24 жовтня 2012 р. Справа № 2а-1870/3504/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ПАТ "Укрнафта" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2012р. по справі № 2а-1870/3504/12
за позовом Роменської міжрайонної прокуратури
до Державної інспекції Техногенної безпеки України Управління Держтехногенбезпеки у Сумській області третя особа ПАТ "Укрнафта"
про визнання незаконним та скасування припису,
Роменський міжрайонний прокурор Сумської області звернувся до суду з позовом до Державної інспекції Техногенної безпеки України Управління Держтехногенбезпеки у Сумській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", в якому просив суд визнати незаконним і скасувати припис заступника начальника Управління Держтехногенбезпеки у Сумській області Комісара О.І. про застосування запобіжних заходів №8 від 02 березня 2012 року, а саме про призупинення експлуатації УППГ-1 "Острів" Андріяшівського родовища НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" з 30 березня 2012 року.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ПАТ "Укрнафта"подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, третя особа просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги третя особа, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про правові засади цивільного захисту" та Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки".
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 02 березня 2012 року відповідачем було складено припис про застосування запобіжних заходів №8 (а.с.12-15), відповідно до якого посадовою особою відповідача було встановлено, що приміщення та технологічне обладнання УППГ-1 "Острів" Андріяшівського родовища НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" експлуатуються з порушенням вимог чинного законодавства у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки, а саме:
1) відсутній план локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій;
2) не проведене мікрофільмування проектно-технічної документації з метою закладання до регіонального страхового фонду документації;
3) не надані матеріали ідентифікації об'єкту підвищеної небезпеки;
4) відсутнє постійне та обов'язкове на договірній основі обслуговування державними аварійно-рятувальними службами;
5) відсутнє технічне завдання на розробку проектної документації по влаштуванню системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення;
6) відсутня проектна документація згідно з технічним завданням по влаштуванню системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, розробленим відповідними службами потенційно небезпечного об'єкта за участю проектної організації, узгодженим уповноваженим підрозділом МНС України та іншими заінтересованими організаціями і затвердженим керівником об'єкта (підприємства, організації);
7) не проведено монтаж комплексу систем виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій, а також виявлення таких ситуацій та оповіщення працюючого персоналу й населення, яке проживає в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно небезпечних об'єктів.
У зв'язку з наявністю вищевказаних порушень відповідачем 02 березня 2012 року було постановлено призупинити експлуатацію УППГ-1 "Острів" Андріяшівського родовища НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" з 30 березня 2012 року.
26 березня 2012 року позивачем на вищевказаний припис було внесено протест (від 26 березня 2012 року №107-1017вих12) відповідно до якого позивач вимагав у відповідача скасувати оскаржуваний припис (а.с.6-7).
Відповідач, листом від 11 квітня 2012 року №19/5/1402 надісланим на адресу позивача (а.с.73-76), зазначив, що оскаржуваний припис винесений відповідно до вимог чинного законодавства та є обґрунтованим, що не дає підстав для його скасування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проте, колегія суддів не погоджується рішенням суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 лютого 2012р. за результатами планової перевірки стану цивільного захисту і техногенної безпеки на об'єкті УППГ-1 «Острів» Андріяшівського родовища НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» Управлінням Держтехногенбезпеки у Сумській області складено акт перевірки б/н, який був отриманий третьою особою разом з приписом №8 від 02.03.2012р. про застосування запобіжних заходів.
Приписом №9 від 02.03.2012 р. заступник начальника Управління Держтехногенбезпеки у Сумській області Комісар О.І. постановив призупинити експлуатацію з 30 березня 2012р. УППГ-1 «Острів» Андріяшівського родовища НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта», розташованої в с. Глинськ Роменського району.
Винесення припису обґрунтоване посиланням на частини першу та другу ст. 30-1 „Спеціальні заходи щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки" Закону України „Про правові засади цивільного захисту" від 24.06.2004р.
В частині першій статті 30-1 Закону України „Про правові засади цивільного захисту" наведено перелік порушень, при виявленні яких посадові особи урядового органу державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки і його територіальних органів вправі видавати приписи щодо забезпечення додержання вимог законодавства, усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки.
У відповідності до частини другої цієї статті у разі виявлення зазначеного у частині першій цієї статті порушення, якщо воно створює загрозу життю або здоров'ю людей, відповідні посадові особи цього органу мають право призупиняти до усунення відповідного порушення роботу підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів.
