"06" листопада 2012 р. Справа № 27/5014/1294/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Плюшка І.А.,
суддівКочерової Н.О., Самусенко С.С.,
розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Віанна"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 21.08.2012р.
у справі№ 27/5014/1294/2012 господарського суду Луганської області
за позовомприватного підприємства "Віанна"
доВиконавчого комітету Брянківської міської ради
простягнення 158 175,40 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: не з'явилися
У травні 2012 року приватне підприємство "Віанна" звернулось до господарського суду з позовом до Виконавчого комітету Брянківської міської ради про стягнення суми збитків у розмірі 158 175, 40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов Інвестиційного договору № 145-09 від 30.06.2009р., укладеного між сторонами у справі, не виконав взятих на себе зобов'язань, передбачених пп. 3.3.1. та пп. 3.3.2. договору -не забезпечив необхідних умов для реалізації позивачем Інвестиційного договору (не сприяв укладенню договору на постачання теплової енергії між підприємством позивача та Брянківським ТМО, не погоджував двуставочний тариф на послуги з теплопостачання, не передбачив бюджетні кошти на оплату теплової енергії), чим завдав підприємству позивача збитки -витрати на проведення робіт з монтажу систем газопостачання модульної котельні та інших монтажних і пусконалагоджувальних робіт. Таким чином, позивач, керуючись ст. 526 ЦК України та ст. ст. 139, 224, 225 ГК України, вважає, що відповідач повинен відшкодувати позивачу збитки, завдані невиконанням зобов'язань за Інвестиційним договором.
Рішенням господарського суду Луганської області від 10.07.2012р. (суддя Лазненко Л.Л.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2012р. (судді: Діброва Г.І. -головуючий, Стойка О.В., Чернота Л.Ф.) апеляційну скаргу приватного підприємства "Віанна" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 10.07.2012 р. - без змін.
При цьому, судові рішення мотивовані відсутністю підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування збитків, оскільки позивачем не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, зокрема, причинно-наслідковий зв'язок між неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за Інвестиційним договором та спричиненими позивачу збитками, сам факт неналежного виконання відповідачем його договірних зобов'язань в частині незабезпечення необхідних умов для реалізації позивачем Інвестиційного договору № 145-09 від 30.06.2009р., тоді як відповідач довів відсутність своєї вини.
В касаційній скарзі приватне підприємство "Віанна" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивач одержав від Брянківського територіального медичного об'єднання лист №447 від 27.05.2009р. з проханням спорудити котельню для опалення приміщень Брянківського ТМО та з гарантуванням оплати за надану теплову енергію.
22.05.2009р. між директором приватного підприємства "Віанна" та головою Брянківської міської ради підписано протокол про наміри сумісної діяльності стосовно надання теплової енергії Брянківському ТМО.
30.06.2009р. між приватним підприємством "Віанна" (інвестор, позивач) та виконавчим комітетом Брянківської міської ради укладено інвестиційний договір №145-09, згідно умов якого інвестор зобов'язався провести роботи щодо оптимізації теплозабезпечення об'єктів соціального призначення - дошкільних навчальних закладів та медичних установ м. Брянка, здійснити вибір виконавців послуг та робіт, спільно з якими виконати необхідні заходи щодо забезпечення виробництва тепла, подачі його споживачам, збору платежів за надані послуги, оплату спожитих енергоносіїв (газ, вода, електроенергія), а відповідач у межах своєї компетенції зобов'язався забезпечити необхідні умови для реалізації позивачем інвестиційного договору.
За твердженням позивача, ним добросовісно та у повному обсязі виконані всі умови договору. Так, результатом інвестиційної діяльності позивача стало придбання та монтаж за власні кошти у 2009 році мінікотельні, здійснення монтажних робіт щодо налагодження опалювальних систем (монтаж систем підводу газу, води та інше) для забезпечення тепловою енергією Брянківського ТМО, що знаходиться за адресою: Луганська область, м.Брянка, вул. Доватора, 1.
22.07.2009р. між позивачем, як замовником, та ПНВП "Промтехналадка", як підрядником, укладено договір № 130, згідно умов якого підрядник здійснив монтажні роботи по газопостачанню мінікотельні, яка надає Брянківському ТМО теплову енергію, здійснив підведення холодної води та регулювання водяної
теплової мережі, провів теплові шляхи від котельні до Брянківського ТМО, здійснив пусконалагоджувальні роботи для надання ПП "Віанна" теплової енергії Брянківському ТМО.
