04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
30.10.2012 № 5011-70/8331-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Баранця О.М.
Пашкіної С.А.
при секретарі Царук І. О.
За участю представників:
від позивача: Тітов Д. В. - представник за довіреністю № 8-01-19/3/60 від 18.11.2011
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Національної телекомпанії України
на рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2012
у справі № 5011-70/8331-2012 (суддя Капцова Т.П.)
за позовом Національної телекомпанії України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан-Таксі»
про стягнення 18 145,89 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 18 145,89 грн. за договорами про розміщення реклами №173-24 від 05.03.2010, №65-23/3 від 18.04.2011, №218-24 від 26.02.2009 та № 779-24 від 01.06.2009.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.08.2012, повний текст якого підписаний 20.08.2012, у справі № 5011-70/8331-2012 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 13 090,22 грн. основного боргу, позовні вимоги в частині стягнення 389 грн. за договором про розміщення реклами № 779-24 від 01.06.2009 залишено без розгляду, в задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ґрунтується на тому, що, позивачем належним чином доведено невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті наданих за договорами про розміщення реклами №173-24 від 05.03.2010, №65-23/3 від 18.04.2011 послуг.
Відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 4 666,67 грн. за договором про розміщення реклами №218-24 від 26.02.2009 грунтується на тому, що умовами вказаного договору не встановлений строк оплати наданих за його умовами послуг, тому обов'язок відповідача по їх оплати, відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, виникає у семиденний строк від дня пред'явлення позивачем вимоги про оплату, а враховуючи, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про оплату даної заборгованості, строк виконання зобов'язання по оплаті цих послуг не настав, і права позивача відповідачем щодо оплати заборгованості за договором про розміщення реклами №218-24 від 26.02.2009 не порушено.
Залишаючи без розгляду позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 389 грн. за договором про розміщення реклами № 779-24 від 01.06.2009, суд першої інстанції виходи в з того, що позивачем, незважаючи на вимоги, викладені в ухвалах від 26.06.2012 та від 19.07.2012, не надано суду доказів часткової оплати боргу за вказаним договором, документально підтверджених пояснень, за яким саме актом приймання-передачі послуг виникла спірна заборгованість, доказів виставлення позивачем рахунків на оплату, що передбачено п.4.3. спірного договору.
Не погоджуючись з рішенням, Національна телекомпанія України звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2012у справі № 5011-70/8331-2012 в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 4 666,67 грн. за договором № 218-24 від 26.02.2009 та в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 389 грн. за договором про розміщення реклами № 779-24 від 01.06.2009 та постановити нове рішення, в якому задовольнити вимоги позивача в цій частині.
В апеляційній скарзі Національна телекомпанія України посилається на те, що при винесенні спірного рішення судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що позивач направляв на адресу відповідача рахунок-фактуру № 295 від 12.03.2009 щодо оплати робіт за договором про розміщення реклами №218-24 від 26.02.2009 в сумі 4 666,67 грн., який містить вимогу сплатити цей рахунок протягом 7 днів, а отже, строк виконання відповідачем обов'язку по оплаті вказаних робіт настав.
Також позивач зазначає, що ним в судовому засіданні було надано для огляду ухвалу господарського суду міста Києва від 05.01.2012 у справі № 9/435, якою затверджено мирову угоду між позивачем та відповідачем на суму 189 611 грн., та виписку з рахунку позивача за 11.05.2012, якою підтверджено факт оплати відповідачем послуг за договором про розміщення реклами № 779-24 на суму 60 000 грн., а тому позовні вимоги на суму 249 611 (189 611+60 000) до відповідача не висувались. Також представником позивача в судовому засіданні зазначалось, що встановити, за яким саме актом прийому-передачі наданих послуг виникла заборгованість в сумі 389 грн., не є можливим, оскільки у вищевказаних мировій угоді та виписці з рахунку позивача не вказано, по яким актам прийому-передачі здійснюється оплата на суму 189 611 грн. та 60 000 грн.