Таким чином, для застосування такого заходу, як призупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, необхідно встановити окрім порушення вимог законодавства обставини, які свідчать про створення загрози життю або здоров'ю людей.
Однак, як видно зі змісту акту перевірки, Управлінням Держтехногенбезпеки у Сумській області взагалі не наведено обставин, які б свідчили, що встановлені в результаті перевірки порушення можуть створювати загрозу життю або здоров'ю людей.
Актом перевірки тільки встановлено відсутність: плану локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій; мікрофільмування проектно-технічної документації; матеріалів ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки; договору щодо обслуговування державними аварійно-рятувальними службами; документації з облаштування об'єкту системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення, тобто, перевіркою встановлено відсутність документації.
Оскільки чинним законодавством не визначено критеріїв загрози життю або здоров'ю людей, останнє є оціночним поняттям, однак, на думку колегії суддів, з самого змісту цього поняття вбачається, що сама по собі відсутність документації не може становити загрозу життю або здоров'ю людей. Цілком очевидно, що такими обставинами можуть бути грубі технічні та технологічні порушення в роботі об'єктів підвищеної небезпеки.
В будь-якому разі, орган державного контролю при винесенні рішення про зупинення роботи виробничого об'єкта зобов'язаний навести мотивацію.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за вмотивованим письмовим рішення керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що частина встановлених актом перевірки порушень є суттєвими та за таких обставин становлять загрозу життю та здоров'ю людей. До таких порушень суд першої інстанції відніс: відсутність плану локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій; відсутність щодо обслуговування державними аварійно-рятувальними службами; відсутність технічного завдання та проектної документації з облаштування об'єкту системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення та не проведення монтажу цих систем.
Між тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність порушення ст. 25 Закону України „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" від 08.06.2000р. та п.3.1.1. „Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях", затверджених наказом МИС України від 15.08.2007р. №557, щодо відсутності на УППГ-1 «Острів» плану локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій (надалі - ПЛАС) , виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, УППГ-1 «Острів» є потенційно небезпечним об'єктом, що підтверджується наявними в матеріалах справи свідоцтвом про реєстрацію потенційно небезпечного об'єкта, яке видане Державним департаментом страхового фонду документації Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи зі строком дії з 27.02.2008р. по 27.02.2013р., та формою ОПН-1.
Крім того, колегією суддів встановлено, що УППГ-1 «Острів» не є об'єктом підвищеної небезпеки.
Поняття потенційно небезпечного об'єкта та об'єкта підвищеної небезпеки визначено у статті 1 Закону України „Про об'єкти підвищеної небезпеки".
Відповідно до приписів вказаної статті об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру; а потенційно небезпечний об'єкт - об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.
Отже, закон розмежовує поняття потенційно небезпечного об'єкта та об' єкта підвищеної небезпеки.
Статтею 11 Закону України „Про об'єкти підвищеної небезпеки" передбачено, що ПЛАС складається тільки відносно об'єктів підвищеної небезпеки.
Таким чином, у відповідності до вимог Закону України „Про об'єкти підвищеної небезпеки" УППГ-1 «Острів» не є об'єктом підвищеної небезпеки щодо якого обов'язкова розробка та узгодження ПЛАСу.
Як вбачається зі змісту Закону України „Про об'єкти підвищеної небезпеки" та Закону України „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", між ними існує протиріччя щодо кола суб'єктів, до обов'язків яких входить розроблення та узгодження ПЛАСу. Про дану колізію суд першої інстанції зазначив в своєму рішенні, між тим не зазначив, чому в даному випадку вважає за необхідне застосувати саме Закон України „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру".
Посилання суду першої інстанції на вимоги ст. 25 Закону України „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" є помилковим, оскільки дана норма носить загальний характер і врегульовує відносини щодо обов'язку підприємств, установ та організацій розробляти ПЛАСи без врахування розподілу об'єктів на об'єкти підвищеної небезпеки та потенційно небезпечні об'єкти.
Так, відповідно до цієї статті „підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру розробляють плани локалізації і ліквідації аварій (катастроф) з подальшим погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру".
Як вбачається з цієї статті, якщо керуватися винятково положеннями цього Закону, то обов'язок складання ПЛАСів покладається на всі підприємства, а також і на організації та установи, до яких, зокрема, відносяться і суб'єкти владних повноважень, в тому числі, відповідач.
