ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-12/9501-2012 12.10.12
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-Р.С.Ф."
доДержавної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд"
простягнення 23 323 761,50 грн.
за зустрічним позовом Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-Р.С.Ф."
провизнання недійсними актів передавання-приймання цукру
Суддя Куркотова Є.Б.
Представники сторін:
від ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.": Булгаров В.Д., Корінь Т.О.
від ДСБУ "Аграрний фонд":Каленська М.А.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІК-Р.С.Ф." (надалі -ТОВ " ВІК-Р.С.Ф.") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд" (надалі -ДСБУ "Аграрний фонд") про стягнення 23 323 761,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про закупівлю об'єктів державного цінового регулювання цукру-піску №12-Ц від 15.09.2011 р. позивач поставив товар на суму 141 754 500,00 грн., а відповідач в повному обсязі за отриманий товар (цукор) не розрахувався, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 22 754 500,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 432 734,48 грн. та індексу інфляції у розмірі 136 527,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Також у поданій до суду позовній заяві позивач в якості заходу забезпечення позову просив суд накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.
Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.
Згідно з ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.
За таких обставин, розглянувши мотиви заявленої позивачем вимоги про забезпечення позову, господарський суд не знаходить підстав для її задоволення.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.07.2012 р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.07.2012 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 28.08.2012 р.
07.08.2012 р. до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-Р.С.Ф." про визнання недійсними актів передавання-приймання цукру.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні та підписанні актів передавання-приймання цукру-піску від 30.11.2011 р. у загальній кількості 4 777,00 тон,ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." завідомо вчиняло правочин без наміру створити будь-які правові наслідки, так як останньому було відомо про те, що цукор -пісок (товар), проданий ДСБУ "Аграрний фонд" відсутній на місці поставки (Державне підприємство "Іваньківський цукровий завод"), у зв'язку із чим позивач за зустрічною позовною заявою вказує на підстави для визнання недійсними актів передавання-приймання цукру №2 та №7 від 30.11.2011 р. згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2012 р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та призначено до розгляду на 18.09.2012 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2012 р. у зв'язку із клопотаннями відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено до 18.09.2012 р.
17.09.2012 р. через канцелярію суду від представника відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, за змістом якого останній заперечував в задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що підписання актів №2 та №7 від 30.11.2011 р. та перевірка наявності цукру-піску на складах здійснювалось у складі комісії до якої входили представників ДСБУ "Аграрний фонд" та ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", представника ДП "Іваньківський цукровий завод" та директора Черкаського ревізійного відділення Агарного фонду. Крім того, відповідач за зустрічною позовною заявою відзначив, що після оформлення спірних актів прийому-передачі цукру-піску між позивачем за зустрічною позовною заявою та ДП "Іваньківський цукровий завод" було укладено договір складського зберігання цукру №12 ц від 30.11.2011 р. у відповідності до якого, цукор-пісок передається на зберігання останньому, а отже з моменту передачі ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." товару ДСБУ "Аграрний фонд", ризик випадкового знищення, пошкодження чи втрати переданого майна перейшов до покупця, тобто до ДСБУ "Аграрний фонд".
Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 18.09.2012 р. справу було передано в провадження суді Блажівській О.Є., у зв'язку із перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2012 р. справу прийнято до провадження суді Блажівській О.Є., розгляд справи призначено на 03.10.2012 р.
Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 24.09.2012 справу було передано в провадження судді Прокопенко Л.В., в зв'язку із виходом з лікарняного.
02.10.2012 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 03.10.2012 р. справу було передано в провадження суді Куркотової Є.Б. в зв'язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2012 р. справу прийнято до провадження судді Куркотової Є.Б., розгляд справи призначено на 03.10.2012 р.
03.10.2012 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 22 754 500,00 грн., 3% річних у розмірі 587 253,12 грн., інфляційні збитки у розмірі 135 527,00 грн.
На підставі п. 4 ст. 22 ГПК України судом прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі, а відтак має місце нова ціна позову у розмірі 23 478 280,10 грн. в межах якої вирішується спір у даній справі.
