26 вересня 2012 р. Справа № 2а-16768/11/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2012р. по справі № 2а-16768/11/2070
за позовом ТОВ "Інтертон плюс"
до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ТОВ " Інтертон плюс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 28.11.2011 року № 0005822305 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму -976429,5 грн. у тому числі за основним платежем - 910005 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 66424,5 грн.; № 0005832305 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 849071,5 грн. у тому числі за основним платежем -791308 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 57763,5 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року адміністративний позов ТОВ "Інтертон плюс" задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 28.11.2011 року № 0005822305 та № 0005832305.
ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, не погоджуючись з вказаною постановою суду, подала апеляційну скаргу, вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, судом невірно застосовані та порушені норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року , прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкові проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань перевірки відносин з платником податків ТОВ Промтехноопт"та "Бізнес - консалтинг плюс"за період квітень 2011 - липень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.11.11 за № 5426/2305/36225526.
Перевіркою встановлено порушення:
- пп. 138.1.1, пп. 138.1.2 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, занижено податку на прибуток у загальній сумі 910 005 грн., у тому числі за II квартал 2011 року у сумі 644 311 грн., за III квартал 2011 року у сумі 265 694 грн.
- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України з урахуванням змін та доповнень в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 791 308 грн., у тому числі за квітень 2011 року у сумі 95 242 грн., за травень 2011 року у сумі 77 143 грн., за червень 2011 року у сумі 387 885 грн., за липень 2011 року у сумі 231 038 грн.
Судом встановлено,що підставою для винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення був відображений в акті висновок ДПІ у Жовтневому районі м Харкова, що у контрагентів позивача ТОВ "Промтехноопт"та "Бізнес - консалтинг плюс"немає необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності. Таким чином, на думку відповідача, правочини укладені від імені ТОВ "Промтехноопт"та "Бізнес - консалтинг плюс"не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу до "вигодонабувача". На підставі викладеного всі правочині укладені між позивачем та ТОВ "Промтехноопт"та "Бізнес - консалтинг плюс"на думку відповідача є нікчемними.
На підставі висновків акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення за №0005822305 від 28.11.11 на загальну суму 976 429,50 грн. та додаткове повідомлення - рішення за №0005832305 від 28.11.11 на загальну суму 849 070, 50 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено порушення позивачем пп. 138.1.1, пп. 138.1.2 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України і п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.
Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);
г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);
ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;
д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).
Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".
З матеріалів справи вбачається , що в перевіряємий період позивачем мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Бізнес - консалтинг плюс".
08 квітня 2011р. між ТОВ «Інтертон Плюс» та ТОВ «Промтехноопт» укладено договір № 0804 з купівлі товарів: техніки відеоспостереження, комп'ютерів та офісної техніки, кондиціонерів, промислового обладнання, запасних частин для екскаваторів, медичної техніки, геодезичної техніки, будівельних матеріалів, сантехнічних виробів.
ТОВ «ІНТЕРТОН ПЛЮС» отримав від ТОВ «Промтехноопт» в травні 2011року за накладною № 405/01 від 04.05.2011г. на суму 399048,00 грн., товарно-транспортній накладній № РН-405/01 від 04.05.2011г., податковій накладній № 34 від 04.05.2011г. техніка відеоспостереження, сантехніка, комп'ютерна техніка, вироби медичного призначення, технічне обладнання, комплектуючі для кондиціонерів, пісок, щебінь;
В серпні 2011 отримано від ТОВ «Промтехноопт»:
- по накладній № 0108/2 від 01.08.2011р, товарно-транспортній накладній № 0108/2 від 01.082011р., податковій накладній № 83 від 01.08.2011г. товари на суму 189654,00 грн.;
-за накладною № 0108/3 від 01.08.2011г., товарно-транспортна накладна № 0108/3 від 01.08.2011г., податкова накладна N971 від 01.08.2011г. отримані товари на суму 17784,00 грн.;
У вересні 2011року отримано від ТОВ «Промтехноопт»:
- за накладною № 0109/2 від 01.09.2011г., товарно-транспортна накладна № 0109/2 від 01.09.2011г., Податкова накладна № 100 від 01.09.2011г. товари на суму 191760,00 грн.,
04.05.2011г. між позивачем та ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс» укладено договори № 0405/1 на маркетингові дослідження по вивченню ринку систем кондиціонування; № 0108/1, № 0108/6, № 0108/7 від 01.08.2011г. на маркетингові дослідження по вивченню ринку комп'ютерної техніки та комплектуючих; N9 0109/1 від 01.09.2011г. на маркетингові дослідження по вивченню ринку персональних комп'ютерів і ноутбуків, № 0109/4 від 01.09.2011г. на маркетингові дослідження по вивченню ринку систем відеоспостереження.
ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс» проведені маркетингові дослідження, складені звіти, акти виконаних робіт.
Колегія суддів зазначає , що законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.
Відсутність однієї із зазначених умов ( пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.
Для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Аналогічна позиція висловлена також Верховним Судом України у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інш.
Тобто , враховуючи вищевикладене, що підставою для включення витрат до складу валових витрат та податкового кредиту є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку та належне документальне оформлення. Правильність формування платником податків витрат в податковому обліку вимагає наявності зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція"(бухгалтерський чи економічний ефект).
Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до вимог ст. 4 цього ж Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.
Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом основним видом діяльності позивача є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, ремонт і технічне обслуговування офісної техніки , ремонт і технічне обслуговування електронно-обчислювальної техніки, надання інших комерційних послуг.
Судом апеляційної інстанції відповідно до приписів ст.11 КАС України протокольними ухвалами неодноразово витребувалось у позивача первинні документи в підтвердження використання товарів та послуг в господарській діяльності, але позивач не надав зазначені документи.
Позивачем не надано документального підтвердження використання в господарській діяльності отриманих товарів та послуг згідно договорів , укладених з ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Бізнес - консалтинг плюс".
Належних документів в підтвердження зв'язку замовлених маркетингових послуг та отриманих товарів з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподатковуваних операціях в межах такої діяльності ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції не надано позивачем, тому суд дійшов висновку про не підтвердження реальності проведення господарських операцій, тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ та податком на прибуток. Наявність цих документів не була обґрунтуванням а ні позову, а ні апеляційної скарги.
За таких обставин, висновок ДПІ про порушення ТОВ " Інтертон плюс" вимог пп. 138.1.1, пп. 138.1.2 п. 138.1 ст. 138 та і п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є обґрунтованим.
При винесені оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2012р. по справі № 2а-16768/11/2070 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ "Інтертон плюс" відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.
Повний текст постанови виготовлений 01.10.2012 р.