79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.10.12 Справа№ 5015/3606/12
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом:Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький долотний завод» (м. Дрогобич)
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка»(м. Дрогобич)
про:стягнення 399 328 (триста дев'яносто дев'ять) грн. 18 коп. (з яких: 385 635,49 грн. -основний борг; 11 410,58 грн. -пеня; 2 282,11 грн. -3 % річних)
Суддя: Цікало А. І. При секретарі: Герасименко В. С.
Представники:
Позивача:Романчук Д. М. -представник (довіреність б/н від 22.08.2012 р.)
Відповідача:Цюх І. Т. -представник (довіреність № 14/256 від 19.03.2012 р.)
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.
Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.
28.08.2012 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 3905 поступила позовна заява від Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький долотний завод»(м. Дрогобич) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка»(м. Дрогобич) про стягнення 399 328 (триста дев'яносто дев'ять) грн. 18 коп. (з яких: 385 635,49 грн. -основний борг; 11 410,58 грн. -пеня; 2 282,11 грн. -3 % річних).
Ухвалою суду від 30.08.2012 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 18.09.2012 р.
17.09.2012 р. до суду за вх. № 20683/12 від представника відповідача поступило клопотання в якому він просить суд відкласти розгляд справи та зобов'язати позивача надіслати на адресу ТзОВ «Універсальна бурова техніка»розрахунки позовних вимог.
18.09.2012 р. до суду за вх. № 20902/12 від позивача поступили наступні документи: копія витягу з ЄДРЮОФОП від 31.08.2012 р. № 14577532 станом на 31.08.2012 р., копія витягу з ЄДРЮОФОП від 31.08.2012 р. за № 14577551 станом на 31.08.2012 р. та копія акту узгодження взаєморозрахунків станом на 18.09.2012 р.
Ухвалою суду від 18.09.2012. р., у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 18.10.2012 р.
08.10.2012 р. до суду за вх. № 22615/12 від позивача поступило платіжне доручення № 847 від 05.10.2012 р. про сплату судового збору на суму 7 986 грн. 56 коп.
17.10.2012 р. до суду за вх. № 23378/12 від позивача поступила копія акту узгодження взаєморозрахунків станом на 20.09.2012 р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем, згідно договору купівлі-продажу рухомого майна від 16.05.2012 р. № 16/05-12, становить 385 635 грн. 49 коп.
18.10.2012 р. до суду за вх. № 23380/12 від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.
18.10.2012 р. до суду за вх. № 23408/12 від представників сторін поступило узгоджене клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
18.10.2012 р. до суду за вх. № 23419/12 від представника відповідача поступив відзив на позовну заява № 2-27/08-12 від 27.08.2012 р. До зазначеного відзиву долучено розрахунок пені № 16-05/12 від 16.05.2012 р. та розрахунок суми боргу з урахуванням 3 % річних № 14/656 від 17.10.2012р.
В судовому засіданні 18.10.2012 р. представником відповідача було подано довідку з ЄДРЮОФОП від 17.10.2012 р. № 14912308 станом на 17.10.2012 р. та витяг з ЄДРЮОФОП від 17.10.2012 р. № 14912075 станом на 17.10.2012 р.
В судовому засіданні 18.10.2012 р. представники сторін звернулись до суду з узгодженим клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 18.10.2012 р. представники сторін просили суд продовжити строк розгляду спору на 15 днів та відкласти розгляд справи для надання можливості представити додаткові докази та пояснення щодо обставин справи.
Ухвалою суду від 18.10.2012 р. було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та розгляд справи відкладено на 30.10.2012 р.
Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.
Відповідач вимоги суду виконав частково, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
16 травня 2012 року між Відкритим акціонерним товариством «Дрогобицький долотний завод»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка»(відповідач) був укладений договір купівлі-продажу рухомого майна № 16-05/12 (надалі - Договорі; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).
Відповідно до п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача), а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити об'єкти рухомого майна (надалі іменується товар).
