"29" жовтня 2012 р. Справа № 5021/888/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Гетьман Р.А.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача -Кириченко С.Л., довіреність б/н від 04.05.2012 року.
відповідача -не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2999 С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 20.08.12 р. у справі № 5021/888/12
за позовом Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва № 23", с. Терешки Полтавського району Полтавської області
до Комунального підприємства "Благоустрій", м. Охтирка
про стягнення 65536,48 грн.
У червні 2012 року позивач - ПАТ "Управління механізації будівництва № 23", с. Терешки звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою (з урахуванням уточнення позовних вимог в поясненнях від 06.08.2012 р.), в яких просив суд стягнути з відповідача - КП "Благоустрій", м. Охтирка 63624,27 грн. заборгованості, 636,24 грн. інфляційних втрат, 1275,97 грн. 3 % річних, 1609,50 грн. судового збору та 10000 грн. витрат за послуги адвоката, з посиланням на те, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт за укладеними між сторонами договорами протягом 2007-2010 р.
Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Зайцева І.В.) від 20.08.2012 р. у справі № 5021/888/12 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване з посиланням на те, що позивач не довів факт та вартість виконаних робіт та ін.
Позивач з рішенням господарського суду Сумської області не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі та покласти на відповідача судові витрати, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
Зокрема посилається на те, що акти виконаних робіт, підписані відповідачем та є належними доказами виконання позивачем робіт, так і прийняття такого виконання відповідачем.
Відповідач у призначене судове засідання не з'явився.
Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, позивач у позовній заяві зазначає про довгострокові господарські відносини за різними договорами з відповідачем, укладеними протягом 2007-2010 р.
При цьому, позивач з урахуванням уточнень просить стягнути з відповідача борг, який виник на підставі договору № 1-1 від 02.01.2010 р. на виконання робіт по утриманню доріг міста в зимовий період (посипання ПСС та розчищення доріг від снігу) в м. Охтирка.
До цього договору сторонами підписано додаткові угоди № 1 від 26.02.2010 р., № 2 від 01.03.2010 р., № 3 від 20.03.2010 р.
Згідно з умовами укладеного договору, підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи по утриманню доріг міста в зимовий період (посипання ПСС та розчищення доріг від снігу) в м. Охтирка наступною технікою та механізмами: КрАЗ-256, автогрейдер Дз-122, автогрейдер Дз-98, екскаватор Е03323 та автонавантажувач L-34. Об'єми виконаних робіт підтверджуються змінними рапортами та ТТН, підписаними представниками підрядника та замовника.
Згідно з п. 3., 4. договору, сума договору складає 90000 грн. 00 коп., вартість надання послуг визначається за 1 маш. год., замовник зобов'язується оплатити надані послуги в сумі, згідно з підписаними змінними рапортами або ТТН протягом трьох банківських днів з дня отримання рахунку.
Згідно з п. 2. договору сторони визначили строк виконання робіт січень 2010 р. - квітень 2010 р.
Позивач зазначає, що він виконав роботи передбачені договором, що підтверджується актом від 11.01.2010 р. на загальну суму 13179,09 грн. (а. с. 35), актом від 01.02.2010 р. на суму 5607,02 грн. (а. с. 36), актом від 15.02.2010 р. на суму 25854,84 грн. (а. с. 37), актом від 26.02.2010 р. на суму 45410,25 грн. (а. с. 38), актом від 11.03.2010 р. на суму 5776,01 грн. (а. с. 39), актом від 23.03.2010 р. на суму 1716,06 грн. (а. с. 40), які підписані сторонами та скріплені печатками, а відповідач порушив умови цього договору не сплатив кошти за виконані позивачем роботи.
У позовній заяві позивач також зазначає, що відповідач частково оплатив виконані роботи за договором № 1-1 від 02.01.2010 р., остання його оплата здійснена 05.05.2012 р. в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 63624,27 грн., яку відповідач в добровільному порядку не погасив.
Позивач вказує у позовній заяві про те, що строк виконання зобов'язання у відповідача настав з дня отримання останнім рахунку № 42 від 18.10.2011 р. (а. с. 41-42).
Обставини щодо несплати заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позивач не довів факт та вартість виконаних робіт відповідачеві та ін.
Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 626 - 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору, позивач в період з січня 2010 року по березень 2010 року виконав роботи на загальну суму 97543,27 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме, актами виконаних робіт від 11.01.2010 р., 01.02.2010 р., 15.02.2010 р., 26.02.2010 р., 11.03.2010 р., 23.03.2010 р., які підписані сторонами та скріплені печатками обох сторін.
В матеріалах справи є підтвердження часткової оплати відповідачем робіт 27.01.2010 р. в сумі 13179,09 в графі «назначение»з позначкою -«за надання транспорт. послуг. зг. рах. 01 від 21.01.10 в т. ч. ПДВ 2196,52», 17.02.2010 р. в сумі 5607,02 в графі «назначение»з позначкою -«за надання транспорт. послуг. зг. рах. 02 від 01.02.10 в т. ч. ПДВ 934,50», 05.05.2010 р. в сумі 20000,00 в графі «назначение»з позначкою -«за надання транспорт. послуг. зг. рах. 3 від 15.02.10 в т. ч. ПДВ 3333,33»(а. с. 75-77 виписка з банка ФІЛІЇ "ПОЛТАВСЬКЕ ГОЛОВНЕ РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ" ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК"). Таким чином, відповідач частково сплатив позивачеві заборгованість у розмірі 38786,11 грн.