03.10.2012 р. через канцелярію суду від представника відповідача за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву за змістом, якого останній заперечував в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач за первісним позовом не поставив та не забезпечив наявність цукру-піску у загальній кількості 4 777,00 тонн, який мав передати ДСБУ ДСБУ "Аграрний фонд" на складі ДП "Іваньківський цукровий завод" згідно актів передавання-приймання цукру-піску №2, №7 від 30.11.2011 р.
03.10.2012 р. через канцелярію суду від представника позивача за зустрічним позовом надійшли додаткові пояснення до зустрічної позовної заяви.
У судовому засіданні 03.10.2012 р. оголошено перерву до 12.10.2012 р.
В судове засідання представники позивача за первісним позовом з'явилися, первісні позовні вимоги підтримують, просять задовольнити їх повністю. Надали письмові пояснення до відзиву на зустрічний позов, за змістом якого, у задоволенні зустрічного позову просили відмовити, оскільки оскаржувальні акти приймання-передачі є документами, які лише засвідчують виконання правочину, і не є правочином, що відповідно не дає правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними актів приймання-передачі.
Представники відповідача за первісним позовом у задоволенні первісного позову просять відмовити. Зустрічні позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
15.08.2011 р. між ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." (продавець) та ДСБУ "Аграрний фонд" (покупець) укладено договір про закупівлю об'єктів державного цінового регулювання цукру-піску №12-Ц (надалі -"Договір").
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору продавець зобов'язується у 2011 році поставити покупцю (до державного інтервенційного фонду) товар зазначений у пп. 1.2, 1.3 цього Договору (надалі - Товар), а покупець -прийняти і оплатити такий товар. Найменування товару: об'єкт державного цінового регулювання 15.83.11.001 "цукор-пісок" відповідно до ДСТУ 4653:2006 вироблений з буряку майбутнього врожаю.
Згідно із п.п 1.3, 1.4 Договору загальна кількість товару: 20 000,00 тонн. Дата виготовлення товару протягом 2011 р.
Пунктом 3.1 Договору ціна цього договору становить 170 000 000,00 грн. у тому числі ПДВ 28 333 333,33 грн. Ціна за тонну становить 8 500,00 грн. у тому числі ПДВ -1 416,67 грн.
Відповідно до п. 3.2 Договору ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.
Положеннями п. 4.1 Договору розрахунки покупцем проводяться шляхом попередньої оплати, згідно Постанови КМ України від 09.10.2006 р. №1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", на виставлений продавцем рахунок в такому порядку: 50% ціни, вказаної у п. 3.1 розділу 3 цього Договору перераховуються на банківський рахунок продавця протягом 5-х банківських днів з дня отримання рахунку від продавця після укладення Договору при наявності Договору страхування ризиків виконання угоди. -20% ціни, вказаної у пункті 3.1 розділу 3 цього Договору (остаточний розрахунок) перераховується на банківський рахунок продавця протягом 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку від продавця. -30% ціни, вказаної у пункті 3.1 розділу 3 цього Договору (остаточний розрахунок) перераховується на банківський рахунок продавця протягом 5-ти банківських днів за умови надання покупцю з дня підписання акту передавання-приймання товару.
Згідно п. 4.2 Договору до рахунку на здійснення 50% попередньої оплати від суми Договору додаються: Договір страхування ризиків виконання угоди, за яким покупець є вигодонабувачем.
Пунктом 4.3 Договору визначено, що до рахунку на оплату 20% від суми договору додаються : засвідчена копія платіжного доручення про сплату страхового внеску за договором страхування ризиків виконання угоди.
Відповідно до п. 4.4 Договору до рахунку на оплату 30% від суми Договору додаються: акт передавання-приймання товару підписаний покупцем, продавцем та підприємством зберігачем, сертифікат якості на поставлену партію товару.
Положеннями п. 4.5 Договору визначено, що покупець здійснює розрахунки шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця протягом 5-х робочих днів з дня отримання рахунку від продавця.
Із змісту п. 5.1 Договору вбачається, що строк (термін) поставки (передачі) товару - до 01.12.2011 р.
Згідно п. 5.2 Договору місце поставки (передачі) товару -підприємства, з якими Аграрний фонд уклав договір зберігання та які відповідають умовам для зберігання такого виду товару згідно Додатку 1 до даного договору.