Згідно з п. 1.2. Договору, найменування товару (марка, тип, стандарт), кількість та ціна продажу кожного найменування товару зазначаються сторонами у специфікації, що є додатком № 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною (надалі - Специфікація).
Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна суму цього договору складає 405 932,09 грн. без ПДВ. Ціна кожного найменування товару зазначається у Специфікації, що є додатком № 1 до даного договору, та визначається згідно протоколів проведення відкритих (прилюдних, публічних) торгів та аукціонів від 10 травня 2012 року.
Згідно з п. 3.2. Договору, ціна товару, зазначена в Специфікації, зміні не підлягає.
16.05.2012 р. між сторонами, відповідно до п. 1.2. договору купівлі-продажу рухомого майна від 16.05.2012 р. № 16-05/12, був підписаний додаток № 1 до договору купівлі-продажу рухомого майна від 16.05.2012 р. № 16-05/12 -«Специфікація».
Відповідно до п. 4.1. Договору, відповідач зобов'язується оплати позивачу суму, вказану в п. 3.1. даного договору, за мінусом витрат по оплаті сум винагороди організатора торгів, що зазначена в протоколах проведення відкритих (прилюдних, публічних) торгів та аукціонів від 10.05.2012 р., яка підлягає йому оплаті позивачем.
Як стверджує позивач та не заперечив відповідач, витрати по оплаті сум винагороди організатора торгів, згідно протоколу проведення відкритих (прилюдних, публічних) торгів та аукціонів від 10.05.2012 р. склали 20 296,60 грн.
Отже, сума, що підлягала сплаті відповідачем на рахунок позивача, відповідно до п. 4.1. договору купівлі-продажу рухомого майна від 16.05.2012 р. № 16-05/12 становить 385 635 грн. 49 коп.
Зазначена сума заборгованості підтверджується актом узгодження взаєморозрахунків згідно договору купівлі-продажу рухомого майна від 16.05.2012 р. № 16-05/12 станом на 20.09.2012 р., підписаного сторонами без зауважень (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).
Згідно з п. 4.2. Договору, відповідач проводить розрахунок з позивачем в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача одним або декількома платежами не пізніше 30 (тридцяти) днів з моменту укладення даного договору. Датою проведення розрахунків за цим договором вважається дата зарахування коштів на рахунок позивача.
Станом на день звернення з позовом до суду та час розгляду справи, відповідач не представив суду доказів погашення заборгованості перед позивачем.
Відповідно до п. 8.3. Договору, у разі порушення строків розрахунків за цим договором, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
За неналежне виконання відповідачем свої зобов'язань, позивачем правомірно, відповідно до ст. 625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та Договору нараховано 11 410,58 грн. -пені та 2 282,11 грн. -3 % річних.
Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На час розгляду справи, відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив.
Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький долотний завод»(м. Дрогобич) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка»(м. Дрогобич) про стягнення 399 328 (триста дев'яносто дев'ять) грн. 18 коп. (з яких: 385 635,49 грн. - основний борг; 11 410,58 грн. - пеня; 2 282,11 грн. - 3 % річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні
Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно платіжного доручення № 847 від 05.10.2012 р. (оригінал долучено до матеріалів справи) позивачем сплачено судовий збір в розмірі 7 986 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 56 коп.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 549, 625, 627 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 217, 230, 231 ГК України, ст. ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький долотний завод»(м. Дрогобич) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка»(м. Дрогобич) про стягнення 399 328 (триста дев'яносто дев'ять) грн. 18 коп. (з яких: 385 635,49 грн. - основний борг; 11 410,58 грн. - пеня; 2 282,11 грн.-3 % річних) -задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка»(вул. Тураша, буд. 20, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; код ЄДРПОУ 37349178) на користь Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький долотний завод»(вул. Тураша, буд. 20, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; код ЄДРПОУ 00217596) -399 328 (триста дев'яносто дев'ять) грн. 18 коп. (з яких: 385 635,49 грн. - основний борг; 11 410,58 грн. - пеня; 2 282,11 грн. - 3 % річних) та 7 986 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 56 коп. -судового збору.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Цікало А.І.