30.10.2012Справа №5002-23/3081-2012
За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Сімферополь,
до відповідачів:
1. Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь,
2. Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя, м.Сімферополь,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь,
про визнання права власності
Суддя Доброрез І.О.
Представники:
Від позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1;
Від відповідача 1- Манжула А.М., довіреність № 24/01-55/1557 від 14.08.12, посвідчення №224;
Від відповідача 2- не з'явився,
Від третьої особи - Манжула А.М., довіреність № 841/40/01 від 14.08.12, посвідчення №224;
СУТЬ СПОРУ: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради та Комунального підприємства «КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя» про визнання права власності на 70/100 частки нежитлового приміщення, загальною площею 93 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради 11.10.2012р. надав відзив на позов, в якому з позовними вимогами не погоджується, вважає, що позивачем не доведено, що орендодавцем та власником майна було надано письмовий дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна. Крім того, вказує, що спеціальне законодавство в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачувало придбання орендарем права на нову річ, створену на базі орендованого майна.
11.10.2012р. від Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради надійшли пояснення на позовну заяву, з аналогічною позицією.
16.10.2012 р. до суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі та призначення судової будівельно-технічної експертизи. Вирішення вказаного питання відкладалося.
22.10.2012р. представником позивача суду надане пояснення з врахування відзиву, в якому зазначає, що орендодавець при передачі орендованого приміщення не виконав вимоги п.1 ст.767 ЦК України щодо стану об'єкту оренди.
Позивач в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача-1 та третьої особи також в судове засідання з'явився, надав копії документів, що підтверджують юридичний статус.
Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя не забезпечило явку свого представника, направило клопотання по відкладення розгляду справи.
Клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи та клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягають на підставі наступного.
Згідно ч.2 ст.79 ГПК України Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку, зокрема, призначення господарським судом судової експертизи.
Тобто, у даному випадку - це право, а не обов'язок суду.
У пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 вказано, що Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують відносини сторін та є достатніми для розгляду справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача-1 та третьої особи, суд
Встановив :
01.03.2003р. між Комунальним підприємством Житлово-експлуатаційним об'єднанням Центрального району м. Сімферополя (Орендодавець) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення за № 847.
У відповідності із вказаним договором позивачем прийнято у строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться на балансі Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя, площею 90 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення магазину будівельних матеріалів.
Строк дії договору було визначено до 01.03.2004р.
У розділі 5 вказаного договору сторони визначили, що Орендар окрім орендної плати сплачує також експлуатаційні витрати та відшкодовую витрати на утримання будинків та при будинкової території. Орендна плата сплачується Орендарем на день фактичної здачі приміщення. (п. 5.4 договору).
Додатковими угодами за №1 від 01.03.2004р.; №2 від 01.02.2005р.; №3 від 02.01.2006р. до вказаного договору сторонами продовжувалась його дія до 11.12.2006р.
Додатковою угодою від 11.01.2006р. сторонами змінено певні розділи договору № 847 від 01.03.2003р., що стосуються умов оренди, внесення орендних платежів, обов'язків Орендаря, тощо.
Також додатковими угодами від 11.12.2006р., від 01.06.2007р. та від 11.06.2008р. сторонами було продовжено строк дії договору № 847 від 01.03.2003р. до 11.06.2009р. включно.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок проведеного ним капітального ремонту орендованого приміщення була створена нова річ, власником якої він має стати відповідно до вимог ч. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Також позивач зазначає, що вартість поліпшень, що не можуть бути відокремлені, в нежитловому приміщенні загальною площею 90,00кв.м., розташованому за адресою АДРЕСА_1 складає 127528грн., що відповідає 70/100 частки вартості приміщення.
Суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Положеннями статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, підставою користування приміщенням, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 90 кв.м, є договір оренди № 847 від 01.03.2003р.
Орендоване приміщення є об'єктом комунальній власності і знаходиться на балансі Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м.Сімферополя.
Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді таких справ, застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до частини 3 статті 23 названого Закону орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.
11.01.2006р. в укладений між сторонами договір були внесені зміни та п.5.4 було передбачено, що орендар зобов'язується здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонту орендованих приміщень за узгодженням з Орендодавцем.
Таким чином, діючим законодавством та укладеним між сторонами договором зі змінами від 11.04.2006р., передбачено, що будь-які зміни стану орендованого майна повинні бути здійснені лише за згодою Орендодавця.
Позивач посилається на те, що 25.06.2003р. та 05.03.2004р. він звертався до Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя за отриманням дозволу на проведення ремонтних робіт у орендованому приміщенні.
Застосовуючи до спірних правовідносин положення частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України позивач не врахував наступного.
Приписами вказаної статті передбачено, що у разі, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником, адже, ця норма встановлює наслідки створення нової речі в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця і має застосовуватися лише у випадках, якщо сторони не встановили інших умов у договорі.
Умови договору оренди, укладеного між сторонами, не передбачають виникнення права власності внаслідок капітального ремонту орендованого приміщення. Навпаки, цей договір містить умови, які забезпечують збереження права орендодавця на спірне (реконструйоване) майно (п.2.2 зі змінами від 11.01.2006р.).
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним.
Згідно частини 1 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.
Статтею 27 вказаного Закону встановлено, що у разі розірвання договору оренди закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутство орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.
Створення нової речі є поліпшенням орендарем за згодою орендодавця об'єкта оренди за рахунок власних коштів, в результаті чого створені нові об'єкти іншого функціонального призначення, що стали цілісним майновим виробничим комплексом із повноцінним, завершеним циклом надання послуг у відповідній галузі.
Зі змісту позовних вимог випливає, що позивачем здійснювався капітальний ремонт спірного приміщення. За своєю суттю це - ремонтно-будівельні роботи з поліпшення об'єкта оренди; ці роботи є невід'ємними поліпшеннями, що якісно змінили об'єкт оренди.
В контексті ст. 778 Цивільного кодексу України право власності в орендаря може виникнути виключно на ті поліпшення, які можливо відокремити від об'єкта оренди без завдання йому шкоди. При цьому, проведення орендарем реконструкції приміщення не є підставою для визнання права власності на орендоване нерухоме майно.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що внаслідок здійсненого ним капітального ремонту була створена нова річ, та необґрунтованим твердження позивача про те, що оскільки ним за згодою відповідача за рахунок власних коштів здійснено капітальний ремонт орендованого приміщення, внаслідок чого була істотно підвищена вартість об'єкта оренди, то у відповідності до ч. 4 ст. 778, ч. 1 ст. 332 Цивільного кодексу України у нього існують всі належні та достатні правові підстави для виникнення права часткової власності на об'єкт оренди.
Таким чином позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Повне рішення складено 05.11.2012р.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст.82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Суддя І.О. Доброрез