Таким чином, зважаючи на те, що Закон України „Про об'єкти підвищеної небезпеки" є нормою спеціальної дії по відношенню до Закону України „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", то до даних правовідносин слід застосовувати, на думку колегії суддів, саме норми Закону України „Про об'єкти підвищеної небезпеки".
Крім того, суд першої інстанції повинен був врахувати положення ч. 7 ст. 4 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", відповідно до якого: „У разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання".
Колегія суддів зазначає, що відсутність договору з державними аварійно-рятувальними службами ніяким чином не може вплинути на загрозу життю та здоров'ю людей з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, послуги з проведення аварійно - рятувальних робіт надаються Полтавською воєнізованою частиною по попередженню і ліквідації відкритих нафтових і газових фонтанів (надалі - ПВЧ), яка на правах відокремленого підрозділу - філії входить до складу юридичної особи ПАТ „Укрнафта.""
Відповідно до свідоцтва серії ЦМ №461 про атестаціїю аварійно - рятувальної служби, виданого Центральною міжвідомчою атестаційної комісією Державної інспекції техногенної безпеки України (в матеріалах справи), ПВЧ дозволяється організовувати і проводити ліквідацію наслідків таких надзвичайних ситуацій (код та назва):
-10220 - HC унаслідок пожежі, вибуху на об'єкті розвідування, видобування, переробляння, транспортування чи зберігання легкозаймистих, горючих, а також вибухових речовин;
- 11210 HC унаслідок аварії на буровій установці з виникненням відкритих нафтового та/чи газового фонтанів;
- 11220 HC унаслідок аварії на свердловині із виникненням газонафтоводовиявлень;
-11230 HC унаслідок аварії на робочій свердловині з виникненням відкритих нафтового та/чи газового фонтанів;
-11240 HC унаслідок аварії на законсервованій свердловині з виникненням відкритих нафтового та/чи газового фонтанів;
-10420 HC унаслідок наявності в повітрі шкідливих (забруднювальних) речовин понад ГДК;
- 10421 HC унаслідок наявності в атмосферному повітрі шкідливих (забруднювальних) речовин понад ГДК.
Матеріали справи містять докази, які підтверджують, що ПВЧ має значні матеріальну базу, людські ресурси та належне обладнання для того, щоб в разі потреби відвернути загрозу життю і здоров'ю людей.
Більш того, надані докази підтверджують, що ПВЧ є аварійно-рятувальною службою, яка вузько спеціалізується на наданні аварійно-рятувальних послуг в нафтогазовій промисловості.
Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність порушення щодо відсутності технічного завдання та проектної документації з облаштування об'єкту системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення та не проведення монтажу цих систем , виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, висновок акту перевірки щодо відсутності технічного завдання, проектної документації та нездійснення монтажу комплексу систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення суперечить рішенню Голови Держаної інспекції техногенної безпеки України від 15.08.2011року, яким надано погодження "Плану оснащення системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення в структурних одиницях ПАТ "Укрнафта" у 2011 - 2013 роках", згідно з яким оснащення системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виявлення УППГ-1 «Острів» буде проведено у другому кварталі 2013 року.
У відповідності до Положення про Державну інспекцію техногенної безпеки, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. №392/2011, Державна інспекція техногенної безпеки є вищестоящим органом по відношенню до відповідача, а, отже, її висновки є обґрунтовані, компетентні та мають юридичну силу.
Таким чином, є цілком очевидним, що Державна інспекція техногенної безпеки, даючи погодження на проведення робіт оснащення системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виявлення в другому кварталі 2013р., виходила з тих міркувань, що це не створюватиме ніякої загрози життю та здоров'ю людей.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не прийняв в якості доказу вищевказаний план з тих міркувань, що складання такого плану не регламентовано жодним нормативно-правовим актом.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком, оскільки він суперечить розпорядженню Кабінету Міністрів України від 02.12.2009р. №1454-р „Про затвердження плану основних заходів цивільного захисту на 2010 рік".
Ввпровадження систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виявлення потребує залучення великих фінансових коштів та розробку великої кількості документації, яку необхідно узгоджувати з відповідними владними суб'єктами, що, відповідно, в сукупності, потребує значного часу, Кабінетом Міністрів України було вирішено впроваджувати дані системи поетапно, що передбачало необхідність складання відповідних планів.
