"06" листопада 2012 р. Справа № 33/208
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька метізна компанія", м.Донецьк
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2012
зі справи № 33/208
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька метізна компанія", м. Донецьк
до відповідача -1 приватного акціонерного товариства "Карбо та Кріплення", м.Макіївка, Донецької області
відповідача -2 Державної служби інтелектуальної власності України, м. Київ
про визнання недійсним патенту на корисну модель "Сталеполімерний анкер" від 08.08.2006 №21291, який належить приватному акціонерному товариству "Карбо та Кріплення"; зобов'язання Державного департаменту інтелектуальної власності України внести зміни про визнання патенту на корисну модель "Сталеполімерний анкер" від 08.08.2006 №21291 недійсним до Державного реєстру патентів України на промислові зразки і здійснити відповідну офіційну публікацію щодо визнання патенту недійсним.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача -не з'явився;
відповідача-1 - не з'явився;
відповідача-2 -Гніда Ю.Ю.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
У листопаді 2011 року позивач звернувся з позовом до відповідачів, згідно з яким просив визнати недійсним патент на корисну модель "Сталеполімерний анкер" від 08.08.2006 №21291, який належить приватному акціонерному товариству "Карбо та Кріплення"; зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності України внести зміни про визнання патенту на корисну модель "Сталеполімерний анкер" від 08.08.2006 №21291 недійсним до Державного реєстру патентів України на промислові зразки і здійснити відповідну офіційну публікацію щодо визнання патенту недійсним.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.07.2012 (суддя Сич Ю.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2012 (колегія суддів у складі: суддя Будко Н.В. -головуючий, судді Москальова І.В. і М'ясищев А.М.), у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 05.06.2012 та постанову апеляційного суду від 03.07.2012 та передати справу до суду першої інстанції для виконання вимог частини першої статті 17 ГПК України. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України знаходить підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.
З матеріалів справи вбачається, що одним з відповідачів у справі є Державний департамент інтелектуальної власності, який згідно з ухвалою господарського суду Донецької області від 16.05.2012 у справі № 33/208 був замінений на Державну службу інтелектуальної власності України (далі -Державна служба).
Відповідно до Схеми організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади, затвердженої Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", Державна служба віднесена до числа центральних органів виконавчої влади.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 436/2011, Державна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України. Державна служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності.
Частиною четвертою статті 16 ГПК України (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що справи у спорах, у яких відповідачем є, зокрема, вищий чи центральний орган виконавчої влади, розглядаються господарським судом міста Києва.
Зі змісту частини першої статті 17 ГПК України слідує, що якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.
У цьому зв'язку зазначена справа була підсудна господарському суду міста Києва, а господарський суд Донецької області, не передавши справу для розгляду за підсудністю та розглянувши її по суті, порушив визначені процесуальним законом правила виключної підсудності, не застосувавши при цьому норму процесуального права, яка підлягала застосуванню.
В ході повторного розгляду справи, апеляційний суд не звернув уваги на помилки допущені місцевим господарським судом, у зв'язку з чим припустився тих же процесуальних порушень.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.
Керуючись ст.ст.111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1.Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька метізна компанія" задовольнити.
2.Рішення господарського суду Донецької області від 11.07.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2012 зі справи № 33/208 скасувати.
Справу повернути господарському суду Донецької області для виконання ним вимог частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В.Харченко