04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
02.11.2012 № 34/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі Кобець М.О.
за участю представників:
від позивача: не з'явились;
від відповідачів: 1) Дейнека О.А. - представник за довіреністю від 04.07.2012 року;
Сметана В.В. - представник за довіреністю від 13.06.2012 року;
2) не з'явились,
розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн»
на рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2012 року
у справі № 34/18 (суддя Стасюк С.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн»
2) Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної
інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»
про звернення стягнення на предмет іпотеки
Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» та Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» перед Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» за кредитним договором від 02.11.2004 року № 155 у розмірі: 12 276 540,93 грн. та 7 905 000 доларів США, що у гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, а саме 22.12.2011 року, становить 63 155 416, 50 грн., що разом становить 75 431 957,43 грн., шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме нежитловий будинок-адмінкорпус (літ. Г) загальною площею 7787, 80 кв.м., що знаходиться за адресою: вулиця Дегтярівська, 21 в місті Києві, з усіма його при належностями, а саме матеріалами та обладнанням, які використанні в процесі реконструкції (незавершене будівництво) щодо надбудови 5-го та 6-го поверхів площею 1 818, 6 кв.м.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.07.2012 року у справі № 34/18 позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» перед Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» за кредитним договором від 2 листопада 2004 року № 155, що складає 8 836 956, 46 грн. та 6 342 464,44 доларів США, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день прийняття рішення, дорівнює 50 695 318, 27 грн., що разом в гривні складає 59 532 274, 73 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 2 листопада 2004 року, який посвідчений 2 листопада 2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 7551, а саме нерухоме майно: нежилий будинок - адмінкорпус (літ. Г), що знаходиться за адресою: вулиця Дегтярівська, будинок 21, м. Київ, який відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 12.12.2011 року, реконструйовано під торгівельно-офісний центр (офісна будівля) на вул. Дегтярівській, 21 у Шевченківському районі м. Києва, загальною площею 9 606,4 кв. м., ринкова вартість якого складає 66 245 734, 00 грн. з урахуванням податку на додану вартість, шляхом набуття права власності на нього Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи містяться два звіти про незалежну оцінку предмета іпотеки суб'єктами оціночної діяльності, а саме: звіт ТОВ «Д.Ю. Консалтинг», згідно якого ринкова вартість предмета іпотеки становить 65 028 000, 00 грн. та звіт ТОВ «Найт Френк», згідно якого ринкова вартість предмета іпотеки становить 25 421 270, 00 дол. США. В силу ст. 34 ГПК України т а ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», господарський суд при визначенні вартості предмета іпотеки, за якою іпотекодержатель набуває його у власність може приймати в якості доказу виключно оцінку предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, оскільки будь-який інший доказ, в тому числі висновок судової будівельно-технічної експертизи № 3477/3478/12-42, складений 25.05.2012 року є неналежним. Таким чином, суд першої інстанції повинен був прийняти до уваги звіт про незалежну оцінку суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Найт Френк», який складений 22.06.2012 року на суму 25 421 270, 00 дол. США.
Крім того, судом першої інстанції не встановлено, чи було допущено відповідачем 1 порушення виконання основного зобов'язання за кредитним договором, а отже не досліджено факт можливості дострокового повернення кредиту та визнано право власності на предмет іпотеки площею 9 606, 4 кв.м., тоді як в іпотеці перебувало майно площею 7 787,80 кв. м.
На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року, згідно зі ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом, ухвалою від 02.08.2012 року порушено апеляційне провадження та призначено розгляд скарги на 14.08.2012 року.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні 14.08.2012 року клопотав про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитися із матеріалами справи.
Представник позивача у судовому засіданні 14.08.2012 року не заперечував проти клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача 2 у судове засідання 14.08.2012 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року відкладено розгляд апеляційної скарги до 28.08.2012 року.
Представник позивача у судовому засіданні 28.08.2012 року надав документи на вимогу ухвали суду, а також подав відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Офіс Лайн», на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року, відповідно до якого заперечує проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року у справі № 34/18 залишити без змін.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні 28.08.2012 року повідомив, що через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про залучення до матеріалів справи висновку ринкової вартості предмета іпотеки, проведеного Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при Міністерстві внутрішніх справ України. В обґрунтування залучення вказаного доказу відповідач 1 посилався на неможливість подати зазначений доказ, оскільки він був складений після прийняття рішення судом першої інстанції, однак він не встановлює нових обставин у справі, натомість підтверджує вже поданий відповідачем 1 до суду першої інстанції експертний висновок.
