15 жовтня 2012 р.Справа № 2а-15041/11/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської ОДПІ у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2012р. по справі № 2а-15041/11/2070
за позовом ФОП ОСОБА_1
до Чугуївської ОДПІ у Харківській області Державної податкової служби
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 січня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Чугуївської ОДПІ Харківської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним та скасовано у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної ДПІ у Харківській області № 0001451722/0 від 18.11.2010 року про визначення податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 за податком з доходів найманих працівників у сумі 177515,26 грн. за основним платежем та 355030,52 грн. за штрафними санкціями.
Чугуївська ОДПІ Харківської області , не погоджуючись з вищенаведеною постановою подала апеляційну скаргу, вважає, що дана постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2012р., прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін присутніх у судовому засіданні, розглянувши надані письмові докази у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань перевірки правильності обчислення, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.04.07 року по 31.03.10 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем абз. "а"п.19.1 ст.19 Закону України від 22.05.2003р №889 "Про податок з доходів фізичних осіб"; п.п..3.1.3 п.3.1 ст.3, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4. п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1, 8.1.2. п.8.1 ст.8, п.п.16.3.3 п. 16.3 ст. 16 , п.19.2 абз. "а" ст. 19 Закону України від 22.05.2003р. №889 "Про податок з доходів фізичних осіб - не утримання та не перерахування податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 177515,26 грн., у т.ч. за 2-4 кв. 2007р. -58096.34 грн., за 2008 р. -65122,83 грн., за 2009-51687,39 грн., за 1 кв.2010 року -2608,70 грн. ст. 5,6 Закону України від 11.12.1991р. №1963-Х11 "Про податок з власників транспортних засобів в та інших самохідних машин і механізмів" - не сплачено податок з власників транспортних засобів за транспортний засіб за 2007-2009рр. на загальну суму 1233,17 грн., у т.ч. за 2007р. -366,75 грн., за 2008р. -366,75 грн., за 8 міс. -2009 р. -499,67 грн.
На підставі висновків акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення №0001441722/0 від 18.11.2010р. на суму 1233,17 грн., у т.ч. основного податку -1233,17 грн. (по податку з власників транспортних засобів), №0001451722/0 від 18.11.2010р. на суму 32545,78 грн., у т.ч. основного податку -178748,43 грн. та штрафних санкцій -355030,52 грн. (по податку з доходів найманих працівників).
Позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної ДПІ у Харківській області № 0001451722/0 від 18.11.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 за податком з доходів найманих працівників у сумі 177515,26 грн. за основним платежем та 355030,52 грн. за штрафними санкціями.
Підставною для встановлення зазначеного висновку слугувало те , що позивач здійснював роздрібну торгівлю будівельними матеріалами, які придбавав у фізичних осіб за готівку, документів на підтвердження реєстрації контрагентів в якості суб'єктів господарювання позивач до перевірки не надав, тому податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог ст.13 ДКМ України "Про прибутковий податок з громадян", а саме закупка ТМЦ у фізичних осіб на суму 1183434, 99 грн., яка відповідно до приписів п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" є доходом з джерелом походження в Україні та підлягає кінцевому оподаткуванню при виплаті, внаслідок чого підприємцем не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період, що підлягав ревізії на загальну суму 177515, 26 грн.
Задовольняючи вимоги суд першої інстанції , виходив з того , що відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1.2. ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь.
Згідно пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку.
Згідно пп. 9.12.3 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності вважається податковим агентом найманої нею особи, фізичної особи, що перебуває з нею у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь такої особи, включаючи будь-який дохід який кінцево оподатковуються при їх виплаті.
Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, яка становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Згідно пп. "а"п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів, з джерелом їх походження з України є податковий агент.
За змістом пп. "а"п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", передбачено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати, виплачувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Як вбачається з акту перевірки та додатку №2 до акту "рух грошових коштів по рахункам СПДФО ОСОБА_1."(а.с.25-34) позивач здійснював придбання ТМЦ у суб'єктів господарювання, а тому висновки податкового органу про порушення позивачем приписів п.1.15, п.п.8.1.1 п.8.1. ст..8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" є необґрунтованими.
Відповідно до 4.3.1.ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з не веденням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
З пояснювальної записки позивача за вх..№6977/Д від 21.10.10р. вбачається, що книгу обліку доходів та витрат, документи на придбання товарів втрачено, середня націнка на товар у період, що ревізувався, склала 15%.
Тобто , матеріалами справи підтверджено, що визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб позивачеві здійснено на підставі його письмових пояснень стосовно того, що середня націнка на товар у період, що ревізувався, склала 15% (а.с.60).
Проте, відповідно до приписів п.п.4.3.3.,4.3.5 ст.4 Закону № 2181-ІІІ методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами (тобто оцінка елементів податкових баз здійснюється за допомогою інформації, одержаної з джерел інших, ніж звітність або первинні документи) затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб. Рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.
Отже, висновки ДПІ про порушення відповідачем положення абз. «а» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; п.п..3.1.3 п.3.1 ст.3, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4. п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1, 8.1.2. п.8.1 ст.8, п.п.16.3.3 п. 16.3 ст. 16 , п.19.2 абз. «а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної ДПІ у Харківській області № 0001451722/0 від 18.11.2010 р. в частині визначення податку з доходів найманих працівників у сумі 177515,26 грн. за основним платежем та 355030,52 грн. за штрафними санкціями є незаконним і необґрунтованим.
З огляду на ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідачем неправомірно донараховано позивачу суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 177515,26 грн. за основним платежем та 355030,52 грн. за штрафними санкціями, тому вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Чугуївської ОДПІ у Харківській області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2012р. по справі № 2а-15041/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.