29 жовтня 2012 року Справа № 5002-13/2763-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Рибіної С.А.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Дмитрієва В.Є.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився, Публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та Кредит" в особі Філії „Кримське регіональне управління" ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит";
відповідача - Солодков О.Є., представник Товариства з обмеженої відповідальністю "Ялтабакалія", довіреність № 241 від 25.01.2012 р.;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Солодков О.Є., представник Микитенко Ю.О., довіреність № б/н від 05.01.2012 р.,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" в особі Філії „Кримське регіональне управління" ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пукас А.Ю.) від 27 вересня 2012 року у справі №5002-13/2763-2012
за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" (вул. Артема, 60, м. Київ, 01000)
в особі Філії „Кримське регіональне управління" ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" (пров. Піонерський, 3, м. Сімферополь, 95011)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія" (Южнобережне шосе, 42, м. Ялта, 98600)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Микитенко Ю.О. (Біле-3, діл. 112, м. Сімферополь, 95000)
про стягнення 39287753,58 грн.
Публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та Кредит" в особі Філії „Кримське регіональне управління" ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія" про стягнення штрафу в розмірі 39287753,58 грн.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідачем порушені обов'язки за договором іпотеки у вигляді погіршення предмету іпотеки та зменшення його вартості, не повідомлення іпотекодержателя про зміни, що відбулися з предметом іпотеки, що негативно вплинуло на права іпотекодержателя, та стало підставою для нарахування іпотекодавцю штрафних санкції.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пукас А.Ю.) від 27 вересня 2012 року у справі №5002-13/2763-2012 в позові відмовлено в повному обсязі.
При винесенні рішення суд керувався тим, що позивач, звернувшись раніше до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки, реалізував право на захист своїх порушених прав та законних інтересів. Крім того, суд дійшов висновку, що нарахування штрафу на пеню є порушенням статті 61 Конституції України, оскільки ніхто не може бути притягнений двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.
Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції не було враховано, що присвоєння окремих адресів нежитловим будівлям, які є предметом іпотеки, було здійснено відповідачем без попередньої згоди з позивачем в порушення умов іпотечного договору, що призвело до порушення прав позивача та як наслідок нарахування ним штрафних санкцій. Інші доводи та обгрунтування викладені в апеляційній скарзі (а.с.28-32, т.2).
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2012 року апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" в особі Філії „Кримське регіональне управління" ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибної С..А., суддів Гоголя Ю.М., Дмитрієва В.Є. та призначена до розгляду.
Позивач - Публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та Кредит" в особі Філії „Кримське регіональне управління" ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" -явку представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до приписів чинного законодавства, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.
На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності позивача - Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" в особі Філії „Кримське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит", за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
14 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", в особі Філії „Кримське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі -Банк) та Микитенко Юрієм Олексійовичем (позичальником) укладений кредитний договір № 2203/07/КИ-370, відповідно до якого банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності кредитні ресурси в сумі 20000000,00 грн. з оплатою 18,50 % річних (далі -Кредитний договір), (а.с. 10-12, т.1).
Розділом 3 Кредитного договору сторони визначили порядок видачі та повернення кредитних ресурсів.
Відповідно до п.5.1 Кредитного договору забезпеченням виконання зобов'язання за договором є застава (іпотека) нежитлових споруд, розташованих за адресою: АРК, м. Ялта, вул. Южнобережне шосе (Сімферопольське шосе), буд. 42.
14 листопада 2007 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія" (іпотекодавцем), в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором № 2203/07/КИ-370 від 14.11.2007, укладений іпотечний договір за реєстровим № 3905, посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Висоцькою І.Я. (далі -Іпотечний договір), відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлові будівлі літ. А склад - магазин, загальною площею 1947,9 кв. м., літ. Б склад - магазин, загальною площею 90,1 кв. м, літ. В склад - магазин, загальною площею 1999,9 кв. м., літ. Г склад - магазин, загальною площею 354,3 кв. м., літ. Д склад - магазин, загальною площею 673,7 кв. м., літ. О склад - магазин, загальною площею 25,4 кв. м., літ. Ж сміттєзбірник, загальною площею 10,8 кв. м., літ. И прохідна, загальною площею 8,7 кв. м., літ. Н склад - магазин, загальною площею 307,4 кв. м, на ділянці літ. М гараж, літ. П гараж, літ. К навіс, літ. З градирня, літ. Л навіс, літ. Н склад - магазин, розташовані за адресою: м. Ялта, Південнобережне шосе, 42 (далі - предмет іпотеки), (а.с. 71-73, т.1).
Умови Кредитного договору № 2203/07/КИ-370 від 14.11.2007 не були виконані, в результаті чого позивач звернувся до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 52923819,65 грн. (справа № 5002-21/3581-2011). В результаті розгляду вказаної справи, позивач встановив, що предмет іпотеки був зменшений в зв'язку із зміною адреси частини майна.
Позивач вважає, що ці дії є порушенням іпотекодавцем п.8.1.3 та 8.1.5 Іпотечного договору, що є підставою для нарахування йому штрафних санкцій в розмірі 39287753,58 грн.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі кредитного договору № 2203/07/КИ-370 від 14.11.2007 та іпотечного договору № 3905 від 14.11.2007.
Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в провадженні господарського суду Автономної Республіки Крим знаходився спір між Публічним акціонерним товариство „Банк „Фінанси та Кредит" в особі Філії „Кримське регіональне управління" ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія" про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 52923819,65 грн. (справа № 5002-21/3581-2011). Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.11.2011 по справі № 5002-21/3581-2011, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.02.2012 частково задоволені позовні вимоги Банку: звернуто стягнення на предмет іпотеки -нерухоме майно - нежитлову будівлю складу-магазину літер "Б" площею 90,1 кв. м., сміттєзбірник літер "Ж" площею 10,8 кв. м., прохідну літер "И" площею 8,7 кв. м., склад магазин літер "О" площею 25,4 кв. м., на ділянці градирня літер "З", що розташовано за адресою: м. Ялта, Південнобережне шосе, будинок 42, та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія", м. Ялта, шляхом проведення прилюдних торгів; майно передано в управління Банку на строк до реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів на умовах безоплатності послуг управителя.
Відмова в частині вимог обгрунтована в рішенні тим, що інші об'єкти, означені позивачем як предмет іпотеки, не знаходяться за адресою, вказаною у договорі іпотеки, тому суд немає підстав для звернення на них стягнення.
Згідно частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін. Якщо у справі беруть участь ті самі сторони, однак інші треті особи, то факти, встановлені рішенням у такій справі, матимуть преюдиціальне значення.
Не має винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи.
У пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
Оскільки зазначений вище та даний спори мають однакові сторони, судова колегія визнає правомірним застосування судом першої інстанції статті 35 Господарського процесуального кодексу України, щодо фактів встановлених судом, а саме: факту того, що об'єкти, означені позивачем як нежитлові будівлі за окремими адресами: Південнобережне шосе, 42б, 42в, 42г, 42д, 42е, 42ж у м. Ялта), не входять до предмету іпотеки договору № 3905 від 14.11.2007.
Згідно пунктів 8.1.3, 8.1.5 Договору іпотекодавець зобов'язується не припускати погіршення (пошкодження) предмету іпотеки та зменшення його вартості, та не пізніше наступного дня після настання змін надавати іпотекодержателю відомості про будь-які зміни, що відбулися чи відбуваються з предметом іпотеки, в тому числі про стягнення на нього з боку третіх осіб, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за цим договором.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що в зв'язку з присвоєнням нежитловим будівлям, які на час укладення договору іпотеки знаходились за адресою: АРК, м. Ялта, Південнобережне шосе, 42, окремих поштових адресів, відповідачем було порушено пункти 8.1.3 та 8.1.5 Іпотечного договору. Вказані порушення умов Іпотечного договору, згідно п.9.1 договору, є підставою застосування до відповідача штрафних санкцій в розмірі 25% від загальної суми заборгованості перед іпотекодержателем (позивачем).
Судова колегія вважає, що даний довід позивача не підлягає врахуванню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до п.9.1 Іпотечного договору в разі порушення хоча б одного з положень п.8.1 договору іпотекодавець сплачує іпотекодержателю штраф у розмірі 25% від загальної суми заборгованості перед іпотекодержателем, а іпотекодержатель набуває право вимагати від іпотекодавця дострокового повного виконання основного зобов'язання в десятиденний строк з моменту пред'явлення такої вимоги і відмовитись від виконання основного зобов'язання в односторонньому порядку.
З аналізу зазначених вище умов Договору вбачається, що відповідальність у вигляді штрафу підлягає застосуванню до іпотекодавця за наявності одночасно кількох умов:
- порушення ним хоча б одного з положень п. 8.1 Іпотечного договору;
- погіршення предмету іпотеки;
- зменшення його вартості;
- ненадання відомостей щодо обставин, які негативно вплинуть на права іпотекодержателя.
Таким чином, звертаючись до суду з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія" штрафних санкцій, Банк повинен довести, що дії відповідача призвели до погіршення предмету іпотеки, зменшення його вартості та негативного впливу на права Банку.
З матеріалів справи вбачається, що є судове рішення, яким заборгованість за Кредитним договором стягнута за рахунок майна, переданого в іпотеку. При цьому позивачем не надано суду доказів того, що вартість цього майна менша, ніж зазначена в Іпотечному договорі.
Не доведено Банком і те, що переданого йому в управління за рішенням суду від 02.11.2011 по справі № 5002-21/3581-2011 майна недостатньо для погашення заборгованості за Кредитним договором.
Крім того, за умов Іпотечного договору Банк не позбавлений можливості вимагати зміни Предмету іпотеки, що надає йому можливість уникнути негативного впливу на його права.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Наданими позивачем доказами не підтверджується, що дії відповідача поушили права позивача та призвели до виникнення підстав для застосування відповідальності, передбаченою п.9.1 Договору.
Що стосується розрахунку розміру штрафу, судова колегія встановила, що складовими загальної суми заборгованості Банк визначив основний борг, відсотки за користування кредитом та пеню за період з 01.12.2008 по 07.08.2012.
Оскільки нормами чинного законодавства (ст. 217, 230 Господарського кодексу України, 549, 550, 611 Цивільного кодексу України) та умовами Кредитного договору пеня визначається як вид відповідальності зайомщика за несвоєчасне повернення кредиту, включення її до загальної заборгованості визнається судовою колегією неправомірним.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі та поясненнях відповідача, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарського суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права України.
Враховуючи викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії „Кримське регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" колегією не вбачається.
Таким чином, судова колегія вважає оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим, визнає, що підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії „Кримське регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2012 року у справі №5002-13/2763-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя С.А. Рибіна
Судді Ю.М. Гоголь
В.Є. Дмитрієв
Розсилка:
1. Публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та Кредит" (вул. Артема, 60, м. Київ, 01000) - з повідомленням.
2. Філія „Кримське регіональне управління" ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" (пров. Піонерський, 3, м. Сімферополь, 95011) - з повідомленням.
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія" (Южнобережне шосе, 42, м. Ялта, 98600).
4. Микитенко Ю.О. (Біле-3, діл. 112, м. Сімферополь, 95000).