Колегією суддів вказаний висновок прийнято до розгляду та залучено до матеріалів справи.
Представник відповідача 2 у судове засідання 28.08.2012 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року відкладено розгляд справи до 11.09.2012 року.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні 11.09.2012 року подав клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки у провадженні ГСУ МВС України знаходиться кримінальна справа порушена за ознаками передбаченого, ч. 1 ст. 384 КК України щодо надання неправдивого висновку у справі № 34/18.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлений вичерпний перелік обставин, коли господарський суд повинен та має право зупинити провадження у справі.
Розглянувши клопотання відповідача 1, колегія суддів відмовила у її задоволенні, оскільки правоохоронними органами були вилучені необхідні для проведення слідства оригінали певних документів, однак в справі наявні копії цих матеріалів та у суду відсутні перешкоди для розгляду справи. Крім того суд роз'яснив про право суду направити повідомлення до правоохоронних органів у порядку ст. 90 ГПК та відповідно, якщо розгляд справи триває, зупинити провадження у справі у зв'язку з надсиланням матеріалів справи до слідчих органів. Однак, на даній стадії розгляду колегія суддів не вбачає підстав для направлення повідомлення та зупинення провадження у справі, крім того слідчими органами вже вчиняються відповідні дії реагування на звернення.
Також, представник відповідача 1 подав клопотання про призначення повторної судової експертизи для встановлення вартості предмета іпотеки та зупинення провадження у справі.
Представник відповідача 2 у судове засідання 11.09.2012 року не з'явився, однак через відділ документального забезпечення суду подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив суд прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 року відкладено розгляд справи до 01.10.2012 року.
У судове засідання 01.10.2012 року від позивача з'явився представник за довіреністю - Лі Девід Крестол, який є громадянином Канади та не володіє українською мовою. Крім того, голова правління ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» через загальний відділ документального забезпечення суду подав клопотання про залучення перекладача, який здійснюватиме повний і правильний переклад на англійську та українську мови судового процесу та документів по справі № 34/18.
У судовому засіданні 01.10.2012 року оголошена перерва.
Після перерви колегія суддів повідомила представника позивача про відсутність в штаті Київського апеляційного господарського суду перекладача з англійської мови.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. Особам, що беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку.
Враховуючи зазначене, колегія суддів запропонувала представнику позивача обрати кандидатуру перекладача.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні 01.10.2012 року подав клопотання про продовження строку розгляду спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання відповідача 1 про продовження строку розгляду спору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 року відкладено розгляд справи до 15.10.2012 року.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012, у зв'язку із великою завантаженістю судді Буравльова С.І., справу № 34/18 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 року, справу № 34/18 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Представник позивача у судове засідання 15.10.2012 року не з'явився, однак через відділ документозабезпечення суду подав заяву про продовження строків розгляду справи та заяву про залучення у якості перекладача Хромих Катерину Володимирівну.
Представник позивача у судове засідання 15.10.2012 року не з'явився, однак через відділ документозабезпечення суду подав заяву про продовження строків розгляду справи та заяву про залучення у якості перекладача Хромих Катерину Володимирівну.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 року відкладено розгляд справи до 25.10.2012 року.
Представники відповідача 1 у судовому засіданні 25.10.2012 року підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просять апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2012 року у справі № 34/18.
Представник позивача та представник відповідача 2 у судове засідання 25.10.2012 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 року відкладено розгляд справи до 02.11.2012 року.
Представники відповідача 1 у судовому засіданні 02.11.2012 року підтримали клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи.
Колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи, оскільки на підставі ст. 42 ГПК України, суд може самостійно надати оцінку наявним в матеріалах справи висновкам та звітам про оцінку вартості нерухомого майна.
Представник позивача та представник відповідача 2 у судове засідання 02.11.2012 року не з'явились, однак представник позивача через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення справи, у зв'язку із зайнятістю перекладача Хромих Катерини Володимирівни.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
Беручи до уваги, що розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку із задоволенням клопотань представника позивача про відкладення розгляду справи, враховуючи обмежений строк розгляду справи, суд відмовив у задоволенні клопотанн про відкладення розгляду справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 02.11.2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», назва якого внаслідок набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства» після 18.05.2010 року змінена на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» було укладено кредитний договір № 155 (надалі - кредитний договір).
Відповідно до умов вказаного кредитного договору та додаткової угоди № 79 до нього, ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» надає ТОВ «Офіс Лайн» у тимчасове користування транш у сумі 6 905 000, 00 грн. строком до 31 жовтня 2014 року.
