29 жовтня 2012 р. Справа № 2а-1870/3854/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у м. Сумах Сумської області Державної Податкової Служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.09.2012р. по справі № 2а-1870/3854/12
за позовом ТОВ "Керамейя"
до ДПІ у м. Сумах Сумської області Державної Податкової Служби
про визнання протиправними дій та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2012року адміністративний позов ТОВ "Керамейя" до ДПІ у м. Сумах про визнання протиправними дій та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Суми щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Керамейя" з питань достовірності визначення податкового кредиту за червень-листопад 2011 року, оформленої актом перевірки від 03 січня 2012 року № 13/15-319/34327895. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 20 квітня 2012 року № 0003411503/0/8007.
ДПІ в м. Суми, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.08.2012р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, отже висновки про порушення позивачем вимог п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до нарахування до сплати в бюджет у розмірі 6000,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову ) санкцію в розмірі 1500,0 грн.
Також, судом першої інстанції встановлено , що дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки, оформленої актом перевірки від 03.01.2012 №13/15-319/34327895, є протиправними .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 26 грудня 2011 року Державною податковою інспекцією в м. Суми проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Керамейя" з питань достовірності визначення податкового кредиту за червень - листопад 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03.01.2012р. №13/15-319/34327895.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого на підставі п.п.54.3.2 п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України збільшено суму ПДВ, що підлягає нарахування до сплати в бюджет за червень-листопад 2011р. 53114,0 грн.
На підставі висновків акту перевірки 07 лютого 2012 року ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення-рішення №0001111503/0/10523, яким TOB "Керамейя" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14638,75 грн., в тому числі за основним платежем на 11711,00 грн. та штрафними санкціями на 2927,75 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням TOB "Керамейя" звернулось до Державної податкової служби у Сумській області зі скаргою, за результатами розгляду якої прийняте рішення від 20.04.2012р. №4740/10/10-105-22/27ск, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.02.2012р. скасовано в частині податку на додану вартість в сумі 5711,00 грн. та штрафної санкції у розмірі 1427,75 грн., в іншій частині - залишено без змін.
На виконання рішення ДПС у Сумській області від 20.04.2012р. ДПІ в м. Суми прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.04.2012р. №0003411503/0/8007 яким TOB "Керамейя" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7500,0 грн., в тому числі за основним платежем на 6000,0 грн. та штрафними санкціями на 1500,0 грн.
Підставою для зазначеного висновку слугував податкового органу , що правочини , вчинені контрагентом позивача - ПП "Баварія-Ф" з позивачем не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.
Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.
Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);
г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);
ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;
д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).
Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що між TOB "Керамейя"та ПП "Баварія-Ф" укладено договір від 06.07.2011р. №06/07, предметом якого було виконання ремонтних робіт трансформатора.
Виконання вказаного договору підтверджується актом виконаних робіт від 02.0820-11р. №ОУ-0208-2, податковою накладною від 02.08.2011р. №26 (а.с. 39).
За вказаним договором здійснено розрахунки, що підтверджується платіжним дорученням від 02.08.2011р. №3372 (а.с. 40) та банківською випискою.
Суму податку на додану вартість за вказаною вище податковою накладною, отриманою від ПП "Баварія-Ф", TOB "Керамейя"включено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за жовтень 2011 року.
В акті перевірки зазначено та підтверджується матеріалами справи, відремонтований трансформатор, використовується в межах господарської діяльності підприємства.
В підтвердження виконання зазначеного договору надані акти здачі -прийняття робіт, накладні, платіжні доручення, товарно - транспортні накладні, які мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством.
На момент видачі податкової накладної позивач та його контрагент були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідні свідоцтва, а отже мали право складати податкові накладні.
Стосовно посилання податкового органу на неповне заповнення товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає , що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з ПП "Баварія-Ф" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням робіт у ПП "Баварія-Ф" до податкового кредиту .
Колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем та ПП "Баварія-Ф" правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.
Правовідносини між позивачем та ПП "Баварія-Ф"не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано роботи та здійснено оплату.
Крім того , постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2012р. по справі №2а-1624/12/2070, яка набрала законної сили, визнано незаконними дії Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з проведення зустрічних звірок Приватного підприємства "Баварія Ф" з контрагентами, оформлених актами про неможливість проведення зустрічної звірки №2070/23-306/31635757 від 26.10.2011 року та №2497/23-30/31635757 від 22.12.2011 року, та з визначення у вказаних актах відсутність факту реального здійснення господарської діяльності приватним підприємством "Баварія Ф" .
Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.
Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 20 квітня 2012 року № 0003411503/0/8007 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Проте , колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Суми щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Керамейя" , оскільки на наслідками перевірки приймається податкове повідомлення-рішення , оскарження якого є належним способом захисту порушеного права.
Крім того , при вирішенні питання правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряє, чи прийнято (вчинено) воно обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Тому, в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанову про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині постанова суду першої інстанції постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції в цій частині - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ДПІ у м. Сумах Сумської області Державної Податкової Служби задовольнити частково.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.09.2012р. по справі № 2а-1870/3854/12 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Суми щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Керамейя" з питань достовірності визначення податкового кредиту за червень-листопад 2011 року, оформленої актом перевірки від 03 січня 2012 року № 13/15-319/34327895.
В цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити.
В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2012року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.