Відповідач в судове засідання представників не направив, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомив.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
З матеріалів справи слідує, що між позивачем як виконавцем та відповідачем як замовником укладено договори про розміщення реклами №173-24 від 05.03.2010 (далі Договір № 173-24), №65-23/3 від 18.04.2011 (далі Договір № 65-23/3), №218-24 від 26.02.2009 (далі Договір № 218-24) та № 779-24 від 01.06.2009(далі Договір № 779-24), згідно яких відповідач замовляє, а позивач надає відповідачу послуги по розміщенню реклами, що надана відповідачем, на телевізійному каналі «Перший».
Зі змісту вищевказаних договорів слідує, що здача-приймання виконаних за їх умовами робіт фіксується актами приймання-передачі послуг.
Так, ідентичними за змістом, пунктами 2.1.3 спірних договорів передбачено, що відповідач зобов'язується підписувати та скріпляти печаткою Акти, отримані від позивача, та повертати позивачу один підписаний примірник Акту протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання відповідних Актів від позивача, а пунктом 2.1.4 - що у випадку наявності підстав для відмови у підписанні Актів (Акту), відповідач в той же строк направляє виконавцю рекомендованим листом та факсом письмові обґрунтовані пояснення про причини такої відмови.
Відповідно до п. 4.1. договорів, кількість, черговість і строки розміщення реклами узгоджуються сторонами у відповідних додатках до цього Договору, які є його невід'ємними частинами.
Згідно п. 4.2 спірних договорів ціна послуг є договірною та узгоджується сторонами у відповідних додатках до договору, які є невід'ємними частинами зазначених договорів.
Зі змісту спірних договорів слідує, що ціна послуг, строки оплати за надані послуги, строки дії договорів є різними, тому колегія суддів вважає за доцільне розглядати вимоги позивача по кожному з договорів окремо.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 173-24 в сумі 8 543,79 грн. слід зазначити наступне.
Додатком № 1 від 05.03.2010 до Договору №173-24 сторони погодили період розміщення та назву реклами, види послуг, що надаються позивачем відповідачу, та вартість послуг, яка становить 280 000 грн.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання Договору № 173-24 позивач надав відповідачу послуги по розміщенню реклами на суму 8 543,79 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних сторонами актів прийому-передачі послуг від 30.04.2010 на суму 4 546,43 грн. та від 30.07.2010 на суму 4 419,20 грн. (а.с. 27-28).
Зазначені акти підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками сторін.
Відповідно до п. 4.3 Договору №173-24 оплата послуг здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10 банківських днів з моменту підписання Договору та відповідного Додатку до цього Договору.
Матеріали справи не містять доказів оплати послуг на суму 8 543,79 грн., наданих позивачем за Договором № 173-24, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність заборгованості відповідача за Договором № 173-24 в сумі 8 543,79 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 65-25/3 в сумі 4 546,43 грн., слід зазначити наступне.
Додатком № 1 від 18.04.2010 до Договору №65-25/3 сторони погодили період розміщення та назву реклами, види послуг, що надаються позивачем відповідачу, та вартість послуг, яка становить 271 456,21 грн.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання Договору № 65-25/3 позивач надав послуги по розміщенню реклами на суму 4 546,43 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту прийому-передачі послуг від 31.05.2010 (а.с. 29).
Зазначений акт підписаний представниками сторін без зауважень та скріплений печатками сторін.
Згідно п. 4.3. Договору №65-25/3, оплата послуг здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 3 (трьох) банківських днів на підставі рахунків, що їх виставляє позивач, але не пізніше 30 числа місяця, в якому підписаний Акт прийому-передачі послуг. При цьому відсутність рахунків не може бути підставою для несвоєчасної оплати послуг за відповідним Додатком.
Пунктом 2 Додатку № 1 до Договору № 65-25/3 встановлено, що відповідач сплачує позивачу вартість послуг шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача суми, зазначеної в Акту прийому-передачі послуг, до 30 числа місяця, в якому підписаний Акт прийому-передачі послуг.