Відповідно до п. 2.7.1 кредитного договору встановлено, що проценти нараховуються на фактичну заборгованість за кредитом, із розрахунку календарної кількості днів в році та місяці для траншів кредиту наданих в гривнях та календарної кількості днів в місяці та 360 днів в році для траншів кредиту наданих в доларах США.
Проценти, нараховані за місяць відповідно до п. 2.7 договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (п. 2.8.1 кредитного договору з урахуванням додаткових угод).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У свою чергу, нормами статей 1049, 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За умовами кредитного договору позивач виконав свої зобов'язання та надав ТОВ «Офіс Лайн» кредит на загальну суму 7 905 000, 00 грн. та 5 571 321, 40 дол. США, що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи.
В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Офіс Лайн» за кредитним договором від 02.11.2004 року № 155 між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ТОВ «Офіс Лайн» укладено іпотечний договір, який посвідчений 2 листопада 2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 7551 (надалі - іпотечний договір).
Згідно з умовами вказаного іпотечного договору ТОВ «Офіс Лайн» передало в іпотеку нерухоме майно, що належить йому на праві власності, а саме нежитловий будинок-адмінкорпусу (літ. Г) загальною площею 7787,80 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, з усіма його приналежностями.
В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання по сплаті кредиту та процентів за користування коштами у повному обсязі не виконував у зв'язку із чим позивач 18.10.2011 року направив на адресу відповідача вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати процентів, пені, 3% річних та збитків від інфляції.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, вищезазначену вимогу ТОВ «Офіс Лайн» отримало 25.10.2011 року.
Станом на день розгляду даної справи вимоги банку залишаються незадоволеними.
Судом враховано, що ТОВ «Офіс Лайн» здійснювало погашення заборгованості перед позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 22 702 757,31 грн., а саме:
- 16.05.11 відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог частково погашено заборгованість в сумі 6 756 495,14 грн.;
- 01.08.11 відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог частково погашено заборгованість в сумі 4 920 219,58 грн.;
- 05.09.11 відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог частково погашено заборгованість в сумі 1 614 724,93 грн.;
- 03.10.11 відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог частково погашено заборгованість в сумі 1 612 305,24 грн.;
- 14.11.11 відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог частково погашено заборгованість в сумі 1 622 301,96 грн.;
- 14.12.11 відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог частково погашено заборгованість в сумі 3 228 716,82 грн.;
- 14.02.12 відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог частково погашено заборгованість в сумі 2 947 993,64 грн.
Однак, станом на день пред'явлення вимоги (18.10.2011 року) у відповідача перед позивачем була наявна заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом наданому у гривні у сумі 139 691, 10 грн. та заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом наданому у доларах США у розмірі 348 076, 23 дол. США.
Вищевказане також, не заперечується відповідачем 1 в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.10.2011 року, відповідно до якого останнім зазначено, що його заборгованість по кредиту гривневими траншами становить 139 691, 10 грн. та за доларовим траншем - 348 076, 23 дол. США. При цьому, відповідачем 1 було погашено вищезазначеною заявою лише 202 228, 26 дол. США заборгованості.
Як встановлено судом у період з 03.10.2011 року (дата заяви про зарахування вимог) по 18.10.20111 року (дата направлення вимоги про дострокове повернення кредиту) відповідачем 1 заборгованість по кредиту не погашалася.
Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Враховуючи зазначене вимога позивача про дострокове погашення кредиту є обґрунтованою.
Умовами іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов'язань (або тієї чи іншої його частини) за кредитним договором воно не буде виконано.
У разі порушення позичальником чи іпотекодавцем своїх зобов'язань, банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язань по кредитному договору, а в разі їх невиконання - отримати задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки.
Право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки банк має право на підставах, умовах і в порядку, передбачених іпотечним договором.
Пунктом 7.1 іпотечного договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань по кредитному договору в цілому або в тій чи іншій його частині та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим іпотечним договором, в цілому або в тій чи іншій його частині, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а в разі його невиконання -звернути стягнення на предмет іпотеки з усіма його приналежностями.
Пунктами 7.4, 7.5 іпотечного договору передбачено можливість звернення стягнення на підставі:
- рішення суду;
- виконавчого напису нотаріуса;
- переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по кредитному договору в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього іпотечного договору;
- продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами даного іпотечного договору.
При цьому, банк має право на свій розсуд вибрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у вимозі про дострокове повернення кредиту від 18.10.2011 року позивач попереджав відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання зобов'язань по договору у тридцятиденний строк.
