"29" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2511/2012
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Кохан Г.Л. (представник діючий на підставі довіреності);
від відповідача: Єфрємов В.Ю. (представник діючий на підставі довіреності);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Укрюгторг";
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-П"
про стягнення 39058,93 грн.
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Укрюгторг" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-П", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 39058,93 грн., з яких 24588,02 грн. -основна заборгованість, 1515,72 грн. -пеня, 12294,01 грн. -штраф, 661,18 грн. -3% річних та покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки №11/1330 від 20.06.2011р., позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобов'язання, між тим, відповідач за фактично отриманий товар у повному обсязі не розрахувався, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.08.2012 року суддею Невінгловською Ю.М. порушено провадження у справі №5017/2511/2012 за даним позовом та призначено розгляд справи в засіданні суду.
У судовому засіданні 08.10.2012 року, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом було оголошено перерву до 29.10.2012 року.
26.10.2012 року до канцелярії суду від ТОВ "Торгова компанія "Укрюгторг" надійшло клопотання (вх. ГСОО № 32402/2012 від 26.10.2012р.), згідно якого позивач, в порядку ст.ст. 22, 33 Господарського процесуального кодексу України, просив суд зобов'язати відповідача надати оригінали товарно-транспортних накладних, відповідно до яких ТОВ "Меркурій-П" за період з 21.07.2011р. по 06.12.2011р. здійснено платежі, а також зобов'язати відповідача провести звірку взаєморозрахунків з ТОВ "Торгова компанія "Укрюгторг" за спірний період.
В обґрунтування поданого клопотання позивач посилався на те, що оскільки ТОВ "Меркурій-П" спірні поставки товару не визнає, але при цьому здійснювало оплату за товар за іншими накладними (з огляду на зміст платіжних документів), вказані накладні та акт звірки мають бути надані відповідачем, як докази, обґрунтовуючі заявлені ТОВ "Меркурій-П" заперечення.
У судовому засіданні від 29.10.2012 року представник позивача подане клопотання підтримав та просив суд здійснити відповідні процесуальні дії, при цьому зазначив, що вказане клопотання заявлено також в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.
Суд, розглянувши клопотання позивача у судовому засіданні 29.10.2012р., заявлене в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, відмовив у його задоволенні з огляду на необґрунтованість заявленого клопотання, а також враховуючи, що витребувані документи не встановлюють будь-яких обставин у вирішенні справи по суті. Крім того, судом зазначено, що при поданні зазначеного клопотання ТОВ "Торгова компанія "Укрюгторг" ніяким чином не доведено обставин неможливості надання таких доказів самостійно, що є обов'язковою умовою при застосуванні судом ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача в судовому засіданні 29.10.2012 року, проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позов вх. ГСОО № 27703/2012 від 10.09.2012р. (а.с. 28-29), а також у додаткових поясненнях (а.с. 61, 68, 71-72). При цьому, обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на невідповідність печатки підприємства, яка міститься на спірних накладних та зазначає, що з товарно-транспортних накладних не вбачається якою саме особою ТОВ "Меркурій-П" отримано спірний товар, оскільки накладні не містять відповідних відомостей. Разом з тим, відповідач зазначав, що договір №11/1330 від 20.06.2011р. є недійсним, оскільки оформлений неналежним чином (відсутня печатка ТОВ "Меркурій-П" на кожній сторінці даного договору), а також з огляду на те, що сторонами не узгоджено строки поставки товару за даним договором. Крім того, згідно наданих додаткових пояснень ТОВ "Меркурій-П", зокрема, просило суд визнати недійсним договір поставки №11/1330 від 20.07.2011р. та №11/1930 від 20.06.2011р., зобов'язати позивача надати договір поставки №10/1307 від 27.04.2010р., надати правову оцінку договору поставки №09/0201 від 27.01.2009р. та зобов'язати позивача виконати дії по досудовому врегулюванню господарського спору, шляхом пред'явлення претензії, згідно положень розділу 2 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, зазначені прохання ТОВ "Меркурій-П" судом до уваги не приймаються та не розглядаються, оскільки вони містять характер позовних вимог, між тим, у даній справі відповідачем, в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу Україні, жодні зустрічні позовні вимоги до ТОВ "Торгова компанія "Укрюгторг" не заявлялись, а викладення їх у поясненнях на заявлені позовні вимоги господарським процесуальним законодавством не передбачено. Отже, ТОВ "Меркурій-П" вважає позовні вимоги ТОВ "Торгова компанія "Укрюгторг" незаконними, безпідставними та необґрунтованими, в зв'язку з чим просить суд у задоволені позовних вимог ТОВ "Торгова компанія "Укрюгторг" відмовити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
20 червня 2011 року між ТОВ "Торгова компанія "Укрюгторг" (надалі -постачальник) та ТОВ "Меркурій-П" (надалі -покупець) укладено договір поставки №11/1330, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти, згідно замовлення покупця, а покупець приймати за товарно-транспортними накладними та сплачувати в порядку, визначеному договором, продукти харчування, у тому числі напої, надалі -товар.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень покупця. Замовлення передається покупцем та приймається постачальником у будь-якій зрозумілій сторонами формі (шляхом заповнення бланків, замовлень факсом, по телефону). Кількість та асортимент товару визначається домовленістю сторін при кожному замовлені та підтверджується документами на відпуск.
