05.11.12 Справа № 5016/2372/2012
Суддя Ржепецький В.О., розглянувши матеріали заяви,
кредитора: Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області, 54036, м. Миколаїв, вул. Очаківська, 125-а
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольшанський водоканал», 57113, Миколаївська область, Миколаївський район, смт. Ольшанське, вул. Леніна, 14А, ідентифікаційний код 35287644
про: визнання банкрутом
01.11.2012 року кредитором подано суду заяву про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольшанський водоканал» за ознаками ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки останній неспроможний погасити кредиторську заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 118 728,02 грн. та відсутній за адресою місцезнаходження.
Вивчивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про залишення заяви без розгляду на підставі наступного.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону безспірні вимоги кредиторів -вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Статтею 1 Закону передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими та не були задоволені протягом трьох місяців після пред'явлення до виконання та відкриття виконавчого провадження, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Перелік цих документів визначено в пункті 8 статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.
Статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(далі - Закон) передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець -боржник або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а ст. 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
Таким чином, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості розгляду справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності належних доказів на підтвердження безспірних вимог ініціюючого кредитора.
На підставі вищевикладеного, при розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, що регулюється ст. 52 Закону, а саме: справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону, встановленого для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі вимоги до складу вимог ініціюючого кредитора, регулюються загальними нормами Закону. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 21.12.2010 р. у справі № 01/1074).
Як вбачається з матеріалів справи, заява Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області про порушення справи про банкрутство обґрунтована тим, що боржник має заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 118 728,02 грн. На підтвердження безспірності грошових вимог кредитором додано до заяви: копії рішень УПФУ в Миколаївському районі №179 від 01.12.10р., №1 від 05.01.11р., №97 від 24.03.09р., копію корінця вимоги №Ю-1 від 01.12.11р., копії виконавчих листів господарського суду Миколаївської області №9/440/08 від 12.08.08р., №10/630/08 від 11.11.08р., №14/397/08 від 27.10.08р., №8/69/09 від 09.04.09р., копії виконавчих листів Миколаївського окружного адміністративного суду №2а-29/09/1470, №2а-1165/09/1470, №2а-1479/09/1470, №2а-4026/09/1470.
Однак кредитором не надано суду рішення судів, докази відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих документів.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.
Частинами 7, 8 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»передбачено можливість внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, які мають різну правову природу та різні правові наслідки.
Ініціюючим кредитором не додано до заяви про порушення справи про банкрутство витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено про відсутність боржника за адресою місцезнаходження. На підтвердження факту відсутності боржника за юридичною адресою кредитор посилається на Акт ВДВС Миколаївського РУЮ від 13.10.11р., який не є належним доказом відсутності боржника, з огляду на вимоги ст. 34 ГПК України.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути заяву та додані до неї документи без розгляду.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
При цьому господарський суд зазначає, що обставини наявності підстав порушення провадження у справі про банкрутство встановлюються господарським судом на стадії прийняття відповідної заяви, тому відповідні докази мають бути подані заявником на момент порушення провадження у справі, можливості витребування вказаних документів на відміну від позовного провадження Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"не передбачає (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові №50/74 від 22.09.09р.).
З огляду на вищенаведене, керуючись пунктом 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 6, 7, 9, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд -
Заяву та додані до неї документи повернути кредитору без розгляду.
Додаток: заява та додані до неї документи на 27 аркушах.
СуддяВ.О.Ржепецький