33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"29" жовтня 2012 р. Справа № 5019/2675/11
За позовом заступника прокурора Рівненського району в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства «Сільськогосподарське підприємство «Шубківське»
до відповідача приватного акціонерного товариства Агрофірма «Зоря ім. Плютинського»
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області
про стягнення 769 565 грн.
Суддя Гудзенко Я.О.
Представники:
від позивача: Яремчук С. М. (голова правління, наказ №204 від 14.10.2010 р.)
від відповідача: Діонісьєв І. М. (довіреність № 374 від 20.12.2011 р.)
від третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору: Боліщук І. Ю. (довіреність № 7 від 14.03.2012 р.)
від органу прокуратури: не з'явився
Прокурор Рівненського району Рівненської області (далі -Прокурор) в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства «Сільськогосподарське підприємство «Шубківське»(далі - Позивач) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до приватного акціонерного товариства Агрофірма «Зоря ім. Плютинського»(далі -Відповідач) про стягнення 769 565, 00 грн. за договором про сумісну діяльність № 80 від 15.05.2007р.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 7 лютого 2012 року позовні вимоги було задоволено повністю та стягнуто з Відповідача на користь Позивача 769 565 грн. коп. заборгованості та 15 391 грн. 30 коп. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 8 травня 2012 року апеляційну скаргу ПАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського»задоволено, рішення господарського суду Рівненської області від 7 лютого 2012 року у справі № 5019/2675/11 скасовано, прийнято нове, яким в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського Суду від 26 липня 2012 року вказані вище постанову та рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Рівненської області в іншому складі суду.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13 серпня 2012 року суддею Гудзенко Я. О. справу прийнято до провадження та її розгляд призначено на 22.08.2012 року.
20 серпня 2012 року Позивачем було подано письмові пояснення по справі, з яких вбачається, що Позивач позовній вимоги підтримує повністю та просить задовольнити позов прокуратури.
21 серпня 2012 року регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (далі -РВ ФДМУ, третя особа у справі) було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням повноважного представника у відпустці. Відповідачем було також подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 22.08.2012 року розгляд справи відкладено на 03.10.2012 р.
3 жовтня 2012 року РВ ФДМУ було подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи у Вищому господарському суді України справи №5019/132/12, яке судом залишено без задоволення.
3 жовтня 2012 року Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що Відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Прокуратурою подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 03.10.2012 року розгляд справи було відкладено на 10.10.2012 р.
10 жовтня 2012 року Позивачем та третьою особою було подано клопотання про продовження розгляду справи. Дане клопотання було прийнято судом. Відповідачем подано письмові пояснення по справі, в яких Відповідач зазначає що позовні вимоги Позивача є безпідставними та не ґрунтуються на належних доказах, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Прокурором Рівненського району Рівненської області було подано заяву про відмову від позову, яка судом задоволена.
Ухвалою суду від 10 жовтня 2012 року строк розгляду спору було продовжено на 15 днів, а саме до 28.10.2012 р., розгляд справи відкладено на 29.10.2012 р.
В судовому засіданні 29 жовтня 2012 року Позивача позовні вимоги підтримав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, Відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області, -
Між ДСП «Шубківське», правонаступником якого є Позивач та Відповідачем було укладено договір про сумісну діяльність № 80 від 15.05.2007 р. з відповідними додатками (далі - Договір).
Умовами Договору сторони зобов'язалися шляхом об'єднання зусиль спільно діяти у сфері агропромислового комплексу для досягнення таких спільних господарських цілей як організація виробництва сільськогосподарської продукції.
У відповідності до пункту 3.1. Договору Позивач зобов'язався з моменту підписання Договору на цілі сумісної діяльності виділити Відповідачу зазначену в додатку 1 земельну ділянку.
Пунктом 3.2. Договору визначено, що сторони зобов'язались використовувати земельну ділянку для спільного вирощування сільськогосподарських культур, згідно технологій прийнятих в ЗАТ АПК «Зоря». Сторони також погодили розрахунок проводити продукцією, яка буде одержана на вказаній земельній ділянці в процентному відношенні до фактичних затрат сторін у вирощуванні сільськогосподарських культур.
Згідно додатку № 4 до Договору структура посівних площ на землях Позивача у 2009 році складає пар 49 га. За використання ріллі Відповідач сплачує Позивачу за кожен гектар три центнера зерна (пшениці, кукурудзи).
