23 жовтня 2012 р.Справа № 2а-4707/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Полежаки О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2012р. по справі № 2а-4707/12/2070
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_8, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, в якому просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлень-рішень від 02.12.2011 року №0003971702, №0003981702 та №0003961702.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2012 року замінено первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова на належного - Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2012 року адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 - задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 02.12.2011 року № 0003971702 на суму 510,00 грн., від 02.12.2011 року № 0003981702 на суму 150,00 грн. та від 02.12.2011 року № 0003961702 на суму 4147,56 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_4) судовий збір в сумі 107 (сто сім) грн. 30 коп.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168, пп. 177.7, 177.8 ст. 177, Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_8 зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради як Фізичну особу-підприємця та на підставі свідоцтва про державну реєстрацію №24800010002004699 від 23.11.2000 року.
Згідно довідки про взяття на податковий облік від 05.04.2012 року № 620, перебуває на податковому обліку у ДПІ у Московському районі м. Харкова з 19.01.2005 року за №25307.
У перевіряємий період ФОП ОСОБА_8 здійснювала діяльність на умовах сплати фіксованого розміру прибуткового податку (патент НОМЕР_5, термін дії якого продовжено з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року)
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що у період який перевірявся ФОП ОСОБА_8 здійснювала торгівельну діяльність на торгівельному місці №21-03-INT2-818, що розташоване на території ТЦ «Барабашово», на підставі укладеного із ТЦ «Хароптторг» договору оренди №55109/11-08 від 14.08.2008 року.
Відповідно до Наказу № 1740 від 10.10.2011 року, керівником органу державної податкової служби, було прийнято рішення щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи податкового агенту, який здійснює підприємницьку діяльність на торгівельному місці №21-03-INT2-818, розташованого на ТЦ «Барабашово» з питань дотримання податкового законодавства.
В період з 11.10.2011 року по 17.10.2011 року фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_8, яка здійснює підприємницьку діяльність на торгівельному місці № 21-03-INT-818, розташованого на ТЦ «Барабашово» з питань дотримання податкового законодавства за жовтень 2011 року.
За результатами перевірки складено Акт № 3503/172/НОМЕР_4 від 24.11.2011 року, згідно висновків якого, встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме: п. 177.8 ст. 177 ПК України, що призвело до неутримання, неперахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за жовтень 2011 року у сумі 3318,05 грн. при виплаті грошових коштів фізичним особам при цьому відсутні документи, що підтверджують реєстрацію громадян як суб'єктів підприємницької діяльності та сплату ними податку; ст. 14 Декрету КМУ №13-92, що призвело до неперахування до бюджету фіксованого податку за жовтень 2011 року у сумі 50,00 грн.; ст. 44 ПК України, що призвело до незабезпечення платником податків зберігання первинних документів та їх ненадання при здійсненні податкового контролю.
На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Московському районі м. Харкова 02.12.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0003961702 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» у загальному розмірі 4147грн. 56 коп., в т.ч. за основним платежем 3318 грн. 05коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями -829 грн. 51 коп.; №0003981702 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем «фіксований податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльності» у загальному розмірі 150 грн. 00 коп., в т.ч. за основним платежем 50 грн. 00 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями -100 грн. 00 коп.; № 0003971702 визначення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем «адміністративні штрафи та інші санкції» у загальному розмірі 510 грн. 00 коп., в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями -510 грн. 00 коп.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх правомірності та обґрунтованості, дійшовши висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 2 ст. 19 Конституції України, а тому підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно із п.п.14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
У відповідності до п. 177.7 ст. 177 ПК України, фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.
В свою чергу, згідно із положеннями п. 177.8 вище зазначеної статті Кодексу встановлено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати визначено ст. 127 ПК України. Згідно із п. 127.1 даної статті Кодексу встановлено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що необхідною умовою для застосування відповідальності до податкового агента є, принаймні, чітке визначення особи - отримувача доходу та точної суми виплати. В протилежному випадку утримання податку порушує права отримувача та може призвести до подвійного оподаткування.
Як вбачається з матеріалів справи, нарахування позивачу суми податкового зобов'язання контролюючий орган обґрунтовує тим, що позивачем при купівлі товару (чоловічі та жіночі джинси різних моделей у кількості 125 шт. на загальну суму 20 625,00 грн.) у фізичних осіб, не було утримано та перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб.
Разом з цим, будь яких первинних документів, які б свідчили про те, що товар дійсно був придбаний у фізичних осіб, які не зареєстровані у встановлений законом спосіб як суб'єкти підприємницької діяльності та його дійсну вартість, ані акт перевірки, ані матеріали справи не містять.
Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято посилання контролюючого органу на надані, під час перевірки, пояснення гр. ОСОБА_4, оскільки, як було зазначено самими перевіряючими в акті перевірки, будь-яких документів, які б підтверджували особу гр. ОСОБА_4 під час перевірки надано не було. При цьому з наданих під час перевірки пояснень вбачається, що вони не були написані особисто гр. ОСОБА_4 через погане володіння останнім російської мовою, та суперечать наданою до матеріалів справи заявою, за підписом гр. ОСОБА_4, а тому не можуть бути прийняті судом у якості належного та допустимого доказу.
З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем вимог п. 177.8 ст. 177 ПК України, та як наслідок безпідставність визначення суми грошового зобов'язання за дане порушення, підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.
Також колегія суддів вважає безпідставними висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог ст. 44 ПК України в частині незабезпечення зберігання первинних документів та їх ненадання при здійсненні податкового контролю, враховуючи наступне.
Відповідно до абз. 4 п. «Б» ч. 1 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.92 р. «Про податок з доходів фізичних осіб» громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту за умови, якщо: кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином - платником податку, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, не перевищує п'яти; валовий доход такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках.
Відповідно до п. 1 ст. 14 зазначеного Декрету та пп. 14.2 п. 14 Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою Наказом ДПА України від 21.04.93 № 12 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 09.06.93п. за № 64), у випадку сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів та витрат.
Згідно із вимогами п. 56.21. ст. 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання контролюючого органу на обов'язок позивача забезпечити облік доходів та витрат, а відтак визначення відповідачем суми грошового зобов'язання за незабезпечення зберігання первинних документів та їх ненадання при здійсненні податкового контролю є необґрунтованим.
Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо неправомірності посилання контролюючого органу на порушення позивачем вимог ст. 14 Декрету КМУ №13-92, оскільки ані акт перевірки ані матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували перебування гр. ОСОБА_4 у трудових відносинах із позивачем, а тому нарахування позивачу на підставі спірного податкового повідомлення-рішення суми фіксованого податку та застосування штрафних санкцій є необґрунтованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 02.12.2011 року № 0003971702 на суму 510,00 грн., від 02.12.2011 року № 0003981702 на суму 150,00 грн. та від 02.12.2011 року № 0003961702 на суму 4147,56 грн., належним чином не довів.
Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 0003971702, № 0003981702, № 0003961702, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2012р. по справі № 2а-4707/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.
Повний текст ухвали виготовлений 29.10.2012 р.