Додатком 1 до Договору сторони погодили, що цукор-пісок вагою 10 000,00 тонн буде поставлено до ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." та 10 000,00 тонн до ТОВ "ВІГ - Жажківський цукровий завод".
Відповідно до п. 6.1.1 Договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити плату за товар.
Положеннями п. 6.1.2 Договору визначено, що покупець зобов'язаний прийняти поставлений товар згідно з актом приймання-передавання товару.
Пунктом 6.2.2 Договору встановлено, що покупець має право контролювати поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Згідно із п. 10.1 Договору цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2011 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
29.11.2011 р. сторони уклали Додатковий договір №1 до Договору про закупівлю об'єктів державного цінового регулювання №12-Ц від 15.08.2011 р., яким зменшили обсяг поставки товару до 17 000,00 тонн та визначили нову ціну договору у розмірі 144 500 000,00 грн., у тому числі 24 083 333,33 грн. ПДВ. Крім цього, додатковою угодою сторони погодили, що місцем поставки цукру-піску вагою 5 000,00 тонн є ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." (Київська область, м. Миронівка, вул. Леніна буд. 130), цукор-пісок вагою 5 223,00 тонн буде поставлений до ТОВ "ВІГ - Жажківський цукровий завод" (Черкаська область, м. Жашків, вул. Радгоспна 7), до ДП "Іваньківський цукровий завод" (Черкаська область, Маньківський район, с. Іваньки) поставку товару вагою 4 777,00 тонн та до ТОВ ДП "Аграрний цукровий альянс" (Вінницька обл., Теплицький район, с. Удич, вул. Заводська) вагою 2 000,00 тонн.
На виконання умов Договору та Додаткового договору №1 позивач за первісним позовом за актом передавання-приймання цукру-піску №1 від 30.11.2011 р. вагою 5 000,00 тонн, за актом №2 від 30.11.2011 р. вагою 4 490,00 тонн, за актом №3 від 30.11.2011 р. вагою 3 000,00 тонн, за актом №4 від 30.11.2011 р. вагою 2 000,00 тонн, за актом №5 від 30.11.2011 р. вагою 2 000,00 тонн, за актом №6 вагою 223,00 тонни, за актом №7 від 30.11.2011 р. вагою 287,00 тонн (загальна вага товару за всіма актами 17 000,00 тонн) передав цукор-пісок відповідачу за первісним позовом.
06.01.2012 р. сторони підписали Додатковий Договір №2 до Договору про закупівлю об'єктів державного цінового регулювання №12-Ц від 15.08.2011 р., яким внесли наступні зміни в Договір №12-Ц, а саме п. 1.3 Договору№12-Ц виклали в новій редакції: "п. 1.3 Загальна кількість товару 16 677,00 тонн", також змінили п. 3.1 Договору №12-Ц та виклали його у новій редакції "3.1 Ціна цього Договору становить 141 754 500,00 грн. у тому числі ПДВ 23 625 750,00 грн. Ціна за одну тонну 8 500,00 грн. у тому числі ПДВ -1 416,67 грн."
Таким чином, сторони домовились про зменшення поставки товару з 17 000,00 тонн до 16 677,00 тонн.
Пунктом 1.3 Додаткового Договору №2 сторони змінили п. 1 Додатку до Договору №12-Ц та виклали його в наступній редакції: "Місце поставки: ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." (Київська область, м. Миронівка, вул. Леніна буд. 130) 5 000,00 тонн, ТОВ "ВІГ - Жажківський цукровий завод" (Черкаська область, м. Жашків, вул. Радгоспна 7) 4 900,00 тонн, ДП "Іваньківський цукровий завод" (Черкаська область, Маньківський район, с. Іваньки) вагою 4 777,00 тонн та до ТОВ ДП "Аграрний цукровий альянс" (Вінницька обл., Теплицький район, с. Удич, вул. Заводська) вагою 2 000,00 тонн".
06.01.2012 р. відповідно до Додаткового Договору №2 відповідач за первісними позовом передав, а позивач прийняв цукор пісок вагою 323,00 тонн.