В обґрунтування позову зазначено, що Позивачем на виконання умов Договору було виставлено Відповідачу рахунки № 39 від 30.09.2009 р. про сплату згідно Договору 274 845 грн., № 36 від 21.12.2010 р. про сплату згідно Договору 274 845, 00 грн., № 35 від 30.09.2011 р. про сплату згідно Договору 401 600, 00 грн. Однак, згідно проведених між Позивачем та Відповідачем взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 р. та 31.07.2011 р. (а.с. 13 т. 1) за Відповідачем рахується заборгованість в розмірі 367 965, 00 грн., крім того, також й несплачена заборгованість в сумі 401 600, 00 грн., внаслідок чого загальна заборгованість Відповідача згідно Договору складає 769 565, 00 грн.
Прокурор Рівненського району в письмових поясненнях зазначає, що відповідно до п.3.2. Договору Відповідач використовував земельну ділянку для посіву озимого ріпаку, що підтверджується накладними №№ 8, 901 від 24.08.2007 р, №№919, 25 від 30.08.2007 р., №№29, 30 від 02.09.2007 р., №944 від 05.09.2007 р., №32 від 03.09.2007 р., згідно яких відпускалося насіння на посів Шубківському відділенню Відповідача, на площі 757 га згідно Додатку №2 до Договору.
Прокурором також вказано, що відповідно до п.3.2 Договору Відповідач використовував земельну ділянку для посіву озимого ріпаку та озимої пшениці, в підтвердження чого посилається на накладні №№ 1183, 1168 від 06.10.2008 р., №№1205, 1202 від 11.10.2008 р., №№1209, 1208 від 12.10.2008 р., №1214 від 13.10.2008 р., №1210 від 12.10.2011 р., №№1225, 1217, 1226 від 13.10.2008 р., №№1228, 1231 від 14.10.2008 р., №1237,1241,1238 від 15.10.2008 р., №№1245, 1244 від 16.10.2008 р., №№1264, 1270, 1266,1271 від 20.10.2008 р., №1261 від 19.10.2008 р., №1300 від 23.10.2008 р.
Однак, твердження Позивача про те, що заборгованість утворилася внаслідок недотримання Відповідачем умов Договору є недоведеними виходячи з наступного.
Первинні документи як письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, складаються у момент проведення кожної операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
Накладні №8 від 24.08.2007 р., №25 від 30.08.2007 р., №30 від 02.09.2007 р., № 29 від 02.09.07 р., №32 від 03.09.2007 р., №№ 1183, 1168 від 06.10.2008 р., №№1205, 1202 від 11.10.2008 р., №№1209, 1208 від 12.10.2008 р., №1214 від 13.10.2008 р., №1210 від 12.10.2011 р., №№1225, 1217, 1226 від 13.10.2008 р., №№1228, 1231 від 14.10.2008 р., №1237,1241,1238 від 15.10.2008 р., №№1245, 1244 від 16.10.2008 р., №№1264, 1270, 1266,1271 від 20.10.2008 р., №1261 від 19.10.2008 р., №1300 від 23.10.2008 р. скріплені відтисками печатки ЗАТ «Зоря-Елеватор». На печатці також зазначено й податковий номер ЗАТ «Зоря-Елеватор», а саме 253176317121, що не відповідає податковому номеру Відповідача. В графі „оплата" зазначено „згідно рознарядки". Вказана юридична особа не є стороною договору про сумісну діяльність № 80, відтак дані накладні не можуть слугувати доказом ведення спільної діяльності між сторонами Договору. Згідно накладних № 401 від 14.08.2007 року, № 944 від 05.09.2007 року СП „Шубківське" отримувало від ЗАТ АПК „Зоря" зерно ріпаку, але у графі „підстава отримання" в даних накладних зазначено „доповнення до рознарядки", тобто, і в даних накладних відсутня підстава отримання зерна відповідно до договору про спільну діяльність № 80 від 15.05.2007 року, відтак такі накладні не можуть слугувати доказами введення спільної діяльності між сторонами. В матеріалах справи наявні прибуткові касові ордери № 231 від 02.10.2008 року на суму 10 000,00 грн., № 239 від 04.10.2008 року на суму 10 000,00 грн., № 232 від 03.10.2008 року на суму 10 000,00 грн. Підставою отримання грошових коштів за даними ордерами є „послуги" без вказівки на існуючі договірні відносини між сторонами. Також, акти звірки взаєморозрахунків між СП „Шубківське" та ЗАТ АПК „Зоря" за 2005, 2009, 2010 роки, які були надані позивачем і завірені в односторонньому порядку тільки позивачем, не можуть слугувати належним доказом у підтвердження позовних вимог. Акти звірки розрахунків з 01.01.2011 року по 31.07.2011 року з загальним сальдо 369258,41 грн. на користь СП „Шубківське" підписані сторонами, але і в даних актах відсутні докази того, що даний борг утворився саме внаслідок здійснення сторонами своїх зобов'язань за договором про спільну діяльність № 80 від 15.05.2007 року. Оскільки, з матеріалів справи вбачається, що в даний період між сторонами здійснювалась господарська діяльність і за іншими договірними відносинами (договір № 78 від 31.042008 року, договір № 228 від 01.07.2011 року ), суд не може погодитись із твердженням позивача про те, що дані акти звірки є підтвердженням заборгованості відповідача саме за договором про спільну діяльність № 80 від 15.05.2007 року. Крім того, акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами.