Однак, не зважаючи на це, враховуючи погашення заборгованості шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок порушення умов кредитного договору від 02.11.04 № 155 у ТОВ «Офіс Лайн», судом першої інстанції вірно визначено, що станом на день прийняття рішення у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за кредитним договором у наступному розмірі:
1) 8 836 956,46 гривень:
- строкова заборгованість за кредитом у сумі 7 905 000 грн.;
- заборгованість за процентами у сумі 597 536,29 грн.;
- пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом у сумі 16 870 грн.;
- заборгованість за комісіями у сумі 1 000 грн.;
- заборгованість по 3% річних у сумі 73 096,40 грн.;
- інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів у сумі (по траншу в гривні № 1) 28 603,01 грн.;
- інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів у сумі (по траншу в гривні №2) 214 850,76 грн.;
2) 6 342 464,44 доларів США:
- строкова заборгованість за кредитом у сумі 2 238 624,53 дол. США;
- прострочена заборгованість за кредитом у сумі 3 270 433,56 дол. США;
- заборгованість за процентами у сумі 390 623,39 дол. США;
- пеня за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 243 964,73 дол. США;
- пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом у сумі 10 203,84 дол. США;
- заборгованість за комісіями у сумі 188 614,39 дол. США, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на 16.07.12 (7,993), дорівнює 50 695 318,27 гривень, що разом в гривні складає (8 836 956,46 + 50 695 318,27) 59 532 274,73 гривень.
Верховний Суд України у своєму листі від 07.10.2010 року "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки)" виклав позицію щодо можливості звернення стягнення у спосіб набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду, виходячи з наступного.
Нормами чинного законодавства України, зокрема, статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку») не виключається можливість звернення стягнення в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором.
Отже, в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі, іпотекодержатель на підставі частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильно висновку, що ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» має право на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 02.11.2004 року.
Предметом іпотеки за іпотечним договором є нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Офіс Лайн», а саме нежитловий будинок - адмінкорпусу (літ. Г) загальною площею 7787,80 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, з усіма його приналежностями.
Однак, як встановлено судом першої інстанції ТОВ «Офіс Лайн» здійснено реконструкцію нежилого будинку - адмінкорпусу, який є предметом іпотечного договору від 02.11.2004 року під торгівельно-офісний центр, після чого була подана на реєстрацію до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві декларація про введення в експлуатацію торгівельно-офісного центру на вул. Дегтярівській, 21.
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 12 грудня 2011 року зареєстровано за № КВ 14311100245 декларацію ТОВ «Офіс Лайн» про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція адмінкорпусу та майнового комплексу під торгівельно-офісний центр на вул. Дегтярівській, 21 у Шевченківському районі міста Києва, категорія складності - третя».
Згідно із ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію об'єктів здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Частиною 2 ст. 331 ЦК України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Як встановлено колегією суддів, право власності за будь-якою особою за надбудованими 5-им та 6-им поверхами площею 1 818,6 кв.м. нежитлового будинку-адмінкорпусу (літ. Г) на вул. Дегтярівській, 21 в м. Києві, не зареєстровано.
Тобто, не зважаючи на те, що предмет іпотеки реконструйовано під торгівельно-офісний центр (офісна будівля) на вул. Дегтярівській, 21 у Шевченківському районі м. Києва, загальною площею 9 606,4 кв. м, право власності на нього зареєстровано як на нежитловий будинок - адмінкорпус (літ. Г) загальною площею 7787,80 кв. м, що знаходиться за адресою: вулиця Дегтярівська, будинок 21, місто Київ, хоча станом на приймання рішення такий об'єкт змінено внаслідок реконструкції.
Звертаючись до суду з позовними вимогами позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нежитловий будинок-адмінкорпус (літ. Г) загальною площею 7787, 80 кв.м., що знаходиться за адресою: вулиця Дегтярівська, 21 в місті Києві, з усіма його при належностями, матеріалами та обладнанням, які використанні в процесі реконструкції (незавершене будівництво) щодо надбудови 5-го та 6-го поверхів площею 1 818, 6 кв.м., шляхом набуття права власності. При цьому, позивач подаючи до суду заяву про долучення письмових доказів, а саме - декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, предмет позову щодо звернення стягнення відносно надбудови 5-го та 6-го поверхів площею 1 818, 6 кв.м. не змінив, однак визначив ринкову вартість предмету іпотеки у сумі 65 028 000, 00 грн., що підтвердив наданим ним звітом про оцінку нерухомого майна загальною площею 9 606, 4 кв.м. без розмежування площі нежитлового будинку площею 7 787,80 кв.м. та його добудованих конструкцій площею 1 818, 6 кв.м.