З огляду на наведене, позивач вважає, що ним понесені збитки - додаткові витрати для надання теплової енергії відповідачу, а саме: витрачено грошові кошти для оплати послуг з монтажу систем водопостачання та газопостачання, які відповідач повинен відшкодувати позивачу, оскільки не виконав взяті на себе зобов'язання, передбачені підпунктами 3.3.1. та 3.3.2. договору -не забезпечив необхідних умов для реалізації позивачем Інвестиційного договору (не сприяв укладенню договору на постачання теплової енергії між підприємством позивача та Брянківським ТМО, не погоджував двуставочний тариф на послуги з теплопостачання, не передбачив у місцевому бюджеті асигнувань на оплату теплової енергії).
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до частин першої та другої ст.9 Закону України "Про інвестиційну діяльність", основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.06.2009р. між позивачем (інвестор) та виконавчим комітетом Брянківської міської ради укладено інвестиційний договір № 145-09, згідно умов якого інвестор зобов'язався провести роботи щодо оптимізації теплозабезпечення об'єктів соціального призначення -дошкільних навчальних закладів та медичних установ м. Брянка, здійснити вибір виконавців послуг та робіт, спільно з якими виконати необхідні заходи щодо забезпечення виробництва тепла, подачі його споживачам, збору платежів за надані послуги, оплату спожитих енергоносіїв (газ, вода, електроенергія), а відповідач у межах своєї компетенції зобов'язався забезпечити необхідні умови для реалізації позивачем інвестиційного договору.
Крім того судами також встановлено, що інвестиційний договір №145-09 від 30.06.2009р. не розірвано в судовому порядку з підстав істотного порушення його умов з боку виконавчого комітету Брянківської міської ради, тобто з підстав, передбачених частиною другою ст.651 ЦК України.
Відповідно до пункту 6.3. інвестиційного договору, у разі дострокового розірвання договору на вимогу Виконкому, Інвестор (позивач) має право на відшкодування витрат, понесених ним у зв'язку з виконанням договору, а також доходів, які б Інвестор мав змогу одержати від реалізації своїх інвестицій (упущену вигоду).
Відтак, за умовами зазначеного договору на Виконком Брянківської міської ради не покладено обов'язок відшкодувати витрати, пов'язані з оплатою вартості робіт з монтажу систем газопостачання модульної котельні та інших монтажних і пуско-налагоджувальних робіт, за винятком випадку дострокового розірвання договору на вимогу Виконкому, передбаченого в пункті 6.3 інвестиційного договору.
Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується заявником, відповідач з вимогою про розірвання інвестиційного договору до позивача не звертався, тобто виняткові підстави для відшкодування позивачу збитків, передбачені пунктом 6.3. інвестиційного договору, у спірних правовідносинах, що склались між сторонами, відсутні.
Згідно з частиною другою ст.530 ЦК України передбачено, що у разі якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.
У зв'язку з цим позивачем не враховано, що умови інвестиційного договору не визначають строку надання відповідачем дозволу Брянківському ТМО на укладення з позивачем договору на поставку теплової енергії, в зв'язку з чим, відповідач, керуючись положеннями частини 2 ст.530 ЦК України, своєчасно відреагував на звернення позивача (інвестора) від 27.01.2010р. та розпорядженням від 01.02.2010р. надав відповідний дозвіл Брянківському ТМО, зобов'язавши останнє укласти з інвестором договір на постачання теплової енергії.
Відповідно до частин першої та другої ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Враховуючи наведені положення статті 14 ЦК України, колегія зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем не доведено, що закладення у місцевому бюджеті асигнувань на оплату в повному обсязі послуг з теплопостачання, наданих інвестором за опалювальний період 2009-2010 років, входить до кола обов'язків Виконкому Брянківської міської ради, передбачених інвестиційним договором №145-09 від 30.06.2009р., чим спростовуються безпідставні посилання скаржника на невжиття відповідачем вказаних бюджетних заходів в обґрунтування заявленого позову.
Отже, судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено та позивачем не спростовано недоведеність завдання йому збитків в спірній сумі внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за інвестиційним договором №145-09 від 30.06.2009р.
Колегія суддів касаційної інстанції також враховує той факт, що в якості заявлених до відшкодування збитків позивач безпідставно визначає інвестиційні кошти, які ним вкладено в об'єкт інвестування, а саме в майно (мінікотельню, прокладені труби теплопостачання тощо), що є власністю інвестора (п.1.3 інвестиційного договору №145-09 від 30.06.2009).
В свою чергу, відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак, висновок суду першої інстанції про недоведеність всіх обов'язкових елементів для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків (протиправної поведінки; збитків та її розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини заподіювача) не спростовано скаржником.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх недоведеність.
Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу приватного підприємства "Віанна" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2012р. у справі №27/5014/1294/2012 без змін.
Головуючий І. Плюшко
Судді: Н. Кочерова
С. Самусенко