До того ж, вказані накладні не заповнені у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки на деяких з них відсутні підписи уповноважених осіб на їх складання та інші дані, відсутні дані в графі «Довіреність»щодо здійснення господарської операції.
Судом встановлено, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 року у справі № 5019/132/12 рішення господарського суду Рівненської області від 06.03.2012 року скасовано, прийнято нове, яким визнано недійним договір про сумісну діяльність № 80 від 15.05.2007 р. укладений між ДСП «Шубківське»та ЗАТ «Агропромислова корпорація «Зоря».
В обґрунтування постанови Рівненський апеляційний господарський суд зазначив, що доводи апелянта (Відповідача у даній справі) про те, що договір про сумісну діяльність № 80 від 15.05.2007 року є удаваним правочином є обґрунтованими, договір № 80 від 15.05.2007 року вчинено сторонами для приховання правочину оренди земельної ділянки, відтак до спірних відносин підлягають застосуванню правилами щодо найму (оренди).
В судових засіданнях Позивач неодноразово посилався на те, що постанова суду апеляційної інстанції у справі №5019/132/12 оскаржена до суду касаційної інстанції у зв'язку з чим просив провадження у справі зупинити.
За змістом ч.1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
В поданому РВ ФДМУ клопотанні про зупинення провадження у справі не обґрунтовано неможливість розгляду даної справи за наявними в ній матеріалами, а також не подано копії касаційної скарги та доказів її прийняття Вищим господарським судом України.
Враховуючи вказане, а також те, що строк вирішення спору закінчується 29.10.2012 року, господарський суд Рівненської області розглядає справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Недійсний правочин не створює для сторін чи інших осіб правових наслідків. Зокрема сторони не зобов'язані виконувати передбачені таким правочином умови, одна сторона недійсного правочину має право відхилити вимоги другої сторони щодо вчинення певних дій.
Посилання позивача на те, що копії накладних та банківських виписок підтверджують проведення часткових розрахунків Відповідача з Позивачем є також необґрунтованим, оскільки в наявних в матеріалах справи накладних та банківських виписках відсутні посилання на вищезгаданий Договір, а будь-яких інших доказів які б підтверджували факти часткової сплати Відповідачем коштів за договором про сумісну діяльність № 80 від 15.05.2007 року матеріали справи не містять.
Як вже було зазначено вище, у відповідності до п. 3.1 Договору Позивач зобов'язався з моменту підписання Договору на цілі сумісної діяльності виділити Відповідачу зазначену в додатку 1 земельну ділянку.
В матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази передачі зазначеної земельної ділянки Відповідачу.
При направлені справи на новий розгляд до господарського Рівненської області Вищим господарським судом України було встановлено, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, попередні судові інстанції залишили без належної уваги питання про правовий статус земельної ділянки, що була виділена відповідачу позивачем у справі, не з'ясували наявність у позивача прав на земельну ділянку, документи, що посвідчують право власності чи право постійного користування земельною ділянкою згідно з нормами земельного законодавства у матеріалах справи відсутні. Таким чином не досліджено наявності правових підстав щодо розпорядження земельною ділянкою, що є предметом договору про сумісну діяльність, а з'ясування вказаних обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до приписів ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
На виконання вказівок Вищого господарського суду України Позивача було зобов'язано надати суду належне підтвердження права володіння чи користування відповідною земельною ділянкою, що є предметом Договору.