Матеріали справи не містять доказів оплати послуг на суму 4 546,43 грн., наданих позивачем за Договором № 65-25/3, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність заборгованості відповідача за Договором № 65-25/3 в сумі 4 546,43 грн.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за надані за Договором № 173-24 послуги в сумі 8 543,79 грн. та за надані за Договором № 65-25/3 послуги в сумі 4 546,43 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 173-24 в сумі 8 543,79 грн. та за Договором № 65-25/3 в сумі 4 546,43 грн. Рішення суду першої інстанцій в цій частині залишається без змін.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4 666,67 грн. за Договором №218-24 слід зазначити наступне.
Додатком № 1 від 26.02.2009 до Договору №218-24 сторони погодили назву рекламної інформації, хронометраж, кількість виходів, строк надання послуг та її вартість, яка становить 137 490,50 грн.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання Договору № 218-24 позивач надав послуги по розміщенню реклами на суму 4 666,67 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту прийому-передачі послуг від 01.03.2010 (а.с. 31).
Зазначений акт підписаний представниками сторін без зауважень та скріплений печатками сторін.
Отже, у відповідача виник обов'язок оплатити виконані позивачем роботи.
Згідно п. 4.3. Договору №218-24 оплата послуг здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на підставі рахунків, що їх виставляє позивач.
Матеріали справи не містять доказів оплати послуг на суму 4 666,67 грн., наданих позивачем за Договором № 218-24.
Зі змісту Договору № 218-24 слідує, що його умовами сторонами не визначено конкретний строк виконання зобов'язання в частині оплати наданих за цим договором послуг.
За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).
Водночас, згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання), згідно зі ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи відсутність письмової згоди сторін щодо строків оплати відповідачем наданих позивачем за Договором № 218-24 послуг, при визначенні вказаного строку слід керуватись приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем таких доказів надано не було.
Зі змісту протоколу судового засідання від 16.08.2012 (а.с. 68) слідує, що представник позивача у судовому засіданні на запитання суду, чи направлялась позивачем відповідачу вимога про оплату на суму 4 666,67 грн., зазначив, що позивач з вимогою про оплату за Договором № 218-24 до відповідача не звертався.
Позивачем зауваження на протокол в порядку ст. 81-1 ГПК України не подавались.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що позивач направляв на адресу відповідача рахунок-фактуру № 295 від 12.03.2009 щодо оплати робіт за Договором №218-24 від 26.02.2009 в сумі 4 666,67 грн., який містить вимогу сплатити цей рахунок протягом 7 днів, а отже, строк виконання відповідачем обов'язку по оплаті вказаних робіт настав. До апеляційної скарги позивачем додано копію вказаного рахунку, зі змісту якого слідує, що позивач вимагає оплатити спірні послуги протягом семи днів.
Проте, зазначеного документального доказу на дату прийняття спірного рішення суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає, що з огляду на наявні в матеріалах справи на дату винесення спірного рішення докази, у суду першої інстанції були відсутні докази на підтвердження того, що строк оплати відповідачем робіт за Договором № 218-24 на суму 4 666,67 грн., настав.
Долучені ж позивачем до позовної заяви копії реєстру на відправку цінних бандеролей та цінних листів, фіскального чеку № 1255 від 14.03.2012 та опису вкладення від 14.03.2012 (а.с. 36-37), зі змісту яких слідує, що позивач направив відповідачу, серед іншого, і рахунок-фактуру № 295 від 12.03.2012 на суму 4 666,67 грн., не можуть вважатися належним доказом на підтвердження настання строку оплати, оскільки вказані документи жодним чином не свідчать про те, що зазначений рахунок № 295 встановлював термін його оплати.
Частиною 1 ст. 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього
Частинами 3, 4 п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.
Позивач в апеляційній скарзі жодним чином не обґрунтовує неможливість подачі суду першої інстанції вищевказаного доказу.
