Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.
Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.
18 жовтня 2012 року справа №2а/0570/10059/2012
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Чумака С.Ю.,
суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» та Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/10059/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання протиправними приписів,
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протправними приписів відповідача від 27 липня 2012 року про зобов'язання забезпечити реалізацію нафтопродуктів згідно вимог діючого законодавства та від 2 серпня 2012 року про зобов'язання упорядкувати роботу підприємства згідно вимог нормативних документів, зазначених в акті перевірки від тієї ж дати.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року позовні вимоги задоволено частково, а саме, визнано протиправним припис відповідача від 27 липня 2012 року та частково визнано протиправним припис від 2 серпня 2012 року про зобов'язання упорядкувати роботу підприємства згідно вимог нормативних документів в частині порушень статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, зазначених в питаннях 2, 3 розділу І акту перевірки від 2 серпня 2012 року № 002334. В задоволенні іншої частини позову, а саме, щодо визнання протиправним припису відповідача в частині усунення порушень щодо відсутності інформації стосовно дизельного пального VENTUS ДП відмовлено.
Не погодившись із зазначеною постановою суду сторонами подано апеляційні скарги, в яких позивач просив скасувати постанову суду в частині відмови та задовольнити позов повністю, а відповідач - постанову суду скасувати та в позові відмовити повністю.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» зареєстровано як юридична особа 29 червня 1999 року, відповідно до статуту та довідки Головного управління статистики у Донецькій області здійснює роздрібну та оптову торгівлю паливно-мастильними матеріалами (а.с. 22).
27 липня 2012 року спеціалістами Держспоживінспекції проведено планову перевірку на АЗС № 4, яка належить позивачу з питань дотримання законодавства щодо захисту прав споживачів, за результатами якої було складено акт № 001618 від 27 липня 2012 року (а.с. 7-8).
Згідно змісту акту перевірки встановлено реалізацію позивачем нафтопродуктів на АЗС № 4 без надання споживачам необхідної, доступної та достовірної інформації про умови зберігання такої продукції, а також правил та умов ефективного і безпечного її використання, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та пунктів 9, 15 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити:
1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;
3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;
4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів;
6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності.
7) дату виготовлення;
8) відомості про умови зберігання;
9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);
10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.
Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).
Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.
Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні супроводжуватись інформацією про їх походження.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про захист прав споживачів» правила торговельного, побутового та інших видів обслуговування (виконання робіт, надання послуг) затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені правила не можуть суперечити законодавчим актам.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 затверджено Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі - Правила № 1442).
Згідно із пунктом 9 Правил № 1442 суб'єкт господарювання, що здійснює продаж нафтопродуктів, зобов'язаний своєчасно подати споживачеві необхідну, доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, а також копії паспортів якості, в яких зазначені нормативні документи, вимогам яких відповідають нафтопродукти, та копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності (якщо нафтопродукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).
В інформації про нафтопродукти зазначаються:
їх назва;
дані про їх основні властивості;
відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами;
ціна та умови їх придбання;
відомості про умови їх зберігання;
правила та умови їх ефективного і безпечного використання;
строк їх придатності, обов'язкові дії споживача після його закінчення, а також можливі наслідки в разі невчинення цих дій;
найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача.
Інформація подається споживачеві згідно із законодавством про мови.
Суб'єкт господарювання зобов'язаний проінформувати споживача про можливість виникнення за певних умов унаслідок поводження з нафтопродуктами небезпеки для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища.
Як зазначалось вище, з акту перевірки від 27 липня 2012 року вбачається, що перевіряючими встановлено реалізацію позивачем нафтопродуктів на АЗС № 4 без надання споживачам необхідної, доступної та достовірної інформації про умови зберігання такої продукції, а також правил та умов ефективного і безпечного її використання.
Разом з тим в акті не зазначено, в чому ж саме полягають виявлені порушення, тобто яку конкретно інформацію і кому не було надано, а також в чому ця інформація є недостовірною чи недоступною, хоча перевіряючі особи повинні викласти в акті детальний опис виявленого порушення.
З пояснень представника позивача (заступника генерального директора), які записані ним в акті перевірки, вбачається, що відповідач не визнав вказаних порушень і зазначив, що на АЗС є всі документи, які містять вичерпну інформацію щодо нафтопродуктів - паспорт якості, сертифікати, цінова інформація тощо.