На виконання вимог суду Позивачем було надано довідки Управління Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області за період з 2007 по 2011 роки (а.с. 3-7 т. 2), з яких вбачається, що за ДСП „Шубківське" обліковуються земельні ділянки сільськогосподарських угідь площею 2 097, 94 Га. Отже, правовий статус земельних ділянок, що є предметом договору про сумісну діяльність від 15.05.2007 року № 80 судом з'ясовано: форма власності -державна, категорія земель -землі сільськогосподарського призначення.
Позивач зазначив про неоформлене право користування земельною ділянкою за ним, а отже про неможливість надати суду акти на право постійного користування.
Відповідно до правового статусу вказаних земельних ділянок нормами діючого законодавства встановлено повноваження особи щодо розпорядження даними земельними ділянками в тому числі передачі таких ділянок у спільний обробіток та в оренду.
Згідно ч. 7 ст. 93 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Відповідно до ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи -на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування -на землі комунальної власності; держава, яка реалізує своє право через відповідні органи державної влади -на землі державної власності.
Статтею 93 ЗК України та Законом України „Про оренду землі" визначено право оренди земельної ділянки як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою.
Відповідно до положень указаної статті та статті 4 Закону України „Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності є районні, обласні , Київська і Севастопольська міські держані адміністрації, Рада Міністрів Автономної республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень визначених Законом.
Таким чином, земельним законодавством не передбачено повноважень державних підприємств на передачу в оренду фізичним та юридичним особам земель, які перебувають у їх постійному користуванні у зв'язку із відсутністю у таких підприємств правомочності на розпорядження ними. За таких обставин повноваження щодо внесення земельних ділянок державними підприємствами у спільну діяльність напряму залежать від правомочності розпорядження такими земельними ділянками, яких з огляду на норми чинного земельного законодавства у державних підприємств немає.
Як вже було вказано вище згідно із суттєвою умовою Договору ( п.п. 3.1) Відповідач мав отримати від ДСП „Шубківське" земельну ділянку зазначену у Додатку № 1 з метою вирощування на ній продукції сільськогосподарського призначення. В додатках № 3,4 до Договору встановлено розмір оплати яку має сплатити Позивач на адресу Відповідача за використання ріллі у розмірі за кожен гектар три центнера зерна ( пшениці, кукурудзи ).
Таким чином в самому договорі відсутні умови щодо здійснення розрахунків коштами. До того ж Позивачем не було надано суду доказів звернення до Відповідача із вимогою про сплату боргу.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 1130 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Приписи статті 1132 ЦК України встановлюють, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Позивачем в процесі розгляду справи не було доведено належними доказами факту здійснення саме спільної діяльності сторонами Договору та факту отримання в результаті здійснення такої діяльності спільного прибутку чи будь-якої іншої вигоди відповідно до цілей такої діяльності визначеної законодавством.
Стосовно розрахунків за 2009 рік слід зазначити, що додатком № 3 до Договору сторони погодили, що структура посівних площ на землях сторони-1 у 2009 році: озима пшениця 524 га, озимий ріпак 476 га, пар 206 га. Разом 1206 га. За використання ріллі Відповідач сплачує Позивачу за кожен гектар три центнери зерна (пшениці, кукурудзи). Додатком № 4 до Договору сторони погодили, що структура посівних площ на землях Позивача у 2009 році: пар 49 га. За використання ріллі Відповідач сплачує Позивачу за кожен гектар три центнери зерна (пшениці, кукурудзи). Додатки № 3 та № 4 не містять вказівки на дату їх складання та набрання ними чинності. Позивач за використання землі у 2009 році виставив Відповідачу рахунок № 39 від 30.09.2009 року на суму 274 485,00 грн. Однак, формулювання, зазначене у додатках № 3 та № 4 до Договору, виключає можливість достовірно встановити розмір площі земельної ділянки, яка передавалась в оренду Відповідачу (1206 га, 49 га чи 1255 га). В матеріалах справи також відсутні й будь-які акти прийому-передачі земельних ділянок у 2009 році. Крім того, процентне відношення фактичних затрат на 2009 рік (згідно п. 3.2 Договору) сторонами не визначалось. Вказане виключає можливість визначення розміру заборгованості Відповідача перед Позивачем за 2009 рік.