Частиною 3 статті 5 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Як встановлено вище, під час реконструкції до предмету іпотеки було приєднано 5-й та 6-й поверхи.
Відповідач стверджує, що 5-й та 6-й поверхи предмету іпотеки можуть експлуатуватися (функціонувати) як окремі нежитлові приміщення та можуть бути виділені в натурі, на підтвердження чого надав звіт про проведення технічного обстеження будівельних та інженерних мереж об'єкта щодо несучої спроможності та подальшої їх експлуатаційної придатності щодо цільового призначення, виконаний ТОВ «Європейська консалтингова організація».
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, як відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, крім земельних ділянок, визначається Інструкцію щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.07 № 55, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 року за № 774/14041.
Вказана Інструкція застосовується бюро технічної інвентаризації при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна.
Отже, документами, що підтверджують можливість виділення в натурі частини нерухомого майна на вул. Дегтярівській, 21 в м. Києві, може бути виключно висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна, який повинен бути підготовлений КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».
Тому, наданий ТОВ «Офіс Лайн» звіт про проведення технічного обстеження будівельних та інженерних мереж об'єкта щодо несучої спроможності та подальшої їх експлуатаційної придатності щодо цільового призначення, виконаний ТОВ «Європейська консалтингова організація», не може вважатися належним доказом можливості виділення в натурі 5-го та 6-го поверхів нежилого будинку - адмінкорпусу (літ. Г), який відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 12.12.11, реконструйовано під торгівельно-офісний центр на вул. Дегтярівській, 21 у Шевченківському районі м. Києва.
При цьому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази можливості виділення в натурі 5-го та 6-го поверхів нежилого будинку - адмінкорпусу (літ. Г), то торгівельно-офісний центр на вул. Дегтярівській, 21 у Шевченківському районі м. Києва та добудовані до нього 5-ий та 6-ий поверхи є неподільними, а тому іпотека за іпотечним договором від 02.11.2004 року розповсюджується і на новозбудовані конструкції.
Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Так, в матеріалах справи, при розгляді в суді першої інстанції, були наявні звіт про незалежну оцінку суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Д.Ю. Консалтинг», відповідно до якого ринкова вартість нежитлового будинку-адмінкорпусу (літ. Г), що знаходиться за адресою: вулиця Дегтярівська, буд. 21, м. Київ, загальною площею 9 606,4 кв. м, станом на 6 грудня 2011 року становить 65 028 000 гривень та звіт про незалежну оцінку суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Найт Френк», відповідно до якого ринкова вартість цього ж нежитлового будинку-адмінкорпусу станом на 14 лютого 2012 року становила 25 421 270 доларів США, без урахування ПДВ. Суд першої інстанції, у зв'язку із наявністю заперечень сторін щодо ринкової вартості предмету іпотеки, ухвалою від 20.02.2012 року призначив судову будівельно-технічну експертизу. Призначаючи експертизу, суд першої інстанції, не розмежував площу спірного об'єкту на площу, яка перебуває у власності ТОВ «Офіс Лайн», та на площу конструкцій, що не введені в експлуатацію.
Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи № 3477/3478/12-42, складеного 25 травня 2012 року, ринкова вартість нежитлового будинку - адмінкорпусу (літ. Г), загальною площею 9606,4 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Дегтярівська, 21, м. Київ, на момент проведення дослідження, може становити:
- з урахуванням ПДВ - 66 245 734 гривні;
- без урахування ПДВ - 55 204 778 гривень.
Водночас, відповідач просив суд першої інстанції призначити додаткову експертизу, оскільки висновок судової будівельно-технічної експертизи № 3477/3478/12-42 є неповним та необ'єктивним, що призвело до неправильного визначення вартості об'єкту оцінки. На підтвердження вказаного відповідач подав до суду першої інстанції звіт про незалежну оцінку вартості майна: адміністративної будівлі за адресою: вул. Дегтярівська, 21 (літ. Г), у Шевченківської районі міста Києва, загальною площею 9 606, 4 кв.м. станом на 11.07.2012 року, проведену суб'єктом оціночної діяльності - Авраменком А.О.
Розглянувши вказане клопотання, місцевий суд відмовив у його задоволенні враховуючи те, що в матеріалах справи міститься висновок судової будівельно-технічної експертизи № 3477/3478/12-42. При цьому, суд першої інстанції не надав висновку звіту про незалежну оцінку вартості майна проведену суб'єктом оціночної діяльності - Авраменком А.О. та рецензії на проведену оцінку.