Відповідно до п.6 Плану основних заходів цивільного захисту на 2010 рік, що затверджений вищезазначеним розпорядженням КМУ, заплановано на протязі 2010 року забезпечити впровадження тільки на 5 відсотках загальної кількості об'єктів підвищеної небезпеки систем виявлення загрози надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і локальних систем оповіщення населення у зонах можливого ураження та персоналу таких об'єктів.
Крім цього, суд першої інстанції не надав оцінки доводам позивача та третьої особи, підтвердженим письмовими доказами, про те, що до моменту встановлення нової системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виявлення об'єкти НГВУ „Полтаванафтогаз" оснащені системами оповіщення, які включають пристрої запуску електросирен та сирени С-40, об'єктові гучномовці, телефонний та радіо зв'язок, звукову сигналізацію для оповіщення.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до паспорту потенційно небезпечного об'єкту УППГ-1 «Острів» (в матеріалах справи), виникнення можливих аварій на цьому об'єкті носить об'єктовий рівень, який означає, що аварія не виходить за межі об'єкту і, тим більше, не несе ніякої загрози населенню, так як розташований на значній відстані, а саме - 3 км від с. Глинськ.
Також матеріали справи містять План організації оповіщення у надзвичайних ситуаціях НГВУ „Полтаванафтогаз" та План організації зв'язку у надзвичайних ситуаціях НГВУ „Полтаванафтогаз", які погоджені управлінням з питань надзвичайних ситуацій Полтавської облдержадміністрації та Головним управлінням МИС України в Полтавській області, якими встановлений певний алгоритм дій з організації оповіщення населення, взаємодії з відповідними владними структурами та запуску відповідних оповіщувальних пристроїв в разі виникнення загрози надзвичайних ситуацій.
Отже, на думку колегії суддів, наявні в матеріалах справи докази доводять, що відсутність нових систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виявлення в третьої особи не становить ніякої загрози життю та здоров'ю людей.
Крім того, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції залишив поза увагою інші істотні доводи третьої особи про те, що виконання оскаржуваного припису створює реальну загрозу навколишньому природному середовищу, порушує права та законні інтереси держави та територіальних громад.
Як вбачається з матеріалів справи, УППГ-1 «Острів» призначена для розподілу змішаної продукції, що видобувається в свердловинах і по трубопроводах потрапляє на дану установку, на нафту, природний газ, газовий конденсат та воду. Тобто, на даному об'єкті нафта, природний газ та газовий конденсат приводяться у відповідність до встановлених вимог. В разі зупинки роботи УППГ-1 «Острів» припиниться видобуток нафти, природного газу та газового конденсату зі свердловин на Андріяшівського родовищі в силу безперервності та пов'язаності технологічного циклу видобутку вуглеводнів, оскільки видобута продукція на свердловинах даного родовища, надходить для підготовки та розподілу на вищевказану УППГ-1 «Острів».
Зупинення діяльності підприємства по видобутку нафти, природного газу та газового конденсату на Андріяшівького родовищі може призвести до негативних екологічних наслідків через можливість виникнення аварійних ситуацій. Зупинка нафтових свердловин може призвести до закупорювання трубопроводів, а подальше відновлення їх роботи - до можливих локальних аварійних ситуацій.
Оскільки роботи з видобутку нафти, природного газу та газового конденсату носять характер безперервного циклу, їх зупинення може призвести до неможливості відновлення цих робіт в подальшому.
Крім того, наслідком припинення робіт буде вимушене припинення газопостачання населенню, що матиме негативні соціальні наслідки. Так, з Андріяшівького родовища здійснюється газопостачання природним газом населених пунктів Роменського району Сумської області, зокрема, с. Глинськ.
З огляду на відсутність альтернативних джерел газопостачання в цьому регіоні, зупинка діяльності родовищ призведе до повного припинення газопостачання вищевказаних населених пунктів.
Згідно ч. 2 ст. 205 КАСУ, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, тому рішення суду першої інстанції, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ПАТ "Укрнафта" задовольнити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2012р. по справі № 2а-1870/3504/12 скасувати.
Прийняти нову постанову,якою позов Роменського міжрайонного прокурора Сумської області задовольнити.
Скасувати припис заступника начальника Управління Держтехногенбезпеки у Сумській області Комісара О.І. про застосування запобіжних заходів №8 від 02 березня 2012 року, а саме про призупинення експлуатації УППГ-1 «Острів» Андріяшівького родовища НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" з 30 березня 2012 року.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.