. франшизи).
За таких обставин, суд приходить до висновку позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 19 868,45 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 639,95 грн. та 3% річних у розмірі 127,37 грн. нарахованої позивачем на суму простроченого страхового відшкодування у період з 03.07.2012 р. по 18.09.2012 р.
Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.
Слід зазначити, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.
Наведене випливає з вимог ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З матеріалів справи не вбачається укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 639,95 грн. пені.
Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Таким чином положення п. 37.2 ст. 37 вказаного Закону не розповсюджуються на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у зазначеній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню вразі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.
Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відтак, виходячи зі змісту норм ст. 992 Цивільного кодексу України та п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.
За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.
З огляду на вказані обставини, вимога позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму страхового відшкодування задоволенню не підлягають.
Аналогічну правову думку містить постанова Вищого господарського суду України від 27.03.2012 р. у справі №4/17-3520-2011.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 979 ЦК України передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, зокрема, сплата 3% річних та інфляційних збитків від простроченої суми за весь час прострочення. Таким чином, три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.
Грошове зобов'язання -це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у відповідача виникло зобов'язання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.
Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, відповідач у встановлений строк не виконав, а тому нарахування 3% річних за прострочення грошового зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним, що спростовує твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву про зворотне.
Оскільки наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, то вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 127,37 грн. є правомірною та обґрунтованою.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»19 868,45 грн. страхового відшкодування та 3% річних у розмірі 127,37 грн.
В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»(01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, код ЄДРПОУ 36086124) страхове відшкодування в сумі 19 868 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 45 коп., 3% річних у розмірі 127 (сто двадцять сім) грн. 37 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 559 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 59 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Є.Б. Куркотова
Рішення підписано 02.11.2012 р.