У відповідності до п. 2.4 договору, за домовленістю сторін поставка товару може здійснюватись на умовах DDP (склад покупця), згідно з умовами Інкотермс-2000р. при цьому, покупець зобов'язаний своїми силами і за свій рахунок протягом 15 хвилин з моменту прибуття автотранспорту з товаром відвантажити товар.
Згідно п. 2.6 договору, при поставці товару відповідно до п. 2.4 даного договору представник покупця, уповноважений на засвідчення документів на відпуск, після приймання товару завіряє документи на відпуск. При централізовано-кільцевих перевезеннях допускається поставка товару без довіреності за умови, що до моменту передачі товару покупець письмово сповістить постачальника про зразки печатки (штампу), якими матеріально відповідальна особа, яка приймає товар, буде завіряти свій підпис на документах на відпуск.
Положеннями п. 3.3 договору передбачено, що покупець здійснює повний розрахунок за поставлену партію товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки партії товару. Товар вважається поставленим з моменту завірення представниками сторін документів на відпуск відповідно до п. 2.5, 2.6 даного договору.
Згідно п. 4.1 договору, у випадку прострочки покупцем сплати вартості товару у відповідності до п. 3.3 цього договору, покупець несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки.
Умовами п. 4.2 договору визначено, що у випадку прострочки покупцем оплати товару більше 30 днів у відповідності до п. 3.3 даного договору покупець крім відповідальності, передбаченої в п. 4.1, додатково несе відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 50% від суми неоплаченого товару.
Пунктом п. 5.1 передбачено, що даний договір укладено строком до 15 лютого 2012р. та вступає в силу з моменту належного засвідчення сторонами.
При цьому, згідно положень п. 2.6 договору поставки №11/1330 від 20.06.2011р., у зв'язку з укладенням відповідного договору, на підставі „Інструкції про порядок виданих та використаних довіреностей на отримання цінностей" відповідачем було надано позивачу повідомлення про зразки печатки (штампа) з зазначенням відповідальних осіб ТОВ "Меркурій-П", які здійснюють засвідчення своїх підписів на накладних при прийманні цінностей без довіреності, з відповідним відтиском печатки (штампу) ТОВ "Меркурій-П".
Як зазначає позивач, на виконання умов укладеного між сторонами договору, протягом періоду з 08.08.2011р. по 24.10.2011р. ТОВ "Торгова компанія "Укрюгторг" було поставлено у власність відповідача алкогольні напої на загальну суму 25548,82 грн., згідно товарно-транспортної накладної №РС-0041179 від 08.08.2011р. на суму 4055,02 грн., товарно-транспортної накладної №РС-0048065 від 31.08.2011р. на суму 4648,41 грн., товарно-транспортної накладної №РС-0053286 від 22.09.2011р. на суму 10113,37 грн., товарно-транспортної накладної №РС-0059795 від 24.10.2011р. на суму 2107,72 грн. та товарно-транспортної накладної №РС-0059794 від 24.10.2011р. на суму 4624,30 грн.
Як встановлено матеріалами справи, згідно наданих позивачем пояснень (а.с. 34-36), станом на 13.07.2011р. за ТОВ "Меркурій-П" рахувалась заборгованість перед ТОВ "Торгова компанія "Укрюгторг" за фактично отриманий товар у сумі 19546,58 грн., при цьому, до моменту першої спірної поставки позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 2659,93 грн., а відповідачем здійснено проплату за раніше поставлений товар у сумі 6187,83 грн., між тим, не враховуючи наявність заборгованості у період з 08.08.2011р. по 24.10.2011р. позивачем поставлено товар на суму 25548,82 грн. (за спірними накладними). Крім того, як стверджує позивач протягом періоду з 08.08.2011р. по 11.09.2012р. ТОВ "Меркурій-П" здійснено проплати за поставлений товар у розмірі 16979,48 грн., при цьому, з них грошові кошти у розмірі 4648,41 грн., сплачені за платіжним дорученням №215 від 05.12.2011р. у сумі 960,80 грн., враховуючи невідповідне призначення платежу (угода №09/0201 від 27.01.2009р., накл. від 01.09.2011р.) зараховано в рахунок погашення заборгованості за першою спірною накладною, а саме товарно-транспортною накладною №РС-0041179 від 08.08.2011р. на суму 4055,02 грн.
Отже, згідно розрахунку позивача, станом на момент розгляду справи за ТОВ "Меркурій-П" рахується заборгованість перед ТОВ "Торгова компанія "Укрюгторг" за фактично отриманий товар за договором поставки №11/1330 від 20.06.2011р. у розмірі 24588,02 грн.