Так, судом першої інстанції прийнято як належний доказ ринкової вартості предмету іпотеки у сумі 66 245 734, 00 грн. висновок судової будівельно-технічної експертизи № 3477/3478/12-42 від 25.05.2012 року та в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором що складає 8 836 956, 46 грн. та 6 342 464, 44 доларів США, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день прийняття рішення, дорівнював 50 695 318, 27 грн., що разом в гривні складав 59 532 274, 73 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 2 листопада 2004 року, який посвідчений 2 листопада 2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 7551, а саме нерухоме майно: нежилий будинок - адмінкорпус (літ. Г), що знаходиться за адресою: вулиця Дегтярівська, будинок 21, м. Київ, який відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 12.12.2011 року, реконструйовано під торгівельно-офісний центр (офісна будівля) на вул. Дегтярівській, 21 у Шевченківському районі м. Києва, загальною площею 9 606,4 кв. м, ринкова вартість якого складає 66 245 734 грн. з урахуванням податку на додану вартість, шляхом набуття права власності на нього Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк».
Однак, колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього кодексу.
Згідно із ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон), розгляд та надання пропозицій щодо скарг на оціночну діяльність суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, у тому числі тих, які виникли під час проведення рецензування звіту про оцінку майна, відноситься до повноважень Наглядової ради з питань оціночної діяльності, що створюється ФДМУ.
Статтею 10 Закону визначено, що оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
У разі проведення оцінки майна на підставі ухвали суду, умови і порядок її проведення, а також форма та зміст підсумкового документа, у якому викладаються результати оцінки, визначається відповідним процесуальним законодавством. А саме статтями 147 Цивільного процесуального кодексу України, 42 Господарського процесуального кодексу України, 82 Кодексу адміністративного судочинства України, 273 Кодексу про адміністративні правопорушення, а також 75 та 200 Кримінально-процесуального кодексу України, якими передбачається складання висновку експерта.
Згідно зі статтею 12 Закону, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлені Національним стандартом N 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1440 від 10.09.2003.
Відповідно до п. п. 62 - 67 Національного стандарту N 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1440 від 10.09.2003, перевірка дотримання вимог нормативно-правових актів з оцінки майна під час проведення оцінки здійснюється шляхом рецензування звіту про оцінку майна.
Поряд з тим, відповідно до частини четвертої статті 4 Закону, діяльність судових експертів, пов'язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом щодо методичного регулювання оцінки цього майна. Інші положення цього Закону не поширюються на судових експертів.
Тому, відповідно до процесуального законодавства України, Закону України «Про судову експертизу» у разі проведення оцінки майна судовим експертом на підставі ухвали суду (постанови судді) або постанови слідчого - складається висновок експерта. У разі проведення судовим експертом оцінки майна на підставі заяви фізичної чи юридичної особи відповідно до пункту 6 частини першої статті 13 Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5, складається висновок експертного дослідження.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 07/01-06-731 від 20.08.2012 року, директор інституту Рувін О.Г. просив суд, з метою визначення стану дотримання виконавцями встановленого порядку, правил та методик при проведенні експертизи у даній справі, направити справу для проведення додаткової експертизи.
У відповідь на вказаний лист апеляційний суд зазначив, що у відповідності до ст. 79 України суд зупиняє провадження у справі та призначає експертизу за клопотанням сторони або за власною ініціативою. Однак експертна установа не є стороною, а тому підстави для зупинення провадження у справі направлення матеріалів справи до експертної установи відсутні.
Крім того, відповідач клопотав про призначення повторної експертизи. Проте, оскільки матеріали справи містять і експертний висновок, і звіт суб'єкта оціночної діяльності, суд на підставі ст. 42 ГПК України повинен оцінювати його самостійно, а тому підстав для призначення повторної експертизи не вбачає.
Так, колегією суддів встановлено, що відповідно до п. 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440 визначено, що ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Як вбачається із експертного висновку № 3477/3478/12-42, експертом при проведенні порівняльного методу оцінки, було виключено із розрахунку об'єкти-аналоги № 3 та № 4, оскільки земельні ділянки на яких розташовані запропоновані нежитлові будівлі перебувають власності.
Однак, колегія суддів, з даним висновком не погоджується, оскільки при купівлі-продажу об'єкту нерухомості, право власності на земельну ділянку не переходить, а тому є спірним виключення з переліку аналогічних об'єктів примірники № 3 та № 4 з зазначених підстав.