При цьому, після часткового здійснення відповідачем розрахунків за виконані позивачем роботи, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем, яка складає 58757,16 грн. А отже, позивач не надав доказів наявності боргу на суму, що перевищує вказану, тому вимоги в цієї частині стягнення боргу у сумі 4867,11 грн. не підлягають задоволенню.
Як вбачається з рішення господарського суду Сумської області від 17.11.2011 р. по справі № 5021/2234/2011 згідно з підписаними сторонами актами виконаних робіт, які знаходяться в матеріалах справи, позивачем виконані роботи на загальну суму 157706,79 грн., фактично сплачено відповідачем, що підтверджено у позовній заяві та не заперечувалось позивачем в судовому засіданні 97006,78 грн., тому решта є несплаченою і підтвердженою у справі доказами саме за договором № 1/1.
Зазначене рішення набрало законної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, факти, встановлені рішенням господарського суду Сумської області від 17.11.2011 р. по справі № 5021/2234/2011 мають преюдиційне значення для даної справи, а тому не потребують доведенню.
Господарський суд зазначив про те, що сторони договору не погодили між собою вартість надання послуг.
При цьому, суд безпідставно проігнорував той факт, що в актах виконаних робіт зазначена вартість виконаних робіт та директор підприємства відповідача вказані акти підписав.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Узгодження строків оплати товару сторони суду не надали, в зв'язку з чим, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Таким чином, рахунок № 42 від 18.10.2011 р. який позивач надіслав на ім'я Колодяжного Сергія Дмитровича за адресою: вул. Куйбишева, 28, м. Охтирка, 42700, тобто директора КП «Благоустрій», може вважатися вимогою про оплату.
Оскільки відповідач не надав суду доказів оплати рахунку № 42 у встановлений законом строк, прийняте по даній справі рішення суду першої інстанції про відмову в позові підлягає скасуванню.
За таких обставин, поданий позивачем позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг за виконані роботи в розмірі 58757,16 грн.
Відповідно до вимог ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 878,94 грн. 3% річних, та 587,57 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання.
Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10000,00 грн. колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними доказами.
Частиною 3 ст. 48 того ж кодексу визначено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
В свою чергу, згідно ст. 12 Закону України "Про адвокатуру", оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язаних з розглядом справи, покладаються: - при задоволенні позову на відповідача; - при відмові в позові на позивача; - при частковому задоволенні позову на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження понесених ним витрат на послуги адвоката у розмірі 10000 грн. надав договір № 18 про надання юридичних послуг від 03.05.2012 р., копію видаткового касового ордера від 03.05.2012 р. про оплату юридичних послуг згідно з договором № 18 від 03.05.2012 р. на суму 10000 грн. (а. с. 47) та копію квитанції № 1640 від 03.05.2012 р. Проте, надані квитанція та ордер належним чином не засвідчені, отже не можуть бути належними доказами в розумінні ст. 36 ГПК України.
При цьому копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката позивач не надав.
Крім того, у копії видаткового касового ордеру також не зазначено, що кошти сплачені саме за юридичні послуги по даній справі.
З наданого позивачем договору № 18 про надання юридичних послуг від 03.05.2012 р. вбачається, що укладений між позивачем та адвокатом договір стосується декількох договорів, а саме: договору б/н від 2007 р., договору № 3-1 від 22.01.2008 р., договору № 99-12 від 22.12.2008 р., договору № 86-10 від 20.10.2008 р., договору № 18-4 від 17.04.2009 р., договору № 75-11 від 05.11.2009 р. та договору № 1-1 від 02.01.2010 р.,
Враховуючи той факт, що позивач не надав доказів того, що наявний в матеріалах справи договір № 18 про надання юридичних послуг від 03.05.2012 р. стосується виключно спору в даній справі за спірним договором № 1-1 від 02.01.2010 р. і, відповідно, наявності понесених витрат саме по відновленню порушених прав за цим договором на заявлену суму.
До того ж, всі документи, які містяться в матеріалах справи, підписані позивачем або його іншим представником Кирпиченко С.Л., яка діяла на підставі довіреності б/н від 04.05.2012 р. виданої директором ПАТ "Управління механізації будівництва № 23" отже в матеріалах справи відсутні докази того, що послуги надавав саме адвокат Городенко В.Ф. та те, що він є адвокатом.
Враховуючи вищевикладене, колегія судів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката належним чином не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.
З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1478,96 грн. судового збору, 739,48 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 20.08.12 р. у справі № 5021/888/12 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального Підприємства "Благоустрій" (адреса: 42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Куйбишева, 28; код ЄДРПОУ 31641302; р/р 2600540644 в АТ «Райффайзен Банк Аваль»у м. Києві, МФО 380805) на користь Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва № 23" (адреса: 38762, с. Терешки, вулиця Шевченка, будинок 11, Полтавського району, Полтавської області; код ЄДРПОУ 04715606; р/р 26003171435001 в Полтавському ГРУ «Приватбанк», МФО 331401) 58757,16 грн. боргу, 878,94 грн. 3% річних, та 587,57 грн. інфляційних втрат, 1477,52 грн. судового збору, 738,76 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
В іншій частині в позові відмовити.
Наказ доручити видати господарському суду Сумської області.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 01.11.2012 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Суддя Пушай В.І.
Суддя Гетьман Р.А.