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем, що обумовлено порушенням умов сплати вартості поставленого товару та направлено на стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №11/1330 від 20.06.2011р., штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу та 3% річних.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільств; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Водночас ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що умови укладеного між сторонами договору поставки №11/1330 від 20.06.2011р. не суперечать положенням законодавства України, та враховуючи, що даний договір у судовому порядку не визнано недійсним, що не заперечується відповідачем, суд вважає правомірним виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків за відповідним договором.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до положень ст. 2 „Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 (із змінами та доповненнями) сировина, матеріали, паливо, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі -цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
При цьому, суд зазначає, що довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей, в свою чергу, на підставі чого без довіреності не може бути створено інший первинний документ -накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і, відповідно до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999р. (із змінами та доповненнями), підставою для її бухгалтерського обліку.
Крім того, відповідно до змісту п.п. 1.2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. (із змінами і доповненнями) господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
При цьому, одержувачем товару за спірними видатковими накладними є відповідач, відповідно обов'язок щодо видачі довіреностей їх оформлення та реєстрації покладено на ТОВ "Меркурій-П". Разом з тим, порядок приймання товару та документи необхідні для здійснення відповідного приймання, передбачені умовами укладеного договору між сторонами у справі.
Так, за умовами договору №11/1330 від 20.06.2011р., сторонами передбачено випадок (п.2.6 договору), коли відпуск товарно-матеріальних цінностей відбувається без довіреності - за умови, що до моменту передачі товару покупець письмово сповістить постачальника про зразки печатки (штампу), якими матеріально відповідальна особа, яка приймає товар, буде завіряти свій підпис на документах на відпуск. При цьому, відповідне повідомлення ТОВ "Меркурій-П" про зразки печатки (штампа) з зазначенням відповідальних осіб, які здійснюють засвідчення своїх підписів на накладних при прийманні цінностей без довіреності, з відповідним відтиском печатки (штампу) ТОВ "Меркурій-П" було надано позивачу та наявне в матеріалах справи (а.с. 21).
Як встановлено матеріалами справи, товарно-транспортні накладні №РС-0041179 від 08.08.2011р., №РС-0048065 від 31.08.2011р., №РС-0053286 від 22.09.2011р., №РС-0059795 від 24.10.2011р. та №РС-0059794 від 24.10.2011р. не містять відповідного відтиску печатки (штампу) ТОВ "Меркурій-П", а також прізвища уповноважених представників ТОВ "Меркурій-П" на отримання товарно-матеріальних цінностей від підприємства позивача, про які зазначено у повідомленні відповідача про зразки печатки (штампа) та матеріально-відповідальних осіб підприємства. Водночас, позивачем не надано до матеріалів справи інших документів, які б мали ознаки довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також містили посилання на наявні у спірних товарно-транспортних накладних відтиски печатки, штампу підприємства відповідача. При цьому, існування таких документів заперечується позивачем.
З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що вказані накладні не є належними та допустимими доказами, підтверджуючими факт отримання товару за спірними товарно-транспортними накладними уповноваженою особою відповідача.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Торгова компанія "Укрюгторг" про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 24588,02 грн., з огляду на відсутність первинних документів, які б підтверджували факт отримання уповноваженою особою відповідача товарно-матеріальних цінностей від підприємства позивача.
Разом з тим, доводи позивача про визнання спірних поставок товару, шляхом перерахування грошових коштів у спірний період, судом до уваги не приймаються, оскільки платіжні документи не містять посилання ні на договір поставки №11/1330 від 20.06.2011р. ні на спірні товарно-транспортні накладні, при цьому, зарахування грошових коштів у сумі 960,80 грн., сплачених за платіжним дорученням №215 від 05.12.2011р., в якості часткової проплати за товарно-транспортною накладною №РС-0041179 від 08.08.2011р. здійснено позивачем самостійно без урахування зазначеного в даному платіжному дорученні призначення платежу. Разом з тим, згідно норм чинного законодавства, невірне зазначення в платіжному документі призначення платежу не є підставою для зарахування в одноособовому порядку грошових коштів в якості плати за спірними накладними.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Між тим, позивачем, в порушення вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодного доказу підтверджуючого отримання ТОВ "Меркурій-П" товару від ТОВ "Торгова компанія "Укрюгторг" за спірними накладними.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність у відповідача зобов'язання по сплаті вартості товару зазначеного у товарно-транспортних накладних №РС-0041179 від 08.08.2011р., №РС-0048065 від 31.08.2011р., №РС-0053286 від 22.09.2011р., №РС-0059795 від 24.10.2011р. та №РС-0059794 від 24.10.2011р., в зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1515,72 грн., штрафу у розмірі 12294,01 грн. та 3% річних у розмірі 661,18 грн. не підлягають задоволенню.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Торгова компанія "Укрюгторг" у повному обсязі.
Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43-44, 49, 82-85 Господарсько процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 05.11.2012р.
Суддя Невінгловська Ю.М.