Також, експерт необґрунтовано не взяв до розрахунків об'єкт-аналог № 1, оскільки його площа значно менша від площі об'єкта-оцінки. Так, вартість майна визначається за 1 кв.м. та залежить від факторів таких як місцезнаходження об'єкта, його загальний стан та підлягають корегуванню в залежності від сукупності зазначених характеристик, та різниця у площі не може бути підставою для виключення об'єктів-аналогів з розрахунку.
Крім того, експертом не враховано стан об'єкту дослідження, оскільки як вбачається із матеріалів справи у дослідженому об'єкті було проведено реконструкцію та він перебуває у доброму стані, натомість технічний стан об'єктів-аналогів не зазначений.
Враховуючи викладене, суд вважає, що експертний висновок № 3477/3478/12-42 не є належним та допустимим доказом у справі та відхиляє його.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, 11.07.2012 року суб'єктом оціночної діяльності - Авраменком А.О. (свідоцтво про реєстрацію в Держ. реєстрі оцінювачів ФДМУ № 2542 від 30.03.2005 року) було складено звіт про незалежну оцінку вартості майна: адміністративної будівлі за адресою: вул. Дегтярівська, 21 (літ. Г), у Шевченківської районі міста Києва, загальною площею 9 606, 4 кв.м. станом на 11.07.2012 року.
Згідно із вказаного звіту, ринкова вартість вищезазначеного майна становить 199 211 000, 00 грн. без врахування ПДВ та 239 053 200, 00 грн. із врахуванням ПДВ.
У вказаному звіті також був використаний порівняльний підхід та оскільки об'єкти-аналоги відрізняються від об'єкта оцінки за своїм внутрішнім станом, місцем розташуванням, площею та іншим, були застосовані корегування (поправки) на відповідність, а саме: корегування на торг, корегування на місцезнаходження, корегування на масштаб, корегування на розташування об'єкта в будинку, корегування на внутрішній стан.
До того ж, гільдією оцінювачів України (сертифікат ФДМУ № 11695/11 від 15.04.2011 року) була проведена рецензія звіту від 11.07.2012 року, а саме рецензентом Максимовим Степаном Йосиповичем, який має кваліфікаційний сертифікат оцінювача № ЕОк-12 від 27.06.2001 року, зареєстрований в Державному реєстрі оцінювачів за № 2507 від 25.03.2005 року, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача ЦМК № 25-ПК від 10.04.2011 року, затверджене Фондом державного майна України спільно з університетом економіки та права «Крок». Сертифікований Європейською Групою Асоціацій Оцінювачів (TEGoVA) як оцінювач нерухомості за № U 023/06 від 21.02.2006 року, дійсний професійний член MRICS.
Рецензією встановлено, що звіт, що рецензується, за формою подання матеріалів, обґрунтованістю вихідних даних та застосуванням в процесі оцінки технічних прийомів та методичних підходів відповідає вимогам нормативних актів з оцінки майна, зокрема: Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні». Використані у звіті методичні підходи та оціночні процедури стали достатніми для можливого достовірного визначення ринкової вартості об'єкту оцінки.
Враховуючи викладене, беручи до уваги положення Національного стандарту N 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1440 від 10.09.2003, відповідно до якого правильність проведення оцінки перевіряється рецензуванням звіту, враховуючи висновки рецензії, колегія суддів вважає що належним доказом ринкової вартості нежитлового будинку-адмінкорпусу площею 9 606, 4 кв.м. є звіт суб'єкта оціночної діяльності - Авраменка А.О. від 11.07.2012 року, відповідно до якого ринкова вартість адміністративної будівлі за адресою: вул. Дегтярівська, 21 (літ. Г), у Шевченківської районі міста Києва, загальною площею 9 606, 4 кв.м. становить 239 053 200, 00 грн. із врахуванням ПДВ.
Однак, суд відзначає, що даний висновок також дає оцінку ринкової вартості майна без належного розмежування площ.
До того ж, висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 19/15-73 від 23.07.2012 року, який був наданий до апеляційного суду, встановлено, що ринкова вартість нежитлового будинку-адмінкорпусу літ. Г загальною площею 9 606, 4 кв.м. (у тому числі 7 787, 820 кв.м. основної чотирьохповерхової будівлі та надбудови 5-го та 6-го поверхів площею 1 818, 6 кв.м.), що знаходиться за адресою: вул. Дегтярівська, 21 в м. Києві, станом на день проведення огляду (23.07.2012 року) без врахування ПДВ, може становити 212 869 851, 00 грн., у тому числі відповідно 7 787, 8 кв.м. - 172 571 184, 00 грн. та 1 818, 6 кв.м. - 40 298 667, 00 грн. Дана оцінка була встановлена з урахуванням місцезнаходження об'єкту, розташування об'єкта в будинку та його внутрішнього стану.