Таким чином, на виконання умов Договору позивачем за первісним позовом було поставлено відповідачу товар (цукор-пісок) вагою 16 677,00 тонн. на суму 141 754 500,00 грн.
Відповідач частково виконав грошове зобов'язання по сплаті вартості товару у розмірі 119 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 16.08.2011 р. та від 21.11.2011 р.
07.02.2012 р. претензією №31 ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." звернулося до ДСБУ "Аграрний фонд" з проханням оплатити вартість поставленого товару на суму 22 754 500,00 грн. згідно рахунку-фактури №МП-0000005 від 28.03.2012 р.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого за Договором товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 22 754 500,00 грн.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи (актами передавання-приймання цукру-піску №1,2,3,4,5,6,7 від 30.11.2011 р.) підтверджується передача позивачем за Договором товару вагою 17 000,00 тонн на суму 144 500 000,00 грн. та прийняття, його відповідачем.
Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін.
Пунктом 5 зазначених актів визначено, що акт є підставою для проведення розрахунків між покупцем та продавцем.
06.01.2012 р. відповідачем за первісним позовом за актом передавання-приймання цукру-піску (повернення) від 06.01.2012 р. повернуто позивачу за первісним позовом товар вагою 323,00 тонни на загальну суму 2 745 500,00 грн.
Таким чином, на виконання умов Договору позивачем за первісним позовом передано відповідачу за первісним позовом товар вагою 16 677,00 тонн. на суму 141 754 500,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, часткове виконання відповідачем за первісним грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару на суму 119 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням від 16.08.2011 р. та від 21.11.2011 р. та банківськими виписками.
Відтак, заборгованість відповідача по сплаті поставленого товару за Договором становить 22 754 500,00 грн. (вартість поставленого товару 141 754 500,00 грн. -119 000 000,00 грн. часткова оплата).
За змістом відзиву на первісну позовну заяву представником відповідача за первісним позовом заперечується поставка та забезпечення наявності позивачем за первісним позовом цукру-піску у кількості 4 777,00 тонн, який останній мав передати ДСБУ ДСБУ "Аграрний фонд" на складі ДП "Іваньківський цукровий завод" згідно актів передавання-приймання цукру-піску №2, №7 від 30.11.2011 р., на підтвердження чого відповідач за первісним позовом посилається на листи ДП "Іваньківський цукровий завод" (зберігач) №01-11/725 від 13.02.2012 р., №144 від 21.02.2012 р., №01-10/286 від 04.04.2012 р., №01-10/146 від 21.02.2012 р., яким останній повідомив відповідача за первісним позовом про відсутність товару, проданого ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." відповідачу, однак суд відзначає наступне.
30.11.2011 р. між відповідачем за первісним позовом та ДП "Іваньківський цукровий завод" було укладено Договір складського зберігання цукру №12ц від 30.11.2011 р., за яким поклажодавець (ДСБУ "Аграрний фонд") передає, а зберігач (ДП "Іваньківський цукровий завод") приймає цукор вагою 5 000,000 тонн на відповідальне зберігання.
22.11.2011 р. на виконання доручення першого заступника міністра аграрної політики та продовольства України №11-5/419 від 19.12.2011 р. було здійснено перевірку кількості та якості умов зберігання цукру державного інтервенційного фонду в кількості 4 777,00 тонн урожаю 2011 року на цукровому складі ДП "Іваньківський цукровий завод", яка здійснювалась у складі комісії, до якої у тому числі входили: директор Черкаського регіонального відділення Аграрного фонду, головний спеціаліст Черкаського регіонального відділення Аграрного фонду, заступник директора ДП "Іваньківський цукровий завод" та В.о. головного бухгалтера ДП "Іваньківський цукровий завод".
За наслідками перевірки встановлено, наявність цукру-піску у кількості 4 777,000 тонн, що належить відповідачу за первісним позовом, що підтверджується актом перевірки кількості, якості та умов зберігання цукру державного інтервенційного фонду від 22.12.2011 р.