Вказані доводи відповідача в акті перевірки жодним чином не спростовані, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що внесений позивачу припис з формулюванням «забезпечити реалізацію нафтопродуктів згідно вимог діючого законодавства» при відсутності в акті опису конкретних фактів виявлених порушень фактично є незрозумілим та таким, що неможливо виконати практично, оскільки в будь-якому випадку нафтопродукти повинні реалізовуватись відповідно до вимог діючого законодавства незалежно від наявності чи відсутності порушень.
Крім того, пунктом 15 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами передбачено, що суб'єкт господарювання повинен забезпечити наявність на видному та доступному для споживача місці на АЗС куточка покупця, в якому розміщуються інформація про найменування власника АЗС або уповноваженого ним органу, місцезнаходження і номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів, книга відгуків та пропозицій.
На вимогу споживача уповноважений керівником суб'єкта господарювання працівник повинен ознайомити його з вимогами цих Правил, Закону України «Про захист прав споживачів», а також подати документи, зазначені у пункті 9 цих Правил.
З акту перевірки не вбачається, що ці положення якимось чимось чи щодо якогось споживача працівниками АЗС були порушені.
Щодо забезпечення безпеки під час заправки транспортних засобів, на перевіреній АЗС наявні застереження про заборону паління на території та заборону заправки у пластикову тару, що не заперечується сторонами.
Згідно пп. 3.6 п.3 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг на підставі акта, який складено за результатами проведення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства, посадовою особою, яка проводила перевірку, дається керівнику суб'єкта господарювання припис про усунення порушень.
Припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи до суб'єкта господарювання щодо усунення порушень законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій до суб'єкта господарювання.
Заходи в приписі керівнику суб'єкта господарювання, спрямовані на забезпечення суб'єктом господарювання належних умов своєї діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів і документів, повинні бути сформульовані конкретно і в стислій формі.
Терміни виконання припису визначаються в кожному конкретному випадку, виходячи з реальних можливостей суб'єкта господарювання, умов його діяльності та кількості і характеру порушень.
З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактичні порушення в акті перевірки від 27 липня 2012 року не викладені, тобто акт перевірки від 27 липня 2012 року № 001618 не містить складу правопорушень, визначених ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та пунктами 9 та 15 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами.
До акту перевірки було надано припис від 27 липня 2012 року про зобов'язання забезпечити реалізацію нафтопродуктів згідно вимог діючого законодавства (а.с. 8 зв.бік).
Оскільки вказаний припис не відповідає змісту акту перевірки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання вказаного припису протиправним підлягають задоволенню.
Крім того, 2 серпня 2012 року спеціалістами Держспоживінспекції проведено планову перевірку на АЗС № 3, яка також належить позивачу з питань дотримання законодавства щодо захисту прав споживачів, за результатами якої було складено акт № 002334 від 02 серпня 2012 року (а.с. 9-10).
Вказаним актом перевірки було встановлено три порушення, а саме:
- при в'їзді на АЗС на інформаційному табло та на табло біля оператора АЗС відсутня інформація про марку та види нафтопродуктів, у тому числі дизельного палива залежно від вмісту масової частки сіри, чим порушено п. 8 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами.
- відповідно до вказаної норми відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів (у тому числі дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки), що продаються на АЗС, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в'їзді та біля оператора АЗС.
- усі зразки супутніх товарів та нафтопродуктів у дрібній розфасовці повинні бути виставлені в асортименті, наявному у суб'єкта господарювання, у вітринах приміщення АЗС, на прилавках і у вітринах спеціалізованих магазинів з ярликами цін (цінниками), оформленими в установленому порядку.
Щодо фактичних обставин виявлених порушень в акті перевірки зазначено, що на АЗС реалізуються бензини А-92, А-95, Premium клас В, А-98 Super клас В, дизельне пальне клас С, однак до відома споживачів доводиться інформація, що розміщена на табло щодо реалізації бензину А-92, VENTUS 95, VENTUS 98, VENTUS ДП, що становить надання недостовірної інформації та позбавляє споживача можливості свідомого і компетентного вибору продукції, що є порушенням ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами.
Зі змісті акту перевірки також вбачається, що позивач із зазначеними порушеннями не погодився, про що зроблено запис в акті, що інформація про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів і дизельного пального, яке позивач отримує від акціонерного товариства «ОРЛЕН Летува» згідно ліцензійного договору від 9 грудня 2011 року № LT/12/002/L (а.с. 12-17) містилася на інформаційному табло та на табло біля оператора АЗС а саме, ці нафтопродукти вказані як VENTUS 95, VENTUS 98, VENTUS ДП. При цьому зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» назва продукції може зазначатися у вигляді найменування або торгового знаку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити, зокрема, назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються.