Стосовно розрахунків за 2010-2011 роки слід зазначити, що Позивач за використання землі у 2010-2011 роках виставив Відповідачу рахунок № 36 від 21.12.2010 року на суму 274845 грн., № 35 від 30.09.2009 року на суму 401 600 грн. Однак, процентне відношення фактичних затрат (згідно п. 3.2 Договору), структура посівних площ сторонами на 2010-2011 роки не визначались. Як вже було вказано вище позивачем не було надано суду належних доказів у підтвердження передачі відповідачу земельних ділянок у 2010-2011 роках. Вказане також виключає можливість визначення розміру заборгованості Відповідача перед позивачем за 2010-2011 роки.
Враховуючи, що сторони не вносили змін до Договору у встановленому законом порядку, який крім того, як вже було вказане вище визнано недійсним, позовні вимоги щодо відшкодування вартості зерна в грошовому виразі та визначення його розміру Позивачем в сумі 769 565 грн., виходячи з власної ціни зерна, є безпідставними.
Факт укладання 30.05.2007 року договору із державним проектно-технологічним центром охорони родючості ґрунтів і якості продукції «Облдержродючисть» не є належним доказом, який свідчить про наявність зобов'язань у Відповідача за договором про сумісну діяльність.
Крім того, з протеста Генеральної прокуратури України № 05/3- 978 вих.-11 від 06.12.2011 року (далі -Протест, т. 1, а.с. 160-161) на Наказ Міністерства аграрної політики України від 22.06.2010 року № 341 вбачається, що даний наказ суперечить вимогам земельного законодавства у частині визначення порядку передачі в оренду, укладання договорів про спільну діяльність (спільний обробіток) земельних ділянок. У даному Протесті Генеральна прокуратура дійшла висновку про те, що повноваження щодо внесення земельних ділянок державними підприємствами у спільну діяльність (для спільного обробітку земель ) знову ж таки пов'язані з правомочністю розпорядження майном, яких з аналізу норм чинного законодавства у державних підприємств немає.
В результаті проведених Генеральною прокуратурою перевірок було з'ясовано, що деякі договори про спільну діяльність, предметом яких є земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні підприємств з державною формою власності мають ознаки удаваних правочинів, спрямованих на приховування факту передачі права користування земельними ділянками.
Також, в матеріалах справи відсутні й будь-які бухгалтерські документи, які б свідчили про обґрунтованість пред'явлених вимог з посиланням на ведення в установленому законом порядку бухгалтерського обліку, оскільки ведення спільної діяльності сторони відповідно до законодавства мали б відображати в бухгалтерських документах відповідно до п. 7.7 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв до введення в дію Податкового кодексу України), відповідно до якого сумісна діяльність з метою отримання прибутку є діяльністю особливого виду.
Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.
Документів бухгалтерського обліку які б свідчили про декларування, оподаткування та сплату даних сум податку на кінець кожного звітного періоду позивачем суду не надано, і відсутність даних звітів ставить під сумнів законність суб'єктивного права на отримання такого прибутку та унеможливлює задоволення позовних вимог, оскільки обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Крім того, враховуючи відмову Прокурора від поданого ним позову, яка не є обов'язковою для Позивача, оскільки не означає вибуття позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу, і з урахуванням підтримання позивачем позовних вимог, - спір вирішено по суті.
Судом було прийнято відмову прокуратури від позову, оскільки вона є обґрунтованою з підстав наведених у заяві прокурора (а.с. 44 т. 2).
Враховуючи вказане вище розподіл судових витрат визначається згідно загальних положень, відповідно ч.ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України, у зв'язку з чим сплата судового збору в розмірі 15 391, 30 грн. покладаєься на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Відмовити публічному акціонерному товариству «Сільськогосподарське підприємство «Шубківське»у задоволенні позову.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Сільськогосподарське підприємство «Шубківське»(35325, Рівненська область, Рівненський район, с. Шубків, ідентифікаційний код 00724910) в доход Державного бюджету України 15 391 (п'ятнадцять тисяч триста дев'яносто одна) грн. 30 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ.
Повне рішення складене 5 листопада 2012 року.
Суддя Гудзенко Я.О.