01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"02" листопада 2012 р. Справа № 17/091-12
За позовом Приватного акціонерного товариства „Коростенський завод МДФ"
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
про стягнення 198 499,01грн.
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача Каленський О.М. (дов. від 17.07.2012р.);
від відповідача не з'явилися.
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство „Коростенський завод МДФ" (далі -позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення 198 499,01грн. заборгованості, з яких: 109 709,90грн. попередньої оплати та 88 789,11грн. неустойки.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з передачі лісопродукції згідно договору купівлі-продажу лісопродукції № 02629/12 від 13.12.2011р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.09.2012р. порушено провадження у справі № 17/091-12, розгляд справи призначено на 08.10.2012р.
Ухвалами господарського суду Київської області від 08.10.2012р. та 19.10.2012р. розгляд справи відкладено на 19.10.2012р. та 02.11.2012р. відповідно.
01.11.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області повернулася копія ухвали господарського суду Київської області від 25.09.2012р., яка була направлена судом на юридичну адресу відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1). Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом зв'язку з позначкою „за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до абзацу третього пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення троку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
У судовому засіданні 02.11.2012р. представник позивача повністю підтримав позов.
Представник відповідача в судові засідання 08.10.2012р., 19.10.2012р. та 02.11.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
13.12.2011р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (Продавець) та Приватним акціонерним товариством „Коростенський завод МДФ" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу лісопродукції № 02629/12, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупця лісопродукцію, а покупець -прийняти лісопродукцію та оплатити її на умовах договору.
Лісопродукція повинна бути поставлена покупцю на умовах DDP у відповідності до правил ІНКОТЕРМС 2000 в термін визначений в Специфікації (п. 2.1. договору).
Розрахунки за поставлену лісопродукцію проводяться в національній валюті, за цінами визначеними в Специфікаціях, шляхом перерахування суми вартості партії лісопродукції на поточний рахунок продавця в строк 5 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця (п. 3.1. договору).
Згідно п. 8.1. договору договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011р.
13.12.2011р. Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (Продавець) та Приватним акціонерним товариством „Коростенський завод МДФ" (Покупець) погоджено специфікацію № 1 до договору купівлі-продажу лісопродукції № 02629/12 від 13.12.2011р.
Відповідно до специфікації № 1 до договору купівлі-продажу лісопродукції № 02629/12 від 13.12.2011р. поставка лісопродукції на загальну суму 670 000грн. здійснюється у термін до 31.12.2012р.
Суд встановив, що 23.12.2011р. та 27.12.2011р. позивач, на виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу лісопродукції № 02629/12 від 13.12.2011р., сплатив на рахунок відповідача 50 000грн. та 100 000грн., всього 150 000грн. в якості передоплати за лісопродукцію, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 22-23).
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення покупцем умов договору.
Суд встановив, що відповідач в порушення специфікації № 1 до договору купівлі-продажу лісопродукції № 02629/12 від 13.12.2011р. свої зобов'язання з передачі лісопродукції виконав частково, передав позивачу лісопродукцію на загальну суму 40 290,10грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 12-21), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, грошові кошти у сумі 109 709,90грн. (150 000грн. -40 290,10грн.) станом на момент судового розгляду справи позивачу не повернув, що підтверджується довідкою ПАТ „АЛЬФА-БАНК" № 76647-28.1-145363 від 24.10.2012р. (а.с. 88), актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 56), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, розпискою ФОП ОСОБА_2 від 04.09.2012р. (а.с. 55) та довідкою ПрАТ „Коростенський завод МДФ" № 945 від 18.10.2012р. (а.с. 53), підписаною Т.в.о. генерального директора та головним бухгалтером товариства, а також скріпленою печаткою Приватного акціонерного товариства „Коростенський завод МДФ".
З метою досудового врегулювання спору, 10.05.2012р. позивач, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача з претензію (а.с. 27-28), згідно якої позивач просив відповідача повернути кошти у сумі 109 709,90грн. та 76 194,91грн. неустойки, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Предметом позову є вимоги про стягнення 109 709,90грн. попередньої оплати та 88 789,11грн. неустойки.
Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що позивач 23.12.2011р. та 27.12.2011р., на виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу лісопродукції № 02629/12 від 13.12.2011р., сплатив на рахунок відповідача 50 000грн. та 100 000грн., всього 150 000грн. в якості передоплати за лісопродукцію, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 22-23); відповідач в порушення специфікації № 1 до договору купівлі-продажу лісопродукції № 02629/12 від 13.12.2011р. свої зобов'язання з передачі лісопродукції виконав частково, передав позивачу лісопродукцію на загальну суму 40 290,10грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 12-21), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, грошові кошти у сумі 109 709,90грн. (150 000грн. -40 290,10грн.) станом на момент судового розгляду справи позивачу не повернув, що підтверджується довідкою ПАТ „АЛЬФА-БАНК" № 76647-28.1-145363 від 24.10.2012р. (а.с. 88), актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 56), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, розпискою ФОП ОСОБА_2 від 04.09.2012р. (а.с. 55).
Враховуючи те, що попередню оплату відповідачем позивачу на час прийняття судового рішення не повернуто, розмір вказаної попередньої оплати відповідає фактичним обставинам справи та підлягає поверненню, вимога позивача про стягнення з відповідача 109 709,90грн. попередньої оплати є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного суду України від 23.03.2010р. та постанові Вищого господарського суду України від 13.10.2010р. у справі № 27/208-47/206.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором, позивачем за період з 01.01.2012р. по 30.05.2012р. нарахована неустойка в сумі 88 789,11грн. на суму непоставленої продукції в розмірі 629 709,90грн. (670 000грн. -40 290,10грн.).
Пунктом 4.3. договору сторін погоджено, що у випадку порушення встановлених договором термінів передачі лісопродукції покупцю, продавець сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1 % від вартості непоставленої лісопродукції за кожний день прострочення передачі лісопродукції покупцю.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (статті 611 ЦК України).
Частинами першою та другою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У частині другій статті 9 ЦК України зазначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Частиною першою статті 216 та частиною другою статті 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.
Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За змістом статті 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором неустойку, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв'язку з простроченням зобов'язання.
Відповідну правову позицію наведено в постанові Верховного Суду України від 22.11.2010р. у господарській справі № 14/80-09-2056 та постанові Вищого господарського суду України від 20.12.2011р. у справі № 4/5025/1063/11.
Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, а також період нарахування неустойки, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку неустойки (а.с. 10), співрозмірність розміру неповернутої передоплати у сумі 109 709,90грн. та нарахованої позивачем неустойки у сумі 88 789,11грн., суд обмежив розмір неустойки подвійною обліковою ставкою Національного банку України. Відтак, арифметично вірний розмір неустойки, нарахованої за період з 01.01.2012р. по 30.05.2012р. на суму непоставленої лісопродукції у розмірі 629 709,90грн. становить 39 675,16грн. Відтак, вимога про стягнення 88 789,11грн. неустойки підлягає частковому задоволенню у розмірі 39 675,16грн. неустойки.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 109 709,90грн. попередньої оплати та 39 675,16грн. неустойки є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства „Коростенський завод МДФ" (01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. Ярославів Вал, буд. 38; код ЄДРПОУ 37079170) 109 709 (сто дев'ять тисяч сімсот дев'ять гривень) 90 коп. попередньої оплати, 39 675 (тридцять дев'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять гривень) 16 коп. неустойки та 2 987 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят сім гривень) 70 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позову -відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено: 05.11.2012р.
Суддя П.В. Горбасенко