З матеріалів справи слідує, що:
- ухвалою від 26.06.2012 судом першої інстанції порушено провадження у справі № 5011-70/8331-2012 та призначено судовий розгляд на 19.07.2012. Зазначеною ухвалою позивача, серед іншого, було зобов'язано надати інформацію щодо листування між сторонами з заявленого предмету спору та докази звернення з вимогою про оплату по Договору № 218-24. Вказану ухвалу позивачем отримано 02.07.2012, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411912989054 (а.с. 55);
- в судовому засіданні 19.07.2012 позивач вимоги ухвали суду виконав частково, відповідач в зазначене судове засідання не з'явився, з огляду на що ухвалою від 19.07.2012 розгляд справи відкладено на 16.08.2012 та зобов'язано позивача, серед іншого, надати інформацію щодо листування між сторонами з заявленого предмету спору та докази звернення з вимогою про оплату по Договору № 218-24. Вказану ухвалу позивачем отримано 23.07.2012, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411913043936 (а.с. 62);
- водночас як було встановлено вище, в судовому засіданні 16.08.2012 представник позивача на запитання суду чи направлялась позивачем відповідачу вимога про оплату на суму 4 666,67 грн. зазначив, що позивач з вимогою про оплату за Договором № 218-24 до відповідача не звертався.
Отже, як слідує з матеріалів справи, про час та місце судових засідань по справі, позивач був обізнаний, так само, як і про необхідність надати суду докази звернення з вимогою про оплату по Договору № 218-24 і на запитання суду позивач повідомив про те, що таких доказів в нього немає.
Враховуючи викладені вище обставини, будь-які підстави вважати, що позивач надав не всі наявні в нього докази з цього питання, на думку колегії суддів, у суду першої інстанції були відсутні.
За таких обставин, доданий відповідачем до апеляційної скарги додатковий доказ, а саме рахунок-фактура № 295 від 12.03.2012 на суму 4 666,67 грн., колегією суддів до уваги не приймається.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи належних документальних доказів повідомлення відповідача про строк виконання ним зобов'язання по оплаті наданих позивачем за умовами Договору №218-24 послуг, відповідач не може вважатися таким, що порушив зобов'язання перед позивачем.
Враховуючи, що позивачем не доведено належними і допустимим доказами, що до подачі позову до суду він звертався до відповідача з вимогою про оплату наданих за Договором №218-24 послуг в сумі 4 666,67 грн. і отримав його відмову це зробити, відсутні правові підстави вважати, що на дату звернення позивача до суду має місце порушення його прав, в той час як відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 4 666,67 грн. за Договором №218-24. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Водночас суд першої інстанції правомірно звернув увагу позивача на те, що заборгованість відповідач перед позивачем в розмірі 4 666,67 грн. за Договором № 218-24 матеріалами справи підтверджується та що останній не позбавлений права звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права у разі, якщо його письмова вимога про оплату заборгованості в розмірі 4 666,67 грн. за Договором № 218-24 не буде задоволені відповідачем у семиденний строк від дня її пред'явлення.
Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 389,00 грн. за Договором №779-24 слід зазначити таке.
Додатком № 1 від 01.06.2009 до Договору №779-24 сторони погодили період надання послуг, їх види та програми, в яких вони надаються, назву відеоматеріалу та вартість послуг, яка становить 250 000 грн.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання Договору №779-24 позивач надав послуги по розміщенню реклами на суму 250 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів прийому-передачі послуг від 30.09.2009 на суму 62 500 грн. від 31.12.2009 на суму 62 5000 грн., від 31.03.2010 на суму 62 500 грн. та від 23.08.2010 на суму 62 500 грн. (а.с. 32-35).
Зазначені акти підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками сторін.
Згідно п. 4.3 Договору №779-24 оплата послуг здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на підставі рахунків, що їх виставляє позивач, але в будь-якому випадку оплата має бути здійснена відповідачем до 31.08.2009 Оплата може здійснюватися частинами.