Згідно з пунктом 8 Правил № 1442 відомості про роздрібні ціни, макри та види нафтопродуктів (у тому числі дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки), що продаються на АЗС, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в'їзді та біля оператора АЗС.
Пунктом 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами також передбачено обов'язок продавця своєчасно подати споживачеві необхідну, доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, а також копії паспортів якості, в яких зазначені нормативні документи, вимогам яких відповідають нафтопродукти, та копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності (якщо нафтопродукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).
З наданих суду фото вбачається, що вся необхідна для споживачів інформація, в тому числі паспорти якості та сертифікати відповідності на нафтопродукти, міститься як на інформаційному табло на в'їзді на АЗС, так і біля оператора. З цих же фото вбачається, що позивачем на інформаційному табло дійсно зазначається про реалізацію нафтопродуктів марки VENTUS.
Колегія суддів не вбачає в даному випадку з боку позивача жодних порушень, оскільки його право на використання цієї марки підтверджується умовами ліцензійного договору, а її зазначення на інформаційному табло дозволяється згідно положень п. 1 абзацу 2 частини 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, позивач надає споживачам достовірну інформацію про продукцію, яку він реалізує.
В частині використання позивачем товарного знаку VENTUS на дизельне паливо колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 157 Господарського кодексу України передбачено, що використанням торгівельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що провадяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з провадженням зазначених товарів та послуг у господарський (комерційний) обіг.
Згідно частини 2 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг від 15 березня 2002 року № 23437 Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України зареєстрований товарний знак VENTUS (а.с 11). Дане свідоцтво надано акціонерним товариством «ОРЛЕН Летува» до ліцензійного договору від 9 грудня 2011 року № LT/12/002/L як додаток 1.
Згідно умов вказаного ліцензійного договору ліцензіар (АТ «ОРЛЕН Летува») надав ліцензіату (позивач) виключну ліцензію на використання в Україні знаку VENTUS щодо бензину та дизельного палива, вироблених ліцензіаром (абзац 2 розділу І), а також будь-яких товарів і послуг, що належать до 4, 16, 35, 39 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг.
Володіння АТ «ОРЛЕН Летува» правом на товарний знак VENTUS підтверджується свідоцтвом на знак для товарів і послуг від 15 березня 2002 року № 23437, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, та міжнародною реєстрацією від 16.11.1999 року, що діє на території України в повному обсязі щодо товарів 4 класу та послуг 35, 39 класів за Міжнародним класифікатором товарів і послуг.
Відмовляючи в позові в цій частині суд першої інстанції зазначив, що зазначення на інформаційному табло та на табло біля оператора АЗС № 3 торгового знаку VENTUS ДП є порушенням діючого законодавства, оскільки свідоцтво на знак для товарів і послуг від 15 березня 2002 року Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, яким зареєстрований товарний знак VENTUS розповсюджується лише на бензин, а не на дизельне пальне.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки до 4 класу товарів за Міжнародним класифікатором товарів і послуг відносяться технічні мастила і оливи; мастильні матеріали; речовини для вбирання, змочування і пов'язування пилу; паливо (в тому числі моторний спирт) і світильні речовини; свічки, ґноти для освітлювання.
У зв'язку з тим, що до 4 класу товарів відносяться всі види палива, в тому числі, й дизельне, то право АТ «ОРЛЕН Летува» на товарний знак VENTUS розповсюджується не тільки на бензин, як зазначено судом першої інстанції, але й на дизельне паливо.
Вказані обставини підтверджені і безпосередньо самим АТ «ОРЛЕН Летува», яким подано заяву про приєднання до апеляційної скарги позивача.
З огляду на вказане суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що припис відповідача від 2 серпня 2012 року також є протиправним повністю, а не частково, як вважав суд першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку,що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - частковому скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення вимог позивача про визнання протиправними приписів відповідача в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/10059/2012 в частині відмови в задоволенні позову та часткового визнання протиправним припису Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області від 2 серпня 2012 року скасувати та в цій частині позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним припис Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області, викладений в акті перевірки від 2 серпня 2012 року № 002334.
В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/10059/2012 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: С.Ю.Чумак
Судді: Д.В.Ляшенко
Л.В. Ястребова