12 жовтня 2012 р.Справа № 1815/2а-4188/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04.07.2011р. по справі № 1815/2а-4188/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Роменського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області, в якому просить визнати поважною причину пропуску процесуального строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів та поновити цей строк; визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати додаткової пенсії шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС І категорії, інваліду III групи, з порушенням вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС І категорії, інваліду III груп відповідно до вимог ст.ст. 50, ст. 67 ч. 3 ст. 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 31.10.2006р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р., з урахуванням проведених виплат; визнати неправомірною відмову відповідача щодо переведення на пенсію по інвалідності відповідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язати відповідача перевести на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та призначити державну пенсію як особі, віднесеній до категорії 1 відповідно до вимог ст. ст. 54 п. 4, ст. 67 ч. 3, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" інваліду III групи у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 08 лютого 2011 року; витребувати з Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області довідку про нараховану та виплачену пенсію, в тому числі нараховану та виплачену щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС І категорії, інваліду III груп за період з 31.10.2006р. по 31.05.2011 року помісячно; стягнути з відповідача користь 200,00 (двісті) гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04.07.2011 року відмовлено ОСОБА_1 в поновленні пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 31.10.2006 року по 16.12.2010 року залишено без розгляду.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу про відмову в поновленні пропущеного строку звернення до адміністративного суду за період з 31.11.2006 р. по 16.12.2010 р. та залишення без розгляду позовних вимог за період з 31.11.2006 року по 16.12.2010 року та постановити нову ухвалу про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи ухвалу про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся з зазначеним позовом після закінчення строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України.
За висновком суду першої інстанції, позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, а судом не знайдено підстав для поновлення цього строку, що зумовило застосування судом наслідків пропущення строку звернення до суду, визначених ст.100 КАС України, та відповідно залишення адміністративного позову без розгляду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з позовом 16.06.2011 року із вимогами щодо захисту його порушених прав за період з 31.10.2006 року, надавши клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, посилаючись на пропуск строку звернення до суду з поважних причин, враховуючи його вік, юридичну необізнаність та хворобливий стан здоров'я. Окрім того, позивач, з посиланням на ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зазначає, що на спірні правовідносини не розповсюджується строк позовної давності.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду із відповідним позовом про оскарження дій відповідача та перерахунок пенсії, на які посилається позивач як на поважні, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30.07.2010р.) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З набуттям чинності 30.07.2010 року Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VІ зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачем пропущено шестимісячний строк на звернення до суду з адміністративним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Однак позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо перерахунку та виплати державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 31.10.2006 року до 16.12.2010 року.
Посилання позивача на приписи ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" згідно якої, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з врахуванням вказаних норм Закону, без обмеження будь-яким строком мають виплачуватися лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.
Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсій і вищевказані норми Закону до цих правовідносин застосовуватись не можуть.
Правовідносини в даній справі повинні розглядатися, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства передбачено 6 місяців.
Отже, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно наведених причин поважності пропуску строку звернення до суду, оскільки перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, тобто, з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому колегія суддів зауважує, що, як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача відбувалося періодично - кожного місяця при отриманні ним суми пенсій, починаючи з 31.10.2006 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Враховуючи, що позивачем до судів першої та апеляційної інстанцій не надано доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду, позовні вимоги за період з 31.11.2006 р. до 16.12.2010 р. судом першої інстанції правомірно залишені без розгляду, а вимоги апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції від 04.07.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування і задоволення апеляційних вимог позивача.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтовану ухвалу про відмову в поновленні строку звернення до суду та залишення позовних вимог за період з 31.11.2006 р. по 16.12.2010 р. без розгляду, з дотриманням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 199, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04.07.2011р. по справі № 1815/2а-4188/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.