"30" жовтня 2012 р. Справа № 5016/1832/2012(6/121)
м. Миколаїв
За позовом: Селянського (фермерського) господарства "Волощакевич", Миколаївська область, Веселинівський район, с. Широколанівка.
до відповідача: Військової частини А 1890, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Улянівка.
про: визнання права на збирання врожаю
Суддя О.В. Ткаченко
Представники:
Від позивача: Герман О.С., дов. № б/н від 17.02.2012 року.
Від відповідача: Ліхолєтов В.В. довіреність № 93 від 23.01.2012 року.
СУТЬ СПОРУ: Селянське (фермерське) господарство "Волощакевич" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Військової частини А 1890 про визнання за СФГ «Волощакевич»права на збирання врожаю соняшнику, посіяного 1807 га та кукурудзи, посіяної на 300 га на земельній ділянці площею 3084 га, що надана Військовій частині А 1890 в безстрокове користування згідно Державного акту від1989 року за № 062777, яка залучена військовою частиною А 1890 за договором про спільний обробіток землі № 414 від 01.11.2010 року.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що не заперечує проти права власності позивача на врожай соняшнику, також не заперечує право вільного доступу позивача до земельних ділянок, що обробляються сторонами, проте вказує, що господарська діяльність проводиться на землях оборони (військовому полігоні), де проводяться бойові навчання. Саме тому 27.08.2012 року ТВО Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенантом Пушняковим А.С. було надано розпорядження прибрати техніку та людей з території полігону, проте дане розпорядження мало тимчасовий характер, а тому у договірних відносинах між відповідачем та позивачем стався випадок передбачений п. 10.2 Договору в частині проведення бойових навчань.
Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 30.10.2012 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
встановив:
24.09.2009 року між Селянським (фермерським) господарством "Волощакевич" та військовою частиною А 1890 був укладений договір № 414 про спільний обробіток землі (далі - Договір), а 10.04.2010 року додаткова угода №2 від 10.04.2012 р. до цього договору.
Згідно п. 1.1 Договору сторони зобов'язалась з метою відпрацювання співпраці з підприємствами і залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності та життєдіяльності військової частини А 1890 сторони домовились під співпрацю і співробітництво без утворення юридичної особи з використання земель, які надані відповідачу в безстрокове користування та можливостей позивача спільно діяти для досягнення загальних цілей, а саме: вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва, збирання, зберігання та їх подальша реалізація.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що сторони домовилися, що спільний обробіток землі буде здійснюватись наступним чином: - відповідач бере не себе зобов»язання залучити площу земельної ділянки під спільну діяльність та проводити її обстеження на предмет наявності та, в подальшому, проведення заходів своєчасного знешкодження вибухонебезпечних предметів, а також шкідливих для оточуючої середи, життя та здоров»я людей предметів з метою створення безпечних умов праці. -позивач бере на себе зобов»язання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, яка обумовлена договором.
На виконання зобов'язань по договору та п. 1 додаткової угоди № 2 від 10.04.2012 року відповідач за цим Договором зобов»язався залучити до спільної обробки, що буде проводитись з позивачем земельні ділянки, що надані відповідачу в безстрокове користування, згідно Державного Акту від 1989 року за № 062777, площею 3084 га, терміном на 7 сільськогосподарських років тобто до 31.12.2017 р.
У позовній заяві СГ "Волощакевич" зазначає, що на виконання умов договору та своїх обов'язків за Договором приступив до спільного обробітку землі, а саме посіяв на залученій відповідачем земельній ділянці сільськогосподарські культури (соняшник на площі 1807 га. та кукурудзу на площі 300 га.), що підтверджується актом сівби № 6 від 06.06.2012 року, обробив їх та перерахував відповідачу достроково розподілений прибуток, що підтверджується платіжними дорученнями 14.12.2011 року та 30.03.2012 року, актом звірки взаєморозрахунків № 4.
У серпні 2012 року позивачем був отриманий лист від відповідача (вих. № 702 від 27.08. 2012 року) згідно якого командування військової частини А1890 вимагало призупинити збирання врожаю та заборонило знаходження техніки на землях, залучених відповідно до договору про спільний обробіток землі, до окремого розпорядження.
У позовній заяві ФГ "Волощакевич" вказує, що відповідач не визнає його право на збирання врожаю, забороняє йому збирати врожай. Це порушує встановлене п. 8.6 договору № 414 від 01.11.2010 року право позивача на свій розсуд розпоряджатися зібраним врожаєм.
Позивач просить визнати за ним право на збирання врожаю соняшнику, посіяного на 1807 га та кукурудзи, посіяної на 300 га на земельній ділянці площею 3084 га, що надана військовій частині А1890 в безстрокове користування згідно Державного акту від 1989 року за № 062777, яка залучена військовою частиною А 1890 за договором про спільний обробіток землі №414 від 01.11.2010 року.
Відповідач, у відзиві на позовну заяву зазначив, що право власності позивача на врожай, та право позивача на збирання врожаю не заперечує.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд дійшов висновку.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Із матеріалів справи, зокрема із відзиву відповідача та доданого до матеріалів справи листа відповідача (вих. № 702 від 27.08.2012 року) не вбачається, що він не визнає право позивача на збирання врожаю або забороняє позивачеві збирати врожай. У листі йде мова лише про тимчасове призупинення збирання врожаю на землях, залучених відповідно до договору від 01.11.2010 року № 414 про спільний обробіток землі до окремого розпорядження. Вказаний лист відповідача направлений позивачеві на виконання телеграми ТВО командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 27 серпня 2012 року, що відповідає приписам п. 10.1 договору № 414 від 01.11.2010 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено, що відповідач не визнає його право на збирання врожаю, забороняє збирати врожай та що відповідач порушив його права та охоронювані законом інтереси, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. У позові відмовити повністю.
Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2012 року.
Суддя О.В.Ткаченко