ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-37/12076-2012 31.10.12
За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»
ДоКомунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва
Простягнення 497 189,95 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
від позивача: Гаркавенко С.В. -дов. № 093/2012/02/13-9 від 13.02.12 р.
від відповідача: Колісниченко А.О. -дов. № б/н від 21.09.12 р.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва про стягнення 462 577,36 грн. основного боргу, 20 241,63 грн. інфляційної складової боргу, 14 370,96 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640277 від 17.07.06 р. та додатками до нього.
Ухвалою суду від 05.09.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/12076-2012 та призначено її розгляд на 10.10.12 року, зобов'язано сторін надати певні документи.
У судовому засіданні 10.10.12 р. представник позивача надав суду пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду у судовому засіданні та заявив клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду, яке судом було задоволено.
Представник відповідача у судове засідання 10.10.12 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 05.09.12 р. не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 06.09.12 р., яке підтверджує отримання відповідачем 10.09.12 р. ухвали про порушення провадження у справі.
Через службу діловодства суду 05.10.12 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням представника відповідача у щорічній відпустці.
Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання.
Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Також відповідачем не виконано вимог ухвал суду у даній справі, оскільки він міг подати витребуваний судом відзив на позовну заяву через службу діловодства суду, як він це зробив, подавши клопотання про відкладення розгляду цієї справи.
Однак відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався, у зв'язку з чим це клопотання визнається судом необґрунтованим та підлягає відхиленню.
Проте, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду, що перешкоджало вирішенню спору в даному судовому засіданні, господарський суд ухвалою від 10.10.12 р. відклав розгляд даної справи на 24.10.12 р. та повторно зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 05.09.2012 р. № 5011-37/12076-2012.
У судовому засіданні 24.10.12 р. представник позивача надав суду довідку про стан розрахунків, представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, які було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 24.10.12 р. повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Суд оголосив перерву в судовому засіданні 24.10.12 р. до 31.10.12 р. о 09:30 год. для дослідження доказів у справі.
У судовому засіданні 31.10.12 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 31.10.12 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яку було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»(споживач) був укладений договір № 1640277 від 17.07.2006 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно умов постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Пунктом 2.1 договору № 1640277 від 17.07.2006 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.
Згідно з п. 2.2.1 договору № 1640277 від 17.07.2006 р., постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення -в період опалювального сезону; для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.
Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.
Пунктом 2 додатку № 2 до договору № 1640277 від 17.07.2006 р. визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії -кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).
Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору № 1640277 від 17.07.2006 р., у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.
Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору № 1640277 від 17.07.2006 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку -по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-6 -не пізніше 28 числа поточного місяця.
Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору № 1640277 від 17.07.2006 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) - від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.
Пунктом 8 додатку № 2 до договору № 1640277 від 17.07.2006 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:
- на опалення -як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;
- на гаряче водопостачання -як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.
Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 1640277 від 17.07.2006 р., споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-6 за адресою: м. Київ, вул. Меліоративна, 11 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору № 1640277 від 17.07.2006 р., споживач щомісячно:
- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;
- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.
Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду облікові картки відповідача за період з листопада 2009 р. до липня 2012 р., відомості обліку споживання теплової енергії, та довідку про надходження коштів від КП по УЖГ «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва за договором № 1640277 від 17.07.2006 р. за спірний період.
Загальна сума спожитої відповідачем-1 теплової енергії за період з 01.11.09 р. до 01.08.2012 р. становила 1 782 124,52 грн.
Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 1640277 від 17.07.2006 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 1 319 547,16 грн., у зв'язку з чим станом на 01.08.12 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 462 577,36 грн.
За таких обставин ПАТ «Київенерго»звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва про стягнення 462 577,36 грн. основного боргу, 20 241,63 грн. інфляційної складової боргу, 14 370,96 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640277 від 17.07.06 р. та додатками до нього.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача-1 не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 1640277 від 17.07.06 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.
Комунальне підприємство по утриманню житлового фонду «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва заперечило проти позову щодо нього та просило відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що відповідача визначено виконавцем комунальних послуг у Деснянському районі м. Києва, а споживачами послуг, які надає ПАТ «Київенерго»фактично є мешканці району, які, в свою чергу, або взагалі не проводять оплату за надані послуги, або проводять оплату за тарифами затвердженими КМДА на розподільчий рахунок КП «ГІОЦ».
У зв'язку з тим, що значна кількість населення не в повному обсязі сплачує плату за надані послуги, а деякі взагалі не платять, то відповідно і на розрахунковий рахунок позивача через КП «ГІОЦ»кошти надходять в меншому розмірі. Борг, який позивач рахує за відповідачем фактично є заборгованість населення Деснянського району м. Києва перед ПАТ «Київенерго».
Однак судом не приймаються зазначені доводи відповідача до уваги, оскільки договірні відносини та зобов'язання щодо сплати за отриману теплову енергію у тепловій воді за договором № 1640277 від 17.07.06 р. існують між ПАТ «Київенерго»та КП по УЖГ «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва, а не з кожним окремим мешканцем Деснянського району та постачальником теплової енергії.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача до КП по УЖГ «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва в частині стягнення 462 577,36 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»про стягнення з КП по УЖГ «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва 462 577,36 грн. основного боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640277 від 17.07.06 р. та додатками до нього, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 20 241,63 інфляційної складової боргу та 14 370,96 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1640277 від 17.07.06 р. за період з грудня 2009 р. до липня 2012 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.
У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.
Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр»та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з грудня 2009 р. до липня 2012 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.
Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р., липні 2010 р., липні 2011 р. та серпні 2011 р. на рівні 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 %, 98,7 %, 99,7 %. 99,7 % та 99,8 %, відповідно.
Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».
У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з КП по УЖГ «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва за період з грудня 2009 р. до липня 2012 р. підлягають 11 526,78 грн. інфляційних нарахувань.
Також при дослідженні розрахунку трьох відсотків річних, наданого позивачем, судом було виявлено помилки, щодо періоду заборгованості, оскільки не було враховано кількість днів у високосному 2012 році, у зв'язку з чим судом виконано власний розрахунок цієї вимоги, згідно з яким, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 14 350,62 грн. три відсотки річних за період з грудня 2009 р. до липня 2012 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1640277 від 17.07.06 р.
Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва підлягає задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 31776030) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 462 577 (чотириста шістдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят сім) грн. 36 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію, 11 526 (одинадцять тисяч п'ятсот двадцять шість) грн. 78 коп. інфляційних нарахувань, 14 350 (чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят) грн. 62 коп. трьох відсотків річних та 9 769 (дев'ять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 10 коп. витрат на сплату судового збору.
3. У решті позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 01.11.2012 р.
Суддя Гавриловська І.О.