Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.
Суддя-доповідач - Гайдар А.В.
05 листопада 2012 року справа №2а/0570/11174/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі
головуючого судді Гайдара А.В.,
суддів Ханової Р.Ф.,
Попова В.В.,
у порядку письмового провадження розглянув апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 р. у справі № 2а/0570/11174/2012 (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області, управління державної казначейської служби України у м.Горлівці Донецької області, Державної автомобільної інспекції Горлівського Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області, управління державної казначейської служби України у м.Горлівці Донецької області, Державної автомобільної інспекції Горлівського Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3367,65 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 р. у справі № 2а/0570/11174/2012 позовні вимоги задоволено, а саме: стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля у розмірі 3367,65 гривень; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 107,30 грн.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки - подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач 24 березня 2012 року придбав у приватного підприємства «Авто-Фортуна» легковий автомобіль марки NISSAN QASHQAI ЗНГ, 2008 року випуску за ціною 112254,97 гривень без ПДВ.
Під час реєстрації вказаного автомобіля у відділенні реєстраційно-екзаменаційної роботи м. Горлівки ДАІ Головного управління МВС України в Донецькій області за вимогою співробітників ДАІ позивач був вимушений сплатити збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 11024,13 гривень, що складає 3% від вартості придбаного автомобілю без ПДВ.
Позивач вважає неправомірним стягнення з неї збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3367,65 гривень, оскільки відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, яким, зокрема, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Зазначає, що вона не є платником збору з операцій з відчуження автомобіля, тому, сплачені нею кошти підлягають поверненню з Державного бюджету України.
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Згідно преамбули Закону України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону України від 13 січня 2011 року №2921-VI, (далі - Закон №400/97-ВР) цей Закон визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 7 статті 1 Закону №400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Отже, відповідно до цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року №445, затверджений «Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Порядок №1740).
Проте, відповідно до пункту 12 сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).
Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Суд першої інстанції звернув увагу на зазначену суперечність між законом та підзаконним актом, які по різному врегульовують одне й те саме питання, та дав правильну оцінку і зробив обґрунтовані висновки, виходячи з вимог частини 4 статті 9 КАС України та вищезазначеного роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195-198, п.3 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 р. у справі № 2а/0570/11174/2012- залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 р. у справі № 2а/0570/11174/2012 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: А.В. Гайдар
Судді: Р.Ф. Ханова
В.В. Попов