Також, суд відзначає про те, що позивач у заявленому позові просив звернути стягнення на предмет іпотеки згідно із іпотечним договором від 02.11.2004 року, а саме на нежитловий будинок-адмінкорпус (літ. Г), загальною площею 7 787, 80 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, з усіма його приналежностями, а саме матеріалами та обладнанням, які були використані в процесі реконструкції (незавершене будівництво) щодо надбудови 5-го та 6-го поверхів, площею 1 816, 6 кв.м.
Водночас, суд першої інстанції, не звертаючи уваги на заявлений предмет позову, надає оцінку даному об'єкту, як цілісному об'єкту який становить 9 606, 4 кв. м. без відмежування прибудови, що не введена в експлуатацію, зазначаючи, що іпотека поширюється на все майно з урахуванням реконструкції та виходячи за межі позовних вимог звертає стягнення на об'єкт іпотеки встановлюючи його площу у розмірі 9 606,4 кв.м. та ринковою вартістю 66 245 734, 00 грн.
Проте, як зазначалося вище, іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Відхиливши як неналежний доказ наданий відповідачем звіт, в якому викладався висновок про можливість виділу в натурі 5-го та 6-го поверхів нежитлового будинку, суд першої інстанції ухилився від встановлення обставин щодо реальної можливості або неможливості виділу в натурі 5-го та 6-го поверхів, що були добудовані до предмету іпотеки, дійшовши передчасного висновку про неможливість їх виділу та поширення на них іпотеки.
Поряд з цим, колегією суддів встановлено, що в порушення вимог ст. 33, 34 ГПК України сторони не надали належних та допустимих доказів того, що новопобудовані 5-й та 6-й поверхи об'єкту іпотеки можуть бути виділені в натурі.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо звернення стягнення на нежитловий будинок-адмінкорпус з матеріалами та обладнанням, які використані в процесі реконструкції, у зв'язку із недоведеністю можливості виділення прибудованих поверхів.
До того ж, позивач пред'являючи позовні вимоги та визнаючи предметом позову звернення стягнення на нежитловий будинок-адмінкорпус, загальною площею 7 787, 80 кв.м, з усіма його приналежностями, а саме матеріалами та обладнанням, які були використані в процесі реконструкції (незавершене будівництво) щодо надбудови 5-го та 6-го поверхів, площею 1 816, 6 кв.м., встановлює ринкову вартість майна у розмірі 65 028 000, 00 грн. Із висновку про вартість об'єкта незалежної оцінки, наданому позивачем в підтвердження ринкової вартості майна, вбачається, що вищевказана ринкова вартість була встановлена на об'єкт - нежилий будинок-адмінкорпусу площею 9 606, 4 кв.м.
Отже, суд відзначає, що окрім недоведеності позивачем можливості чи неможливості виділення надбудованого об'єкту в натурі, останній просить визнати право власності на об'єкт нерухомості за заниженою вартістю приближеною до заборгованості.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Беручи до уваги викладене, враховуючи те, що позивач не довів перебування у нього в іпотеці прибудованого майна площею 1 818, 6 кв.м. та неможливість його виділення, та не довів обґрунтованості вимог щодо визнання права власності на іпотечне майно за визначеною позивачем вартістю, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення в цій частині - скасуванню.
Також, ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заявлено вимогу про зобов'язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати право власності на предмет іпотеки за позивачем.
Однак, у позові та у процесі розгляду даної справи позивачем не обґрунтовано у чому саме полягає порушення відповідачем - 2 прав чи законних інтересів публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк».
Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом не встановлено, а позивачем не доведено порушення комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» прав чи законних інтересів позивача, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість відмови судом першої інстанції позовних вимог у вказаній частині.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року у справі № 34/18 - частковому скасуванню.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача пропорційно розміру задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року у справі № 34/18 - скасувати частково.
3. В частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» - скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
4. В частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року залишити без змін.
5. Стягнути Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5; код ЄДРПОУ 19017842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21; код ЄДРПОУ 32560054) 32 190 (тридцять дві тисячі сто дев'яносто) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21; код ЄДРПОУ 32560054) в дохід Державного бюджету України 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору.
7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
8. Матеріали справи № 34/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Дідиченко М.А.
Судді Руденко М.А.
Пономаренко Є.Ю.