Головуючий у 1 інстанції - Афанасьєв В.О.
Суддя-доповідач - Старосуд М.І.
30 жовтня 2012 року справа №2а/1202/579/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Старосуда М.І., суддів: Юрченко В.П., Чебанова О.О., при секретарі Крамській С.О., за участі представника позивача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 23 квітня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1202/579/2012 за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення № 189 від 09.08.2011 року про відмову в призначені пенсії та зобов'язання призначити пенсію,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що 07 липня 2011 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії, але 09 серпня 2011 року рішенням №189 йому відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з недостатністю необхідного пільгового стажу на підземних роботах. Відповідач мотивував відмову тим, що згідно постанови КМ України від 31.03.1994 року №202 необхідний пільговий стаж повинен складати 25 років, а його стаж згідно наданих документів складає 23 роки 4 місяці 05 днів. Позивач вважає, що рішення УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про відмову в призначенні пенсії відповідно до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є протиправним, тому просив суд скасувати вказане рішення та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Постановою суду першої інстанції від 23 квітня 2012 року у задоволенні адміністративного позову про скасування рішення № 189 від 09.08.2011 року про відмову в призначені пенсії та зобов'язання призначити пенсію відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, і прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що на день звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії, його трудовий стаж за провідними професіями складав 18 років 04 місяці 28 днів. А згідно роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 р. №8 «Про порядок прийняття трудового стажу, який дає право на пенсію незалежно від віку працівника безпосередньо зайнятого повний робочий день на роботах, передбачених ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до кожного року його трудового стажу за провідними професіями, тобто за 18 років зараховується по 3 місяці трудового стажу, тому його трудовий стаж за провідними професіями складав 23 рок 04 місяці. З урахуванням його стажу за непровідними професіями - 08 місяців 05 днів та військової служби - 02 роки 00 місяців 15 днів, його стаж складав 26 років 00 місяців 20 днів. Саме з цих підстав позивач просив задовольнити його апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування рішення № 189 від 09.08.2011 року про відмову в призначені пенсії та зобов'язання призначити пенсію і в судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача наполягав, що трудовий стаж позивача за провідними професіями на день звернення до відповідача складав 18 років 04 місяці 28 днів, а саме: на шахті «Центральна» за період з 22.05.1989 р. по 04.04.1990 р. за професією учень ГРОЗ та ГРОЗ - 06 міс. 07 днів; в ШПУ «Антрацитшахтобуд» з 08.02.1993 р. по 20.02.1995 р. за професією учень прохідника та прохідник - 02 р. 00 міс. 12 дн.; на шахті «ім. Фрунзе» з 17.07.1995 р. по 09.11.2005 р. за професією прохідник - 10 років 03 місяці 23 дні; на шахті «Комсомольська» з 21.11.2005 р. по 07.07.2011 р. за професією прохідник - 05 років 06 місяців 16 днів, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача.
Посилаючись на роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 р. №8 «Про порядок прийняття трудового стажу, який дає право на пенсію незалежно від віку працівника безпосередньо зайнятого повний робочий день на роботах, передбачених ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», представник позивача вважав, що трудовий стаж позивача за провідними професіями, до якого зараховується по 3 місяці трудового стажу, складатиме - 23 роки 04 місяці (18р.х1,3), а з урахуванням стажу за непровідними професіями - 08 місяців 05 днів та військової служби - 02 роки 00 місяців 15 днів, його стаж складав 26 років 00 місяців 20 днів.
Однак, колегія суддів зазначає, що частиною першою статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що лише працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
Отже, для призначення пенсії на підставі ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» необхідно, щоб працівники були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії не менше 25 років, а працівники провідних професій - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.
А як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач на підставі роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 р. №8 та з урахуванням лише трудового стажу за провідними професіями - 18 років 04 місяці 28 днів, що, як він вважав, складає (18р.х1,3) - 23 роки 04 місяці та з урахуванням лише стажу за непровідними професіями - 2 роки 08 місяців 20 днів, а всього з урахуванням трудового стажу - 26 років 00 місяців 20 днів, вважав, що він має право на пенсію відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Однак, колегія суддів зазначає, що відповідно до роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 р. №8, працівникам, зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювали повного стажу, передбаченого цією статтею, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної роботи та роботи у металургії із зарахуванням до стажу: кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідникам, забійникам на відбійних молотках, машиністам гірничих виймальних машин, сталеварам, горновим, агломератникам, вальцювальникам гарячого прокату - за 1 рік 3 місяці.
Отже, пенсія в зазначених випадках може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної роботи та роботи у металургії.
А як зазначив позивач, його трудовий стаж за провідними професіями на день звернення до відповідача складав 18 років 04 місяці 26 днів, а за непровідними професіями - 2 роки 08 місяців 20 днів.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що на підставі лише зазначених позивачем періодів його трудового стажу за провідними та непровідними професіями, він не набув права на пенсію відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Додаткові пояснення представника позивача до апеляційної скарги, надані суду апеляційної інстанції в судовому засіданні, що відповідач неправомірно не зарахував до пільгового стажу позивача період його навчання у Антрацитівському технікуму радіоелектронного приладобудування тривалістю 2 роки 08 місяців 21 день з 01 вересня 1986 року по 28 травня 1990 року та періоди його роботи: на шахті ім. 24 з'їзду КПРС з 13 серпня 1990 року по 06 листопада 1990 року та в шахтопрохідницькому управлінні «Трест Антрацитшахтобуд» з 08 лютого 1993 року, як вказав представник, по 04 липня 1990 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані пояснення є по сутті новими позовними вимогами.
Як зазначалось раніше, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування рішення № 189 від 09.08.2011 року про відмову в призначені пенсії та зобов'язання призначити пенсію на підставі його трудового стажу за провідними професіями - 18 років 04 місяці 26 днів, а за непровідними професіями - 2 роки 08 місяців 20 днів.
Отже, з позовними вимогами про зобов'язання відповідача включити до пільгового стажу період навчання в технікумі та певні періоди роботи позивач до суду не звертався.
За таких обставин, відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції не може вийти за межі доводів апеляційної скарги і не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст.195,197,198,200,205,206,211,212,254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 23 квітня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1202/579/2012 - залишити без задоволення.
Постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 23 квітня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1202/579/2012 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 02.11.2012 року.
Головуючий М.І. Старосуд
Судді В.П. Юрченко
О.О. Чебанов