Головуючий у 1 інстанції - Попов В.О.
Суддя-доповідач - Василенко Л. А.
01 листопада 2012 року справа №2а-6565/11/0551
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенко Л. А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на додаткову постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 10 серпня 2011 року у справі № 2а-6565/11/0551 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2, 23 березня 2011 року звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області (далі УПФУ в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області) про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та сплатити не отриману соціальну допомогу згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 18 вересня 2010 року.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 23 березня 2010 року позовні вимоги за період з 18.09.2010 року до 22.09.2010 року включно залишені без розгляду. Ухвала не оскаржена.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 травня 2011 року позовні вимоги задоволені частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність відповідача по не нарахуванню та невиплаті щомісячної доплати до пенсії позивачу, як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 23.09.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 23.09.2010 року включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням раніше сплачених сум. В іншій частині позову відмовлено.
Додатковою постановою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 серпня 2011 року доповнено резолютивну частину постанови, та викладено в наступній редакції: позов ОСОБА_2 до УПФУ в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії відповідача по нарахуванню позивачу, підвищення до пенсії за період з 23 вересня 2010 року до 10 травня 2011 року включно в розмірі, меншому, ніж встановлений Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (30% мінімальної пенсії за віком); зобов'язано відповідача нарахувати та додати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 23.09.2010 року до 10.05.2011 року включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням раніше сплачених сум.
13 квітня 2012 року Донецьким апеляційним адміністративним судом розглянуто апеляційну скаргу УПФУ в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10.05.2011 року за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області та винесено ухвалу, якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції від 10.05.2011 року без змін.
Відповідач не погодився з додатковою постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просив скасувати додаткову постанову суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, розгляд справи за приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України здійснений в письмовому провадженні за наявними матеріалами у справі.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткову постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи "діти війни", що підтверджується посвідченням та користується правами і пільгами, встановленими Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Згідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004р. в редакції, яка діяла до 01.01.2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія даної норми була зупинена. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195-ІV (далі Закон №2195).
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону №2195, а саме, текст ст. 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Законами України „Про Державний бюджет України на 2009 рік" та „Про Державний бюджет України на 2010 рік" не внесено змін та не зупинено дію ст. 6 Закону №2195.
Таким чином, стаття 6 Закону № 2195 з 1 січня 2009 року та з 1 січня 2010 року є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».
Суд при винесенні додаткової постанови, зазначив, що захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання управління Пенсійного фонду в Центрально-Міському районі м. Горлівки в подальшому робити перерахунок пенсії, оскільки це б встановлювало обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин, тому суд встановив кінцеву дату 10.05.2010 року, тобто дату ухвалення постанови.
Колегія суддів, виходячи з викладеного, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийшов до вірного висновку щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо виплати позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни та зобов'язав відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги позивачеві як дитині війни згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 23 вересня 2010 року до 10 травня 2011 року у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично здійснених виплат, тобто визначив період, за який порушене право підлягає відновленню. В іншій частині додаткова постанова та правомірність норм матеріального закону не перевірялася, оскільки постанова суду першої інстанції від 10.05.2011 року була оскаржена в апеляційному порядку і залишена судом першої інстанції без змін.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції не порушив норми процесуального права постановивши додаткову постанову та ухвалив судове рішення, яке визначає кінцеву дату порушеного права позивача.
Керуючись ст. ст. 195, 197 , п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області залишити без задоволення.
Додаткову постанову Центрально-Міського районного суду м. Голівки від 10 серпня 2011 року у справі №2а-6565/11/0551 за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: М.М. Гімон
О.В. Карпушова