Крім цього, з наявної в матеріалах справи постанови Генеральної прокуратури України про приєднання до кримінальної справи речових доказів від 14.06.2012 р. по кримінальній справі №49-3389 щодо зловживання службовим становищем службовими особами Аграрного фонду при закупівлі цукру до інтервенційного фонду та про інші злочини вбачається, що на складах ДП "Іваньківський цукровий завод" розташованих за адресою: с. Іванки, Маньківського району, Черкаської області виявлено цукор у кількості 4 777,00 тонн, що належить Аграрному фонду, який приєднано до кримінальної справи №49-3389 в якості речового доказу.
Відтак, твердження відповідача за первісним позовом про не забезпечення наявності позивачем за первісним позовом цукру-піску у кількості 4 777,00 тонн, який останній мав передати ДСБУ "Аграрний фонд" на складі ДП "Іваньківський цукровий завод" згідно актів передавання-приймання цукру-піску №2, №7 від 30.11.2011 р. спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, позивач за первісним позовом належним чином виконав зобов'язання по передачі товару відповідачу за первісним позовом у кількості 4 777,00 тонн., згідно підписаних та скріплених печатками сторін та зберігача ДП "Іваньківський цукровий завод" актів передавання-приймання цукру-піску №2, №7 від 30.11.2011 р., наявність якого на складах зберігача станом на 22.11.2012 р. підтверджується актом перевірки кількості, якості та умов зберігання цукру державного інтервенційного фонду від 22.12.2011 р. та станом на 14.06.2012 р. постановою Генеральної прокуратури України про приєднання до кримінальної справи речових доказів від 14.06.2012 р.
Відтак, з моменту підписання між позивачем та відповідачем за первісним позовом актів №2 та №7 від 30.11.2011 р. про передачу останньому товару у кількості 4 777,00 тонн, його фактичним отриманням покупцем, що підтверджується укладеним між відповідачем за первісним позовом та ДП "Іваньківський цукровий завод" (зберігачем) договором складського зберігання цукру №12ц від 30.11.2011 р. та актом перевірки кількості, якості та умов зберігання цукру державного інтервенційного фонду від 22.12.2011 р., право власності на товар перейшло до ДСБУ "Аграрний фонд".
Згідно ч. 1 ст. 668 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, з моменту набуття відповідачем права власності на товар кількістю 4 777,00 тонн, ризик випадкового знищення, пошкодження та вибуття товару з володіння з урахуванням положень ч. 1ст. 668 Цивільного кодексу України перейшов до ДСБУ "Аграрний фонд".
За таких обставин, посилання відповідача про відсутність на складі зберігача товару кількістю 4 777,00 тонн станом на 01.02.2012 р. (після моменту набуття права власності на спірний товар та його фактичного отримання відповідачем за первісним позовом), як на підставу для відмови у задоволенні первісного позову судом відхиляється, оскільки на відповідача, як на власника товару, згідно ч. 1 ст. 668 Цивільного кодексу України покладаються ризики вибуття товару з володіння, що не звільняє ДСБУ "Аграрний фонд" від зобов'язання по сплаті вартості поставленого товару, внаслідок такого вибуття товару з володіння після його передання покупцеві.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями п. 4.5 Договору визначено, що покупець здійснює розрахунки шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця протягом 5-х робочих днів з дня отримання рахунку від продавця.
28.03.2012 р. позивачем за первісним позовом було виставлено до сплати відповідачу за первісним позовом рахунок-фактуру №МП-0000005 від 28.03.2012 р. на суму 22 754 500,00 грн.
Отже, враховуючи приписи ст. 530 Господарського кодексу України та п. 4.5 Договору, грошове зобов'язання відповідача за первісним позовом по оплаті переданого за Договором позивачем за первісним позовом товару на момент подачі позову настало.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача за первісним позовом грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 22 754 500,00 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ДСБУ "Аграрний фонд" не наведено обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-Р.С.Ф." про стягнення з Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд" заборгованості у розмірі 22 754 500,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.
Також позивачем, за первісним позовом, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заявлено вимогу про стягнення з відповідача за первісним позовом інфляційних втрат у розмірі 136 527,00 грн. та 3% річних у розмірі 587 253,12 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 25.11.2011 р. по 03.10.2012 р., однак суд відзначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями п. 4.5 Договору визначено, що покупець здійснює розрахунки шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця протягом 5-х робочих днів з дня отримання рахунку від продавця.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем за первісним позовом було виставлено до сплати відповідачу за первісним позовом рахунок-фактуру №МП-0000005 на суму 22 754 500,00 грн. 28.03.2012 р.
