05 вересня 2012 р.Справа № 1807/2а-138/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.01.2012р. по справі № 1807/2а-138/12
за позовом ОСОБА_1
до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області
про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого документу,
Позивач, Саф»янніков І.В., звернувся до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про визнання незаконною постанови ВП № 28887852 від 12.12.2011 року відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області.
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 січня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено . Визнано незаконною постанову ВП № 28887852 від 12.12.2011 року відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про закінчення виконавчого провадження.
В апеляційній скарзі, відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 січня 2012 року .
Суд апеляційної інстанції , відповідно до вимог ч. 1 п. 2 ст. 197 КАС України, розглядає дану справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається , що постановою Конотопського міськрайонного суду від 03.06.20011 року було зобов'язано Конотопське міське управління праці та соціального захисту населення здійснити ОСОБА_1 нарахування разової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі п"яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.І ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та провести відповідну виплату за 2011 рік з урахуванням здійсненої за цей період виплати. Допущено негайне виконання постанови.
На підставі рішення, було виписано виконавчий лист, який направлений для примусового виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області із заявою про відкриття виконавчого провадження.
21.09.2011року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа за № 2-а-4115/2011 .
В постанові про відкриття виконавчого провадження визначено, що боржник, у 7-денний термін з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, повинен добровільно виконати рішення Конотопського міськрайонного суду від 03.06.20011 року.
07.10.2011 року та 26.10.2011 року в зв'язку з невиконанням Конотопським управлінням праці та соціального захисту населення в добровільному порядку виконавчого листа, державним виконавцем в порядку ст.ст. 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження" винесена постанови про накладення на боржника штрафів в розмірі 680,0 грн. та 1360,0 грн., а також надіслано подання до прокуратури про притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання рішень суду.
12 грудня 2011 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.3) .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що закінчення виконавчого провадження в зв'язку з відсутністю бюджетних коштів є невиконанням судового рішення, а позивач позбавлений права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання, чим і порушуються його права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення)..
Статтею 11 цього Закону передбачений обов'язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи постанови про закінчення виконавчих проваджень за виконавчим листом № 2а-4115/2011, виданим Конотопським міськрайонним судом, винесена на підставі п. 11 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до п. 11 ч.1 ст. 37 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документу до суду, який видав виконавчий документ, на підставах, передбачених ст. 76 ч. 3 цього ж Закону.
Відповідно до п. 11 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Відповідно до ч. 3 ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження", якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до нього штрафні санкції та інші заходи, передбачені ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", після чого виконавчий документ постановою державного виконавця повертається до суду, що його видав.
Колегія суддів зазначає, що вимоги Закону України "Про виконавче провадження" містить вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, а саме: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.
З матеріалів справи вбачається, що виконавчим органом не вжиті всі можливі заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження ", спрямовані на виконання рішення суду, а саме не з'ясовано причини невиконання рішення боржником, не направлено відповідні запити про наявність грошових коштів на рахунках боржника.
Посилання апелянта на неможливість виконання рішення суду у зв'язку з відсутністю коштів є необґрунтованим, оскільки жодним доказом не підтверджені.
До того ж, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі "Жовнер проти України"державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини невиконання рішення суду у зв'язку з відсутністю коштів, є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, та яка є частиною національного законодавства, а також статті 1 Протоколу №1 до зазначеної Конвенції.
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження " у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.
За наявності обставин, передбачених частиною шостою статті 79 цього Закону, виконавче провадження підлягає відновленню у триденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача.
Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова ВП № 28887852 від 12.12.2011 року відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області винесена з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а тому є незаконними, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.01.2012р. по справі № 1807/2а-138/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.