22 жовтня 2012 р.Справа № 2018/2а-9474/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова на постанову Київського районного суду м. Харкова від 23.11.2011р. по справі № 2018/2а-9474/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Київського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо недоплати належних сум щомісячної додаткової та основної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, по 1 категорії учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліда 3 групи у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та основної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком за період з 2010 року по 2011 рік;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної основної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком для 1 категорії та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, згідно вимог чинного Законодавства України, за період з 2010 року по 2011 рік та виплачувати її в подальшому.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 01.01.2010 року по 03.05.2011 року залишено без розгляду.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, постановою Київського районного суду м. Харкова від 23.11.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано бездіяльність Управління Пенсійного Фонду у Київському районі м. Харкова щодо не здійснення призначення та перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 04.05.2011 р. по 22.07.2011 р. - протиправною.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент виплати пенсії по інвалідності за період з 04.05.2011 р. по 22.07.2011 р.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " за період з 04.05.2011 р. по 22.07.2011 р.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 50, ч.5 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року та постанови КМУ "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 16 липня 2008 року № 654.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України, апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є інвалідом 3 групи, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А № 154798 с від 26.11.2010 року (а.с. 10) та довідкою МСЕК від 10.11.2010 року. (а.с. 12).
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі, передбаченому ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та додаткової пенсії відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку даних пенсій за період з 04.05.2011 року по 22.07.2011 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача на отримання зазначених пенсій з 04.05.2011 року по 22.07.2011 року.
Разом з цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог за період з 23.07.2011 року, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку позивачу державної та додаткової пенсії у відповідності до ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки з 23 липня 2011 року розміри виплат, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначаються постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 49 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ч. 4 статті 54 Закону №796, в редакції, яка діяла до прийняття Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" № 107-VІ від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року, у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 вищезазначеного Закону, особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 3 групи - в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. І як передбачає ст. 53 Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Відповідно до п.28 розділу 11 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", статтю 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено у такій редакції: "У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році: по ІІІ групі інвалідності 180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; у 1987 - 1990 роках: по ІІІ групі інвалідності 140% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність"; статтю 50 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в новій редакції: "Особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам ІІІ групи - 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами".
Статтею 64 Конституції України встановлено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими внесено зміни до ст. ст. 50, 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" дію статей 50 і 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено не було.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 врегульовано деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян, зокрема, громадян, які отримують пенсії, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Так, ст. 4 зазначеної постанови передбачена щомісячна додаткова пенсія інвалідам IІІ групи у розмірі 15% від розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, судом першої інстанції правомірно застосовано норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року та постанови № 654 від 16.07.2008 року.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому, положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки ч.1 цієї статті передбачено лише один мінімальний розмір пенсії за віком.
Разом з цим, 14 червня 2011 року прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 ч.1 цього Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п.4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Таким чином, з 23.07.2011р. розмір державної пенсії та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, визначається постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 23.07.2011р.
Враховуючи, що до 23.07.2011 року законодавчо не було встановлено застосування положення ст.ст. 50, 54 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у порядку та розмірах, встановлених будь-якими іншими нормативно-правовими актами, колегія суддів, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, дійшла висновку, що до зазначеної дати при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягав розмір державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю встановлений ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не Постановою Кабінету Міністрів України № 530 "Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян" від 28.05.2008 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Таким чином, з 04.05.2011 року по 22.07.2011 року позивач має право на отримання державної пенсії по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, а тому дії відповідача щодо нарахування та виплати зазначеної пенсії у меншому розмірі є протиправними.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Київського районного суду м. Харкова від 23.11.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, ч. 10 ст. 183-2, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Харкова від 23.11.2011р. по справі № 2018/2а-9474/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.