Отже, з урахуванням положень п 4.5 Договору строк виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару настає 02.04.2012 р., а прострочення починається з 03.04.2012 р., а відтак правомірним є стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом інфляційних втрат та 3% річних за період з 03.04.2012 р. по 03.10.2012 р.
Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних збитків з урахуванням викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, враховуючи наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 03.04.2012 р. по 03.10.2012 р.
За перерахунком суду розмір інфляційних збитків, що підлягає стягненню з відповідача, становить -250 299,50 грн., що має невід'ємне значення, а тому суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.
За перерахунком суду розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 344 122,85 грн.
В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних, що становить 243 229,27 грн., необхідно відмовити оскільки вони обраховані не вірно (за більший період).
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення первісного позову та стягнення з Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-Р.С.Ф." боргу у розмірі 22 754 500,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару та 3% річних у розмірі 344 122,85 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
В іншій частині позовних вимог за первісним позовом необхідно відмовити.
Стосовно зустрічних позовних вимог, які обґрунтовані тим, що при укладенні та підписанні актів передавання-приймання цукру-піску від 30.11.2011 р. у загальній кількості 4 777,00 тон, ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." завідомо вчиняло правочин без наміру створити будь-які правові наслідки, так як останньому було відомо про те, що цукор -пісок (товар), проданий ДСБУ "Аграрний фонд" відсутній на місці поставки (Державне підприємство "Іваньківський цукровий завод"), у зв'язку із чим позивач за зустрічною позовною заявою вказує на підстави для визнання недійсними актів передавання-приймання цукру №2 та №7 від 30.11.2011 р. згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, суд відзначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.
Таким чином оспорювані позивачем за зустрічним позовом акти передавання-приймання цукру №2 та №7 від 30.11.2011 р. є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт передачі продавцем та прийняття товару покупцем.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсними спірні акти передавання-приймання цукру №2 та №7 від 30.11.2011 р. згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Проте оспорювані акти приймання передачі та довідки про вартість виконаних підрядних робіт не є правочинами, оскільки не породжують жодних прав і обов'язків, характерних для правочину, як виду зобов'язання. У них не зафіксовано, які права і обов'язки виникають між сторонами, і якому інституту договірних зобов'язань вони характерні.
Правовстановлюючим документом у даному випадку є не акти передавання-приймання цукру №2 та №7 від 30.11.2011 р., а укладений між сторонами Договір про закупівлю об'єктів державного цінового регулювання цукру-піску №12-Ц від 15.09.2011 р.
Суд також відзначає, що оспорювані акти передавання-приймання цукру не є частиною договору, а фіксують факт здійснення господарської операції та є первинними бухгалтерськими документами.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України №38/63-06 від 11.09.2007 р.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, серед переліку наведених норм чинного законодавства України відсутній такий спосіб захисту права як визнання недійсними актів передавання-приймання цукру, відсутній також механізм виконання такого рішення суду.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна спиратись на підставу позову.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що заявлена позовна вимога про визнання недійсними актів не може бути предметом позову, оскільки акт приймання-передачі є доказом наявності або відсутності юридичного факту, який має значення для правильного вирішення господарського спору, і не є матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача.
Як вбачається з Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13, господарський суд встановивши, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припинити провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
За таких обставин в задоволенні зустрічного позову належить відмовити повністю.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а за зустрічним -на Державну спеціалізовану бюджетну установу "Аграрний фонд".
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-Р.С.Ф." задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1; ідентифікаційний код 33642855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-Р.С.Ф." (08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Леніна, буд 130; ідентифікаційний код 36263844) основний борг у розмірі 22 754 500,00 (двадцять два мільйона сімсот п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 344 122 (триста сорок чотири тисячі сто двадцять дві) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 63 338 (шістдесят три тисячі триста тридцять вісім) грн. 94 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні первісного позову відмовити.
4. В задоволенні зустрічного позову Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Є.Б. Куркотова
Рішення підписано 12.10.2012.