Головуючий у 1 інстанції - Крилова М.М.
Суддя-доповідач - Старосуд М.І.
01 листопада 2012 року справа №2а/0570/12070/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Старосуда М.І., суддів: Юрченко В.П., Чебанова О.О., при секретарі Мартакові О.А., за участі позивача ОСОБА_2, представника відповідача Штець Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року по адміністративній справі № 2/0570/12070/2012 за позовом ОСОБА_2 до військової частини 3023 внутрішніх військ МВС України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
13 вересня 2012 року позивач звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначила, що вона проходила військову службу у військовій частині 3023 і наказом від 26 серпня 2010 року вона звільнена з військової служби у відставку за станом здоров'я. На підставі ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції яка діяла до 11.03.2000 року, вона повинна була одержувати за рахунок держави продовольчі пайки або за її бажанням грошову компенсацію замість них. Оскільки вона не отримала продовольчі пайки, а в даний час законодавством не передбачена грошова компенсація замість продовольчих пайків, позивач просила визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання норми харчування за Н №1 з 2000 року по 2010 рік та зобов'язати відповідача видати їй не отримане продовольче забезпечення за Н №1 з 2000 року по 2010 рік.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою, а судове рішення таким, що повинно бути залишено без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 проходила військову службу у військовій частині 3023 і наказом від 26 серпня 2010 року вона звільнена з військової служби у відставку за станом здоров'я.
Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Так, відповідно до ч.2 ст. 9 Закону № 2011, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Проте дія частини другої статті 9 Закону № 2011 була призупинена в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців) на підставі Законів N 1459-III від 17.02.2000 р. "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (із змінами, внесеними Законами України N 1577-III від 23.03.2000 р., N 2463-III від 29.05.2001 р., N 3111-III від 07.03.2002 р.).
Зупинення дії Закону не дає права його застосовувати.
Слід зазначити, що Закон України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" не визнаний неконституційним в цій частині Конституційним Судом України.
Оскільки позовні вимоги стосуються видачі продовольчого забезпечення за період з 11 березня 2000 року по 2010 рік (тобто, коли матеріальне законодавство в цей час було зупинено), позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Зміни в законодавстві до спірних правовідносин відношення не мають.
Згідно ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" в редакції від 05.10.2000 року, держава забезпечує соціальний та правовий захист військовослужбовців та осіб звільнених в запас, а також гарантує отримання за рахунок держави фінансового, речового, продовольчого та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються КМУ і враховують характер службової діяльності.
В даному випадку під поняттям "характер службової діяльності" передбачаються умови, в яких знаходяться військовослужбовці льотних, морських, підводних екіпажів та обслуг, які безпосередньо знаходяться на аеродромах, суднах, в лікувально-медичних закладах, та яких держава зобов'язана забезпечувати харчуванням в своїх їдальнях, що передбачено Постановою КМУ №426 (а не видачею продовольчого забезпечення). Не забезпечення харчуванням через їдальні унеможливлює даним категоріями військовослужбовців повне та якісне виконання своїх службових обов'язків та погіршення обороноздатності держави.
Крім того, в примітці №6 до норми №1 постанови КМУ №426 вказано, що „військовослужбовці офіцерського складу, прапорщики, мічмани та військовослужбовці рядового, сержантського старшинського складу, які проходять службу за контрактом, під час перебування їх у польових умовах та в інших випадках у разі відсутності підприємств громадського харчування можуть забезпечуватися харчуванням через їдальні військових частин за загальновійськовою нормою №1 за плату в сумі, що відповідає розрахунку його вартості".
Постановою КМУ №426 та іншими актами законодавства не передбачена видача продовольчого забезпечення згідно добової норми харчування за Н №1 (загальновійськова).
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року по адміністративній справі № 2/0570/12070/2012 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року по адміністративній справі № 2/0570/12070/2012 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 06.11.2012 року.
Головуючий М.І. Старосуд
Судді В.П. Юрченко
О.О. Чебанов