Враховуючи дати підписання актів прийому-передачі послуг, які фіксували факт надання позивачем відповідачу послуг за Договором № 779-24 (30.09.2009, 31.12.2009, 31.03.2010 та 23.08.2010), фактично роботи мали бути оплачені на умовах передоплати.
В позовній заяві позивач зазначив, що, відповідач здійснив оплату наданих позивачем за Договором №779-24 послуг на суму 249 611,00 грн., у зв'язку з чим, просить стягнути з відповідача за Договором №779-24 заборгованість в розмірі 389,00 грн.
Позивач посилається на те, що спірні роботи відповідачем оплачені частково.
Отже, для встановлення розміру заборгованості за Договором № 779-24 суду необхідно дослідити, яка частина з послуг, наданих позивачем відповідачу за спірними актами, останнім оплачена.
Проте, позивачем до позовної заяви не додано доказів часткової оплати боргу за Договором №779-24.
Ухвалами від 26.06.2012 та від 19.07.2012 суд першої інстанції зобов'язував позивача, серед іншого, надати суду докази часткової оплати за Договором № 779-24.
Крім того, ухвалою суду від 19.07.2012 позивача було попереджено, що при ухиленні від виконання вимог суду, судом можуть бути застосовані заходи передбачені п. 5 ст. 81 ГПК України у вигляді залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Вимоги суду першої інстанції, викладені в ухвалах від 26.06.2012 та від 19.07.2012 в частині надання послуг часткової оплати спірних послуг, позивачем не виконані - докази не представлені, про причини невиконання вимог ухвали суду не повідомлено, пояснень щодо неможливості надати витребувані судом докази не надано.
Проте, витребувані судом документальні докази є необхідними для вирішення спору сторін по суті, оскільки наявних в матеріалах справи документальних доказів для встановлення обсягу неоплачених за Договором №779-24 послуг недостатньо.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Пунктом 4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що:
- при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: - додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; - витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; - позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.
- поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК;
- у разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
В матеріалах справи відсутні докази наявності поважних причин невиконання позивачем вимог ухвал суду першої інстанції від 26.06.2012 та від 19.07.2012 в частині надання доказів часткової оплати за Договором № 779-24.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що ним в судовому засіданні 16.08.2012 суду першої інстанції було надано для огляду ухвалу господарського суду міста Києва від 05.01.2012 у справі № 9/435, якою затверджено мирову угоду між позивачем та відповідачем на суму 189 611 грн., та виписку з рахунку позивача за 11.05.2012, якою підтверджено факт оплати відповідачем послуг за договором про розміщення реклами № 779-24 на суму 60 000 грн., а тому позовні вимоги на суму 249 611 (189 611+60 000) до відповідача не висувались; що представником позивача в судовому засіданні зазначалось, що встановити, за яким саме актом прийому-передачі наданих послуг виникла заборгованість в сумі 389 грн., не є можливим, оскільки у вищевказаних мировій угоді та виписці з рахунку позивача не вказано, по яким актам прийому-передачі здійснюється оплата на суму 189 611 грн. та 60 000 грн.
Проте, факт надання позивачем таких доказів спростовується змістом протоколу судового засідання від 16.08.2012, на який, як було встановлено вище, позивачем зауваження в порядку ст. 81-1 ПК України не подавались.
З урахуванням викладеного вище, неподання позивачем без поважних причин витребуваних господарським судом документальних доказів, які в даному випадку є необхідними для вирішення спору сторін в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 389 грн. за надані за Договором №779-24 послуги, є підставою для залишення позову в цій частині без розгляду з підстав, передбачених п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Національної телекомпанії України задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2012 у справі № 5011-70/8331-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Національну телекомпанії України.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Національної телекомпанії України на рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2012 у справі № 5011-70/8331-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2012 у справі № 5011-70/8331-2012 залишити без змін.
3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-70/8331-2012.
Головуючий суддя Калатай Н.Ф.
Судді Баранець О.М.
Пашкіна С.А.
Дата складання та підписання
повного тексту постанови: 05.11.2012