79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.10.12 Справа№ 5015/3959/12
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт - Альфа»(с. Солонка)
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви - Маркет»(м. Львів)
про:стягнення 13 000 (тринадцять тисяч ) грн. 70 коп. (з яких: 9 680,69 грн. -основний борг; 1 383,88 грн. - пеня; 1 936,13 грн. -штраф)
Суддя: Цікало А.І. При секретарі: Герасименко В.С.
Представники:
Позивача:Галушка Г. М. -представник (довіреність вих. № 001 від 05.01.2012 р.)
Відповідача:не з'явився
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.
Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.
21.09.2012 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 4279 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт - Альфа»(с. Солонка) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви - Маркет»(м. Львів) про стягнення 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 70 коп. (з яких: 9 680,69 грн. -основний борг; 1 383,88 грн. -пеня; 1 936,13 грн. -штраф).
Ухвалою суду від 24.09.2012 р. порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 09.10.2012 р.
09.10.2012 р. до суду за вх. № 22661/12 від представника позивача поступило клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи. До зазначеного клопотання долучено довідку про відсутність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 або п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України № 235 від 28.09.2012 р., копії актів звірки взаєморозрахунків станом на 16.12.2011 р. та на 27.09.2012 р., копію претензії № 38 від 30.01.2012 р., довідку про стан заборгованості на 01.10.2012 р., копії банківських виписок та витяг з ЄДРЮОФОП від 03.10.2012 р. № 14811140.
Ухвалою суду від 09.10.2012 р., у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 30.10.2012 р.
Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 24.09.2012 р. та про відкладення розгляду справи від 09.10.2012 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
30.10.2012 р. до суду за вх. № 24418/12 від представника позивача поступили витребувані судом документи, а саме: довідка про заборгованість відповідача перед позивачем станом на 29.10.2012 р., копія акту звірки взаєморозрахунків станом на 27.09.2012 та докази його направлення відповідачу, звіт взаєморозрахунків з контрагентом з 01.01.2011 р. по 29.10.2012р.
Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.
Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 24.09.2012 р. та про відкладення розгляду справи від 09.10.2012 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).
Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
04 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферозіт - Альфа»(надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мальви - Маркет»(надалі- відповідач) був укладений договір поставки товарів № 17/01/11 (надалі -Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).
Відповідно до п. 1.1. Договору, позивач зобов'язується постачати і передавати у власність відповідача будівельні матеріали (надалі - товар), а відповідач зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
Згідно з п. 1.2. Договору, асортимент товару, його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно видаткових накладних (надалі - накладні). Ціни на кожну наступну поставку встановлюються в накладних.
Відповідно до п. 1.3. Договору, накладні мають силу протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між сторонами, вони мають також силу додатків до даного договору і є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 2.1. Договору, умови та строки поставки кожної окремої партії товару узгоджуються сторонами у момент формування заявки.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу, а відповідач отримав товар на загальну суму 10 386 грн. 14 коп., що підтверджується видатковими накладними № ТРН-ЛВ/ФА4659 від 29.12.2011 р. на суму 1 184,64 грн., № ТРН-ЛВ/ФФ3017 від 29.12.2011 р. на суму 4 484,00 грн., № ТРН-ЛВ/ФА4247 від 21.11.2011 р. на суму 1 184,83 грн., № ТРН-ЛВ/ФА4214 від 17.11.2011 р. на суму 1 205,64 грн., № ТРН-ФА4170 від 14.11.2011 р. на суму 1 184,83 грн., № ТРН-ЛВ/ФГ2014 від 14.11.2011 р. на суму 182,70 грн. та № ТРН-ЛВ/ФГ2013 від 14.11.2011 р. на суму 959,50 грн. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).
Відповідно до п. 2.4. Договору, при виявленні невідповідності продукції за кількістю або якістю відповідач зобов'язаний негайно повідомити про це позивача та скласти акт про невідповідність продукції за кількістю або якістю. Акт має бути підписаний комісією у складі не менше трьох осіб, та в її склад повинен входити водій, що здійснював поставку продукції та за вимогою позивача його представник. При прийманні продукції з порушенням вимог цього пункту збитки позивачем не відшкодовуються.
Відповідач не повідомляв позивача про виявлення невідповідності товару за кількістю або якістю.
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється на протязі тридцяти календарних днів від дати отримання товару відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи та стверджує позивач, відповідач частково оплатив поставлений товар, що підтверджується відповідними банківськими виписками (копії долучено до матеріалів справи).
Станом на день звернення з позовом до суду та час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 9 680 грн. 69 коп.
Відповідно до п. 5.2. Договору, у випадку порушення строків, передбачених даним договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.
Згідно п. 5.3. Договору, у випадку прострочення оплати вартості поставленого товару біль ніж на 20 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20 % від суми неоплаченого товару.
За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивачем нараховано відповідачу 1 383,88 грн. -пені та 1 936,13 грн. -штрафу.
Відповідно до умов Договору, відповідач повинен був оплати вартість поставленого товару на протязі 30 календарних днів від дати отримання товару. Відповідно до видаткових накладних, копії котрих долучено позивачем до матеріалів справи, товар був отриманий відповідачем у листопаді -грудні 2011 року
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано пеню з 04.02.2011 р. по 06.08.2011 р., тобто за період, коли товар ще не був поставлений відповідачу, що не відповідає вимогам ст. 232 ГК України.
Оскільки позивачем невірно нараховано пеню у розмірі 1 383 грн.88 коп., суд вважає за доцільне залишити позов в цій частині без розгляду.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1 936 грн.13 коп. -штрафу, то суд вважає що такі вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання, не представив доказів сплати боргу, не скористався наданим йому правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів і на участь у судовому процесі.
Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт - Альфа»(с. Солонка) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви - Маркет»(м. Львів) про стягнення 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 70 коп. (з яких: 9 680,69 грн. -основний борг; 1 383,88 грн. -пеня; 1 936,13 грн. -штраф) обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 11 616 (одинадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 82 коп. (з яких: 9 680,69 грн. -основний борг; 1 936,13 грн. -штраф).
Відповідно до вимог ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.
Оскільки позивачем не подано належного та обґрунтованого розрахунку пені, суд залишає позов в частині стягнення 1 383 грн.88 коп. пені без розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня- 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні
Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно платіжного доручення № 3992 від 11.09.2012 р. позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 81, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт - Альфа»(с. Солонка) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви - Маркет»(м. Львів) про стягнення 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 70 коп. (з яких: 9 680,69 грн. -основний борг; 1 383,88 грн. -пеня; 1 936,13 грн. -штраф) - задоволити в частині стягнення 11 616 (одинадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 82 коп. (з яких: 9 680,69 грн. -основний борг; 1 936,13 грн. -штраф).
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет»(вул. Литвиненка, буд. 3, м. Львів, 79034; код ЄДРПОУ 13835841) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт-Альфа»(вул. Людкевича, буд. 40, с. Солонка, Пустомитівський район, Львівська область, 81131; код ЄДРПОУ 30543304) -11 616 (одинадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 82 коп. (з яких: 9 680,69 грн. -основний борг; 1 936,13 грн. -штраф) та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.
3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт - Альфа»(с. Солонка) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви - Маркет»(м. Львів) в частині стягнення 1 383 (одна тисяча триста вісімдесят три) грн. 88 коп. пені - залишити без розгляду.
4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Цікало А.І.