"30" жовтня 2012 р. Справа № 5011-72/5956-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіШевчук С.Р.,
суддівВоліка І.М., Кролевець О.А.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікос"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р.
у справі№ 5011-72/5956-2012 господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нікос"
доПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
про визнання договору недійсним
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Сидорчук Г.П., дов. № 01/191 від 29.10.2012 р.
- відповідача: Греченюк С.О., дов. № 08.6-02/11164 від 18.04.2012 р.
У травні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікос" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства, за участю третьої особи -Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт Трейдінг", про визнання іпотечного договору № 1Д 2-895/09.2-057 від 13.06.2007 р., укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Нікос" недійсним з момент його укладення (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог № 01-98 від 23.05.2012 р.).
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.07.2012 р. (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р. (у складі головуючого Дідиченко М.А., суддів Буравльова С.І., Пономаренко Є.Ю.), у справі № 5011-72/5956-2012 у задоволені позову ТОВ "Нікос" відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ТОВ "Нікос" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р. у справі № 5011-72/5956-2012 з прийняттям нового рішення, яким визнати іпотечний договір № 1Д2-895/09.2-057 від 13.06.2007 р., укладений між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Нікос" недійсним з моменту його укладення.
Розпорядженням секретаря судової палати Вищого господарського суду України від 29.10.2012р. склад колегії суддів змінено та призначено колегію суддів у складі головуючого Шевчук С.Р., суддів Воліка І.М. та Кролевець О.А. для розгляду касаційної скарги у справі № 5011-72/5956-2012 господарського суду міста Києва.
У судовому засіданні 30.10.2012 р. відповідач -ПАТ "Укрсоцбанк" надав відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.
Третя особа не скористалась правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України не надала відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, які оскаржуються.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Попередніми інстанціями встановлено, що 12.06.2007 р. між АКБ "Укрсоцбанк" та ТОВ "ПластТрейдінг" (позичальником) було укладено генеральний договір № 895/09.2-057 про здійснення кредитування, умовами якого передбачено, що банк зобов'язується передати позичальнику грошові кошти у гривнях в межах загального ліміту, що дорівнює 14 000 000,00 грн., на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, сплатити проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього договору, але, у будь-якому разі, не менше 16 % річних у гривнях, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначених тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додаткових угодах до цього договору, та є його невід'ємною частиною.
Додатковою угодою № 1 до генерального договору сторони погодили, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (транші), зі сплатою 16 % річних та комісії, в розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку-1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 6 200 000,00 грн., із зазначеним у договорі порядком надання траншів кредиту - по мірі необхідності.
Додатковою угодою № 2 до генерального договору сторони погодили, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (транші), зі сплатою 16 % річних та комісії, в розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору, в межах максимального ліміту заборгованості: - до 800 000,00 грн. після укладання договорів вказаних в п.п. 1.3.1.,1.3.3-1.3.5. цього договору; - до 7 800 000,00 грн. після укладання договору вказаного в п. 1.3.2. цього договору.
13.06.2007 року між АКБ "Укрсоцбанк" (іпотекодержателем) та ТОВ "Нікос" (іпотекодателем) укладено іпотечний договір № ІД 3-895/09.2-057, за умовами якого іпотекодатель передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання, наступне нерухоме майно: - нежитлові будівлі: лікувально-оздоровчий комплекс (літ. А-2), загальною площею 1460,2 кв.м., спортивно-оздоровчий комплекс з прибудовами (літ. Б-2), загальною площею 1216,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. 14 грудня, б. 8 та належать ТОВ "Нікос" на праві приватної власності.
Згідно з п. 1.4 іпотечного договору зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання: повернення кредиту в сумі 14000000,00 грн. в порядку та на умовах визначених договором, яким обумовлене основне зобов'язання; сплата процентів за користування кредитом в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене основне зобов'язання; сплата комісій, у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене основне зобов'язання; сплата можливої неустойки.
Відповідно до п. 4.3 іпотечного договору у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодателя, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому, право звернення стягнення виникає у іпотекодержателя у день, що передує дню порушення справи в господарському суді, а при самостійній ліквідації - у день прийняття рішення про ліквідацію.
В касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді даної справи не було враховано ч. 4 ст. 3, ч.2 ст. 7, п. 2 п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 203, 215, 1054, 1055 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі ч. 7 ст. 179, ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 202, 203, 204, 626, 638 Цивільного кодексу України дійшли висновку, що генеральний договір про здійснення кредитування № 895/09.2-057 від 12.06.2007 р. містить всі істотні умови, які конкретизуються сторонами у додаткових угодах щодо надання окремих траншів кредиту в межах ліміту, встановленого генеральним договором, з визначенням розміру процентів за користування кредитом, чим спростовуються посилання позивача на те що, іпотечний договір № ІД 3-895/09.2-057 від 13.06.2007 р. не створює конкретних прав та обов'язків сторін стосовно кредитних відносин між ними, оскільки сторони погодили, що даним договором забезпечується виконання основного зобов'язання за генеральним договором про здійснення кредитування № 895/09.2-057 від 12.06.2007 р.
Також судами встановлено, що п. 4.3 іпотечного договору № ІД 3-895/09.2-057 від 13.06.2007 р. не суперечить нормам ст. 33 Закону України "Про іпотеку", оскільки відповідно до ч. 2 ст. 33 вказаного Закону у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.
Таким чином, у ч. 2 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено право іпотекодержателя та іпотекодателя за їх згодою визначити інший порядок звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця, визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи -іпотекодавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1 -5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням вищевикладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку щодо відсутності правових підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним іпотечного договору № 1Д 2-895/09.2-057 від 13.06.2007 р., укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Нікос".
Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 5011-72/5956-2012.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікос" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012р. та рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2012 р. у справі № 5011-72/5956-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя С.Р. Шевчук
С у д д я І.М. Волік
С у д д я О.А. Кролевець